Верховна Рада України на засіданні у вівторок 248 голосами прийняла закон про основи державної мовної політики.
Документ передбачає значне розширення сфер
вживання російської мови.
Перед прийняттям закону у зв'язку зі спробами
розглянути його в залі засідань відбулася бійка між народними депутатами опозиції
і більшості.
На вечірньому засіданні головуючий перший
віце-спікер Адам Мартинюк виносив на голосування депутатів законопроекти до
включення до порядку денного, в тому числі запропонував депутатам включити до
порядку денного законопроект Про засади державної мовної політики. Почувши
назву цього документа, депутати фракції БЮТ-Батьківщина і НУ-НС кинулися до
президії, щоб не дати можливості Мартинюку оголосити голосування з цього
питання. Оскільки в залі стояв крик, то перше голосування не набрало необхідної
кількості голосів. Друге голосування було результативним - 248 голосів
"за".
Депутат фракції БЮТ-Батьківщина Сергій Соболєв,
відповідаючи на питання про те, чи прийняли мовний закон, сказав: "Ніхто
нічого не зрозумів, зараз будемо розбиратися".
Депутат фракції Партії регіонів Юрій
Мірошниченко сказав, що закон прийнятий в цілому.
Коментуючи ситуацію з прийняттям мовного
закону і бійку між депутатами, Вадим Колесніченко заявив: "Ми не збиралися
битися. Ви бачили - ідіоти намагалися розбити свої лоби об трибуну. Нехай
ідіоти йдуть і далі собі лоби розбивають".
***
Закон встановлює, що державною мовою є
українська мова. Згідно з документом, українська мова як державна
застосовується по всій території України при здійсненні повноважень органами
законодавчої, виконавчої та судової влади, в міжнародних договорах, в
навчальному процесі, в навчальних закладах, в межах і порядку, визначених цим
законом.
Закон також встановлює, що держава сприяє
використанню державної мови в ЗМІ, науці, культурі та інших сферах суспільного
життя.
Крім того, в законі передбачається, що в
контексті європейських регіональних мов або мов меншин, до регіональних мов або
мов меншин України віднесені мови: російська, білоруська, болгарська,
вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька,
новогрецька, польська, ромська , румунська, словацька, угорська, русинська,
караїмська, кримчацька.
Відповідно до закону, до кожної вище переліченої
мови застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов і мов
меншин, за умови, якщо кількість осіб-носіїв цієї мови, що проживають на
території, на якій поширена ця мова, становлять 10 і більше відсотків від
чисельності населення.
Закон передбачає, що за рішенням місцевої
ради, в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, може застосовуватися
мова національних меншин, якщо регіональна мовна група складає менше 10%
відповідної території.
У законі передбачено, що у випадку збору
підписів більше 10% осіб, які проживають на певній території, місцева рада
зобов'язана прийняти відповідне рішення протягом 30 днів з моменту надходження
підписних листів.
Закон також передбачає, що засідання Верховної
Ради і її комітетів і комісій ведуться державною мовою, однак виступаючий може
говорити іншою мовою. В такому випадку переклад його виступу державною мовою
забезпечує апарат парламенту.
Крім того, відповідно до закону, акти вищих
органів державної влади приймаються державною мовою і офіційно публікуються
державною, російською та іншими регіональними мовами. Акти місцевих органів
влади та органів місцевого самоврядування приймаються і публікуються державною
мовою, однак, в межах територій, на яких поширена регіональна мова, приймаються
державною мовою і мовою регіональної меншини.
Тому в законі передбачено, що основною мовою
роботи, діловодства і документації органів держвлади і місцевого самоврядування
є державна мова, проте в межах територій, на яких поширена регіональна мова, в
роботі, діловодстві і документації місцевих органів влади може
використовуватися регіональна мова.
Крім того, в законопроекті встановлюється, що
посадові та службові особи зобов'язані володіти державною мовою, спілкуватися
нею з відвідувачами, але в рамках територій, де поширена регіональна мова,
посадові особи можуть вживати їх і спілкуватися ними з відвідувачами.
Закон також встановлює, що назви органів
держвлади місцевого самоврядування, об'єднання громадян, підприємств, установ і
організацій, написи на їх печатках, штампах, бланках офіційних і таблицях
виконуються державною мовою, однак, в межах територій, де поширена регіональна
мова, за рішенням місцевої ради, всі ці назви і написи можуть виконуватися
державною та регіональною мовами.
Крім того, в законі встановлюється, що
документація про вибори президента, народних депутатів, депутатів місцевих рад,
а також на проведення всеукраїнських і місцевих референдумів оформляється
державною мовою. Проте в межах територій, де поширена регіональна мова, така
документація оформляється і регіональною мовою. Те ж стосується і мови, якою
друкуються виборчі бюлетені - державною
та регіональною мовами.
Згідно із законом, паспорт громадянина або
документ, який його замінює, а також дані про власника цього паспорта вносяться
в цей паспорт державною мовою, однак за вибором громадянина такі записи в
паспорті можуть бути зроблені і однією з регіональних мов.
У законі пропонується поширити дію цього
положення на інші офіційні документи, що посвідчують особу громадянина, а саме:
на акти реєстрації громадянського стану, документи про освіту, трудову книжку,
військовий квиток та інші офіційні документи.
Також встановлено, що судочинство в цивільних,
господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною
мовою, а в межах територій, де поширена регіональна мова, за згодою сторін,
суди можуть проводитися з використанням регіональної мови.
В опозиції неодноразово заявляли, що закон
де-факто зробить російську мову другою державною в порушення Конституції.