У зоні АТО обстріли ведуться з густонаселених районів, що призводить до чималих жертв поміж мирного населення.
Бойові дії на Донбасі тривають, попри мінські домовленості, заяви про відведення озброєння і створення буферної зони.
Останнім часом під потужний обстріл потрапили Мар'їнка, Авдіївка і Донецьк.
Журналіст The Moscow Times Тетяна Локшина зібрала історії місцевих жителів Донбасу, будинки котрих опинились на лінії фронту і котрі тепер страждають від обстрілів як з боку сепаратистів, так і з боку українських військових.
Це дослідження передрукувала Human Rights Watch - неурядова організація, що здійснює моніторинг порушення прав людини в усьому світі.
Корреспондент.net наводить переклад статті про життя жителів зони АТО.
Безупинний обстріл Мар'їнки
Василь Миколайович, 63-річний житель Мар'їнки, невеликого міста в Україні всього в 20 км на північному заході від контрольованого сепаратистами Донецька, порався на своєму городі близько 10-ої години ранку 19 липня, коли почув стрілянину на сусідніх вулицях.
На його думку, це українські військовослужбовці стріляли в бік Донецька.
Він прополов свій сад, увійшов до хати і сказав дружині, що зворотний вогонь буде через 20 хв. Він так просто говорив про це - живучи в Мар'їнці, яка практично повністю знаходиться на лінії фронту.
Отже, він випив прохолодного напою - це був спекотний ранок - і повернувся у сад. І справді, вогонь у відповідь не змусив на себе довго чекати. "Таке гуло, стріляли з різних видів зброї з 2 різних напрямків по українському КПП на вул. Московській, що в 50 м від мого будинку", - пригадує Василь Миколайович вже в лікарні.
Він стояв поруч з літнім душем, коли вибухнуло в його саду. Василь Миколайович втратив свідомість на кілька секунд, а коли опритомнів, то вже нічого не чув - один осколок застряг в центрі лоба, а деякі його фрагменти були в його лівій гомілці, яка рясно кровоточила.
Дружина істерично кричала і не могла викликати швидку допомогу, зв'язок переривався.
Василь Миколайович встав, знайшов свій велосипед і поїхав до сусіднього контрольно-пропускного пункту, попри поранену ногу. Кілька українських військовослужбовців на КПП швидко обробили рану, і один солдат відвіз його в безпечне місце, звідки швидка допомога забрала його досить швидко.
Коли я говорила з Василем Миколайовичем в лікарні в м. Кураховому за 2 дні, осколок з лоба і 2 фрагменти з його ноги вже видалили і він чекав на ще одну операцію наступного дня, щоб з нього витягли останній залишений осколок, який лікарі не змогли дістати з першого разу.
Буденна картина для Мар'їнки
Він удавав з себе досить веселого: "Усе могло бути гірше: трохи б ближче - і я б зараз з вами не говорив. Крім того, тепер я знаю, що те, що кажуть, що снаряд не поцілить в одну воронку двічі, - маячня. Мій дім потрапив під обстріл 22 вересня минулого року. На даху була величезна дірка, і усе скло з шибоку повилітало. Тоді ми подумали, що все: свою частку неприємностей ми вже перебули".
Тепер же Василю Миколайовичу належить знову вставляти скло у шибки, ремонтувати пошкоджені стіни будинку і знищений снарядом паркан.
"Ну, що ви можете зробити?! З цими блокпостами, які постійно стріляють одні в одних, ви маєте радіти з того, що ще живете", - завершив він.
Особливий будинок в Авдіївці
Ті, кому пощастило жити в безпосередній близькості до військових об'єктів, таких як контрольно-пропускні пункти чи військові бази, особливо ризикують бачити снаряди у своєму житлі на регулярній основі.
Одне з таких місць - 9-поверховий житловий будинок в Авдіївці. Місто контролюється силами українських військових і знаходиться в 10 км на півночі від Донецька. Місцеві жителі називають цей будинок декоративним місцем, тому що його фасад пофарбовано кількома різними кольорами.
Тепер така назва має іронічне значення - будівля сильно постраждала від обстрілу, деякі квартири перетворились на воронки через те, що в них поцілили снаряди.
І не дивно, що цей будинок перебуває в такому занедбаному стані. Адже українські солдати використовують сусідню житлову будівлю за базу, військовий транспорт припарковано у дворі, деякі види зброї на видноті, а контрольно-пропускний пункт - на іншій стороні вулиці.
Жителі Авдіївки мітингують проти встановлення блокпоста
Сепаратисти б'ють по сусідству, щоб усунути цю конкретну мету, і потрапляють, зокрема, і в це своєрідне декоративне місце. Кілька інших будівель, що неподалік, так само зазнали серйозних пошкоджень. Але люди продовжують жити там - їм ніде піти.
У те саме декоративне місце знову поцілили 18 липня, за день до мого приїзду до Авдіївки. Підірвали квартиру на 8-му поверсі, внаслідок чого загинула 73-річна жінка, Ганна Костіна, і її 20-річний онук Сергій Малашков.
"У бабусі Ані було зламане стегно, вона заледве ходила", - розповідає сусід. "Ми доглядали її усю зиму, приносили їй закип'ячену воду для чаю та деякі продукти харчування. Її онук Сергій був інвалідом і не міг говорити."
Коли обстріл розпочався близько 4:30, жителі, котрі живуть на нижчих поверхах, пішли до підвалу. Після припинення вогню вони вийшли, щоб роздивитись, і побачили, що квартири Костіної вже не стало.
Дві жінки побігли подивитись, чи їхні сусіди живі і чи потрібно їм допомогти. "Ми побачили тіло Сергія в залі, усе було закривавленим. Мабуть, він намагався тікати за нею. Спочатку ми не змогли знайти бабусю Ганю серед уламків. Я навіть подумала, що вона жива і хтось вже допоміг їй до нас, але тоді побачила її півобличчя в купі сміття..." - розповіла одна з жінок.
Місцеві жителі страждають найбільше
Щокожен цивільний, з котрим я змогла поспілкуватись в Східній Україні, закликав до одного: "Нехай військові перемістять свої контрольно-пропускні пункти і бази подалі від нашого будинку!"
Ці вимоги однаковою мірою актуальні і для контрольованих Україною міст, таких як Авдіївка та Мар'їнка, і для контрольованих сепаратистами територій. У Донецьку можна побачити бази бійців ДНР по всьому місту, і жителі довколишніх будинків дорогим розплачуються за це.
Закони війни, які є застосовними до боротьби в Україні, вимагають від усіх сторін конфлікту відмовитись від розгортання своїх збройних сил в густонаселених районах або ж прибрати цивільних людей якнайдалі з районів, що знаходяться під їх контролем.
"Я живу в Кіровському р-ні Донецька, і сепаратисти ведуть вогонь прямо з-під моїх вікон! Уявіть-но собі таке задоволення", - розповіла Олена, ще одна жінка, котру я зустріла в Авдіївці, куди вона їздить на роботу через лінію фронту. Правильніше - їздила на роботу.
Косметична компанія, на яку працювала Олена, знаходилась всього в кількох кроках від того самого декоративного місця в Авдіївці. У їхній будинок теж поцілив снаряд.
Олена затягла цигаркою і втупилась похмурим поглядом у залишки свого робочого місця: "Військові - тут, військові - там. А ви десь поміж. Минуло більше року - і це стає просто нестерпним. Чи покладуть цьому колись край?!"