Щодня в Києві десятки тварин опиняються в небезпечних ситуаціях. На виручку їм приходить єдина у столиці команда з двох осіб.
Околиці одного з будинків у районі київського Академмістечка заполонило жалібне багатоголосе нявкання, пише Ксенія Цивірко у №49 журналу Корреспондент від 11 грудня 2015 року. На початку грудня близько десяти кішок на кілька діб виявилися замурованими в підвалі. Змучені тварини не могли вибратися назовні і відправити свої природні потреби, а тому не давали спокою ні собі, ні мешканцям багатоповерхівки.
Геннадій Цегельник – єдиний з мешканців, хто виявився небайдужим до котячої біді, – до кого тільки не звертався. Комунальники пояснили: мовляв, закрили доступ у підвал, щоб уникнути крадіжки труб.
«Але ж у те віконечко [яке було ними наглухо замуровано] ніхто, крім кота, не пролізе, – каже Цегельник. – Вони просто ненавидять котів!».
Фото Дмитра Ніконорова
Геннадій Цегельник виявився єдиним небайдужим до котячої долі мешканцем будинку
На заклик місцевого жителя, що супроводжувався писком з підземелля, відгукнулася Kyiv Animal Rescue Group – єдина у своєму роді організація, що рятує тварин у столиці. Для порятунку чотирилапих довелося розпилювати товсту арматуру решітки та їжею виманювати кішок, наляканих звуком болгарки. Мешканці будинку відразу почали висловлювати припущення, як скоро ЖЕК знову закриє вільний лаз для вусатих-смугастих.
Однак команда порятунку тварин завжди готова приїхати, запевняють Михайло Сторожук і Любов Кравчук – поки що єдині її співробітники. Незважаючи на те, що молода пара зайнялася дуже важливою для людей і звірів справою лише рік тому, вона вже встигла прославитися в Києві: виклики до них надходять щодня.
Спектр їхніх спецоперацій охоплює і зняття кішки з дерева, і витягування тварин з колекторів і вентиляційних шахт, і допомогу пораненим – причому, не тільки собакам і котам, а й птахам
Спектр їхніх спецоперацій охоплює і зняття кішки з дерева, і витягування тварин з колекторів і вентиляційних шахт, і допомогу пораненим – причому, не тільки собакам і котам, а й птахам, наприклад, лелекам.
За свою роботу Kyiv Animal Rescue Group не отримує прибуток: пара просить лише покрити витрати на проведення операції – зокрема, на бензин, який спалює їхня голубенька радянська «копійка».
«У Києві дуже багато тварин потребує допомоги. А ми стикаємося з явним браком людей і обладнання для роботи», – розповідає Кравчук.
У небезпечні ситуації потрапляють переважно бездомні тварини, кількість яких у столиці складає близько 15 тис.
У небезпечні ситуації потрапляють переважно бездомні тварини, кількість яких у столиці складає близько 15 тис.
За словами Наталії Вишневської, співробітниці Національного екологічного центру, захист тварин від жорстокого поводження на законодавчому рівні перебуває в компетенції поліції.
«Проте на виклик можуть відгукнутися тільки деякі пости, на потік це не поставлено. У них немає ні відповідного для цього технічного обладнання, ні навичок спілкування з тваринами», – пояснює ситуацію зоозахисниця.
Та й після порятунку тварини її ніде розмістити: єдиний державний притулок у селищі Бородянка влада ось-ось закриє. У Київському еколого-культурному центрі ситуацію описують у ще більш песимістичних тонах. Його директор Володимир Борейко вважає, що основна частина населення України – антиекологічна, тобто постійну допомогу вуличним тваринам надають лише рідкісні жалісливі люди.
Дай лапу, друже
Днем Сторожук працює інженером у Київенерго, а Кравчук – перекладачем. До речі, у компанію, що відає міськими комунікаціями, Михайла взяли за його здатності у заняттях дигерством, яке є давнім хобі Сторожука. Воно ж підштовхнуло хлопця до участі в рятувальній місії.
Своє обопільне покликання молоді люди розгледіли, щойно познайомилися, у 2013 році. Їхня перша зустріч – на горищі однієї з висоток у районі Виноградар – буквально підштовхнула їх до цього. Там проходила оголошена через соцмережі акція з порятунку кажанів, занесених до Червоної книги. Любов і Михайло жили неподалік і вирішили приєднатися.
З липня 2014-го пару знають як Kyiv Animal Rescue Group. Як тільки у молодих людей з'являється вільний від роботи час, вони перетворюються на «суперменів». Іноді до команди приєднуються інші волонтери – дигери, альпіністи, спелеологи і ветеринари.
«Завдяки їм у наших силах провести вузькоспеціалізовану роботу, – наголошує Кравчук. – Наприклад, кошеня ми можемо витягнути навіть із найбільш вузької вентиляційної шахти».
За недовгий період свого існування команда встигла відреагувати вже на півтисячі викликів. І хоча офіційно вона поки що не зареєстрована, за допомогою до неї звертаються навіть співробітники ДСНС
За недовгий період свого існування команда встигла відреагувати вже на півтисячі викликів. І хоча офіційно вона поки що не зареєстрована, за допомогою до неї звертаються іноді навіть співробітники ДСНС.
Буквально тиждень тому блакитна «копійка» виїжджала витягувати місячного кошеня з труби ліхтарного стовпа. Щоб дістати тварину, довелося розпилювати залізобетонну підставу болгаркою. Зрештою, за проведенням рятувальної операції прийшла спостерігати стурбована мати жертви обставин – чорна пухнаста кішка зі ще одним кошеням у зубах.
Фотограф Сергій Сараханов прочитав цю зворушливу історію у Facebook і вирішив тимчасово прихистити котяче сімейство. Він і сам неодноразово надавав допомогу тваринам, які потрапили у важку ситуацію. Ось і тепер збирається знайти кішці з кошенятами нових дбайливих господарів, тому імені вихованцям поки що не дав.
«Кішка дуже лагідна і ніжна. Залишилося тільки зробити їй усі щеплення і передати в хороші руки», – ділиться планами Сараханов.
Фото Дмитра Ніконорова
Сергій Сараханов віддасть у хороші руки підібрану кішку й кошенят
Спостереження підтверджують, що переважно забирають до себе додому тварин ті, хто вже має чотириногих у своїй квартирі. У Сараханова під опікою сьогодні перебувають п'ятеро вихованців – крім кішок ще й дворняга на прізвисько Пандора, підібрана на вулиці.
А у пенсіонерки Людмили Ляпіної, яка теж зверталася за допомогою до Kyiv Animal Rescue Group, зубастих ротів удвічі більше – сім собак і три кішки. Ляпіна згадує болісні котячі крики, що доносилися з покинутої бойлерної поруч з будинком. Мешканці спокійно виходили на балкон, слухали жалібні рулади, курили – і не діяли. Тоді пенсіонерка звернулася за допомогою в ЖЕК і Київенерго, але приїхати опівночі суботи погодилися тільки Чіп і Дейл з Animal Rescue Group.
Щоб проникнути в приміщення, вони пробували пройти через каналізаційний хід. Але врешті-решт довелося знімати металеві вхідні двері з петель.
«Найімовірніше, на даху бойлерної кішка вивела кошенят. А коли вони вже почали повзати, то ненавмисно звалилися з горища в це закрите приміщення, – розповідає Ляпіна. – Якби не Міша з Любою, кошенята б точно загинули».
На її думку, більшість людей зовсім не злі, а просто байдужі до долі братів наших менших. Але в підсумку ця байдужість і стає злом.
Чиє собаче діло
На чотирирічну Програму контролю за утриманням тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин у 2012 році влада виділила 117 млн грн. Але київські зоозахисники кажуть, що з того часу загальна ситуація тільки погіршилася.
Приміром, в єдиному в Київській області муніципальному притулку в селищі Бородянка, де утримується понад 200 собак, у 2015 році трапився великий скандал. Після новорічних свят собаки залишалися без нагляду і їжі близько 10 діб, після чого, за словами мера Віталія Кличка, нагадували в'язнів Аушвіца. І хоча директора підприємства Тараса Смурного звільнили в січні 2015-го, відвідувачі притулку досі спостерігають вихованців, від яких залишилися лише шкіра та кістки.
У трьох великих приватних притулках Києва справи йдуть набагато краще. Крім того, у столиці, як і по всій Україні, діють безліч міні-притулків, але призначені вони переважно для кішок.
Викладачка іноземної мови Ірина Добролюбова створила такий заклад 10 років тому, і зараз у ньому утримується 150 мурчиків. У неї немає часу займатися собаками, пояснює вона свій вибір, – їх на відміну від кішок не можна залишати на самоті.
«Захоплення від цього заняття у мене абсолютно немає, – зізнається Добролюбова, – але справу я повинна довести до кінця. Взявся за гуж – не кажи, що не дуж».
Щодня її притулок відвідують волонтери, які годують тварин і доглядають за ними. Відсутність даху над головою – не найстрашніша проблема, зазначає Добролюбова, основну небезпеку становлять масове цькування і догхантери. Незважаючи на те, що ці не надто гідні людини заняття є кримінально караними, у Київському еколого-культурному центрі результатів боротьби із зоо-садистами не спостерігають.
«В Англії закон про захист тварин був створений уперше в 1822 році. А у нас закон про захист був прийнятий майже на 200 років пізніше, – у 2006-му. Люди просто не готові до сприйняття екологічних ідей», – пояснює Борейко.
За словами директора, уже який за рахунком уряд України веде по суті антиекологічну політику, яка виражається у великій кількості будівництв, знищенні зелених зон і байдужості до долі тварин.
«Була ситуація, коли я сиділа над хворим кошеням і питала перехожих, чи можуть вони його забрати. За годину пройшло близько сорока людей, і всі відмовилися. Довелося його забирати до себе», – із сумом згадує Кравчук.
У Національному екологічному центрі кажуть, що питання про захист тварин для держави не стоїть у пріоритеті, і щодо цієї теми у суспільства немає діалогу з владою. Проблему можна вирішити тільки в довгостроковій перспективі шляхом виховання людей і тиску громадськості на чиновників.
«Сьогодні я сподіваюся на благодійність якогось великого бізнесмена, який би зміг виділити машини й обладнання для порятунку тварин. Але це дуже малоймовірно», – підсумовує Борейко.
***
Цей матеріал опублікований в № 49 журналу Корреспондент від 11 грудня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.