Законотворчі ініціативи влади можуть призвести до масового шахрайства на ринку ЖКГ.
Закон Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку на перевірку виявився жахливим, як атомна війна, пише Тетяна Монтян, адвокат, громадський і політичний діяч, у колонці, опублікованій у №20 журналу Корреспондент від 22 травня 2015 року. Документ жодною мірою не вирішує проблеми, що накопичилися у сфері ЖКГ, – навіть більше, він тільки посилює їх.
А проблема в тому, що тематичним законодавством в Україні сьогодні займаються люди, які не мають жодного поняття, як це працює на практиці. У підсумку незважаючи на те, що в законі є навіть кілька слушних ідей, алгоритм втілення їх у життя воістину божевільний.
Взяти, наприклад, все ту саму передачу прибудинкової території. Відповідно до закону, вона повинна передаватися співвласникам будинку безкоштовно і в установленому Кабінетом Міністрів порядку. Так покажіть мені цей порядок!
Адже ще у 2005 році [прем'єр] Юлія Тимошенко скасувала спільний міжвідомчий наказ Про порядок виділення в натурі прибудинкових територій. Люди, може, ви для початку відновите цей порядок? А заразом досягнете того, щоб багатоквартирні будинки враховувалися як цілісні майнові комплекси (як у всьому світі), а не існували, як зараз, у вигляді набору розрізнених правовстановлювальних документів на окремі квартири і приміщення?
Може, ви розробите офіційний правовстановлювальний документ, в якому буде написано, який загальний метраж конкретного будинку і кожного його конкретного приміщення, а, отже, скільки голосів має кожен власник на зборах співвласників? Або автори закону передбачають, що люди з освітою у вигляді кількох класів церковно-приходської школи зможуть вираховувати 75% кворуму по метражу, не маючи конкретних даних щодо загального метражу будинку?
Управління багатоквартирним будинком без створення юридичної особи взагалі є маразмом й узаконеним рабством для людей, які обов'язково стануть жертвами масового шахрайства на ринку ЖКГ
Я вже не кажу про те, що управління багатоквартирним будинком без створення юридичної особи взагалі є маразмом й узаконеним рабством для людей, які обов'язково стануть жертвами масового шахрайства на ринку ЖКГ.
Замість того щоб прописати чіткі алгоритми вирішення цих проблем, автори на півдокумента розписують, як потрібно проводити збори співвласників і як голосувати. Та яке вам діло, хто і як буде проводити збори? Співвласники зібралися сьогодні і, якщо їх більшість, вирішили якесь нагальне питання.
Я ще раз повторюю: для ефективного управління колективним майном необхідно, щоб будинок враховувався як цілісний майновий комплекс. Щоб було відомо, скільки загалом голосів з цього будинку, скільки всього метрів так званої корисної площі.
Ви знаєте, яка кількість справ у нас в судах щодо відчуження приміщень? Тому що раніше в Києві було відчужено близько 16 тис. підвалів і горищ. Вони були тупо вкрадені – оголошені комунальною власністю і, на порушення здорового глузду і всіх законів, вилучені у співвласників на користь чиновників, які передали їх, у свою чергу, бізнесменам за відкати. Окремі жителі столиці примудряються тепер за ці приміщення судитися, а деякі навіть їх відсуджують.
Тобто замість того щоб вирішити технічні проблеми, які допомогли б людям вирішити спірні питання з їхньою власністю, законодавці, навпаки, ситуацію тільки погіршують.
А могли б вчинити як у Таллінні, у районі Коплі. За Радянського Союзу цей район можна було спокійно назвати Бидлоградом – кошмарний жах! Там жили низькокваліфіковані робітники судноремонтного заводу, і ситуація в районі була просто критичною.
Але місцева влада відродила цей район. Вони зайнялися інформаційно-просвітницькою роботою, змусили жителів вивчити свої майнові права, правила голосування на зборах. І тільки в обмін на демонстрацію глибоких знань з цих питань видавали різні види соціальної допомоги.
У підсумку район відродився на очах. Я була там у 2008-2009 роках, і виглядав він вже просто «няшно». Іншими словами, за наявності політичної волі і грамотної інформаційної політики держави не становить жодних проблем навчити навіть найбільш далеких від суті питання жителів управляти своїми будинками.
Мені шкода тих нещасних, яким орган місцевого самоврядування нібито з якогось конкурсу призначить управителя-рабовласника
А у нас роблять все навпаки – пишуть для людей нездійсненні законодавчі норми для того, щоб загнати їх у рабство. Причому цікаво, що тим мешканцям, які вже самоорганізувалися, на цей закон наплювати – на їхні будинки та ОСББ він особливо не вплине. Мені шкода тих нещасних, яким орган місцевого самоврядування нібито з якогось конкурсу призначить управителя-рабовласника. Знаємо ми ці конкурси ...
До слова, найбільше можуть постраждати не старі, а саме нові будинки. Для них цей закон – це реальна катастрофа. Адже боротьба за контроль над ними – це бійня за ресурс.
По-перше, у таких будинках багато комерційних приміщень. По-друге, в них великі квартири, а там живуть платоспроможні люди, яких завжди можна «розвести» на гроші. Тому і тарифи там шалені, а шансів вирватися з рабства забудовників і належних їм приватних ЖЕКів практично немає.
***
Цей матеріал опублікований в № 20 журналу Корреспондент від 22 травня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.