Глава Мінсоцполітики Людмила Денисова, яка вивезла недавно з рідного Криму своїх дітей, розповіла Корреспонденту, як держава намагається допомогти її землякам та мешканцям південного сходу. Інтерв’ю, яке взяла Євгенія Вецько, опубліковане у №23 видання від 13 червня 2014 року.
Людмила Денисова – одна з найвпливовіших жінок в українській політиці. У період з 2007 по 2010 рік вона вже обіймала посаду глави Мінсоцполітики, у неї за плечима досвід роботи міністром економіки, а потім – фінансів Автономної Республіки Крим і навіть арешт.
Чиновниця відома залізним характером. Стримані пози, міміка, досить скромний кабінет. Своєрідним еталоном вважає Маргарет Тетчер.
«Нам потрібно закривати шахти, – запевняє вона. – Тільки у Тетчер не було війни. А у нас є».
Денисова довгий час жила в Криму. Небагато українських політиків можуть похвалитися статусом переселенців і при цьому зберегти на півострові свій бізнес.
- Ви сіли в міністерське крісло вдруге. У якому стані відомство дісталося вам від попередників тепер? Чи є різниця?
- Як мінімум цього разу я отримала міністерство з додатковими функціями. Тоді не було у нас проблематики сім'ї та дітей, тоді не було центрів, які займаються психологічною реабілітацією ліквідаторів Чорнобильської катастрофи (раніше це була функція МНС). Ці програми зараз у нашому віданні. У зв'язку з цим штат міністерства був розширений у півтора рази. Якщо коли я йшла, було 350 осіб, то коли повернулася – вже 570. Безумовно, мені потрібно було вивчити ці питання, я їх детально вивчила і готова керувати цими процесами в країні.
- Ви тривалий час жили в Криму, у вас там сімейний бізнес. Після анексії півострова він не постраждав?
- Поки важко сказати, наскільки він постраждав.
- Чи не стане він засобом тиску на вас? Все-таки міністр в українському уряді, а бізнес – у Криму.
- Хто знає мене, знає, що на мене складно тиснути. Погано тільки, що мене додому не пускають. Маму зараз «перетягую», там сестра і брат. Коли «зелені чоловічки» залізли в Раду міністрів і Верховну раду 27 лютого [події в Сімферополі, коли озброєні прихильники ідеї відокремлення від України зайняли будівлі вищих органів влади автономії], то дочок я сюди забрала.
- Багато охочих виїхати з Криму, східних областей?
- Сьогодні, за офіційними даними, з Криму виїхало 9.600 осіб, а зі східних областей – близько 2.000. Це тільки ті люди, які прийшли і зареєструвалися. Ми розуміємо, що їх набагато більше. А от наскільки, ми сказати не можемо, поки вони не прийдуть і не зареєструються. Нехай вони зняли квартиру, нехай знайшли роботу, але якщо вони не зареєструвалися, то ми про них не знаємо і не можемо допомогти, наприклад, влаштувати дитину в дитячий садок, школу, вищий навчальний заклад, вирішити якісь інші питання. Потрібно звернутися в регіональний штаб з розміщення громадян.
- Де їх зазвичай розселяють?
- У санаторно-курортні, оздоровчі заклади, соціальні гуртожитки. Деякі потрапляють в сім'ї до звичайних українців, які погодилися прийняти у себе переселенців. Люди внесли свої дані в так званий банк житла і приймають кримчан або жителів Донбасу цілими сім'ями. У нас вільних місць на 39 тис. осіб. В одній Черкаської області можуть прийняти 22 тис. переселенців. Але люди чомусь їдуть у Київ і Львів, тому там вже є певні труднощі з кількістю місць для розміщення. Уряд працює над вирішенням цього питання.
- Якщо крок за кроком – куди дзвонити, бігти тим, хто опинився в зоні бойових дій?
- Треба дзвонити на гарячу лінію. Або на сайті Мінсоцполітики є інформація аж до особистого телефону відповідальної особи, яка займається розміщенням. На кожному залізничному вокзалі в довідковій є телефон місцевого обласного штабу з розміщення біженців. Людей організовано зустрічають, розселяють, ними займаються. Тому я дуже дивуюся, коли біля Верховної Ради збираються люди, які стверджують, що їх кинули напризволяще [такий мітинг на вул. Грушевського відбувся 5 червня]. Ви прийдіть, зареєструйтеся, і вами будуть займатися.
- А як щодо соціальних виплат для українців, які залишилися в Криму?
- Ті кримчани, які виїхали з півострова, отримують пенсію в повному обсязі і без проблем. За останніми даними, це 2.025 осіб. Але людям, які живуть у Криму, з 17 березня ми її профінансувати не можемо. Переважно вони вже отримують пенсії в рублях. До речі, за нашими відомостями, здобутими партизанськими методами, після перерахунку вона стала меншою. І зараз вони думають, що робити.
Ті, хто залишився в Криму, але не отримав російського громадянства, може отримати пенсію в Україні. Кожен район Криму закріплений за одним з районів Херсонської області. Людина повинна взяти свою пенсійну справу, приїхати в той район, за яким закріплене її місто, прийти до управління Пенсійного фонду і написати заяву. З наступного місяця пенсія їй буде зараховуватися або на банківський рахунок, або вона зможе отримати її в будь-якому відділенні зв'язку. Але знову ж таки на території України.
- А період після 17 березня, виходить, просто випав?
- Якщо люди не отримували пенсію в російських рублях, то їм все буде компенсовано. Ми від своїх громадян не відмовляємося. Те саме стосується і жителів Донбасу. Якщо людина не може отримати пенсію в Слов'янську, то вона приїжджає в Донецьк, і їй виплачують гроші.
- Яка зараз взагалі ситуація з виплатами на сході?
- У Слов'янську управління Пенсійного фонду просто спалили. Його відновили, звичайно, але люди там працювати не можуть. Починаючи з 15 травня ми не можемо забезпечити виплату пенсій в Слов'янську і Краматорську. З 1 по 11 червня ми так само не фінансували виплати в Антрациті Луганської області.
- Це повсякденні проблеми. Як щодо стратегічних програм? Чи дійде справа до перегляду або скасування пенсійної реформи, наприклад?
- Найголовніше, що нам вдалося зробити в умовах фінансової кризи, – ми не скоротили розмір усіх соціальних гарантій для соціально вразливих верств населення. Крім того що своєчасно платимо, так ще розрахувалися з боргами за попередню владу.
В умовах підвищення цін і тарифів на комунальні послуги, ми прийняли нову програму компенсації додаткових витрат, завдяки чому близько 4,5 млн сімей отримають підтримку держави і для них розмір платежів не зміниться. На ці програми у 2014 році виділено 8,8 млрд грн.
Ми зменшили пільги суддям, прокурорам. Тепер сім'я, у якій є суддя, може розраховувати на транспортні та житлові пільги, тільки якщо доходи на одного члена сім'ї становлять не більше 1.710 грн. Повірте, судді, прокурори, народні депутати отримують набагато більше.
Якщо чиновник був викритий у корупції і є відповідне рішення суду, то йому спеціальна пенсія призначатися не буде. Такий законопроект уже зареєстрований у Верховній Раді.
- І все-таки чи буде скасована пенсійна реформа?
- Я критикувала пенсійну реформу і зараз її критикую, бо це не реформа, а латання дірок. Але поки що економічних можливостей, щоб знизити пенсійний вік для жінок [зараз становить 60 років], немає. Повинна визнати, він у нас і так один з найнижчих у Європі. Але ми хочемо продовжити право жінок раніше виходити на пенсію за їхнім вибором. Дія цієї норми мала закінчитися у 2014 році.
- Ви кажете, що не було скорочено виплати. А допомога після народження дитини?
- Ми з МВФ довго перетягували канат, потім ще з Міністерством фінансів. Бюджет міністерства у 92 млрд грн скоротили тільки на 3,8 млрд грн. Зберегли практично всі програми.
З приводу «матусь». Ми довго думали, радилися, працювали з фокус-групами, обговорювали з регіонами. Спочатку пропонувалося (не нами) зробити виплати всім на рівні сьогоднішньої першої дитини – 30 тис. грн. Але ми вивели інший рецепт. Половина сімей, які планують дитину, роблять це вперше. На неї зважитися найскладніше. Тому ми підвищили розмір допомоги на першу дитину, і встановили такий самий розмір на другу і третю – 41.250 грн. Усі сім'ї, в яких народилися діти до 1 липня, будуть отримувати виплати за старою програмою.
- Які соціальні гарантії у військових і міліціонерів, які беруть участь в АТО?
- Ті, хто бере участь в АТО, а не просто на блокпосту постояв, отримають статус учасників бойових дій. З 1 травня їм удвічі збільшено грошову винагороду. Тобто було 3 тис., а стало 6 тис. грн.
- Повернімося до теми Криму. Як бути з оздоровленням дітей?
- У зв'язку з тимчасовою окупацією Криму ми втратили 122 дитячі санаторії, в яких на рік відпочивало 59 тис. дітей. Що найсумніше, ми втратили Артек. Там щорічно відпочивало 34 тис. дітей. І не лише з України.
Загалом у нас 1.600 всіляких дитячих установ, в яких організовано літній відпочинок для 1.5 млн дітей. У більшості шкіл організовується літній відпочинок, їм забезпечується харчування, а в деяких школах навіть повний пансіон.
***
Цей матеріал опубліковано в № 23 журналу Корреспондент від 13 червня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент,опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.