Фото: Максим Войтенко
У молодості Валерій був моряком далекого плавання, і частина його будинку нагадує корабель. На стінах - рятувальні круги, макети суден, частини такелажу ...
Колишній співробітник митниці зібрав 2,5 тисячі експонатів.
26 січня в Україні відзначали Міжнародний день митника. Його відсвяткував і 66-річний Валерій Орловський, який не так давно очолював відділ із боротьби з контрабандою одеської митниці.
Втім, фактично зі своєю роботою він так і не розлучився, розмістивши у власному приватному триповерховому особняку в передмісті Одеси колекцію контрабанди, зібрану за роки служби, пише КП в Украине.
Як "дісталося" намисто Катерини II
У приватному музеї (до речі, єдиному в Україні) зібрано понад 2,5 тисячі експонатів. Один з найстаріших - ключ 1912 року від головної будівлі одеської митниці, розташованої в порту. Є тут і митні ліхтарі, і ваги 1950-х років, пломбіратори, якими маркірувався перевірений вантаж. На сусідньому стенді красується техніка контрабандистів зі злому і підробки пломб.
Оригінали фотографій нагадують про найгучнішу в СРСР справу про контрабанду - Альберта Меліксітяна.
- Директор комісійного магазину в Єревані вирішив переправити в США прикрас і дорогоцінне каміння на п'ять мільйонів доларів, - розповідає Валерій. - В Одесі він часто зупинявся в готелі Чорне море, де спілкувався з дівчатами легкої поведінки. Через них про спробу переправити великий вантаж дізналися в КДБ.
В останній момент оперативники перекрили єдиний можливий канал контрабанди через кордон в порту. Під час огляду в пробках двох пляшок коньяку знайшли дві сотні діамантів. Кілька прикрас і безліч золотих монет були приховані в багажі та складках одягу самого Меліксітяна. Але справжньою перлиною цієї "колекції" стало смарагдове намисто вартістю 1,7 млн рублів (59 каменів, 45 карат), яке належало імператриці Катерині II.
- Ювелір отримав сім років в'язниці, а його спільника застрелили в Нью-Йорку через кілька годин після того, як він зійшов з пароплава, - згадує цінитель історії. - Що стосується намиста та інших коштовностей, все передали в московський музей КДБ, а після розвалу СРСР трофеї таємничим чином зникли.
Нові експонати для своєї колекції Валерій Орловський шукає сам, іноді дарують друзі. Фото: Максим ВОЙТЕНКО.
Іконки під пластиром
А ось ще одна історія. У 1975 році всередині обкладинки дитячої книги митники знайшли кілька десятків відбитків ікон початку XX століття. Вивозили літографії для того, щоб по них можна було малювати за кордоном канонічні ікони.
- Вилучене передали в органи і вже забули про цей випадок, але через шість років ці ж іконки конфіскували повторно, - говорить він. - Цього разу вони були приклеєні пластиром до тіла моряка-іноземця. Конфіскат знову забрали, а вже в 2013 році я купив ці літографії в одного колекціонера.
Усі нові експонати власник шукає сам, іноді дарують друзі. Раніше Орловський вже організовував музей в Одесі при митниці, але через постійні реорганізації відомства його перевели до Дніпропетровська, а там закладом ніхто не займався. Свій приватний музей колекціонер демонструє на виїзних виставках. Водити екскурсії в будинку він не може - елементарно ніде розвернутися. Але одесит дуже сподівається, що чиновники допоможуть йому знайти для музею більш відповідне приміщення.
Цим ключем на початку XX століття відмикали вхідні двері головної будівлі одеської митниці.
Був ще випадок
Сережки провозив під пахвами
Як каже Валерій Орловський, на людині є близько 120 місць для приховування речей. Контрафакт проносять в підошвах, підборах, навіть в зачісці, при цьому знайти їх часом вкрай важко. Експерт згадує, як йому з волі випадку довелося наштовхнутися на контрабандиста ювелірних виробів.
- Я перевіряв його багаж, він поліз у кишеню за якимось документом, коли витягав руку назад, звідти вилетіла бирка від сережок, - говорить він. - Дивлюся - вартість 18 тис. рублів, величезна на ті часи сума.
На огляді відразу знайти приховане не змогли. Лише після того, як його попросили підняти руки, під пахвами виявили прив'язані до волосся сережки.
Часто траплялися в руки митниці і так звані люди, які ковтали. На одному зі стендів показана вся технологія процесу.
- Спочатку із золота виготовляли кілька десятків монет, ми їх називаємо "баранчиками", схожих на царську чеканку, - говорить Валерій Володимирович. - Потім засовували їх у презерватив, обмазували вазеліном і засовували в анальний отвір. Інші воліли проносити "добро" в шлунку. Ми всіх перевіряли металошукачем. Якщо апарат спрацював, то людину відразу відправляли "на горщик".