У складі населення Харкова соціологи виявили небезпечну суміш з трьох компонентів.
Це патріоти України, прихильники Росії та інертна більшысть, що готова спалахнути від іскри з будь-якого боку, пише Вероніка Мелкозерова у №49 журналу Корреспондент від 12 грудня 2014 року.
На центральній площі Свободи в Харкові під монументальною будівлею облдержадміністрації притулився самотній засніжена намет. У ньому троє активістів місцевого Майдану збирають пожертви на АТО.
Поруч – імпровізована меморіальна дошка з фотографіями та іменами харків'ян, загиблих на сході. Повз поспішають городяни – лише одиниці зупиняються біля намету.
Про те, хто на цей момент є переможцем у битві протиборчих ідеологій, красномовно свідчить український прапор, встромлений у вцілілу ступню вождя пролетаріату
Постамент знесеного пам'ятника Леніну огороджений будівельним риштуванням. Воно – своєрідний натяк, що городяни і місцева влада ще не визначилися, чи правильно те, що сталося з місцевим Іллічем. Про те, хто на цей момент є переможцем у битві протиборчих ідеологій, красномовно свідчить український прапор, встромлений у вцілілу ступню вождя пролетаріату.
Інші вулиці та площі Харкова теж обвішані національними прапорами, і на перший погляд сепаратизмом тут не пахне. Зате часто пахне порохом. З моменту знесення активістами Майдану пам'ятника Леніну 28 вересня тут і тижня не проходить без того, щоб де-небудь що-небудь не вибухнуло.
Теракти, які, правда, поки що минають без жертв, мають цілком певну політичну спрямованість. Атаки з РПГ зазнав офіс відомого в місті адвоката Олега Головкова, який допомагає солдатам АТО. Вибуховий пакет спрацював в рок-пабі Стіна, де зазвичай збиралися бійці батальйону Азов. Внаслідок останнього 13 осіб отримали травми різного ступеня тяжкості. З літа в колишній столиці України лунали вибухи у військкоматах, біля військових частин та інших державних об'єктів.
Місто вибухонебезпечне не тільки в прямому, а й у переносному сенсі, вважають експерти. І за несприятливого збігу обставин воно цілком може продовжити парад суверенітетів так званих народних республік.
«Харків завжди був одним з тих міст, де люди не соромилися відкрито висловлювати свою симпатію щодо Росії, – резюмує Олексій Дмитрашковський, прес-офіцер Штабу АТО. – Тому терористи обрали саме його для того, щоб спробувати організувати наступне вогнище сепаратизму».
За даними компанії Український соціологічний стандарт, патріотів у Харкові меншість – 25%. Проросійськи налаштовані громадяни становлять 35%, а решта 40% не визначилися з позицією
За даними компанії Український соціологічний стандарт, патріотів у Харкові меншість – 25%. Проросійськи налаштовані громадяни становлять 35%, а решта 40% не визначилися з позицією.
Патріотичний зовнішній вигляд міста директор дослідницької компанії Денис Под'ячев пояснює просто: «Наші патріоти більш активні і помітні [на вулицях]. Тому загалом створюється картинка в жовто-блакитних тонах».
Черевик Ілліча
Кам'яні залишки Леніна охороняє міліція і службовець муніципальної охорони.
«Там, на постаменті, залишився ще черевик, – відповідає він на запитання Корреспондента, що саме стереже. – Так от, влада, видно, боїться, що і його теж зріжуть, щоб потім продати з аукціону».
Найбільший в Україні пам'ятник Леніну припинив своє існування до «основанья, а затем» в інтернеті з'явилися пропозиції від волонтерів про продаж його осколків. Ціни варіювалися від 1 тис. до 30 тис. грн. Продавці декларували, що виручені кошти підуть на допомогу армії, що воює.
Знищена скульптура поки ще залишає ностальгічні спогади – наприклад у Світлани Горбунової-Рубан, заступника мера з питань соціального захисту населення.
«Це не ідол комунізму для нас, а меморіал, який символізує цілу епоху в історії міста, – каже чиновниця. – До речі, наш пам'ятник внесений до списку ЮНЕСКО».
Взагалі повалення комуністичного лідера, на думку Горбунової-Рубан, – це акт вандалізму, що не надто прикрашає українців. Вона впевнена, що корінні городяни до цього дійства відношення не мають.
«Харків'яни – дуже толерантний і культурний народ. Це все організували заїжджі праворадикальні елементи», – стверджує вона.
Тим часом рішення про демонтаж пам'ятника визнано Харківською ОДА незаконним. Тепер градоначальники вирішують, чим заповнити порожнє місце – новим монументом вождю, філософу Григорію Сковороді або, щоб уже напевно нікого не образити, спорудити тут фонтан.
Головні теми для городян – вибухи, помилкові мінування і знайдені боєприпаси. Пенсіонерам ввижається стрільба з Градів, а люди молодші називають вибухові моменти 1990-ми роками, що повертаються
Городян ця дилема, схоже, хвилює найменше. Головні теми для них – вибухи, помилкові мінування і знайдені боєприпаси. Пенсіонерам ввижається стрільба з Градів, а люди молодші називають вибухові моменти 1990-ми роками, що повертаються.
«Ніякі це не диверсії, – міркує Ігор Пальчиковський, автор спільноти Типовий Харків у соцмережі ВКонтакте. – Так, спроба пограбування чи розборки серед місцевих бізнесменів».
Серед молоді Харкова зараз стало набагато більше патріотів, стверджує він виходячи з настроїв своїх прихильників, і ніяких ХНР на своїй території вони не потерплять.
Правда проукраїнські активісти поводять себе не завжди адекватно. Минулими вихідними в центрі міста біля кафе Пузата Хата нетверезі молоді люди з жовто-блакитними та червоно-чорними пов'язками на рукавах приставали до перехожих, розповідає місцевий дизайнер з реклами Юрій Джой. Більше за всіх від молодиків, яких сам Джой вважає переодягненими проросійськими провокаторами, дісталося одному з городян в облаченні хасида. Його наздогнали і побили ногами з криками «Слава Україні!» І характерним жестом нацистського привітання.
44-річний співробітник місцевого МНС, який попросив не називати в пресі його ім'я та прізвище, вважає такі історії для Харкова чимось екстраординарним.
«У нас зараз життя трохи налагоджуватися стало, – каже він. – Он по всьому центру дороги відреставрували».
Ремонт доріг рятувальник пов'язує з тим, що харківська влада нібито «віджала» асфальтовий завод в Олександра Януковича, сина колишнього президента.
«Та й [танковий] завод ім. Малишева, який вже на ладан дихав, зараз, в умовах воєнного часу, відроджуватися почав», – додає співробітник МНС.
Що стосується патріотизму, особливого його сплеску співрозмовник Корреспондента не помітив.
«Люблять скоріше не Україну, а своє місто», – пояснює держслужбовець.
Пісні партизанів
У Харкові багаторазово посилені заходи безпеки: крім співробітників ДАІ та міліції, місто патрулює служба муніципальної охорони. Пошуком організаторів терактів займаються прокуратура та СБУ за допомогою активістів.
Зовсім недавно представники молодіжної організації Східний корпус затримали одного з «харківських партизан». Так тут називають членів організації Загін ім. Іллі Старинова (радянський партизан-диверсант, учасник громадянської війни в Іспанії). Зловмисник нібито збирався підірвати гранату РГД-5 на недільному віче на пл. Свободи, де зібралися десятки людей.
«У затриманого був при собі шеврон Новоросії та балаклава. Того ж вечора його передали місцевому управлінню СБУ», – свідчить зведення Східного корпусу на його сторінці в ВКонтакте.
За даними прокуратури області, 14 учасників Загону ім. Старинова підозрюються у скоєнні 12 терактів влітку і восени 2014 року. На сьогоднішній день семеро з них взяті під варту, п'ятеро оголошені в розшук. Однак самі представники «партизанів» на своїй сторінці в ВКонтакте спростовують офіційні зведення правоохоронців про впіймання їхніх подільників.
За даними обласного управління СБУ, на Харківщині, крім місцевих радикалів, діє в цілому з десяток диверсійних груп з Росії. Втім, всім їм поки не дуже-то вдається розгойдати Харків.
«У місті вже давно ведеться підривна діяльність, – нагадує Под'ячев. – Спочатку активно використовувалася політика так званих страшилок з циклу «Ось прийде Правий сектор, фашисти!» тощо. Однак технологія, яка спрацювала в Криму і на Донбасі, тут успіху не мала».
Серія вибухів може бути організована прихильниками створення так званої Харківської народної республіки, лідером яких є активіст місцевого антиМайдану, політолог Костянтин Долгов
Саме тому від слів провокатори перейшли до справи. На думку експерта, серія вибухів може бути організована прихильниками створення так званої Харківської народної республіки, лідером яких є активіст місцевого антиМайдану, політолог Костянтин Долгов.
«Вже півроку Долгов отримує пряму фінансову допомогу, орендує офіс десь недалеко від Красної площі [в Москві] і всіляко імітує будівництво тут ХНР», – розповідає Под'ячев.
Спеціаліст називає декларантів будівництва ХНР за своєю суттю глибоко корупційними особистостями, які лише створюють видимість підривної діяльності. Мовляв, ХНР влаштовує досить економний тероризм без жертв з відповідною вартістю і рівнем відповідальності, щоб лише відзвітувати перед спонсорами за витрачений бюджет.
«Всі ці вибухи воріт і постріли з РПГ по військкоматах – однозначно проекти СБУ, які дозволяють виконувати план із затримання сепаратистів», – у свою чергу спростовує свою причетність до терактів Долгов на своїй стрічці Facebook.
На думку Под'ячева, вивести практичних харків'ян з рівноваги змогла б швидше якась серйозна побутова проблема.
«Вимкніть всьому місту воду або світло на кілька днів, і ви отримаєте місцевий Майдан», – упевнений він.
Братський Нерюнгрі
Завдяки своїй передбачливості Под'ячев і його колеги з Українського соціологічного стандарту тепер знають про бродіння в умах харків'ян трохи більше за інших.
Провівши опитування громадської думки ще до київського Майдану, вони з'ясували, що за Митний союз тоді виступали 35-36% харків'ян, а за зближення з Євросоюзом – 24-26%, решта вагалася відповісти.
Зробивши те саме опитування після кривавої розв'язки на Майдані і анексії Криму, соціологи з'ясували, що число прихильників Росії не змінилося, а до європейськи орієнтованих респондентів додалися 5% від інертної частки.
«Якщо провести аналогічне опитування зараз, то ви отримаєте цікавий і досить суперечливий результат, – робить перспективний аналіз Под'ячев. – Відсотків 50-60 харків'ян визнають Росію країною-агресором. Але якщо у тих самих 50% запитати, з ким повинна Україна вести зовнішньоекономічне співробітництво, то з'ясуєте, що мінімум 35% вам скажуть: співпрацювати ми повинні з Росією».
Пояснюється ця соціологічна прозорливість просто. Найбільші підприємства міста та області продовжують виконувати російські замовлення – найчастіше здійснюють технагляд та ремонт виробів, виготовлених для РФ раніше. Цей вид діяльності стабільно забезпечує заводи замовленнями навіть під час кризи. При цьому зберігаються робочі місця і йдуть відрахування до державного та місцевих бюджетів.
Приміром, у жовтні фахівці заводу Електроважмаш, на якому працюють 5 тис. осіб, завершили роботи з шеф-нагляду під час ремонту обмотки статора турбогенератора для енергоблоку № 1 Нерюнгрінської ГРЕС (Якутія, РФ). Крім того, між харків'янами та жителями суміжних областей Росії до останніх часів зберігалися і неформальні торговельні відносини.
«У нас ціни завжди нижчі були, тому вони на свої зарплати тут себе королями почували, коли кожні вихідні приїжджали скуповуватися і розважатися в парку Горького, – згадує рятувальник, який не побажав представитися. – Загалом робили до бюджету міста та області величезний внесок».
Багато харків'ян, які займаються дрібним бізнесом і торгівлею, називали заїжджих росіян мало не годувальниками, і в світлі останніх подій їм важко перелаштуватися
Багато харків'ян, які займаються дрібним бізнесом і торгівлею, називали заїжджих росіян мало не годувальниками, і в світлі останніх подій їм важко перелаштуватися.
«Це Путін у всьому винен, – озвучує вектор місцевих настроїв Под'ячев. – Якщо не буде Путіна, братній російський народ знову запалиться до нас любов'ю і їздитиме в гості».
Однак найбільшу тривогу у соціолога викликають ті самі 35% співгромадян, які не визначилися.
«Ця інертна частина харків'ян визнає тільки принцип сили, – упевнений соціолог. – Поки українська влада показала, що в місті та області є закон. Але будь-яка катастрофа, яка виб'є «диванні війська» Харкова із зони комфорту, може легко налаштувати їх проти ідеї єдиної країни. Тоді патріоти опиняться в меншості, і чекати можна буде чого завгодно».
***
Цей матеріал опубліковано в № 49 журналу Корреспондент від 12 грудня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.