Корреспондент з'ясовував, коли спорожніє Майдан, чи розженуть протестувальників силою і за яких умов вони розійдуться самі, пишуть Євгенія Вецько і Дмитро Русин у №2 видання від 17 січня 2014 року.
У будній день на Майдані Незалежності пікетувальників не так вже й багато. Рахувати їх марно: кияни, які поспішають у своїх справах, і туристи, які фотографують нову пам'ятку столиці, сильно розбавляють кількість маніфестантів. Вражає розмах і кількість наметів, але не кількість людей.
«Слабенько. Треба набагато більше», – каже громадянин Великобританії українського походження Олег Ломоха, який вперше прийшов подивитися на Євромайдан.
Він згадує протести в Лондоні у 2004 році, коли у Великобританії заборонили полювання на лисиць.
«Народу тоді було дуже багато – і це тільки через те, що заборонили королівське полювання! – каже Олег. – Щоб з думкою людей рахувалися, треба показувати набагато більше, ніж є зараз».
Т-34 і його друзі
Проте Майдан живе своїм життям. Зараз тут більше побуту, ніж політики. Барикади розбудовуються і зміцнюються, з'явилися ворота на проходах. Уже немає бочок для багать – їх переробили у великі печі з трубами. Тепер запах диму став слабшим, він вже не в'їдається в одяг. Всюди видно черги за їжею та гарячим чаєм.
У кількох місцях у величезних чанах на вогнищах готують борщ. Олександр Назаров з Шаргорода Вінницької області варить національну страву на перехресті Хрещатика та Городецького. Каже, що зараз борщу стали варити менше: хоча у вихідні дні на Майдан все ще приходить багато людей, до новорічного рекорду кухарі сильно не дотягують – тоді у п'яти чанах приготували 10 тис. порцій. Часто в чергу стають бомжі, але більшості людей таке сусідство не подобається.
«Відправляємо їх назад за барикади», – каже Назаров.
Фото Наталі Кравчук
Олександр Назаров із Шаргорода куховарить на перехресті вулиць Хрещатик і Городецького
Розваги для мітингувальників – одна зі складових Майдану. Петро із села Жуківка Львівській області – учасник вертепу. У ролі біса він розважає оточення.
«Спонсор дав грошей, щоб ми вертепом змогли приїхати сюди», – розповідає він. З колоритним чортом активно фотографуються як самі жителі Майдану, так і туристи.
20-річна Любов Побіжак із Самбора на Львівщині іноді розважає мітингувальників своїм співом. У рідному місті вона вчиться вокалу, і серед маніфестантів її навіть прозвали Юним голосом Майдану. Але переважно вона працює в медичному пункті Жовтневого палацу – реєструє пацієнтів.
«Зараз хворих стало набагато більше. Вчора у нас взагалі було 350 осіб – і це тільки тих, кого я встигла записати. Такого у нас ще не було, зазвичай приходять по 200 осіб», – каже Побіжак, пояснюючи, що через погоду багато застуджених і хворих на грип. « Ночами в Жовтневому, де ночує багато людей, цілий хор кашляє», – каже вона.
Фото Наталі Кравчук
Любов Побіжак із Самбора працює в медичному пункті Жовтневого палацу
Проте жителі Майдану не втрачають віри і мріють про активні дії – а вже про саморозпуск і думки не допускають. Ярослав з міста Стрий Львівської області був на Майдані ще у 2004 році. Він упевнений, що розпускати людей ніхто не буде.
«Ніхто не має такого права – люди самі зібралися і не відступлять. Тут або пан, або пропав: потрібно йти до кінця – ламати цей лад, не пускати їх на роботу, блокувати Раду. Вони [влада] сміються над нами, не рахуються ні з чим і ні з ким. Треба йти більш радикально», – каже літній охоронець в Будинку профспілок, нарікаючи на нерішучість політиків.
Активних дій хочуть і в самообороні Майдану.
«Треба щось робити, а що – люди не знають. Ось і йде розчарування», – каже член «другої сотні» Олександр на прізвисько Т-34 в перерві між рубанням дров. Сам він – колишній спецназівець підрозділу Барс і стверджує, що в самообороні залишилися в основному такі самі люди – колишні беркутівці, афганці, десантники.
На межі
Що робити з Майданом далі, схоже, не знають ні в опозиції, ні у владі.
«Люди втомилися, Майдан переживає кризу, – вважає глава Центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко. – Утримувати протест в тому стані, в якому він був наприкінці минулого року, опозиції складно».
Люди втомилися, Майдан переживає кризу. Утримувати протест в тому стані, в якому він був наприкінці минулого року, опозиції складно
На думку політолога, щоб протест не перетворився на маргінальне наметове містечко, ситуація навколо нього загострюється штучно.
«Нічні події в Святошинському районі [зіткнення активістів з бійцями Беркуту 10 січня] показали, що радикальна частина опозиції, незадоволена заспокоєнням ситуації на Майдані і навколо Майдану, прагне загострити ситуацію і використовує для цього будь-який відповідний привід», – наголошує Фесенко.
Дійсно, перед кожним недільним Народним віче відбувається ескалація конфлікту – побиття журналістки Тетяни Чорновол, побиття екс-голови МВС Юрія Луценка силовиками. Опозиція по-старому чекає від влади спроби силового розгону мітингувальників.
За словами коменданта Євромайдану, народного депутата Андрія Парубія, про підготовку штурму опозиціонерам повідомили «надійні джерела в правоохоронних органах». Тому в лавах прихильників Майдану оголошена мобілізація.
«Багато хлопців поїхали на свята до сімей. Близько 500-700 осіб повернуться, щоб ми могли посилити охорону, – обіцяє політик. – Також ми закликаємо вийти на вулицю киян».
Але в МВС запевняють, що ніяких планів штурму немає.
«Міліція здійснювала і продовжить здійснювати охорону громадського порядку та реагуватиме тільки на правопорушення», – стверджує заступник голови прес-служби МВС у Києві Ольга Білик.
Якщо влада і справді не здійснить спроби взяти центр столиці штурмом, то опозиції, крім чисельності акції, доведеться зіткнутися зі ще однією проблемою – маргіналізацією протестів.
Якщо не будуть знайдені нові методи тактики і стратегії протесту, то цей тренд деморалізації і деградації, на жаль, триватиме
«Майдан потихеньку починає деградувати. Поки що відбувається вибіркова деморалізація окремих його учасників, – вважає директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. – Якщо не будуть знайдені нові методи тактики і стратегії протесту, то цей тренд деморалізації і деградації, на жаль, триватиме».
У Партії регіонів упевнені, що опозиція зараз шукає можливості, як безболісно згорнути протест.
«Сьогоднішній Майдан може дискредитувати саму ідею волевиявлення людей. Тому думаю, що опозиція шукає шляхи, як сказати, що Майдан уже переміг, і розпустити його», – припускає народний депутат від ПР Володимир Олійник.
Деякі опозиціонери вже відкрито висловлюються за згортання Майдану.
«Вдалий момент для якихось більш рішучих дій вже втрачено, а отже, залишатися на Майдані сенсу немає, – вважає лідер гурту Тартак і член ради громадської організації Майдан Сашко Положинський. – Зараз, на мій погляд, необхідна координація різних політичних сил для організації локальних акцій протесту по всій Україні».
Фото Наталі Кравчук
Пан Ярослав зі Стрия охороняє Будинок профспілок
Хоча б скоротити Майдан пропонує і лідер партії Громадянська позиція Анатолій Гриценко, який залишив лави Батьківщини.
«Розуміючи ситуацію – холод, свята, відсутність реального плану дій, [слід] обмежити протести власне Майданом Незалежності, звільнити сусідні вулиці, зайняті наметами, які стоять порожніми і вдень і вночі, а на самому Майдані зробити форпост», – каже політик.
Але навіть усвідомлюючи все це, узяти на себе відповідальність і розпустити Майдан ніхто з опозиціонерів не наважиться.
«Інакше вони відразу будуть звинувачені в боягузтві і зраді», – зазначає Фесенко.
Тому Майдан може простояти аж до президентських виборів 2015 року (до цього людей закликають лідери опозиції), а можливо, і довше – якщо їхні результати доведеться оскаржувати. Розійдеться Майдан хіба що в разі підписання Угоди про асоціацію з ЄС.
«Принаймні це досить серйозно демобілізуватиме багатьох людей», – вважає директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран.
Або якщо Президент Віктор Янукович виконає вимогу опозиції відправити уряд у відставку, додає політолог Кость Бондаренко. Але навіть у цьому випадку Майдан не згорнеться повністю, впевнений народний депутат від Батьківщини Геннадій Москаль.
Валіза без ручки
Розвиватися Майдан може в кількох напрямах. По-перше, це чудова передвиборча трибуна для опозиції.
«Якщо потрібно, на Майдані збираються сотні тисяч людей, і його бажано зберегти як передвиборчий плацдарм напередодні президентських виборів», – зазначає Фесенко.
Другий можливий варіант трансформації – нова політична партія.
«Майдан вже перетворюється на загальнонаціональну громадську організацію. Хоча, на мою думку, можна було б іти ще далі і говорити про організацію партійної структури та її розвитку по всій Україні», – каже представник Третьої української республіки Роман Безсмертний.
Але поки що Майдан продукує безліч дрібних структур, які конкурують між собою, – наприклад Громадська рада Майдану та Громадянська платформа Майдан.
«Один Майдан перетворюється на 300 майданів, на своєрідну махновщину. Ми ризикуємо потрапити в ситуацію , коли організованого протесту вже не буде – буде багато неконтрольованих, неорганізованих протестів», – попереджає політолог Володимир Цибулько.
Щоправда, за правильного підходу такі організації можуть приносити користь, вважає директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло Погребинський.
«На Майдані десятки тисяч людей. Тому такий поділ не є чимось дивним. Можуть бути абсолютно різні функції і завдання», – наголошує політолог. За його словами, одна група може зосередитися, наприклад, на боротьбі з корупцією, інша – на підвищенні відкритості суспільства, створенні інтернет-уряду.
Хоча про остаточний розкол Майдану говорити зарано, політологи впевнені: клонування громадських організацій – одна з кризових тенденцій. А вирішиться криза тоді, коли в опозиції з'явиться чітка стратегія дій і осмислена тактика боротьби
Хоча про остаточний розкол Майдану говорити зарано, політологи впевнені: клонування громадських організацій – одна з кризових тенденцій. А вирішиться криза тоді, коли в опозиції з'явиться чітка стратегія дій і осмислена тактика боротьби.
Зараз, у «мирний час», мешканці Майдану більше зайняті побутовими клопотами – наколоти дров, подбати про провіант, помитися і випрати одяг. Але життя табору затьмарюють неприємні інциденти.
8 січня люди, які назвалися охороною Євромайдану, затримали хлопця, який, за їхніми словами, зірвав прапори з ялинки. Пізніше телеканал 112 Україна повідомив, що молодий чоловік був побитий. Не пощастило і студенту одного з київських вузів – мітингувальники побили його й облили зеленкою, запідозривши у молодій людині провокатора. За підозрою в провокації постраждав і ще один мирний киянин – маніфестанти напали на водія автомобіля BMW, обуреного тим, що активісти перекрили проїжджу частину.
Зараз протестувальники продовжують нести вахту, очікуючи «сюрпризів» у будь-яку хвилину.
«Я був тут у ніч з 10 на 11 грудня [коли була зроблена спроба штурму], і Беркут опинився перед барикадою за п'ять хвилин. Тому тут треба бути постійно», – каже Саша на прізвисько Т-34. Біля його намету поруч з барикадою, що виходить на Європейську площу, стоять стопки саморобних щитів. Вони важчі, ніж у Беркута, і зроблені з пінопласту, обклеєного листами алюмінію. «Це потрібно для захисту, а для бою вони не годяться», – визнає Олександр.
Натомість, каже він, багато членів самооборони Майдану або живуть у наметах, як сам Т-34, або знімають квартири по сусідству. І за необхідності для захисту барикади швидко можуть зібратися до 1,5 тис. осіб.
Хроніки протистояння
За два місяці історії Майдану протести то загасали, то знову набирали силу
21 листопада 2013 року
Відмова офіційного Києва підписати Угоду про асоціацію з ЄС на Вільнюському саміті. Початок масових акцій прихильників євроінтеграції.
30 листопада 2013 року
Побиття бійцями Беркуту активістів у наметовому містечку на Майдані Незалежності.
1 грудня 2013 року
На скликане опозицією Народне віче зібралося, за різними даними, від кількох сотень тисяч до 1 млн осіб. Опозиція висунула вимоги: відставка Кабміну і дострокові вибори президента.
8 грудня 2013 року
На Марш мільйона, за оцінками опозиції, вийшов понад 1 млн українців. Мітингувальники побудували кілька барикад в урядовому кварталі і знесли пам'ятник Володимиру Леніну.
9 грудня 2013 року
Співробітники правоохоронних органів заблокували Майдан Незалежності і частково розчистили центр Києва від барикад.
11 грудня 2013 року
Правоохоронці провели нічний штурм Майдану і зруйнували частину барикад.
14 грудня 2013 року
Генпрокурор Віктор Пшонка заявив, що за розгін Євромайдану 30 листопада відповідальні секретар РНБО Володимир Сівкович, начальник київської міліції Валерій Коряк і голова КМДА Олександр Попов.
22 грудня 2013 року
Народне віче прийняло резолюцію про створення Народного об'єднання Майдан.
25 грудня 2013 року
На Бориспільській трасі невідомі напали на журналістку і активістку Майдану Тетяну Чорновол. З важкими травмами вона була доправлена до лікарні.
29 грудня 2013 року
Учасники Автомайдану вирушили автоколоною до резиденції Президента Віктора Януковича в Межигір'ї.
10 січня 2014 року
Під будівлею Києво-Святошинського суду сталися сутички бійців Беркуту з активістами Майдану. Постраждало кілька людей, в тому числі екс-глава МВС Юрій Луценко
12 січня 2014 року
Під час Народного віче лідери опозиції оголосили, що наступним етапом протесту стане всеукраїнський страйк.
***
Цей матеріал опубліковано в №2 журналу Корреспондент від 17 січня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.