Барикада, лазерне шоу і підземна філармонія – за два роки архітектори запропонували безліч ідей, яким має бути Майдан Незалежності
Корреспондент вирішив з'ясувати, коли і як зміниться центральна площа столиці – і чи зміниться взагалі, пише Ольга Замірчук у №46 журналу від 20 листопада 2015 року.
Ніч на 30 листопада 2013 року. Під недобудованою новорічною ялинкою на Майдані Незалежності серед пари сотень інших студентів стоїть Антон, випускник престижного столичного вузу. Зі своїм другом Андрієм він обговорює питання, яке, власне, і вивело їх на площу: що буде, якщо Україна все-таки ввійде до Євросоюзу.
Незабаром їхній діалог перерве атака Беркута. Обох хлопців жорстоко поб'ють, Андрій кілька тижнів лежатиме з побоями у лікарні, Антону зашиють брову і губу.
Минуло два роки. Андрій працює в Києві і допомагає хлопцям у зоні АТО. Антон рік відвоював на передовій, був серйозно поранений під донецьким аеропортом і вже повернувся додому. Їхні історії зараз мало кому цікаві: революція закінчена, боротьба триває, всі разом, але кожен сам за себе.
Долю двох активістів розділила і сама площа, де вони стояли: про Майдан і пам'ятають, і забувають одночасно. Через два роки після початку Революції гідності так і не звели монумент героям Небесної сотні, не поставили новий пам'ятник на місце знесеного Леніна, не відремонтували Будинок профспілок – і ще десяток інших архітектурних «не».
Камінь про наміри
Інтерес до Майдану як площі підвищився після нещодавнього скандалу з розміщенням кафе у Будинку профспілок. Уже два роки напівзгорілий будинок стоїть, прикритий тканиною з патріотичним гаслом.
За словами голови Федерації профспілок України (ФПУ) Григорія Осового, на відновлення комплексу необхідно щонайменше 160 млн грн, і цих грошей у міському бюджеті немає.
Свого часу столичний підрозділ Держслужби з надзвичайних ситуацій допоміг вивезти з Профспілок 6 т сміття, а Київська міськдержадміністрація (КМДА) тимчасово знизила щорічну плату за оренду землі. На цьому допомога закінчилася, і тепер пошуки інвесторів для капітального ремонту будівлі лягли на громадських працівників.
«Вже відбулися сім громадських слухань, де були представлені різні проекти реконструкції Будинку профспілок, – розповідає Осовий. – Будівлю хотіли знести і побудувати на її місці готель або торговий центр. Але громадськість не дозволила це зробити – було вирішено, що Профспілки відновлять і залишать у колишньому вигляді. Залишилося знайти гроші на ремонт».
У КМДА, у свою чергу, запевняють: ні про Будинок профспілок, ні про інші «революційні» місця у центрі Києва влада не забула. Просто цього року грошей на їхню реконструкцію в бюджет закласти не вдалося, а ось наступного, можливо, вдасться.
Як повідомила Корреспонденту в.о. глави директора департаменту містобудування та архітектури КМДА Ганна Бондар, до другої річниці Євромайдану планується «встановити пам'ятний камінь, який символізуватиме наміри держави та міста створити національний комплекс, присвячений подіям Революції гідності і пам'яті героїв Небесної сотні».
За словами Бондар, майбутній комплекс включатиме в себе алею пам'яті, музей Майдану, а також пам'ятний знак героям Небесної сотні.
«При цьому створення меморіалу героям Небесної сотні має відбуватися із залученням усіх сторін – міської та державної влади, громадян України», – каже чиновниця.
Фінансувати проект планується за рахунок як державних коштів, так і благодійних внесків громадян. Роботи на площі хочуть розпочати вже у 2016-му
Фінансувати проект планується за рахунок як державних коштів, так і благодійних внесків громадян.
Роботи на площі хочуть розпочати вже у 2016-му. Щоб визначити, яким бути новому Майдану і його околицям, влітку Міністерство культури та КМДА оголосили міжнародний конкурс проектів реконструкції та архітектурної модернізації Києва Terra Dignitas (Територія гідності).
У конкурсі було чотири номінації: містобудівне рішення центру Києва – Майдану Незалежності, меморіал героям Небесної сотні, міжнародний культурний центр Український дім на Європейській площі і багатофункціональний музейний комплекс Музей Майдану.
Світло пам'яті
Одного разу у київського військового губернатора, генерала Дмитра Бібікова, запитали, чим хороші широкі вулиці української столиці. Чиновник без затримки відповів: «Неможливістю будувати барикади».
Учасники Території гідності теж не прагнули створити зручну площу для революцій. У їхніх проектах Майдан виглядає не як комфортний суспільний простір, але водночас нагадує про події 2013-2014 років.
Двома призовими місцями у чотирьох номінаціях конкурсу був відзначений столичний колектив проектувальників компанії Carshe під керівництвом Олександра Карпова. У номінації меморіалізації подій Революції гідності й увічнення пам'яті героїв Небесної сотні їхній проект зайняв друге місце і викликав чималий резонанс серед киян і містобудівників.
«У центрі Києва з'явиться меморіальна зона, що не заважатиме повсякденному життю. Кожен день у центрі міста проводитиметься ритуальне дійство, яке в майбутньому перетвориться на традицію пам'яті про полеглих героїв Небесної сотні», – розповідає Карпов.
Проект ахітекторів компанії Carshe
Згідно з проектною пропозицією, щодня о 22:00 з дзвіниці Михайлівського собору звучатиме набат, який колись закликав киян на Майдан. Михайлівська вулиця, дорога, по якій побиті Беркутом студенти бігли до собору, підсвічується червоним кольором. На пам'ятних знаках, де під час Революції гідності були барикади, проектуються прізвища загиблих героїв Небесної сотні. А з місць, звідки по активістах стріляли снайпери, з'являються лазерні нитки світла, спрямовані у місця загибелі повстанців.
На вул. Інститутській, де вбивали героїв Майдану, червоним кольором підсвічуються квадрати в армованому склі на тротуарі і дорозі. Пізніше з них у небо виходять вертикальні стовпи-свічки, що символізують душі загиблих активістів. Ритуальне дійство супроводжується піснею Пливе кача, гімном України і гімном Євросоюзу.
О 22:20 дійство закінчується. Підсвіченими залишаються лише червоні квадрати на місцях розстрілу активістів.
Відпочивай активно
На відміну від меморалізації Небесної сотні, проект команди Carshe в номінації реконструкції Майдану Незалежності залишився непоміченим. На конкурсі він не зайняв призове місце, але архітектори вірять, що саме ця розробка могла б лягти в основу реального проекту модернізації площі. Однією з головних ідей команди було збереження призначення Майдану – місця, де збираються кияни та гості столиці.
«Ми поставили перед собою завдання дати уявлення про ідеальний, на нашу думку, можливо, навіть утопічний на сьогодні варіант реконструкції центру міста», – пояснює Карпов.
За задумом команди, головну площу України потрібно звільнити від хаотичних МАФів, рекламних щитів, різноликих архітектурних форм і всього, що перетворює громадський центр міста на балаган.
«При цьому треба дбайливо поставитися до скульптурних композицій, які повинні бути збережені, але перенесені в паркові зони Києва», – наголошує Карпов.
Архітектори бачать Майдан вільним від наземного транспорту простором, який почнеться біля готелю Козацький і доходитиме до заскленої частини ТЦ Глобус. Проект ділить площу на три сектори: зону активного відпочинку (велодоріжки, майданчик для катання на роликах, а в зимовий період – на ковзанах, місце для активних ігор); релакс-зону і місце для організації та проведення громадських зібрань, віче і народних гулянь.
Щоб у пішохідній зоні люди могли відпочивати в будь-який час року, проектувальники запропонували накрити Майдан заскленою конструкцією з підсвічуванням, яка б перетворила частину площі на пасаж, що захищає від дощу і снігу.
За словами учасниці творчого колективу Ксенії Федотової, важливим завданням було створення транспортного вузла під площею. Автотранспорт вирішили перемістити під землю, зробивши Майдан повністю пішохідним.
«Ми вважаємо правильним відведення транспорту, що рухається по Хрещатику в тунель під Майданом з виїздом на вул. Грушевського і Володимирський Узвіз, – пояснює Федотова. – Транспортний вузол для метро, тролейбусів, автобусів та маршруток ми пропонуємо розмістити на площах наявного ТЦ Глобус».
Скляні куполи Глобуса, які в народі називають теплицями, стали окремою темою серед конкурсантів.
«Ці конструкції псують центр Києва і займають увесь вільний простір площі, тому ми пропонуємо їх зовсім прибрати», – каже молодий архітектор Ольга Вірченко, яка у складі Архітектурного бюро Юрія Бородкіна брала участь у Terra Dignitas.
Команда посіла друге місце в головній номінації конкурсу – Громадський простір Майдану і центрального ядра Києва. За задумом архітекторів, Майдану потрібно дати можливість виконувати свою головну функцію – культурно і духовно об'єднувати людей. Для цього у Бородкіна вирішили зробити на площі комплекс фонтанів без громіздких наземних конструкцій.
Проект Архітектурного бюро Юрія Бородкіна
«По суті, фонтан у проекті б'є прямо з тротуару, а вода потім стікає по ухилу і створює невелике озеро. Влітку в ньому можна влаштовувати різні гуляння, а взимку – робити ковзанку. Крім того, фонтан не виключає збори на Майдані: його легко можна буде вимкнути, а люди, як і раніше, зможуть збиратися для різних громадських акцій», – каже Вірченко.
Перше місце в головній номінації конкурсу посіла команда художників і проектувальників з Тайваню. У червні представники творчого колективу приїжджали до Києва на церемонію нагородження, однак зараз зв'язатися з авторами ідеї № 1 Корреспонденту не вдалося. Організатори конкурсу не розголошують інформацію про авторів реконструкцій, не дав результатів і пошук тайванців у Мережі.
Валіза без ручки
У Революції гідності «брав участь» не тільки Майдан, а й сусідня Європейська площа: Український дім, що стоїть на ній, був інформаційним центром, медпунктом і місцем для ночівлі мітингувальників. Через два роки про колишній музей Леніна забули: найцінніше, що проводилося останнім часом в Укрдомі, – це презентації книг. В іншому ж, як гірко жартують самі архітектори, в домі на Європейській площі починаючи з 2000-х бувають тільки виставки у стилі шкарпетки-труси.
Архітектор Антон Олійник зі своєю командою BURØ розробив проект реконструкції Українського дому, який посів перше місце в одній з номінацій Території гідності. За задумом архітекторів, кам'яну брилу в центрі Києва площею 16 тис. кв м треба зробити культурним центром столиці, місцем, де Україна зустрічається з Європою.
«Після 1991-го нинішній Український дім зовсім втратив свій сенс. Раніше, коли він був музеєм Леніна, люди туди заходили різні, а виходили з однаковим почуттям любові до Ілліча. До цього можна ставитися по-різному, але в цьому був хоч якийсь сенс», – розповідає Олійник.
Враховуючи, що Український дім має охоронний статус і є пам'ятником архітектури, архітектори з BURØ не змінювали зовнішній вигляд будівлі, а працювали над нею зсередини, наповнюючи кожен з просторів новими функціями. На першому поверсі Українського дому має бути відкритий простір для діалогів і дискусій, тут-таки будуть розміщені прес-центр Майдану й офіси громадських організацій. Другий поверх, за словами Олійника, вони з командою вирішили віддати під освіту: тут розмістили Бібліотеку Майдану, у якій би зберігалися матеріали про Революцію гідності різними мовами.
«Також на другому поверсі могли б розташовуватися мультимедійні та лінгафонні кімнати. Третій поверх був відданий під коворкінг, обговорення різноманітних стартапів і під IT-офіси. Четвертий поверх Укрдому ми побачили як майданчик для мистецтва – тут вирішили відкрити виставковий простір», – каже проектувальник.
Проект Антона Олійника і команди BURØ
Купол будинку в проекті виглядає як оглядовий майданчик, з якого можна милуватися краєвидами Києва.
«Також ми б хотіли з'єднати парк Володимирська гірка з Укрдомом спеціальним проходом, щоб люди з одного історичного місця потрапляли в інше», – додає Олійник.
Скільки потрібно грошей на реалізацію ідеї, переможці озвучувати не беруться. Мовляв, про цифри можна буде говорити, коли девелопери знайдуть інвестиції. Зараз же, як каже керівник BURØ, зрозуміло одне: Український дім для влади – це стара валіза без ручки. Будівля стоїть на балансі Держуправління справами, і її річне утримання, за словами Олійника, коштує до 500 тис. євро.
Будинок ялинки
Більш епатажний проект реконструкції Українського дому представив дизайнер компанії Carshe Олег Глоба. За задумом творчої команди, не має сенсу зводити нову споруду для музею Майдану, проект якого виділений в окрему номінацію. Найкраще місце для збереження пам'яті про Революцію гідності – це Укрдім. У центрі атріуму будівлі автори бачать символ революції – ту саму металеву ялинку, під якою 30 листопада зібралися студенти.
«Праворуч і ліворуч від центрального входу ми розмістили натуралістичні фрагменти барикад, наметового містечка Майдану, предмети побуту та іншу атрибутику Революції гідності. У залах демонструються артефакти, що збереглися після вуличних боїв. На задній стіні атріуму буде проектуватися відео з беркутівцями, які наступають на барикаду, реальний фрагмент якої також присутній у залі. Входячи в експозиційний зал, відвідувачі почуватимуть себе співучасниками подій», – каже Глоба.
Решту приміщення Українського дому, згідно з проектом Carshe, можна буде використовувати для виставок та експозицій. На майданчику за будівлею в літній час передбачається розміщення виставок і проведення концертів, взимку ця ж територія перетворюється на ковзанку площею 600 кв. м.
Своє бачення Європейської площі представила і Вірченко – цього разу не як член команди-призера Terra Dignitas, а як випускниця Київського національного університету будівництва й архітектури. «Європейка» стала її дипломним проектом. За словами Вірченко, місце, біля якого вбили перших героїв Небесної сотні, Сергія Нігояна і Михайла Жизневського, невиправдано вважається серед киян транзитною зоною.
«Мені б хотілося, щоб люди не проходили повз Європейську площу – каже вона. – Тому головною ідеєю мого дипломного проекту є створення багатофункціонального культурного простору з площею, яку відібрав у людей транспорт».
Зазвичай архітектори в таких випадках пропонують відвести транспорт у тунелі. Але Вірченко вирішила опустити під землю людей, створивши велику культурну локацію від ТЦ Глобус до Національного художнього музею на вул. Грушевського.
Ольга Вірченко пропонує створити підземний культурний простір під Європейською площею
У дипломному проекті Вірченко простір задумано так, щоб входи і виходи з підземного музейного комплексу розташовувалися поряд з кожним культурним об'єктом площі, а кожна з підземних локацій відповідала місцю, поряд з яким вона розташована. Приміром, великий концертний зал і студія звукозапису під землею, за її задумом, повинні примикати до Національної філармонії та бути її доповненням. Що стосується назви площі, то вона буде виправдана підземними музеями культури європейських країн.
«Ближче до художнього музею я вирішила розмістити простір для різноманітних виставок. Частину експозиції мені також захотілося перемістити під землю – такий собі київський Лувр. Адже відомо, що у художнього музею є проблеми з площею для архіву та експозицій, – для багатьох культурних цінностей просто не вистачає місця», – розповідає Вірченко.
Щоб не відправляти всіх людей тільки лише в підземний простір, у своєму дипломному проекті вона вирішила вибудувати над центром Києва пішохідний міст зі скла і металу.
«Це дозволить жителям і гостям столиці подивитися на Київ з висоти, побачити нові панорамні види, відчути всю велич нашого міста», – підсумовує вона.
Ленін – це я
У конкурсі Територія гідності не було номінації, присвяченій заміні знесеного майданівцями пам'ятника Леніну на Бесарабці. Але багато архітекторів, представляючи проекти реконструкції центру Києва від Європейської площі до Бессарабського ринку, так чи інакше зачіпали тему заміни гранітного вождя.
Багато заяв на цей рахунок звучало від представників столичної влади: одні пропонували поставити на постаменті хрест чи ікону, інші – замінити Леніна на не менш знакових історичних особистостей.
Одну з небагатьох конкретних пропозицій щодо того, хто міг би з'явитися на місці Леніна, озвучив бізнесмен Гарік Корогодський. На своїй сторінці у Facebook він написав, що готовий займатися проектом й особисто профінансує новий пам'ятник, якщо навпроти Бессарабського ринку поставлять поета Йосипа Бродського, почесного громадянина Києва Миколу Терещенка або Бібікова. Минуло більше року, але столична влада слова Корогодського, схоже, не почула.
За словами Вірченко, одне із найбільш нестандартних рішень проблеми – встановити на місці знесеного пам'ятника так званий speakers corner, постамент для публічних промов і заяв громадян.
«Не впевнена, що цей проект може стати дійсно корисним для киян. Але сама ідея, як на мене, вельми оригінальна. Будь-хто зможе піднятися на трибуну і відчути себе Леніним», – усміхається архітектор.
Залишити в спокої
Однак є й авторитетні думки проти глобальної перебудови Майдану. За словами Георгія Духовичного, члена правління Національної спілки архітекторів України, зараз не час перекроювати центр столиці вздовж і впоперек. Достатньо буде провести технічно необхідні ремонтно-реконструктивні роботи у постраждалих під час революції будівлях.
«Кожен новий мер, приходячи до влади, насамперед декларував необхідність реконструкції центру Києва. Тут крутяться великі гроші, неявні політичні і виражені популістські мотиви, – каже Духовичний. – Достатньо згадати глобальну реконструкцію Майдану за часів президентства Леоніда Кучми, яка збіглася з акцією Україна без Кучми і починалася з технічної необхідності заміни зношених комунікацій, що дозволило б умотивовано прибрати людей з площі. Але все це вилилося в масштабну реконструкцію на швидку руку, задуману з метою створення простору, непридатного для масових протестних акцій у майбутньому».
На думку архітектора, зараз столичній владі слід було б обмежитися відновленням постраждалих частин Будинку профспілок.
Про руйнування цільного містобудівного ансамблю Хрещатика і Майдану, лауреата кількох державних премій, не може бути й мови
«Будинок профспілок не берлінський Рейхстаг. Він не згорів, в ньому горіли окремі конструкції, пошкоджено частину поверхів. За бажання все це може пройти бюджетну локальну відновну реконструкцію. Але про руйнування цільного містобудівного ансамблю Хрещатика і Майдану, лауреата кількох державних премій, не може бути й мови. Також не можна у жодному разі міркувати про знесення Будинку профспілок та будівництво будь-чого на його місці», – наполягає архітектор.
З моменту здобуття Україною незалежності і аж до поточного року, за словами Духовичного, архітектура центру Києва неухильно втрачала свою унікальність. Тому він упевнений: Хрещатику і Майдану потрібно нарешті дати спокій – лише відремонтувати все, що необхідно, і закінчити реконструкцію ЦУМу.
«Київ потребує тотального оновлення інженерної інфраструктури. А все, що розташоване на центральній вулиці та площі міста, – це пам'ятки містобудування ХІХ-ХХ століть. Ними потрібно займатися, їх потрібно берегти, як це робить увесь цивілізований світ», – вважає архітектор.
Грошей немає
Цікаво, що колишній мер Києва Олександр Омельченко, у період правління якого, у 2001 році, з'явився ТЦ Глобус з його «теплицями», тепер вважає за доцільне прибрати з Майдану скляні конструкції.
«Жінки постійно змінюють зачіски, в моду входить різний одяг. Тому і Майдану потрібно змінюватися, – каже Омельченко Корреспонденту. – Раніше в моді було скло, а тепер можна повертатися до мармуру, граніту, дерева».
За словами екс-градоначальника, реконструкцію центру Києва непогано було б провести «одним махом, щоб не заважати кожні два-три місяці життю городян, а за раз втілити масштабний комплексний проект реконструкції».
За словами переможців конкурсу Територія гідності, опитаних Корреспондентом, нікому з них так і не виплатили обіцяний призовий фонд
Втім, на «нову зачіску» Майдану, навіть якщо її проект затвердять усі потрібні інстанції, може банально не вистачити грошей. Адже, за словами переможців конкурсу Територія гідності, опитаних Корреспондентом, нікому з них так і не виплатили обіцяний призовий фонд.
З моменту оголошення результатів минуло півроку, і деякі з архітекторів практично втратили надію отримати належні їм суми. У порівнянні з вартістю самої реконструкції вони зовсім невеликі: в будь-який з номінацій це 10 тис. євро за перше місце, 7,5 тис. євро – за друге і 5 тис. євро – за третє.
***
Цей матеріал опубліковано в №46 журналу Корреспондент від 20 листопада 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.