До Києва останнім рейсом летіли переважно чоловіки і жінки середнього віку.
One way, було написано на моєму квитку до Києва. В один кінець. Останній рейс відлітав з російського аеропорту "Домодєдово" в суботу, 24 жовтня, о 22:05 - майже за дві години до закриття повітряного сполучення між Росією та Україною.
Десь за півгодини до київського рейсу PS1576 із "Домодєдово" вилітав інший український лайнер - до Дніпропетровська. Передостанній.
Пасажирів на нього запрошували на посадку українською мовою, і в підмосковному аеропорту це звучало трохи дивно.
Російська співробітниця за стійкою реєстрації в уніформі МАУ вже говорила про українську авіакомпанію "вони", хоча повітряний простір мав бути відкритий ще години три.
На митниці, подивившись на посадковий талон, інша дівчина поцікавилась про мету поїздки.
"Злітати на останньому літаку на Україну", - чесно відповів я. Вона співчутливо похитала головою.
"На крайньому літаку", - забобонно виправив мене хтось у черзі.
У вересні Україна запровадила санкції проти деяких російських авіакомпаній, які здійснювали рейси в анексований Крим.
Росія відповіла симетрично, впровадивши санкції проти низки українських авіаперевізників.
У відповідь вже на ці санкції Київ 25 вересня попередив про закриття через місяць повітряного сполучення між двома країнами.
Сторони до останнього моменту обговорювали ситуацію, намагалися домовитися, але не вийшло.
"Крайній рейс"
Онлайн-реєстрація показувала напівпорожній салон, але в аеропорту з'ясувалося, що борт забитий під зав'язку.
До Києва останнім рейсом летіли переважно чоловіки і жінки середнього віку.
Дітей, які оживляють будь-який натовп перед вильотом, майже не було, і люди мовчки і навіть трохи похмуро сиділи в залі очікування.
Втім, розговорити їх було нескладно. Варто було запитати одного, як в розмову вступили відразу всі сусіди.
Як з'ясувалося, ніхто з тих, з ким я говорив, не знав, що це останній рейс до Києва, хоча всі були з України.
"Ой, а й правда, - здивувалася молода засмагла киянка поруч зі мною. - Ну так я сюди і не повернуся. Я не люблю Росію, прилечу в Київ і буду цілувати там землю".
До Києва останнім рейсом летіли переважно чоловіки і жінки середнього віку
Вона розповіла, що написала дисертацію на тему відносин Росії й України і прилітала до Москви друкувати її. Їй передбачувано відмовили всі видання.
В аеропорту, за словами киянки, їй відмовилися показувати вихід на посадку (в посадковому талоні він і правда не був вказаний, і всім радили шукати його самостійно).
Жінка була дуже сердита, розмова йшла на підвищених тонах.
Її сусід підхопив тему, сказавши, що відлітає на останньому літаку "з великою радістю", після чого додав, що "ми ще повернемося", не уточнивши, правда, що він мав на увазі.
З розмови з'ясувалося, що він працював на будівництві і їде додому, заразом посварившись з начальником через георгіївську стрічку, яку той, очевидно, носив на одязі.
"Немовлят в київських ресторанах не подають, якщо що", - саркастично напучував мене в дорогу співрозмовник.
Як їздити?
Для багатьох у залі очікування закінчення повітряного сполучення було аж ніяк не приводом для сарказму.
Інший пасажир, Володимир, поїхав з рідного Донецька до Києва після початку боїв на сході України. Нині він літав до Москви у відрядження, оскільки його фірма працює з російськими партнерами.
Йому радикальні зміни в авіасполученні були явно не до душі.
"Скільки мільйонів людей пороз'їжджалися з України, друзів, знайомих, родичів - половина в Росії живе, половина в Україні", - сказав він.
Як їздити тепер до своїх друзів і родичів, Володимиру незрозуміло.
Автобусом - довго і аж ніяк не комфортно. Поїздом досить зручно, але дорого. З пересадкою в проміжному "нейтральному" аеропорту - ще складніше, забирає досить багато часу.
Тим, хто регулярно літав між Києвом і Москвою, тепер доведеться подорожувати з пересадкою
Втім, швидше за все, сказав він, саме так, з пересадкою, і будуть надалі подорожувати ті, хто регулярно літає між Києвом і Москвою.
Його невдоволення підтримали інші пасажири, які вважали скасування повітряного сполучення політичною грою. Вони були впевнені, що скасування не триватиме довго.
"Ми тут не всі за Майдан", - тихо сказала мені дівчина, що сиділа поруч. Розмова знову почала наростати, але її перервало оголошення про початок посадки.
Коли я заходив до літака (останнім на останній рейс), я запитав стюардесу, що вона відчуває.
"Персоналу компанії не дозволяють давати інтерв'ю без узгодження, такі правила", - відповіла вона.
Я слухняно пішов на своє місце, але почув, як ззаду хтось тихо сказав: "Нічого, ми через місяць повернемося". Я обернувся, але зрозуміти, хто це був, не зміг.
"Давайте всі сфотографуємося на пам'ять, буде що дітям розповісти", - сказала дівчина на сусідньому кріслі, коли я сів на своє місце.
Ми зробили прощальне селфі на останньому літаку до Києва.
Джерело: ВВС Україна