Не сподіваючись на ефективність міліції, українці об'єднуються в народні дружини і самостійно патрулюють вулиці.
Житель столичного спального району Троєщина 52-річний Олег Сидоренко сідає у свій позашляховик Isuzu Trooper і, підібравши по дорозі кількох товаришів, вирушає стежити за порядком на вулицях, пише Руслан Іванов у №42 журналу Корреспондент від 24 жовтня 2014 року.
Сидоренко не має відношення до міліції, він – власник невеликого бізнесу. Але неспокійна кримінальна обстановка в місті підштовхнула його до того, щоб особисто стежити за безпекою.
«Ось, подивіться, – каже киянин Корреспонденту, демонструючи на своєму смартфоні знімок неабияк пошарпаної людини, що лежить на асфальті. – Він поцупив із магазину жуйку. Тікаючи, порізав охоронця. Але пробіг метрів сім, і його затримали перехожі, а тут і ми приспіли».
Тільки в троєщинській самообороні задіяно понад 600 осіб, приблизно стільки ж включають у себе інші формування столичного Лівого берега
У Києві рахунок таких, як Сидоренко, вже йде на тисячі. Тільки в троєщинській самообороні задіяно понад 600 осіб, приблизно стільки ж включають у себе інші формування столичного Лівого берега. Ще 300 осіб забезпечує загальноміська організація Київська міська варта, в процесі формування – «сотні» Оболоні і Печерська.
Процес уже запущений і в інших містах – в Одесі, Харкові, Кіровограді.
«У місті неспокійна ситуація в кримінальному плані, тому ідея така є, – каже представник кіровоградської самооборони Володимир Муравйов. – Чув, що низка бізнесменів збирається підтримати її фінансово».
Привід для самоорганізації є: за даними Генпрокуратури, цього року збільшилася кількість квартирних крадіжок, крадіжок з автомобілів і розбійних нападів. Якщо за січень-вересень 2013 року по всій країні було зареєстровано 11.260 квартирних крадіжок, то за такий самий період нинішнього року – 14.661, і це без урахування східних областей та Криму.
Третє око
Самооборона, громадянська варта, міська варта – вони називають себе по-різному, але ідея у всіх одна: самостійно забезпечити безпеку своїх родин в умовах зростання злочинності. Приміром, жителів Оболоні турбують регулярні вуличні грабежі, а останнім часом – ще й биття скла в автомобілях.
«Причому хулігани можуть навіть нічого не взяти, а просто розбити вікно», – розповідає місцевий активіст Гліб Антоненко.
Жителі Печерська перейнялися нічним патрулюванням вулиць після двох озброєних нападів на чоловіків, які отримали ножові поранення. Активісти залучають охочих охороняти район через сторіночку Печерської самооборони у Facebook.
Вперше необхідність патрулювання своїх мікрорайонів столичні жителі відчули навесні, коли після подій на Майдані міліція практично зникла з вулиць
Вперше необхідність патрулювання своїх мікрорайонів столичні жителі відчули навесні, коли після подій на Майдані міліція практично зникла з вулиць.
41-річний підприємець і за сумісництвом патрульний Троєщини Олександр Морус згадує, як на кафе через дорогу від будівлі райвідділу міліції злочинці скоїли розбійний напад. Місцеві жителі затримали нападників, викликали міліцію, але через годину марного очікування самі пішли до райвідділу здавати злочинців. На стук у зачинені двері силовики запитали: «А там у вас вже все спокійно?». І тільки тоді взялися складати протокол.
Тепер, через півроку, за порядком на київських вулицях щодня спостерігають 180 міліцейських патрулів. Але городяни вважають, що цього недостатньо, і споряджають добровольців на підмогу правоохоронцям.
«Наш район поділений на 12 секторів, в кожному є своя група від 30 до 60 осіб. Є старші, які відповідають за територію», – пояснює координатор громадських патрулів Троєщини Дмитро Бричок.
Порядок охороняє різна публіка – студенти, робітники, підприємці. Всі охочі телефонують на гарячу телефонну лінію самооборони, проходять співбесіду з координатором
За його словами, порядок охороняє різна публіка – студенти, робітники, підприємці. Всі охочі телефонують на гарячу телефонну лінію самооборони, проходять співбесіду з координатором. На цьому етапі відсівають людей, явно схильних до вживання алкоголю чи наркотиків. Ті, хто пройшов співбесіду або кого рекомендували люди, які вже показали себе чесними охоронцями порядку, можуть приступати до патрулювання.
Найкращі інформатори дружинників – бабусі біля під'їздів.
«Вони розкажуть все і про всіх, – сміється Бричок. – І якщо в будинку з'явилися приїжджі, то пенсіонерки відразу ж дадуть знати, щоб тримати незнайомців під контролем».
Активісти патрулюють територію приблизно з 22:00 до 05:00. Щодня на маршрут виходять два автомобілі з екіпажем з трьох-чотирьох осіб, у вихідні машин більше
Схожа ситуація і в інших лівобережних районах столиці. Активісти патрулюють територію приблизно з 22:00 до 05:00. Щодня на маршрут виходять два автомобілі з екіпажем з трьох-чотирьох осіб, у вихідні машин більше. За словами активістки громадської організації Лівий берег Анастасії Максимчук, дружинники борються з різними злочинами.
«З похолоданням стали менше зривати золоті ланцюжки, хоча це теж є, – розповідає вона. – Зараз переважно стикаємося з крадіжками з квартир та автомобілів».
З останніх резонансних затримань – нетверезий горлівський хлопець зі штик-ножем від автомата Калашникова, два грабіжники-наркомани, які промишляли зриванням золотих ланцюжків, а також автомобільний злодій. Патрульні звертають увагу на підпільні казино, п’яних людей, які викрикують на вулиці антиукраїнські гасла, а також на фальшивих благодійників.
Часом доходить до курйозів.
«Можуть зателефонувати о третій ночі і попросити втихомирити п'яного сусіда, який б'є свою дружину», – наводить приклад Бричок.
Довіра жителів до патрульних не випадкова.
«Часто виходить, що ми швидше реагуємо, тому що міліція або зайнята, або не хоче виїжджати, тоді за справу беремося ми», – каже Максимчук.
Дружинники не замінюють правоохоронців – не складають протоколів, не ведуть розслідувань. Їхнє головне завдання – припинити злочин і вчасно викликати міліцію
Водночас Морус наголошує: дружинники не замінюють правоохоронців – не складають протоколів, не ведуть розслідувань. Їхнє головне завдання – припинити злочин і вчасно викликати міліцію.
Свої і чужі
Городяни в цілому позитивно ставляться до активістів.
«Чутки по району розходяться швидко, й у нас всі знають, що є такі хлопці, вони десь поруч і здатні допомогти, – ділиться жителька Троєщини Ольга Машковська. – У багатьох моїх подруг чоловіки виходять на патрулювання, тому зараз стало спокійніше».
За словами Машковської, хулігани вже знають, що район патрулюється, і намагаються вести себе пристойно. Тому вона і багато її сусідів впевнені: проблеми створюють не місцеві, а приїжджі.
«Наші домушники відчиняють квартири відмичкою, – ділиться своїми спостереженнями Бричок. – А зараз почалися зломи дверей домкратом або ломом – це характерний східний почерк».
Тільки третина зареєстрованих в Києві злочинів припадає на вихідців з Донецької та Луганської областей. Схожа статистика й у громадських охоронців порядку
У міліції з такими побоюваннями не згодні і закликають не звалювати всі біди на «донецьких». За даними міліціонерів, тільки третина зареєстрованих в Києві злочинів припадає на вихідців з Донецької та Луганської областей. Схожа статистика й у громадських охоронців порядку.
«Проблема гостей зі сходу відчувається, але не настільки сильно, як про це говорять, – запевняє дарничанка Максимчук. – За нашими підрахунками, максимум два з п'яти злочинів скоюються ними».
В упередженості народних патрулів справжні міліціонери бачать один із ризиків цієї ініціативи.
«Ми не знаємо, хто в цих патрулях ходить. Є люди нервові, хтось когось назве сепаратистом, і почнуться розборки», – каже старший спеціаліст Департаменту карного розшуку МВС України Микола Рощин.
Правоохоронець побоюється, що суб'єктивний підхід народних активістів може привести до затримання невинних. Тому, вважає він, громадським патрулям слід проходити міліцейський інструктаж, а в їхньому складі обов'язково має бути співробітник міліції
Правоохоронець побоюється, що суб'єктивний підхід народних активістів може привести до затримання невинних. Тому, вважає він, громадським патрулям слід проходити міліцейський інструктаж, а в їхньому складі обов'язково має бути співробітник міліції.
Процес легалізації вже розпочався: патрульні структури реєструють себе в Мін'юсті як громадські організації. Таку реєстрацію вже пройшла самооборона Троєщини. Правоохоронців у свої екіпажі активісти поки що не включають, але постійно підтримують зв'язок з міліцією по рації.
Інша проблема народних дружин – гроші.
«Я приватний підприємець, і мені дуже складно це поєднувати, – зізнається Сидоренко. – Ти або добре патрулюєш і втрачаєш гроші, або заробляєш, але не дивишся за порядком».
Активісти намагаються шукати спонсорів – хоча б на пальне для автомобілів. Приміром, лівобережні дружинники налагоджують співпрацю з комерційною охоронною фірмою.
В успіху свого починання патрульні не сумніваються.
«Запорука спокою на вулицях наших міст – це активність людей. Якщо люди активні, вміють швидко самоорганізуватися – а наші люди це вміють, – то все буде в порядку», – впевнений троєщинець Морус.
***
Цей матеріал опубліковано в №42 журналу Корреспондент від 24 жовтня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.