Фото: УНІАН
Готуватися до екстремального відпочинку необхідно дуже ретельно
Екстремальні види спорту набувають в Україні все більшої популярності.
Наприклад, якщо раніше в Києві був лише один скелелазний стенд, то за останні кілька років їх з'явилося близько шести, пише Олексій Алексєєнко, співзасновник групи шанувальників екстремального відпочинку oGGo, у колонці, опублікованій у №22 журналу Корреспондент від 5 червня 2015 року.
Те саме стосується рафтингу. Якщо раніше подолати річкові пороги можна було тільки за сприяння якого-небудь спортклубу, то зараз з'явилася велика кількість компаній, які завезли нове обладнання, спорядження і «сплавляють» туристів на комерційній основі.
Головна фішка екстриму в тому, щоб шукати себе. У всіх людей є свої стихії – комусь подобається літати, комусь плавати, комусь лазити по скелях. І тут важливо знайти і вгадати власний напрямок. А ще важливо знайти відповідну компанію, адже зважитися на екстремальний вчинок самостійно дуже важко. У всякому разі у мене немає жодного знайомого, який, наприклад, сам пішов і стрибнув з банджи. Крім того що в компанії веселіше, це ще й своєрідний страхувальний механізм – гарантія того, що ти не включиш «задній хід».
До слова, завжди цікаво спостерігати за емоціями людей, які пробують «екстремалити» вперше. Перед підйомом на скелі більшість новачків починає доводити, що це все «стрьомно» і що вони насправді «не щодо цих справ». Потім вони таки надягають систему, піднімаються на кілька метрів і починають кричати: «Зніміть мене звідси!». Їм відповідають, що вихід звідси тільки один і він вгорі. Екстремали-початківці ще хвилин десять продовжують активно «спілкуватися» з колегами, а потім таки добираються до вершини. І ось тут вся буря емоцій проривається назовні. Люди переживають справжній захват, яким ще кілька днів діляться з друзями внизу.
Що стосується досвідчених екстремалів, то часто вони намагаються або розширити поле своїх захоплень, або урізноманітнити відчуття. Наприклад, ідея нашого проекту – дати можливість і собі, і друзям спробувати якомога більше активностей. При цьому, як я вже казав, ми намагаємося вдосконалити навички або пізнавати нові відчуття. Тому що в будь-якому екстримі є певна межа, яку ми не дозволяємо собі переступати на певному етапі. Але поступово наші можливості розширюються. Наприклад, банджи-джампінг: перший стрибок, який ти робиш, здається нереальним. Але потім дізнаєшся, що можна стрибати із зануренням, з колодою. І продовжуєш експериментувати.
Але, як і у випадку з водінням автомобіля, в екстримі важливо пам'ятати: не впевнений – не обганяй. Якщо ж ви все-таки ризикнули, перше, що потрібно навчитися робити, – це прийняти ситуацію і зберігати спокій. Адже якщо скелелаз під час підйому відпустить руки, нічого не станеться. Але якщо він запанікує, то може вдаритися головою. Тому потрібно бути впевненим у тому, що робиш.
А ризики – вони є завжди. У житті взагалі ніхто ні від чого не застрахований. Наприклад, за всю нашу практику у нас не було жодного неприємного інциденту, пов'язаного безпосередньо з активностями. Але в одній з поїздок кількох хлопців на пішохідній зоні збив мікроавтобус, і вони дивом залишилися живі. При цьому в той самий день вони були на скелях, де ймовірність того, що з ними могло щось трапитися, була в рази вищою. Тому до екстриму потрібно ставитися філософськи – розуміти, що в таких захопленнях є зони підвищеного ризику і ми ні від чого не застраховані.
Але готуватися до екстремальних розваг у будь-якому випадку варто ретельно. По-перше, дізнатися все про організатора активності. Потрібно знаходити і читати про нього інформацію, питати порад у людей, які вже користувалися його послугами. Адже зараз багато «зелених» компаній, у яких перша мета – заробити, а потім вже безпека та інше. Ми особисто вже двічі стикалися на роуп-джампінгу з тим, що організатори забували якусь запчастину. Добре, що встигли помітити. Але є багато історій, які через такі помилки закінчувалися невдало.
Ви також повинні дізнатися все про саму активність: які конкретно можуть бути травми, чого варто побоюватися і чого не можна робити. Крім того, важливо перевірити все обладнання. Необхідно також врахувати моменти зі швидкою допомогою. Коли, наприклад, перед весняним рафтингом ми перевіряли постачальника, то уточнювали і той момент, за скільки до місця нашого рафту зможе дістатися швидка. Те саме стосується і рятувальних служб у горах і печерах. Плюс потрібно завжди возити із собою аптечку, а ще краще долучити до своїх розваг медика. Особистий медик в групі екстремалам не завадить.
Взагалі той, хто спробував екстремальний відпочинок хоча б раз, хоче переживати ці відчуття знову і знову. Адже це відчуття перемоги, подолання страху, адреналіновий кайф. А їх мало що здатне дати.
***
Цей матеріал опубліковано в №22 журналу Корреспондент від 5 червня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.