У зоні АТО не вистачає медикаментів, засобів особистої гігієни, питної води, але місцеві жителі не поспішають залишати домівки.
Півтора року війни на Донбасі поставили регіон на межі гуманітарної катастрофи.
Руйнування, постійні бойові дії, блокада поставок до регіону призвели до гострого дефіциту медикаментів і засобів нагальної необхідності.
Журналіст швейцарської газети LeTemps Фредерік Коллер проаналізував гуманітарну ситуацію на Донбасі.
У публікації газети окреслено коло найгостріших проблем воюючого регіону.
Корреспондент.net наводить переклад статті про гуманітарні проблеми Донбасу.
Катастрофічна ситуація в Мар'їнці
Андрій Гавриш вирвався з пекла. Цього ранку мер Мар'їнки з 2 товаришами зміг дістатися до Маріуполя, який знаходиться під контролем уряду. Він подолав шлях у 100 км на своій синій вантажівці.
Йому потрібні каністри: в Мар'їнці більше немає водопостачання. Знадобиться йому і їжа: українські блокпости відрізали Мар'їнку від решти світу і пропускають лише хліб. Зрештою, йому потрібні будматеріали: унаслідок недавніх боїв у місті було пошкоджено приблизно 60 будинків. Свічки теж будуть не зайвими: електрику поновили лише на половині території Мар'їнки.
За всім цим він їде на склад Міжнародного комітету Червоного Хреста, який розташовано поблизу сталеливарного заводу, що належить найбагатшій людині країни Рінату Ахметову.
Зараз вантажівки з "червоним хрестом" більше не їздять до Мар'їнки. Після загибелі співробітника в Донецьку під артилерійським обстрілом в жовтні минулого року женевська організація поводиться вкрай обережно. Тому в дорогу доводиться вирушати Андрію Гавришу під час затишшя у стрільбі.
Останній обстріл був 4 дні тому. "Снаряди почали свистіти вночі: все завжди розпочинається вночі, щоб ми не зрозуміли, хто розпочав першим, - розповідає мер. - Коли ми чуємо стрілянину, всі спускаються в підвали. Жінки і діти сиділи там до 15 год."
Кілька чоловіків вийшли з укриттів раніше. "Щоб подивитися, чи не потрібно комусь допомогти… Що за маячня!" Троє загинули, а ще 7 одержали поранення.
Напередодні було помічено переміщення техніки і військ в сторону Мар'їнки, яка знаходиться на урядовій стороні розмежувальної лінії. Сепаратисти змогли захопити відділення міліції, проте армія відповіла їм успішною контратакою. Число загиблих становить близько 30 осіб.
Це була найсерйозніша сутичка від лютневих боїв за Дебальцеве.
Тисячі людей без води і їжі
На лінії фронту, яка надвоє розділила весь Донбас, десятки міст і сіл було повністю чи частково зруйновано. А гуманітарна ситуація на Україні ось уже який місяць поспіль близька до катастрофічної. Взимку ширились чутки про те, що в підконтрольних сепаратистам регіонах люди помирали від голоду.
"Дивно, Європа втрачає інтерес до цієї кризи, хоча десятки тисяч людей сидять без їжі і води", - каже голова місії чеської правозахисної організації People in Need Фредрік Ларссон. Ця організація займається відновленням будинків 300 тис. сімей по обидві сторони лінії фронту за фінансової підтримки Швейцарії.
Потреби тут просто величезні. За останніми підрахунками ООН, гуманітарну допомогу в Україні одержують 5 млн осіб.
У сепаратистів ситуація є ще складнішою через зруйновану систему охорони здоров'я. Росія стверджує, що надає величезну допомогу, хоча в Червоному Хресті не можуть перевірити її вміст.
У Києві кажуть про втручання: є підозри, що російські вантажівки везуть під прикриттям військову техніку. Їдуть гуманітарні конвої і з українського боку: зокрема, їх спонсорує олігарх Ринат Ахметов.
Нестача ліків
Швейцарія доправила 300 т хімікатів для обробки питної води до Донецька, який перебуває під контролем сепаратистів, і фінансує поставки ліків та медичного обладнання. Запаси медикаментів швидко тануть, і деякі види лікування вже не надати людям. Зокрема, фахівці констатують спалах гепатиту А.
"У цьому і полягає особливість гуманітарної кризи: попри всю її гостроту, її майже не помічають", - пояснює Жан-Ноель Веттервальд, представник Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців.
За підрахунками ООН, на території країни перебуває 1,3 млн біженців, тоді як ще 800 тис. осіб знайшли притулок в сусідніх країнах, головно в Росії.
Частково ці цифри перебільшено, бо до них додають пенсіонерів із сепаратистських зон, котрі їдуть на урядову територію за пенсією. Завдяки сімейній солідарності і асоціаціям взаємодопомоги Україна поки що не має таборів біженців.
"Українське населення демонструє щедрість, але вся система тріщить по швам", - зазначає Жан-Ноель Веттервальд.
Від лютого цього року Червоний Хрест надав продовольчу допомогу 160 тис. осіб. "Продовольча підтримка та постачання засобів особистої гігієни є важливим складником нашої роботи, - пояснює представник організації в Києві Ашот Астабацян. - Наші вантажівки їздять по обидві сторони фронту, але безпека викликає серйозні занепокоєння."
Люди все одно не хочуть виїжджати
До війни в Мар'їнці було 10 тис. мешканців. Сьогодні їх 4,5 тис. У місті розкол. "Обстановка напружена", - каже мер Андрій Гавриш, котрого призначили торік влітку, коли місто змогли відбити у сепаратистів.
Інші не хочуть їхати, навіть незважаючи на постійні обстріли.
"Київські депутати кажуть нам їхати. Але куди? Як усе залишити?" Андрій Гавриш розуміє, що може загрожувати йому, коли сепаратисти знову зайдуть у місто. "Мене розстріляють, - говорить цей геодезист за освітою і батько 7-річного хлопчика. - Таке вже було. Але оскільки я капітан корабля, то залишу борт останнім."
У цьому-то й полягає одна з головних проблем конфлікту, визнають гуманітарні організації. Більшість українців згодні залишити домівку лише тоді, коли їхні будинки вже зруйновано вщент.