Починаючи з 2014 року, військову допомогу Україні надали 20 країн.
Іноземні поставки і консультації сприяли підвищенню боєздатності української армії, але все одно з агресором Україна воює «на свої». Найкраще союзникам поки що вдаються обіцянки і стурбованість, пише Валерій Літонінський у №33 журналу Корреспондент.
Від аптечок, сухих пайків, форми, бронежилетів і до бронемашин, безпілотників і контрбатарейних радіолокаційних станцій - все це Україна отримала за три роки російської агресії як військову допомогу від зарубіжних країн. У Міністерстві оборони Корреспонденту повідомили, що протягом 2014-2017 років Збройні сили України отримали допомоги від 20 країн на загальну суму близько $ 250 млн.
Багато це чи мало? Все пізнається в порівнянні. Прийнято говорити з високих трибун, що у 2017 році в бюджеті України передбачено на сферу безпеки й оборони 129 млрд грн, або близько $ 5 млрд. Таким чином, витрати на оборону становлять 5% ВВП країни. Але реально саме на оборону можна віднести значно менші суми:
- 68,819 млрд грн на Міністерство оборони;
- 10,414 млрд грн на Національну гвардію;
- 1,453 млрд грн на Головне розвідувальне управління МО України;
- 1,102 млрд грн на Службу зовнішньої розвідки.
Разом близько 81 млрд грн, або неповні 3,5% ВВП країни, еквівалент $ 3,1 млрд.
Наш головний і, власне, єдиний військовий противник у 2017 році витратить на оборону $ 47,2 млрд. Сусідня Польща, дружня країна, яка не воює, - майже $ 10 млрд.
Зрозуміло, що за таких умов Україні піде на користь будь-яка військова допомога. По суті, вітчизняний оборонний сектор нормально фінансується тільки третій рік. Попередні 23 роки існування країни він планомірно знищувався, опинившись в абсолютно розібраному стані перед агресією з боку ядерної держави. Без іноземної підтримки відродження української армії було б неможливим. Навіть без такої символічної, як ми бачимо. Тому що допомога - це нові технології, нові методи ведення військових дій і, що важливо, моральна підтримка.
Радять і вчать
Крім отримання матеріальних засобів, важлива для України і консультативно-дорадча допомога від країн-партнерів. Іноземні держави допомагають у підготовці підрозділів Збройних сил України - механізованих, аеромобільних, сил спеціальних операцій. У рамках Об'єднаної багатонаціональної групи з підготовки (JMTG-U) з українськими військовими працюють американські, британські, канадські, литовські, латвійські, естонські і польські інструктори.
Британські інструктори в рамках операції Orbital тренують українських солдатів для ведення бою в міських умовах - навчають розмінуванню територій, збору розвідданих, оперативному плануванню і зведенню фортифікаційних споруд. Станом на січень 2017 року в рамках програми було навчено 3 тис. українських військових. Планується провести підготовку ще 5 тис. військовослужбовців.
Канада проводить на Яворівському полігоні у Львівській області навчальну операцію Unifier. 200 канадських інструкторів з 2015 року навчають українських військовослужбовців тактичній медицині та знешкодженню саморобних вибухових пристроїв. Водночас ведеться навчання безпеки польотів, англійської мови, а також модернізації системи логістики української армії. Навчальна програма продовжена Канадою до 2019 року, вже відбулося кілька ротацій інструкторів.
Фахівці з Ізраїлю навчають наших медиків роботі в польових умовах й умовах бою. Навчання проходить як в Україні, так і в госпіталях Ізраїлю. Курс для кожної з груп триває близько місяця і включає прийом поранених, надання невідкладної допомоги, хірургію і травматологію. Програму навчання українських парамедиків реалізовують також Литва, Естонія і Швеція.
Допомагають іноземці і з реформою української сфери оборони. Створена багатонаціональна Об'єднана комісія з реформи оборони і співпраці в галузі безпеки з Україною (MJC), яку очолюють США. З 2016 року радниками міністра оборони України стали колишній глава Центрального командування Збройних сил США генерал Джон Філіп Абізаїд і колишній командувач Сухопутними силами Британської армії генерал Нік Паркер. З цією ж метою - реформувати українську армію.
НАТО вже допомагає
З недавнього часу вступ до НАТО законодавчо закріплено як пріоритет зовнішньої політики України. Президент Петро Порошенко навіть пообіцяв провести референдум щодо приєднання до НАТО. Незважаючи на те, що в самому Північноатлантичному альянсі до українських розмов про вступ поки що ставляться холодно, стандарти НАТО лежать в основі реформи української армії.
У 2014 році на Уельському саміті держави-члени НАТО ухвалили рішення заснувати п'ять нових цільових фондів для допомоги Україні: модернізація системи командування, управління, комунікації і комп'ютеризації; реформування системи логістики та стандартизації ЗСУ; кібербезпека; перепідготовка та соціальна адаптація військовослужбовців; медична реабілітація. Їх загальний бюджет складає понад 10 млн євро. Крім того, на прохання України в червні 2015 року Альянс погодився заснувати шостий цільовий фонд - для боротьби із саморобними вибуховими пристроями та утилізації вибухонебезпечних предметів.
На Варшавському саміті у 2016 році НАТО схвалило комплексний пакет допомоги Україні, який містить понад 40 цілеспрямованих заходів з підтримки в ключових сферах. У тому ж році за підтримки НАТО було затверджено дорожню карту оборонної реформи в Україні - Стратегічний оборонний бюлетень. На цей момент заявлена мета України - реформувати Збройні сили відповідно до стандартів НАТО і досягти повної сумісності із силами Альянсу до 2020 року. Тобто через неповні 2,5 роки ЗСУ повинні перейти на стандарти НАТО. Це неймовірно амбітна мета. І дорога - допомога союзників в цій справі критично важлива.
Допомагає НАТО Україні і з удосконаленням військової освіти. За підтримки Альянсу до 2022 року в країні повинен бути сформований новий професійний сержантський склад ЗСУ. Щорічно 600-800 українських військових вивчають англійську мову. В рамках програми Наука заради миру в 2014-2019 роках НАТО планує виділити 15 млн євро на проекти в Україні.
На кошти НАТО у 2014-2017 роках понад 5 тис. ветеранів АТО отримали допомогу з психологічної реабілітації. Починаючи з 2016 року, 159 українських військовослужбовців пройшли фізичну реабілітацію за кордоном, на черзі ще 50. Профінансовано дев'ять спортивних таборів і закупівлю реабілітаційного обладнання для українських медичних установ.
Головний партнер - США
Левова частка іноземної військової допомоги Україні надходить від США. Американці вже надали ЗСУ деякі види несмертельної зброї, яка мала критичне значення для підвищення боєздатності української армії. Військові експерти сходяться на думці, що найактуальніше для українських військових зараз - засоби зв'язку і розвідки. США поставили Україні радари артилерійської розвідки, призначені для пошуку і виявлення артилерійських батарей супротивника. ЗСУ отримали комплекси ближньої дії типу Firefinder AN / TPQ-48 і AN / TPQ-49 з дальністю виявлення до 10 км і як мінімум шість мобільних комплексів середнього радіусу дії типу AN / TPQ-36 з дальністю виявлення до 24 км.
Своїх аналогічних радарів в України немає. Виробництво радарів типу Зоопарк в НВК Іскра у Запоріжжі все ще відновлюється. «Контрбатарейні радари надзвичайно важливі з точки зору збільшення ефективності боротьби з ворожою артилерією, виявлення великокаліберної артилерії в глибині бойових порядків противника», - пояснює Корреспонденту директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець. За словами військових, противник на Донбасі веде справжнє полювання на американські радари на фронті, за місцями їхнього випромінювання систематично багаторазово відкривався вогонь. Точно втрачений поки що тільки один радар AN / TPQ-36 (ближнього радіусу дії).
Також велике значення мають поставки сучасних систем військової радіозв'язку типу Harris. Вітчизняних аналогів такої техніки не існує. Короткохвильові американські радіостанції забезпечують стійкий зв'язок, зламати систему шифрування якого і придушити росіянам не під силу. На відміну від звичайних цивільних Motorola, які активно закуповує Міністерство оборони. Вітчизняних аналогів такої техніки не існує. «Американські радіостанції від компанії Harris Falcon II, а тим більше Falcon III - найсучасніші у світі. Відмінно працюють в умовах російської радіолокаційної боротьби. Falcon III - цифрові, захищені. Питання в їхній високій вартості: українська сторона навіть не закладає кошти на ремонт радіостанцій і обслуговування. Звикла, що вони дістаються на шару», - нарікає Згурець.
В рамках однієї з цільових програм НАТО Україна отримала обладнання супутникового зв'язку Iridium для забезпечення радіозв'язку між ключовими підрозділами управління українських Збройних сил. Також 1.700 тактичних високочастотних радіостанцій було передано Україні, щоб забезпечити захищений тактичний зв'язок.
Отримала Україна від США і комплекси безпілотної розвідки ближньої дії RQ-11 Raven з радіусом дії до 10 км. Ці безпілотники активно використовуються і в армії Штатів, але з цифровою системою управління і зв'язку. ЗСУ отримали ті самі безпілотники із системою аналогового, а не цифрового зв'язку. Через це американські безпілотники стали легкою здобиччю для російських комплексів радіоелектронної боротьби. І експерти відзначають, що українські волонтерські конструкторські бюро вже зараз виробляють безпілотники більш надійні й ефективні, ніж оснащені аналоговим зв'язком Raven.
Американські контрбатарейні радари українська армія також не може використовувати на повну потужність. Вони видають точні координати цілей, проте не коригують власний контрбатарейний вогонь, хоча такі функції закладені в пристрій. Українські військові скаржаться на відсутність кодів доступу для запуску цього функціоналу. «Питання програмного забезпечення стосується багатьох зарубіжних виробів, тому що ця зброя повністю ефективна, коли є доступ до певної інформаційної мережі, яка присутня в країнах НАТО. Починаючи з геоінформаційної системи і до метеорологічних даних. Ці відомості доступні лише країнам НАТО в повному обсязі, і ми ще не можемо отримати доступ до цих складових, тому що не є членами НАТО», - пояснює Згурець.
Для тих же американських армійських позашляховиків Humvee, поставлених в Україну, не вистачає запчастин. Через що використовують їх в АТО не так активно, як могли б. Замість них нерідко рятуються пригнаними волонтерами з Європи важкими цивільними позашляховиками, купленими і модернізованими аж ніяк не на бюджетні гроші.
За останні півроку постійно з'являється інформація про можливе збільшення військової підтримки України з боку США. У березні було опубліковано інформацію про виділення з американського бюджету $ 150 млн на військову допомогу нашій країні. У травні 2017 року Сенат США схвалив бюджет, який передбачає фінансування військової допомоги і допомоги у сфері безпеки України на $ 238 млн. На 2018 рік уже називають цифри у більш ніж $ 400 млн. На ті самі $ 150 млн можна було б купити 100 радіолокаційних станцій AN / TPQ -36. Однак навіть $ 150 млн на рік від США Україна, зважаючи на дані Міноборони, ще не бачила.
У будь-якому випадку масштаби американської допомоги і її значення для української армії критично важливі. Ось тільки її характер поки що не дає однозначної відповіді на питання про те, якою партнери бачать місію української армії - стримування Росії від масштабного вторгнення, завершення війни, проведення локальних операцій на Донбасі? Військовий експерт Олег Жданов вважає, що мета Заходу - підготувати Україну до відбиття агресії будь-якої сили з боку РФ. «Аж до того, що вони зосередять всі свої Збройні сили на напрямку головного удару на Україну, ми повинні бути в змозі відбити цей удар. Для того, щоб вони в Європі спокійно пили чай і підносили нам боєприпаси. А ми виконували бойове завдання з охорони мирного сну країн-членів НАТО», - каже Жданов.
Але для таких завдань українським Збройним силам точно знадобиться набагато потужніше озброєння. І принципово інші масштаби допомоги. Про «інші масштаби» - це цілком реально. Прецеденти є: у 2016 році США прийняли чергову 10-річну програму військової допомоги Ізраїлю - на $ 3,8 млрд на рік. Що перевищує весь оборонний бюджет України.