Сторони конфлікту заявляють про готовність відвести озброєння від Донбасу, але на практиці не поспішають цього втілити.
У Мінську сторони конфлікту на Донбасі знову домовились про відвід озброєнь від лінії фронту. Проте до встановлення миру ще далеко.
На переговорах сторони заявляють про взаєморозуміння та готовність встановити мир, але в зоні АТО все виходить зовсім по-іншому.
Німецьке видання Die Welt аналізує виконання мінських домовленостей на практиці.
Корреспондент.net наводить переклад статті видання про перспективи мирного врегулювання на Донбасі.
Усі за мир - на словах
На переговорах у Мінську кожен з учасників хоче показати, що саме він робить найбільший внесок в дипломатичний процес.
Проте конфлікт на сході України засвідчив, що Мінськ і Донецьк не близькі один одному міста. Вони віддалені навіть територіально.
Те, про що домовляються в Мінську, у місцях конфлікту не зреалізовується. Після досягнення домовленості в лютому повного припинення вогню не було дотримано: бойові дії то ставали інтенсивнішими, то згодом вщухали - незалежно від тих угод, про які дипломати домовлялись в Мінську. І важкі озброєння були відведені від лінії фронту.
Таке собі відведення озброєння
Сепаратисти у Східній Україні вже наприкінці минулого тижня почали демонстративно відводити озброєння від лінії фронту. Для спостереження за цим процесом були запрошені російські тележурналісти і співробітники ОБСЄ. Останні, однак, не змогли підтвердити, що побачене ними було насправді відведенням.
Коли читаєш доповідь ОБСЄ від 19 липня, то не виникає жодної думки, що йдеться про якийсь здобуток. Посудіть самі: у н. п. Лозове спостерігачі побачили, як 3 танки Т-64 від'їхали в південному напрямку приблизно на 1,28 км і зупинилися в лісі неподалік зазначеного селища; у с. Новоласпа вони побачили 4 бронетранспортери, які від'їхали на 4,3 км в східному напрямку - і також зупинились в лісі.
Reuters
Створюється враження, що такі дії у вихідні дні були піар-акцією, яка мала на меті показати, що ДНР і ЛНР таки прагнуть миру.
Однак для того, щоб мати можливість переконливо стверджувати, що озброєння були відведені, недостатньо спрямувати танки в ліс за ввімкнених телекамер.
Згідно з досягнутою в лютому домовленістю про відвід озброєнь, обидві сторони мають надати спостерігачам від ОБСЄ повний перелік важких озброєнь, що знаходяться в їх розпорядженні.
Спостерігачам потрібна інформація про ті місця, де знаходяться артилерійські установки і танки, а також необмежений доступ до них для здійснення перевірки і підтвердження того, що озброєння, дійсно, відведені, а не залишились на лінії фронту. У тому тексті, який погодили обидві сторони у вівторок в Мінську, про такий механізм перевірки, напевно, згадали.
Бої тривають
Але й такий варіант перевірки ще не гарантує миру. Теоретично спостерігачі ОБСЄ ще від лютого повинні були мати доступ до місць зберігання озброєнь. Однак у доповіді від 19 липня згадано лише про певні перешкоджання.
Представники ОБСЄ хотіли відвідати 2 місця зберігання зброї сепаратистів. Однак до 1-го місця, де вони хотіли перевірити серійні номери протитанкових гармат, їх не пустили. У другому вони зафіксували, що не вистачає однієї гаубиці.
Бойові дії тривають // AP
На українській стороні спостерігачі мали доступ до всіх місць зберігання, проте вони зафіксували, що там не вистачає кількох реактивних систем залпового вогню і гаубиць.
Гармати не мовчали і минулими вихідними. 18 липня спостерігачі нарахували в Донецьку 112 вибухів, а також стали свідками обстрілів, які проводили обидві сторони. У ніч на неділю сталось 50 вибухів, а вдень у неділю - ще 24. У понеділок, перед засіданням Контактної групи в Мінську, ситуація в Донецьку знову заспокоїлась.
Позиція Москви
Таке затишшя непевне. Попри проведене наприкінці минулого тижня показове відведення озброєння від 2 населених пунктах, сепаратисти сконцентрували важке озброєння в інших місцях.
Так, наприклад, спостерігачі ОБСЄ в понеділок помітили 21 танк в районі Луганська, тобто там, де ці такнки, власне, не мали знаходитись. Роботу одного з безпілотників ОБСЄ в районі Донецька було заблокувано.
На українській стороні безпілотник зафіксував занадто близько до лінії фронту 17 танків і одну зенітно-ракетну установку.
Мінські угоди - це та рятівна соломинка, за яку тримаються і на Заході.
Проте після майже року після підписання угоди "Мінськ І" і півроку після підписання угоди "Мінськ II" доводиться констатувати той факт, що ніхто не припинив обстрілювати Східну Україну і люди там досі гинуть.
І ніхто не дає повної гарантії того, що подальшої ескалації не відбудеться. Подальший плин подій залежить також від того, яку стратегію обере Москва: чи схоче вона заморозити цей конфлікт, чи й надалі тиснутиме на Київ.