Урізавши фінансування ДЮСШ, влада ставить на межу виживання головні генератори олімпійських кадрів і здоров'я нації.
Тренування в київській дитячо-юнацькій спортивній школі № 9 з плавання та водного поло починається зі звичної настанови тренера, пишуть Руслан Іванов та Олена Романюк у №7 журналу Корресподент від 20 лютого 2015 року.
«Швиденько переодяглися, і в басейн. І, хлопці, досить зазирати в роздягальню до дівчаток!» – зауважує Ірина Зубавленко, яка також є в.о. директора ДЮСШ.
Дев'ятирічні спортсмени, які мріють потрапити в олімпійський резерв, веселою юрбою біжать переодягатися. Таких, як вони, Зубавленко вчить плавати вже чверть століття.
«Цих взяла три роки тому, – каже педагог. – Поки що тягну, але як буде далі, невідомо».
Зовсім не оптимістичний настрій тренера викликаний головною новиною, яку сьогодні обговорюють директори та викладачі спортшкіл. Верховна Рада, приймаючи бюджет, залишила фактично без фінансування третину з 1.567 ДЮСШ, які діють в Україні, – так званих профспілкових шкіл, що отримували кошти з Фонду соціального страхування.
За задумом влади, утримувати їх тепер будуть місцеві бюджети, під опікою яких і так перебуває понад 1 тис. ДЮСШ, таких як вищезгадана дев'ята. Причому співробітники шкіл міського підпорядкування Києва вже цього місяця отримали зарплату на третину менше.
У 2014 році у спортшколах займалося понад 500 тис. вихованців віком від 6 до 18 років. Тепер значна частина з них можуть розпрощатися з великим спортом
Так погано ще ніколи не було, зазначає Зубавленко. У 2014 році у спортшколах займалося понад 500 тис. вихованців віком від 6 до 18 років. Тепер значна частина з них можуть розпрощатися з великим спортом.
«Позбавити ДЮСШ державного утримання сьогодні – це абсурд, – обурений Артур Палатний, голова комітету Верховної Ради з питань сім'ї, молодіжної політики і спорту. – Адже зараз спорт потрібен Україні як ніколи, і не тільки з точки зору зміцнення здоров'я покоління, що підростає».
Палатний нагадує, що Україна вже втратила безліч ДЮСШ в Криму та на Донбасі. З іншого боку, школи, які залишилися в інших областях країни, повинні будуть взяти на себе дітей, які виїхали з цих регіонів.
Тренування відміняється
Наскільки серйозно вдарило по ДЮСШ урізання бюджету, стає зрозуміло, коли Зубавленко озвучує середню ставку тренера – 1.400 грн за режиму роботи 24 год занять на тиждень.
Навіть до скорочення зарплати в січні за такі гроші мало хто погоджувався працювати, а тепер фахівці можуть взагалі піти з державних ДЮСШ. Адже більшість тренерів давно працює на кількох роботах, в тому числі й у приватних спортшколах. При цьому офіційне працевлаштування для них означає все менше.
На спортивні збори – найважливішу частину підготовки, коли дітей вивозять на бази, – школі № 9 влада торік виділила 100 тис. грн. Правда, винятково на папері, уточнює Зубавленко. До цього часу на рахунок школи не надійшло жодної копійки – всі витрати оплатили батьки.
Фото Дмитра Ніконорова
Ірина Зубавленко тренує юних спортсменів уже понад чверть століття
І це не в провінційному закладі, який мало кого турбує, а в центральній ДЮСШ на Печерську, що вважається однією з найкращих в Україні. У лихі 1990-ті після розвалу київської мережі з дев'яти спортшкіл з плавання вижила тільки вона і Дельфін. Але ті проблеми, які не добили її в постперебудовний період, можуть прикінчити зараз.
«Безумовно, всі фінансові проблеми ляжуть на плечі батьків, я їх вже поступово до цього готую, – відверто каже в.о. директора. – І якщо за користування басейном доведеться платити, то для багатьох це буде непосильно».
Тренер: Безумовно, всі фінансові проблеми ляжуть на плечі батьків, я їх вже поступово до цього готую. І якщо за користування басейном доведеться платити, то для багатьох це буде непосильно
За підрахунками тренера, юні спортсмени повинні займатися щодня мінімум годину, яка в середньому може коштувати 40 грн. У цьому випадку за місяць батькам потрібно буде викласти понад 1 тис. грн.
«Невже це реально?! – обурюється Зубавленко. – До мене водять дітей чотири багатодітні сім'ї – звідки вони візьмуть такі гроші? Ніяких допомог, які багато хто навіть не отримує, не вистачить, адже ще потрібно їх одягнути і нагодувати».
Слова тренера підтверджує Інга Кувшинська, мама дев'ятирічного Давида, який займається третій рік.
«Звичайно, якщо доведеться платити, то я це зроблю, – каже вона. – Але все має бути в межах розумного».
Для сім'ї Кувшинської межа, яку вони можуть собі дозволити платити за заняття сина, – 300 грн на місяць.
«Крім плавання Давид займається у художній школі, це коштує 120 грн, – підраховує мати. – Старшій дочці Єві ми оплачуємо хореографічну і музичну школи – це ще 200 грн. Тому додаткові витрати будуть досить відчутними».
Зубавленко не виключає, що через безгрошів'я батьків діти залишать ДЮСШ. Як приклад вона наводить випадок з дитиною, яка подавала великі надії в плаванні. Коли в спорткомплексі Наука, де вона займалася, підняли ціну, сім'я зібралася на нараду і після довгих підрахунків вирішила, що хлопець кине спорт.
Про такий варіант вже замислюється Олександр Штолько, батько восьмирічної Маші, яка почала тренуватися у вересні і вже завоювала першу медаль з плавання. За його словами, одним з критеріїв вибору спортшколи для дочки була доступність занять, і якщо все зміниться, мрії дівчинки потрапити в олімпійську збірну опиняться під великим питанням.
Фото Дмитра Ніконорова
Олександр Штолько не впевнений, чи зможе він водити доньку на плавання, якщо треба буде оплачувати кожне заняття
«Я підрахував, що за комерційними розцінками нам потрібно буде викласти за заняття Маші близько 700 грн, – ділиться Штолько. – Швидше за все, в цьому випадку нам доведеться кинути тренування. Думаю, так вчинять 90% батьків».
Щоб оцінити проблему в масштабі регіонів, досить сказати, що, наприклад, в Івано-Франківській області діють 53 спортивні школи, і 23 з них позбулися фінансування держави.
Потрібно дуже постаратися, щоб знайти в обласному бюджеті додаткові 6,5 млн грн хоча б для десяти шкіл обласного підпорядкування, не кажучи ще про три, які тепер передали області, розводить руками Назарій Павлів, заступник начальника управління молоді і спорту Івано-Франківської ОДА.
У Чернівецькій області справи йдуть трохи краще: обласній ДЮСШ, в якій тренуються 600 осіб, на цей рік з облбюджету виділили 2 млн грн. Але цих грошей вистачить тільки на підтримку діяльності ДЮСШ та зарплату тренерам, а на участь юних спортсменів у спортивних заходах практично нічого не залишається.
Спорт для олігархів
Для повноцінної роботи однієї української ДЮСШ місцева влада повинна знайти від кількох сотень тисяч до кількох мільйонів гривень на рік, підрахували експерти. За нинішніх умов ці суми може дозволити собі далеко не кожен місцевий бюджет.
Деякі адміністрації скоротили фінансування навіть тих шкіл, які завжди були у них на балансі. У київському міському бюджеті у 2015 році на ДЮСШ виділено лише 51,8 млн грн – вдвічі менше, ніж у 2014-му
Деякі адміністрації скоротили фінансування навіть тих шкіл, які завжди були у них на балансі. У київському міському бюджеті у 2015 році на ДЮСШ виділено лише 51,8 млн грн – вдвічі менше, ніж у 2014-му. Саме тому столичні тренери отримали урізану зарплату.
Звідки за таких умов знайдуться гроші ще й на 500 з гаком профспілкових ДЮСШ, не знають ні чиновники, ні експерти. Залишаючи їх без визначених джерел фінансування, Кабмін і ВР орієнтувалися, мабуть, на західну модель фінансування спортшкіл, передбачають експерти.
У багатьох країнах вони перебувають під опікою муніципалітетів. При цьому нарівні з тамтешніми ДЮСШ підготовку юнацтва до великого спорту ведуть також середня, вища школа і коледжі.
«В Америці більше половини школярів займаються хоча б одним з видів спорту. Всі шкільні команди організовані в ліги. В лігу входять різні навчальні заклади, які й змагаються між собою кожен рік», – розповідає українка Олена Власюк, яка емігрувала з батьками до США і закінчила школу в місті Орландо (Флорида).
Найкращі за підсумками сезону команди йдуть на регіональні змагання, потім окружні, потім турніри штату і, нарешті, національні, описує Власюк знамениту американську систему молодіжної спортивної підготовки.
При цьому потрапити в шкільну команду, за словами Власюк, елементарно: подаєш заявку на участь, приносиш довідку про стан здоров'я та платиш одноразовий внесок в районі $ 40-50.
Більшість предметів екіпірування, наприклад щитки, ракетки та ін., треба купувати за свій рахунок. Школа забезпечує дорожчий інвентар – ті самі обладунки для американського футболу.
На території навчального закладу Власюк було велике футбольне поле з трибунами. На ігри продавалися квитки – $ 5 для учнів школи і $ 10 для інших. Крім того, школа продавала футболки та сувенірну продукцію з логотипами своїх команд, тобто самостійно заробляла кошти на підготовку юних спортсменів.
Почати заробляти самим і при цьому готувати чемпіонів українським середнім і спортивним школам нереально, кажуть експерти
Водночас почати заробляти самим і при цьому готувати чемпіонів українським середнім і спортивним школам нереально, кажуть експерти.
«У нас дуже мало середньоосвітніх шкіл з хорошою спортивною інфраструктурою, і тренувати там дітей на належному рівні неможливо», – пояснює В'ячеслав Семененко, доцент кафедри теорії та методики фізичного виховання Національного університету фізичного виховання і спорту України.
З тієї самої причини не можуть замінити ДЮСШ як головну базу підготовки майбутніх чемпіонів і нечисленні приватні спортшколи. По-перше, лише одиниці з них здатні підготувати олімпійців. По-друге, вони практично не мають серйозних спортбаз, наприклад, для таких видів, як бобслей.
«Ви уявляєте, скільки повинен заробляти окремий тренер або приватна школа на підготовці бобслеїста, щоб забезпечити всі умови для тренувань?» – ставить риторичне запитання Семененко.
У приватних школах займатися зможуть далеко не найталановитіші підлітки, але лише ті, чиї батьки регулярно оплачують навчання
На думку експертів, в приватних школах і займатися зможуть далеко не найталановитіші підлітки, але лише ті, чиї батьки регулярно оплачують навчання. Якщо ДЮСШ перестануть працювати, спортсменів високого класу просто ніде буде готувати, резюмує Семененко.
Сьогодні, згідно з інформацією міністра молоді і спорту Ігоря Жданова, готові взяти залишені без утримання ДЮСШ лише чотири області – Закарпатська, Івано-Франківська, Чернігівська та Тернопільська.
Ще п'ять – Запорізька, Полтавська, Харківська, Херсонська та Черкаська – тільки вирішують, чи потягнуть вони цю ношу.
Втім у профспілкових ДЮСШ ще є шанс. У змінах до бюджету 2015 Кабмін все-таки заклав для них субвенцію у розмірі 100 млн грн. Навіть якщо після канікул цю поправку прийме ВР, це наполовину менше того, що було потрібно школам на цей рік.
Зубожіння спортшкіл неминуче призведе до втрати ними навіть тих жалюгідних залишків інфраструктури, яку вони змогли зберегти, – спортбаз, таборів, басейнів
Зубожіння спортшкіл неминуче призведе до втрати ними навіть тих жалюгідних залишків інфраструктури, яку вони змогли зберегти, – спортбаз, таборів, басейнів.
Ці активи заради «порятунку» почнуть переводити на баланс міських бюджетів з подальшим продажем і приватизацією комерційними структурами, озвучує добре знайому йому схему «вирішення питання» керівник однієї з київських спортшкіл, який попросив не називати його ім'я і прізвище.
За словами Зубавленко, саме за такою схемою кілька років тому її школа позбулася спортбази на Трухановому острові в Києві. Вона вважає, що результатом схожих змін стане повний розвал спортивного виховання, спорт стане доступний лише заможним родинам, а про досягнення олімпійської збірної можна буде забути.
«Вийде, що спортом займається лише еліта. Але з жодного олігарха ще не вийшло гідного спортсмена, – резюмує тренер. – А іншим залишиться хіба тільки пиво на вулиці пити – це зараз набагато дешевше».
***
Цей матеріал опубліковано в №7 журналу Корреспондент від 20 лютого 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.