Туризм у Харківській області сьогодні розвивається більше в теорії, ніж на практиці.
«Я їхала у відрядження до Харкова, знаючи тільки, що там є найбільша площа в Європі – Свободи. І, власне, все. Але після дводенного знайомства з містом я відкрила, що воно гарне, затишне, з історією та культурою. І їжа тут, і кава, і дворики не гірше львівських. Виходить, справа все-таки в рекламі, умінні подати і продати себе. І у Харкова з цим, на жаль, поки що складно», – вважає киянка Ольга Круть.
Дійсно, туристичний образ Харківської області в уявленні співвітчизників, які кинулися освоювати простори України, вимальовується слабо, пише Любов Чигир у №30 журналу Корреспондент від 31 липня 2015 року. У цьому напрямі в регіоні тільки почали працювати.
«На цей час продовжується робота зі створення бренду нашої області», – каже Галина Черепня, начальник відділу туризму Харківської облдержадміністрації.
Песимізм практиків
Взагалі «теорія» туризму на території Харківщини маркетологами і чиновниками вже виписана: є інформаційний сайт www.tic.kh.ua, туристичний інформаційний центр, зібрані в єдиний список історичні та природні артефакти, прокладені маршрути по місту та області. Але екскурсанти поки що не стоять у черзі до пам'яток.
По-перше, в області проблеми з дорогами: як і практично по всій Україні, тут відсутні під'їзди до туристичних об'єктів. Крім того, в регіоні бракує місць короткочасного відпочинку вздовж доріг.
Регіону не вистачає інвестицій, реклами та централізованого інформаційного сервісу
По-друге, за словами Родіона Броннікова, співзасновника і директора з маркетингу харківського Турагентства Броннікової, регіону не вистачає інвестицій, реклами та централізованого інформаційного сервісу.
«Якому чиновнику може бути цікаво те, що туризм годуватиме місто й область, минаючи чиновницькі схеми? Явно не сьогоднішньому. Потрібні нові люди, нові підходи, прозорі системи міських закупівель і тендерні механізми», – наголошує Бронніков.
Зате в розділі Готелі Харкову залік. Три роки тому, до Євро-2012, кількість готелів тут потроїлася. Правда, заповнюються вони переважно за рахунок ділових туристів. Але це, за словами місцевих жителів, також можна використовувати.
«Харків – місто зі своїм духом, масштабом і стилем. Він міг би запропонувати туристам не тільки цікаву архітектуру, чудову інфраструктуру для відпочинку, а і вкрай захопливий індустріальний туризм. Для багатьох було б унікальною подією відвідати такі гіганти української індустрії, як Турбоатом або завод Малишева», – вважає Олексій Толкачов, голова Благодійного фонду Омріяна країна.
Час дозвілля
Міський туризм легко поєднати з екскурсіями по області.
«Туристичні цікавинки нашого краю – Краснокутський дендропарк, Натальївський і Шарівський палацово-паркові комплекси, національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди, художньо-меморіальний музей Іллі Рєпіна та ін.», – перераховує Черепня.
Також на сьогодні область виклала на туристичну «полицю» культурно-пізнавальні екскурсії по старовинних замках, музеях, тури в сім храмів (в селищах Безлюдівка, Водяне, Бірки, Рокитне, Озеряни, Мерефа, Липовий Гай), маршрути в Харківський і Зміївський райони. Крім того, в рамках проекту Стежка легенд Слобожанщини розроблено маршрути, пов'язані із загадками і легендами краю.
Влаштовують і туристичні вистави – фестивалі Весілля в Малинівці, Олексіївська фортеця та ін.
«У приватній садибі-музеї Українська хата в селі Нижня Озеряна ми проводимо реконструкцію слобожанського весілля – театралізована вистава, присвячена регіональним особливостям весільних обрядів XIX століття. У цьому унікальному для Харківщини місці для всіх охочих організовується також гастрономічний тур Борщ та каша – їжа наша з приготуванням національних страв. Абсолютно новий формат для Харкова – екскурсії-перформанси: гід з акторами, одягненими в костюми XIX століття, розповідає про те, що відбувалося в Захарківській слободі в далекому минулому», – розповідає Наталя Буйнова, керівник туристичного розважального центру Оберіг Тур.
Екскурсії та івенти не є серйозним заробітком для турфірм, але для гідів це підмога. Екскурсія по Харкову коштує близько 100 грн, по області – близько 200 грн. На маршруті може також розвиватися супутній бізнес – громадське харчування, торгівля сувенірами і т. д.
Але ось чому харківські маршрути досі не включені в асортимент столичних туроператорів?
На це питання відповідає Михайло Загорулько, директор київської екскурсійної компанії ЕтноСвіт: «Ми не знаємо жодного харківського оператора внутрішнього туризму, готового приймати наші групи. Немає ніякої активності з їхнього боку. Відповідно, і регіон не охоплений гостями зі столиці».
Шарівка – без права подивитися
Шарівка – найкращий у Лівобережній Україні палац і садово-парковий комплекс з перепадом висоти 32 м. За рівнем архітектурних пишнот не має рівних. Добудовував палац цукровий магнат Леопольд Кеніг. Він був так стурбований досконалістю свого земного раю, що вивіз селян, чиї будинки псували вид з палацу, за Урал.
Ось уже сім років об'єкт руйнується. Але, схоже, влада області не сприймає тему порятунку палацу як першочергову
До 2008 року в садибі розміщувався туберкульозний санаторій. Коли його залишили хворі, палац перестали опалювати і залишили в запустінні. І ось уже сім років об'єкт руйнується. Але, схоже, влада області не сприймає тему порятунку палацу як першочергову. Про це більше турбуються активісти.
«Три роки тому я загорівся ідеєю врятувати палац і перетворити його на центр культури і мистецтв міжнародного значення. Ми вели переговори з інвесторами, спонсорами, американцями та німцями. У 2014-му були прийняті рішення Харківської облради про передачу будівель Шарівського комплексу в оренду моєму благодійному фонду. Цього року ми планували закінчити санітарну обробку та протиаварійні роботи. Однак наприкінці минулого року влада з незрозумілих причин почала гальмувати передачу палацу в оренду. Замість прозорого договору оренди нам стали пропонувати різні корупційні схеми. Тому на цей момент палац продовжує руйнуватися, а спонсори і потенційні інвестори від проекту відвернулися», - розповідає Толкачов.
За його словами, поки що Шарівку можна подивитися здалеку – палацу потрібна дезінфекція. Так що одне з чудес України залишається для туристів недоступним.
***
Цей матеріал опублікований в № 30 журналу Корреспондент від 31 липня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованими на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.