Лікар Тарнавський морив своїх пацієнтів голодом і виснажливою фізичною працею. Але за лікування в його клініці в карпатському Косові багаті люди викладали значні суми, пише Ірина Пустиннікова у №4 журналу Корреспондент від 31 січня 2014 року.
Британська співачка Емі Вайнхауз в одній зі своїх пісень співала, що не хоче вирушати у «рехаб»: «They tried to make me go to rehab but I said "No, no, no". Українські шанувальники співачки навряд чи чули про такі заклади, між тим реабілітаційні клініки діяли на території України задовго до Вайнхауз.
Трудотерапія абсолютно не винахід радянських часів для боротьби з дармоїдами. Лікування фізичною працею широко застосовувалося в Карпатах ще наприкінці ХІХ століття. Популярним було і голодування: дами позаминулого століття , як і сучасні панянки, не боялись випробувань дієтами заради тонкої талії. Обидва ці методи широко використовувалися в популярній клініці лікаря Аполлінарія Тарнавського у прикарпатському Косові.
Дієта і праця
Уродженцю Львівщини Тарнавському (1851-1943) вдалося вирватися з лабет туберкульозу, який вбивав у ХІХ столітті народ тисячами. Таблетки? Спасибі, не треба. Тарнавському допомогли голод і аскеза. За настільки простою, але дієвою методикою йому довелося їхати з Кракова, де він вчився на лікаря, в клініку баварського лікаря Себастьяна Кнайпа.
Коли одужаєш від смертельної хвороби, підсвідомо увіруєш у всесильність обраного способу зцілення. Ось Тарнавський і увірував, та ще й вирішив діяти за принципом «врятувався сам – врятуй іншого».
Першу лікарську практику він провів у Борщеві (зараз – Тернопільська обл.), а пізніше купив під власний лікувальний заклад ділянку землі в кількох кілометрах від Косова, в селі Смодна. Місце правильне: гори, чисте повітря, швидка холодна річка, багато сонця – все, що необхідно для лікування від сухот.
До Лечниці з'їжджалася вся еліта Речі Посполитої
У 1891 році запрацювала Лечниця, фішкою якої стала відсутність медикаментів, сувора дієта, голодування і робота на повітрі. А заразом – рівність усіх пацієнтів перед паном лікарем, незважаючи на чини і статуси.
Це було схоже скоріше на чернече подвижництво, ніж на відпочинок у санаторії біля мальовничих гір. Однак рецепт спрацював. Слава про Лечницю лікаря Тарнавського рознеслася по всій Речі Посполитій. Польська еліта з'їжджалася сюди для боротьби із сухотами, базедовою хворобою, атонією, нервовим виснаженням і зайвою вагою.
Вишуканих офіцерів і рафінованих графинь не лякав образ життя пацієнтів Лечниці, хоча комфортними умовами там і не пахло. Не пахло також тютюном і перегаром: сигарети і алкоголь на території закладу були заборонені. Зловлять з цигаркою чи склянкою вина – доведеться достроково залишати санаторій, а грошей Тарнавський тим, хто проштрафився, не повертав.
На час перебування в Смодні жінки прощалися з підборами і корсетами: всі хворі носили однакові роби з грубого полотна. Безформні куртки були нечуваним злочином проти витонченої моди початку ХХ століття, але аристократки йшли на це заради здоров'я і тонкої талії. Можна тільки уявити, що думали про багатіїв, які недоїдають і добровільно тягають відра з водою, бідні і часто голодні гуцули з навколишніх хат.
Найбільші відчайдушні і виснажені пацієнти Тарнавського іноді тікали в місто, де жадібно накидалися в ресторанах на заборонені котлети і форель. Панянки потайки купували у селян смажених курей. Якщо лікар чуяв м'ясо, пацієнт був зобов'язаний сплатити штраф. Тарнавський знав про диверсії корчмарів і щиро їх за це ненавидів. Товстунів змушував голодувати – кого кілька днів, кого пару тижнів. Дозволялося випити тільки три склянки теплої води, і все.
Серед деяких пацієнтів вважалося особливим шиком протриматися без їжі якомога довше. Рекордсменом став священик Вінсент Лутославський: 35 днів без їжі! Щоправда, суперники стверджували, що рекорд нечесний: хтось помітив, що святий отець сидить на вишні.
Одного разу, зайшовши до пацієнтки, яка знепритомніла від голоду, Тарнавський покартав її: «Не соромно? Ви народили сімох, а від голоду непритомнієте». Через гастрономічні експерименти в суворій spa-лікарні помер чоловік популярної польської письменниці Марії Домбровської. Скандал вибухнув неабиякий, але Лечниця вистояла.
Володій собою
Санаторій Тарнавського, маленька автономна держава аскетизму і дієти, розташовувався в доглянутому дендропарку біля гірських схилів і складався з безлічі будов. Тут були купальні, гімнастичний зал, каплиця, їдальня і житлові вілли: Головна, Колиба, Тереза, Біла та ін. Майданчик для сонячних ванн був сконструйований за проектом самого Тарнавського, втім, як і багато вілл.
У кімнатах панували скромність й ідеальна чистота: лікар терпіти не міг бруд і неакуратність. Спали пацієнти в будь-яку погоду з відчиненими вікнами, вставали з першими півнями, щоб вирушити на прогулянку босоніж по траві вздовж річки Рибниця. За тим, щоб вікно ніхто не зачиняв навіть холодної ночі, стежив спеціальний сторож.
Тарнавський сам суворо дотримувався тих принципів, за якими радив жити пацієнтам
Далі була обов'язкова дихальна зарядка, водолікування, сумовитий вегетаріанський сніданок (хліб, какао, фрукти, м'ясо раз на тиждень) і роботи в саду – до убогого обіду. Якщо вага пацієнта зашкалювала, бідолаха працював не з клумбами і кущами, а з тачкою, возячи камені на пагорб.
Будматеріали в Лечниці були завжди. Нескінченним будівництвом Тарнавський уникав податкового ярма: за законами тих років, поки заклад перебував у процесі будівництва, він обкладався за низькими ставками. Ось і росли серед сосен, кипарисів і магнолій все нові вілли. Ділянка розросталася, і худорлявий та вічно злий Тарнавський іноді судився із сусідами за землю.
З пацієнтами не будеш судитися, але кров вони лікарю псували неабияк. Один з них, Ігнацій Веневський, згадував, як мучився лікар у день своїх іменин 23 липня. Тоді для всіх влаштовувався бенкет, на якому була заборонена в інший час курятина. Тарнавський просто страждав, бачачи, як гості поїдають м'ясо. Коли ж на десерт подали торт, він вибіг з кімнати з криком: «Не можу дивитися, як ви жерете!».
Під час візитів до їдальні лікар умовляв пацієнтів: «Найбільш здорова їжа – та, яку ви залишили на тарілці» і «Не переїдай – захворієш». І спробуй не послухатися: адже Тарнавський і сам суворо дотримувався своїх правил. Харчувався мало, уникав м'ясного і солодощів, багато працював і перебував у постійному русі. Коли вечорами візник добирався до його будинку в кількох кілометрах від Лечниці, візок часто був порожнім: лікар біг за ним, не звертаючи уваги на здивовані погляди косівчан.
У 1929 році лікар видав книгу Косівська овочева кухня, яка пережила кілька перевидань. У закладі за овочеві страви з цього талмуду відповідала дружина Тарнавського Ромуальда.
Суворі принципи лікаря поєднувалися з чіткою картиною світу, яку неодмінно слід було донести до всього оточення. Володій собою – таким було гасло, написане на воротах Лечниці. Тарнавський не соромився вчити жити не тільки високопоставлених пацієнтів, а й мешканців Косова. Носіїв зайвої ваги він соромив за невміння стежити за собою.
Дочка лікаря Цілина Тарнавська-Буша згадувала, як одного разу в поїзді по дорозі з Коломиї у Надвірну навпроти батька сів рум'яний священик, ласуючи бутербродом із салямі. Побачивши таке, Тарнавський зірвався з місця, вирвав у попа бутерброд і жбурнув у вікно: «Вам не можна цю отруту! Цілино, дістань із сумки булку з сиром і дай цьому панові».
Якщо при Тарнавському дружина змушувала чоловіка з'їсти ще шматочок, лікар запитував: «Мрієте стати вдовою?». У їдальні Лечниці якось пацієнт-єпископ набрав собі добавки – Тарнавський негайно забрав тарілку, буркнувши: «Вгамуйся, святосте!».
Якщо лікарю під час прогулянок зустрічався будинок з калюжами навколо колодязя, недоглянутим туалетом чи погано підметеним двором, він міг вилаяти господарів. А змучених голодом пацієнтів після цілого дня роботи в саду змушував вечорами співати і танцювати, вважаючи таке проведення часу винятково корисним для здоров'я. Лікар суворо наказував тим, хто вже відбув свій термін у Лечниці, вдома продовжувати дотримуватися дієти й активного способу життя.
Справа живе
Лечниця успішно існувала до початку Другої світової війни. Щоправда, з великою перервою: в 1914-му, коли почалася Перша світова, лікаря заарештували, посадили до в'язниці у Вижниці (зараз – Чернівецька обл.) і навіть засудили до страти за зраду.
Але Тарнавському допомогли його великі зв'язки: до того часу Лечниця з літнього закладу вже перетворилася на цілорічну оздоровницю, яку знали по всій країні. Колишні пацієнти заступилися за лікаря, і він залишився живим, хоча і провів кілька років під наглядом поліції в Австрії.
Лечниця відновила свою діяльність тільки в 1922 році. Лікарю допомагало кілька асистентів, а кількість пацієнтів в літній період досягала 400 осіб. Лікувалися тут і жителі Косова в денному стаціонарі, повертаючись на ніч у свої будинки. Вартість перебування коливалася в 1911-му в межах 9-13 крон залежно від обраного режиму, а в липні і серпні ціна піднімалася на 10%. Для порівняння: ніч в готелі для гірськолижників у Славському коштувала одну-дві крони.
У 1939 році родина Тарнавського втекла із захопленої більшовиками польської Західної України до сусідньої Румунії (тоді вона починалася відразу за Черемошем), а вже звідти перебралася до Єрусалима. Самого лікаря вивезли буквально силою: верткий 88-річний дідок з бородою намагався втекти з машини дорогою в Кути. Залишати справу свого життя, Лечницю, було нестерпно боляче.
У Палестині Тарнавський дожив до 92 років, написавши книгу про виживання в складних умовах. Син Тарнавського став лікарем, дочка Цілина написала дві книги про метод батька.
Під час війни і великий парк, і багато дерев'яних будов сильно постраждали: селяни зрубали екзоти і розтягували колоди для опалення своїх будинків. На базі Лечниці з 1946 року працює протитуберкульозний санаторій Косів, у 1980-ті перепрофільований в дитячий.
Фото sankosiv.net
Зараз на місці Лечниці Тарнавського функціонує протитуберкульозний санаторій Косів
Його корпуси – здебільшого сучасні будови, але збереглося і кілька будиночків міжвоєнної доби. А деякі дерева у дендропарку росли ще до Тарнавського – є тут і 200-річні липи, і дуб з окружністю стовбура більше 5 м.
На двоповерховій віллі біля дуба, за легендою, живе привид дочки Тарнавського Терези, яка наклала на себе руки і тепер іноді блукає старими кімнатами. Щоправда, народні перекази все переплутали: у Тарнавського дійсно була дочка Тереза, яка померла маленькою через важке генетичного захворювання. А наклав на себе руки син лікаря, який став інвалідом.
Доживають свої дні купальні й збудована з дерева їдальня. Стіни купалень раніше вкривала плитка, виготовлена за ескізами популярного львівського архітектора Івана Левинського. Воду для купання нагрівали за допомогою сонячних променів, посилених параболічним дзеркалом.
Пам'ять про дивного і суворого лікаря досі живе в Косові, а на стіні санаторію в 1995 році встановили меморіальну дошку на честь Тарнавського.
***
Цей матеріал опубліковано в № 4 журналу Корреспондент від 31 січня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.