Мешканці Донецька звикають до життя за бойових дій і наявності кордону з Україною.
Через півроку після початку війни на Донбасі контрольовані сепаратистами райони все більше звикають до життя без української влади.
Мирні домовленості поки не дуже спрацьовують - і люди, котрі залишились в зоні АТО, адаптуються до нових умов.
Журналіст Емі Ферріс-Ротман з'їздила до Донецька і написала для американського журналу The Atlantic статтю про те, як зараз живуть в колись головному мегаполісі українського сходу.
Корреспондент.net наводить переклад статті під назвою: "Як зробити так, щоб не залишилось країни".
Нова межа
Щоб дістатись з Києва до Донецька, довелось довго їхати на поїзді, а потім ще кілька годин пробиратись через блокпости з потужним озброєнням, перетинаючи лінію фронту - вона ж фактична межа між Україною і ДНР.
Прихованим визнанням факту існування кордону було те, що українські прикордонники ставили штампи на паспортах виїжджаючих іноземців, що представляють собою квадратик рожевого кольору.
Черги на новому кордоні // AP
Офіційний представник української армії Сергій Лисенко заявив, що це "тимчасовий захід, спрямований на забезпечення безпеки".
Хоча на вулицях Донецька присутня повстанська поліція, не зовсім зрозуміло, які закони є чинними на території республіки . Тому люди й стривожені. У республіці від 23:00 діє комендантська година.
У лютому лідери Росії, України, Франції та Німеччини підписали угоду про припинення вогню, яка стала другою за час конфлікту, оскільки перша швидко втратила чинність - незабаром після її укладення у вересні минулого року.
Незважаючи на це, бойові дії тривають, і війна за останні 16 місяців забрала життя понад 7 тис. цивільних осіб і 1675 українських солдатів. Втрати серед сепаратистів невідомі.
Донецькі будні
По всій Донецькій народній республіці вельми успішно затирають залишки України.
Про більшість українських компаній, що раніше були уздовж міських бульварів з висадженими на них березами, вже віддавна забули: магазини закрито, екрани банкоматів і телефонні будки вкриті товстим шаром пилу, оскільки ними не користуються вже багато місяців поспіль. З регіону також пішли іноземні фірми, зробивши це з міркувань безпеки.
На жовтих поштових скриньках міста в українському слові "пошта" літеру "ш" замінили на "ч", написавши російською мовою. Лише одна буква! А яка відчутна заміна!
Українські номерні знаки автомобілів поступово замінюють на номери ДНР. Російський рубль, на банкнотах якого зображено Петра I і московський Большой театр, повсюдно швидко витісняє українську гривню із зображенням Володимира Великого.
На великому критому ринку жваво обмінюються рублями-гривнями - торговці швидко рахують подумки. "Взагалі-то бажано рублі", - говорить привітна 47-річна Наталя, котра продає шнурівки і гребінці.
Росія повсюдно
Один з командирів сепаратистів Олександр Ходаковський, котрий нині працює міністром безпеки самопроголошеної ДНР, вважає, що рубль сьогодні використовується в 80% угод по всьому регіону. "У нас немає ілюзій щодо Росії. Ми знаємо, що в неї багато проблем, але Росія - це також і наша країна", - сказав Ходаковський, сидячи у своєму просторому кабінеті, стіни якого прикрашені картинами російських православних святих.
На великому письмовому столі стоїть статуетка Фелікса Дзержинського, засновника сумно відомої радянської таємної поліції, яка згодом стала КДБ. На даху 11-поверхової урядової будівлі біля його кабінету майорить чорно-синьо-червоний прапор ДНР, поруч нього - прапор Росії. На бетонному фундаменті є графіті "Росія".
Центральна площа Донецька // Reuters
Російський уряд наполегливо заперечує свою причетність до подій в Україні, заявляючи, що його солдати, котрі знаходяться на утримуваних повстанцями територіях, - це просто добровольці.
Росія тут повсюди, а України немає зовсім. Незграбний покровитель ДНР виявляє себе і вкрай буденно, і вельми химерно. Усередині найбільшого міського супермаркету досі видно сліди чиєїсь присутності.
Колись це був магазин АТБ, що належав найбільшій в Україні роздрібній мережі. Зараз він називається гастрономом, хоча логотип АТБ на візках залишився. Зараз велика частина продуктів у магазині - з Росії. З 37 сортів вершкового масла, що знаходиться на полиці, українських два.
Побоювання щодо безпеки і багатогодинне очікування на блокпостах призводять до того, що багато українських товарів просто не доходять до утримуваних повстанцями східних областей, зокрема до Луганської, яка разом з Донецькою називається Новоросією.
Заправки, що належать таким українським фірмам, як "Паралель", закриті, а інші, що належали Shell і BP, функціонують, хоча і під таємничою назвою РОС ОЙЛ, яка написана чорними літерами на тлі російського прапора в колі.
"Ми спостерігаємо націоналізацію чи квазінаціоналізацію місцевих брендів, які заміщують міжнародні компанії, що вже не працюють там через відсутність безпеки", - сказав мені в Києві Тарас Качка, котрий очолює неурядову організацію Ukraine Reforms Communications Taskforce. Він додав, що цей процес іде під керівництвом ДНР і не без російської допомоги.
Імпортозаміщення усього
Замість Coca-Cola з'явилася Real Cola, яку важко відрізнити від американського оригіналу як за упаковкою, так і за смаком. Але на ній є прапор Новоросії, і виготовляють її в Росії.
Усюди гротескні ознаки ностальгії за радянськими часами: у центрі міста чимало плакатів із зображенням Сталіна, установку яких зорганізувала благодійна організація "Біла книга", яку було створено для надання "допомоги постраждалим від злочинної діяльності самопроголошеного київського режиму", як зазначено на її вебсайті.
Вулиці Донецька // theatlantic.com
В онлайновому телепроекті "Міністерства культури" сепаратистів під назвою "Стріла долі" розповідається про те, як танкіст з ополчення ДНР спокушає блондинку, зодягнену в довгу спідницю і блузку з 1950-х рр. Ця розповідь дуже нагадує лавину популярних фільмів, які радянська пропагандистська машина знімала після Другої світової війни.
Росіяни навіть допомагають людям з ДНР упізнавати загиблих. У переповненому з їдким запахом міському морзі напіводягнені, мов воскові, тіла лежать без холодильників.
Його директор Дмитро Калашников розповів про плани будівництва по сусідству лабораторії з дослідження ДНК. За його словами, сьогодні нерозпізнані тіла доводиться відправляти до Дніпропетровська, де знаходиться найближча лабораторія, яка проводить аналізи ДНК. А це за лінією фронту на українській території.
"Буде набагато простіше і швидше упізнавати тіла прямо тут", - сумно сказав Калашников, додавши, що російські фахівці за аналізом ДНК приїдуть восени. Калашников, котрий завідував моргом ще до початку війни, виглядає виснаженим, на його обличчі позначилась скорбота. За нього через морг пройшли сотні безіменних тіл.
За оцінкою українського Президента Петра Порошенка, на сході безвісти зникли з тисячу цивільних осіб, проте Калашников заявляє, що їх "значно, значно більше".
Гуманітарна допомога
Єдине, що доходить до Донецька з України, - це безкоштовні пакети з основними продуктами харчування, призначені для сотень тисяч пенсіонерів, інвалідів та молодих сімей, котрі залишились без підтримки, коли український уряд розпочав закривати в цьому регіоні банки і припинив обслуговувати населення.
Нещодавно одного спекотного ранку процесія з батьків пішла до місцевого футбольного стадіону, де роздавали дитяче харчування. П'ятдесят дві тисячі місць Донбас-Арени, де проходив півфінал Євро-2012, сьогодні залишаються порожніми, ставши свідками найбільшої війни в Європі після конфлікту на Балканах в 1990-і рр.
Помаранчевими буквами позначено колишній магазин фанатів. У цьому приміщенні добровольці енергійно розвантажували коробки з фруктовим пюре, сухим молоком, вермішеллю, маслом, борошном і цукром. "Я сумніваюсь, що ситуація з продовольством найближчим часом покращиться", - сказала 29-річна темноволоса домогосподарка Надія, забираючи пакет для своєї маленької доньки.
Продукти доправило до них благодійне відділення фонду Ріната Ахметова (найбагатша людина України). Саме він, уродженець Донецька, 6 років тому побудував цей стадіон вартістю у 425 млн доларів.
Волонтер Ольга Цесельська вважає, що фонд годує близько 0,5 млн людей у Донецькій і Луганській областях: "Найбільше ця війна позначається на мирних мешканцях. Кордон з Україною стає дедалі закритим, і ми не маємо вибору іншого, окрім як допомагати".
Оаза України
За величним сірим будинком міського театру знаходиться донецьке відділення Львівської фабрики шоколаду, яке стало мовчазним осередком Опору.
Воно входить до мережі розкиданих по всій країні магазинів, початок яким було покладено в західному місті Львів. За правилами компанії, обслуговуючий персонал має звертатись до відвідувачів українською мовою, що викликає легкий шок у місті, де вулицями бродять озброєні бойовики, сповнені рішучості повоювати з Києвом.
"Багато людей в місті здивовані тим, що ми досі працюємо. Проте ми щасливі з того, що працюємо тут", - сказала мені за умови дотримання анонімності одна зі старших менеджерів. Продукти приходять з Львівської шоколадної фабрики, і затримка у постачанні часом сягає кількох тижнів. Вітрини біля входу, які зазвичай заповнені свіжими трюфелями, сьогодні стоять порожніми. Але плитки шоколаду і ведмедики з молочного шоколаду на полицях стоять - і готові до продажу.
Тут є ще одна аномалія. У київських кав'ярнях цієї мережі продають те, чого немає в Донецьку: шоколадні фігурки Володимира Путіна у військовій формі зі зчепленими за спиною руками, в яких він тримає їстівну гранату.