Кампанія зі збору коштів на потреби АТО стала зручним прикриттям для аферистів. Корреспондент розібрався, як виявити нечистих на руку волонтерів, пише Руслан Іванов у №33 журналу від 22 серпня 2014 року.
Якщо не хочеш годувати свою армію, то рано чи пізно доведеться годувати чужу. Цією крилатою фразою послуговується викладач-економіст Університету біоресурсів киянка Олена Кірейцева. Вона в міру сил допомагає українським військовим, але робить це вкрай обачно.
«Ні благодійним фондам, ні сайтам зі збору допомоги я не довіряю, тільки адресна допомога конкретній людині, – каже Кірейцева. – Я особисто їздила в Центральний військовий госпіталь, привезла 1,5 тис. грн на протез солдату, який залишився без руки».
Таке ставлення до збирачів пожертвувань можна зрозуміти. За даними МВС, в Україні з'явилася категорія аферистів, які прикриваються благим наміром – допомогти потребам армії, яка воює на сході країни, і населенню, яке там живе.
«Випадків шахрайства, пов'язаного зі збором коштів на АТО, зараз дійсно багато, – підтверджує Микола Рощин, старший фахівець Департаменту карного розшуку МВС. – І зрозуміло чому: з нашого досвіду можна стверджувати, що, за приблизними підрахунками, один шахрай зі скринькою для збору пожертвувань на вулиці збирає до 7 тис. грн на місяць».
Численні грошові потоки, які спрямовуються на війну, не дають спокою «дітям лейтенанта Шмідта». Одна волонтерська організація чи благодійний фонд отримує від жертводавців в середньому 200 тис. грн на місяць
Численні грошові потоки, які спрямовуються на війну, не дають спокою «дітям лейтенанта Шмідта». Одна волонтерська організація чи благодійний фонд отримує від жертводавців в середньому 200 тис. грн на місяць, а таких структур, за даними експертів, сьогодні в Україні близько 30, і, отже, зібрані ними кошти обчислюються мільйонами.
На запит Корреспондента МВС не надало статистики з цього виду шахрайства. Однак, за словами співробітника оперативної служби міліції, який не побажав назвати своє ім'я, навіть зареєстровані злочини будуть лише верхівкою айсберга.
Тому сьогодні українці, які бажають допомогти армії і цивільному населенню в зоні АТО, діють на свій страх і ризик. Корреспондент спробував розібратися, як убезпечити себе від аферистів і в яких випадках пожертвування можна робити сміливо, не побоюючись, що вони підуть не за призначенням.
Попрошу не робити внески
На сайті управління МВС у Полтавській області не перший день висить оголошення: Не давайте гроші людям, які ходять по квартирах і збирають допомогу для добровольчого батальйону Полтава.
Шахраї не мають ніякого відношення до волонтерських організацій і до цього формування, пояснюють далі правоохоронці й відразу дають телефон командира батальйону, у якого можна безпосередньо спитати про потреби військових і шляхи передачі коштів.
З аналогічним закликом, але вже до киян, звертаються і бійці батальйону Донбас. Вони попереджають, що ні в столиці, ні в інших містах ніхто для них не збирає гроші у скриньки-скарбнички. Солдати попросили перевіряти інформацію про збір пожертвувань безпосередньо у них, а шахраїв за можливості здавати в міліцію.
Львівським правоохоронцям уже вдалося затримати в одному з торгових центрів шахраїв, які під виглядом волонтерів пропонували покупцям жертвувати продукти для солдатів АТО. За законом аферистам світить тюремний термін до трьох років.
Втім, порівняно нечесним відбиранням у населення круп, макаронів, солі і цукру під виглядом допомоги фронту справа не обмежується. Так, у Вінницькій області міліція затримала липового імпресаріо – він тут, а також у Львівській області «організовував» концерти, гроші від яких мали піти нібито на потреби армії.
Шахрай домовлявся про оренду залів, продавав квитки і тікав із зібраною касою – мова йде про десятки тисяч гривень.
Аферисти можуть бути ще більш підступними. Так, у Полтаві та Борисполі СБУ затримала групу з п'яти диверсантів, які планували серію терактів на Полтавщині. Вони видавали себе за волонтерів та збирали гроші нібито на АТО і для біженців, хоча насправді витрачали їх на підготовку диверсій.
У зведеннях МВС також фігурує великий міжнародний фонд, який діяв у Рівненській області, назву якого в інтересах слідства правоохоронці не називають.
З 30 волонтерських організацій та фондів, які діють легально, як мінімум чотири викликають підозри у Діани Макарової, засновниці Фонду оперативної національної допомоги (ФОНД)
З 30 волонтерських організацій та фондів, які діють легально, як мінімум чотири викликають підозри у Діани Макарової, засновниці Фонду оперативної національної допомоги (ФОНД). Вона також не ризикує назвати їх: мовляв, не спійманий – не злодій.
У ще більш каламутній воді плавають спритні аферисти-одинаки, які створюють фейкові сторінки зі збору коштів в інтернеті, попереджає Макарова, не кажучи вже про тих, хто ходить по центральних вулицях міст зі скриньками.
Наприклад, сторіночка з проханням про пожертвування пораненому бійцю висіла у Facebook близько двох тижнів, перш ніж волонтери з'ясували, що фото адресата допомоги взято з публікації піврічної давності про росіянина, який проходить лікування у Львові.
Технічний директор однієї зі столичних компаній Сергій Гладилін спочатку часто жертвував свої кровні вуличним скринькарям, але повідомлення про аферистів змушують його шукати більш надійні способи передачі грошей – надавати адресну допомогу, відгукуючись на прохання знайомих у соцмережах.
Таку саму тактику вибрала для себе і київський бухгалтер Наталія Кудлай.
«Я спілкуюся тільки з тими волонтерами, яким довіряю, – пояснює вона. – Востаннє я допомагала через свою подругу, чоловік якої служить у зоні АТО».
Головні критерії чесності благодійних фондів Кудлай визначає по-бухгалтерски чітко: офіційна сторінка в інтернеті зі звітами про зібрані і витрачені гроші, обов'язково із зазначенням конкретних прізвищ тих, хто отримав допомогу. А також можливість це перевірити, наприклад передзвонити одержувачу допомоги.
Жертви клонування
За справи про шахрайство з пожертвами міліція береться не надто охоче, розповідає вищезгаданий оперативник. Мовляв, за максимальних витрат часу і сил виходить мінімальний результат.
«Порівняно з квартирними крадіжками, викраденнями машин питання, грубо кажучи, трьох гривень, які людина опустила у скриньку для пожертвувань, а вони пішли комусь на вечерю в ресторані, – занадто дрібне», – пояснює він.
Навіть якщо міліція і знайде постраждалих – конкретних благодійників, – сума, яку вони віддали шахраєві, повинна перевищувати 121 грн., саме з неї, відповідно до закону, настає кримінальна відповідальність за крадіжку майна.
Викрити шахраїв серед своїх колег складно і самим волонтерам, тому Макарова пропонує всім співвітчизникам, які хочуть надати допомогу, засвоїти кілька правил.
У кожної волонтерської організації повинні бути регулярні фотозвіти про її діяльність – чеки, факти передачі купленого спорядження військовим і т. д. Вони повинні надати можливість відвідати склад організації і взяти участь у відправленні допомоги
У кожної волонтерської організації повинні бути регулярні фотозвіти про її діяльність – чеки, факти передачі купленого спорядження військовим і т. д. Вони повинні надати можливість відвідати склад організації і взяти участь у відправленні допомоги. Важливі також відгуки з передової про те, що солдати дійсно її отримали.
Водночас Макарова радить з обережністю ставитися до клонів уже відомих волонтерських структур – наприклад таких, як Армія SOS і Народний тил. Основна відмінність клону від оригіналу – кількість прихильників на сторінці в інтернеті і вже відомі багатьом прізвища активістів.
Стрімке зростання числа волонтерських організацій множить і випадки зловживань на темі пожертвувань, вважають експерти. Сьогодні щотижня у соцмережах з'являється кілька нових спільнот, що пропонують перерахувати гроші на АТО. І хоча армії як ніколи потрібна потужна матеріальна підтримка, велика кількість організацій збиває українців з пантелику. Тому Макарова дає просту пораду: довіряй, але перевіряй.
«Я весь час повторюю: перевіряйте нас постійно, вчіться перевіряти, контролювати, – каже активістка. – Не потрібно повністю довіряти нікому. Ми ваші волонтери, і це не наші, а ваші проекти. Тому кожен має право на перевірку».
***
Цей матеріал опубліковано в №33 журналу Корреспондент від 22 серпня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.