Все більше учасників бойових дій схильні до самогубств.
У момент затишшя боїв на Донбасі все більш актуальним стає питання психологічної реабілітації українських військових, які взяли участь у АТО.
За даними Міністерства оборони, з 2014 року з життям покінчив 171 український солдат, однак добровольці, які працюють з ветеранами, вважають, що реальні цифри набагато вищі.
Французький журнал L’Obs аналізує ситуацію з суїцидами в українській армії.
Психологічні травми
Після повернення з боїв на бунтівному проросійському сході України Артур Гальцов спробував звести рахунки з життям. Така небезпека нависла над багатьма українськими солдатами, яким не дає спокою пам'ять про війну.
На очах у цього 24-річного хлопця загинули два його брати по зброї. Їх вбило вибухом під час зіткнення з сепаратистами. Кілька місяців потому він напився і викинувся з вікна.
tempsreel.nouvelobs.com
Артур Гальцов
Артур вижив, але зараз від нього залишилася лише тінь. Він перебуває на лікуванні в неврологічній лікарні в Броварах в Київській області. Він важить 40 кілограмів, не говорить і майже не впізнає близьких.
«Подивися на мене, Артуре, - м'яко каже йому доктор. - Ти робиш великі успіхи, ми дуже пишаємося тобою».
Його випадок - зовсім не виняток в Україні, на сході якої з квітня 2014 бушує збройний конфлікт, що забрав життя більш 8000 чоловік (1800 з них - загиблі в бою українські військові).
Багато самогубств
Крім боїв, головною причиною смерті в лавах української армії стали самогубства. За даними Міністерства оборони, з 2014 року з життям покінчив 171 солдат, однак добровольці, що працюють з ветеранами, вважають, що реальні цифри набагато вищі.
«Всі знають, що серед тих, хто повернулися з фронту, самогубств набагато більше», - каже Ксенія Негрей, яка дбає про Гальцова з тих пір, як його поклали в клініку цієї весни.
За її словами, в період між «відправкою із зони конфлікту і поверненням додому» багато впадають в депресію і «починають пити», тому що «не можуть триматися без товаришів».
Бої ведуться головним чином за допомогою мінометів і артилерії, а у більшості військових немає анінайменшого бойового досвіду.
«Найважче для солдатів в плані психологічного впливу - це винесення тіл, - пояснює психолог Тетяна Назаренко. - Найчастіше ці тіла розірвані і знаходяться в дуже поганому стані. Контактувати з ними дуже важко».
Алкоголізм і наркоманія
Періоди затишшя в боях підсилює психологічний тиск на військових.
«Очікування веде до психологічної втоми, - продовжує Тетяна. - У них починають виникати запитання. Що ми тут робимо? Навіщо ми тут? Ми хочемо повернутися додому».
Дисидент радянської епохи, а нині голова Асоціації психіатрів України Семен Глузман називає алкоголізм і наркоманію двома головними проблемами демобілізованих українських солдатів.
За його словами, кваліфікована соціальна допомога, а також любов і увага близьких необхідні, щоб допомогти бійцям повернутися до нормального життя.
«Коли людина повертається додому після року відсутності, року в траншеях, втративши зв'язок з родиною і звички нормального життя, звикнувши жити в небезпеці, потрібно вчитися жити з пам'яттю про війну», - пояснює Глузман.
«Його біль з часом стане слабшою, але спочатку йому потрібна соціальна допомога», - продовжує психіатр.
Тривале відновлення
У листопаді Рада прийняла закон про обов'язкову психологічну реабілітацію солдат, які повернулися з фронту, однак дата та умови реалізації цієї масштабної програми досі невідомі, і експерти сумніваються, що вона взагалі буде запущена.
Крім того, хоча прибулим з фронту і надають психологічну допомогу, не можна скидати з рахунків довгострокові наслідки.
«Зараз ми ще не можемо встановити всі травми, вони виявляться пізніше, - попереджає Семен Глузман. - Це проблема на роки і десятиліття вперед. Україна ще нескоро з нею впорається».