В Україні прийнято доктрину інформбезпеки, але як вона буде діяти - незрозуміло
В Україні розроблена і прийнята Доктрина інформаційної безпеки.
Прийняли доктрину, як це водиться останнім часом, для протидії "руйнівному інформаційному впливу Російської Федерації в умовах розв'язаної нею гібридної війни".
Експерти та журналісти вже переживають про наступ на свободу слова, а влада запевняє, що насправді все гаразд.
Корреспондент.net розбирався в новій доктрині.
Що робитимуть
Згідно з доктриною, Служба безпеки повинна здійснювати моніторинг вітчизняних та іноземних засобів масової інформації та мережі Інтернет з метою виявлення загроз національній безпеці України в інформаційній сфері.
Також СБУ буде здійснювати протидію проведенню проти України спеціальних інформаційних операцій, спрямованих на підрив конституційного ладу, порушення суверенітету і територіальної цілісності України.
Міністерство інформаційної політики буде здійснювати моніторинг ЗМІ і загальнодоступних ресурсів вітчизняного сегмента мережі Інтернет з метою виявлення інформації, поширення якої заборонене в Україні.
Міністерство культури, Державне агентство з питань кіно, Нацрада з питань телебачення і радіомовлення, Державний комітет телебачення і радіомовлення братимуть участь у забезпеченні захисту українського інформаційного простору від пропагандистської аудіовізуальної і друкованої продукції держави-агресора.
Доктриною також покладається низка завдань на Міністерство оборони, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації, розвідувальні органи, Національний інститут стратегічних досліджень.
У документі зазначається, що правовою основою доктрини є Конституція України, закони України, Стратегія національної безпеки України, затверджена указом Президента від 26 травня 2015 року, а також міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою.
Побоювання
Колишній заступник глави Адміністрації президента Андрій Портнов заявив, що українська доктрина повністю повторює російський варіант.
Він стверджує, що документи збігаються не тільки за назвою, а й за структурою, змістом, ключовими нормами і термінами прийняття.
Цю думку спростувала народний депутат Вікторія Сюмар, яка заявила, що є одним з авторів доктрини. За її словами, доктрина спрямована винятково проти російської пропаганди, а не проти внутрішніх медіа.
Журналіст Олександр Дубинський порівняв доктрину з "диктаторськими" законами від 16 січня 2014 року.
Моніторити на предмет порушень чиновники будуть не тільки ЗМІ, а й блоги, пости у соцмережах й іншу діяльність в інтернеті українців.
Конкретні покарання за порушення правил доктрини поки що не розроблені, це обіцяють зробити найближчим часом.
Незрозумілий документ
Алі Сафаров, юрист Центру демократії і верховенства права в коментарі Корреспондент.net зазначив, що поєднання слів «інформаційна безпека» зазвичай означають обмеження інформації, свободи слова, свободи обміну думками.
"Але таке обмеження можливе тільки на підставі закону, тобто саме Верховна Рада регулює підстави і процедуру втручання держави в реалізацію права на свободу слова. Указ Президента - це нормативний акт іншої юридичної сили. І якщо він обмежує наявні в Україні права громадян, Європейський суд з прав людини, виходячи зі своєї практики, повинен визнавати втручання на основі цього указу неправомірними, а Україна буде виплачувати потерпілому чималу компенсацію", - вважає Сафаров.
На думку юриста, аналіз доктрини показує, що, незважаючи на гучну назву, документ має скоріше декларативний характер.
"Можна сказати про доктрину дві речі: хорошу і погану. Хороша: доктрина не зачіпає прав і свобод громадян, не підвищує втручання держави в реалізацію прав на інформацію і свободу слова більше, ніж передбачено чинним законодавством. Погана: а навіщо взагалі приймається на рівні нормативно-правового акту документ, який має суто декларативний характер? Який насправді не визначає якихось принципових позицій держави в забезпеченні інформаційної безпеки, крім загальних вказівок, що держава повинна цим займатися?" - зауважує Сафаров.