20-градусний мороз не відлякує мітингарів у центрі Києва, які мають свої способи зігрівання: "буржуйки", генератори, теплий одяг і масову допомогу від киян.
"Хто не скаче, той москаль" – кілька хлопців з багатолюдної шеренги, що вранці вишикувалася під приміщенням КМДА на Хрещатику, весело стрибають, повторюючи цю жартівливу майданівську приповідку і намагаючись зігрітися на двадцятиградусному морозі.
У найближчі кілька годин цим людям буде куди подіти свою енергію: вони формують колону для пікету головного управління МВС у Києві. Кажуть, вимагатимуть, окрім іншого, щоб "даішники" не зупиняли автомобілі, які підвозять мітингарям дрова для обігріву.
Тим часом їхні товариші, що залишаються чергувати на Майдані, зігріваються хто як може: теплим одягом, за допомогою бензинових генераторів та біля вогню, який цілодобово горить у металевих бочках. Перебої з дровами, кажуть, справді бувають, але ненадовго.
"Гора шкарпеток"
"Я би помінявся з президентом, але він не хоче", - старший чоловік у закіптюженому ватнику і з червоним від морозу обличчям показує своє спальне місце в наметі, який обігрівається генератором. Каже, що спить по 3-4 години на добу і вже звик до такого режиму.
Після промерзлого вуличного повітря спочатку здається, що в наметі справді тепло, аж поки не зауважуєш, що густа біла пара з рота нікуди не зникла.
Cеред клунків з одягом на туристичних килимках напівлежачи дрімають закутані в багато шарів теплого одягу люди. Відрізнити чоловіків від жінок нелегко. Щоб не заважати їм, виходимо на вулицю.
На "подвір'ї" дві бочки, в яких горять дрова. Поруч – імпровізована дровітня. Колоти дрова – ще один спосіб зігрітися.
Чоловіка звати Андрій. Він приїхав на Майдан з Борщева – районного центру на Тернопільщині. Каже, що харчів і теплого одягу не бракує – все приносять кияни.
"Якщо чогось не вистачає сьогодні, то завтра воно вже є, це дефіцит одного дня. Якщо треба шкарпеток – то завтра тут буде гора шкарпеток", – розповідає Андрій.
Медчастина
Незважаючи на кусючі морози, випадки обмороження на Майдані трапляються рідко, каже Олег Хабенко, координатор медичної частини на третьому поверсі Будинку профспілок.
Це найбільший і один з дев'яти медпунктів Майдану. Деякі інші діють в КМДА, Парламентській бібліотеці на Грушевського, в наметі біля сцени та в "Палаці Свободи". Так мітингарі називають між собою колишній Жовтневий палац.
У коридорах тут тісно, місця бракує і лікарям, і хворим. На матрацах і ковдрах просто на підлозі лежать пацієнти, дехто під крапельницею.
Поруч лікарі оглядають хворих. Дівчина в білому халаті з санітарною маскою слухає легені хлопцеві, який не знімає з голови чорної балаклави.
Один з лікарів ввічливо просить мене не фотографувати людей без їхньої згоди.
Медики кажуть, що мають достатньо грілок, медичних засобів та ліків, аби допомагати тим, хто цього потребує. Їхні слова підтверджують і закладені медикаментами стелажі в кабінетах і коридорах, біля яких пораються люди в білих халатах.
Розповідають, що деякі ліки штаб Майдану закуповує сам, а щось приносять ті самі кияни.
Квіти і метелики
Загалом про киян тут говорять як про земних божеств. Дехто з галичан називає їх "києвляни", вкладаючи в це слово особливу пошану.
За 20 хвилин, які я провів у наметі для обігріву біля головної сцени, туди зайшли дві киянки. Жінка середнього віку принесла кілька пар теплих устілок 44 і 45 розміру.
"Якщо будуть завеликі, ви їх просто обріжте", - порадила чоловікам. Устілки відразу ж розійшлися по руках.
Друга добродійниця – заклопотана і явно нетутешня дівчина в чорному пальті, шкіряних чоботах та з блискучими довгими сережками – принесла пакет з харчами.
У великому військовому наметі для обігріву трохи тепліше, ніж в інших. Тут теж свій генератор, металева пічка і три ряди дерев'яних підставок, застелених туристичними килимками і ковдрами. Можна і посидіти, і поспати.
"Напишіть там, що тут 32 градуси, цвітуть квіти і літають метелики, хай наші конкуренти заздрять нам", - весело каже мені Мар'яна, яка разом з трьом чоловіками п'є чай біля бочки з вогнем.
Про яких конкурентів йдеться, не уточнює.
Мар'яна розмовляє хорошою українською з дещо незнайомою вимовою, ретельно підбираючи і зважуючи слова, наче смакує їх.
Каже, що приїхала зі степової частини Криму. Розповідає, що їй легше витерпіти -20 градусів у Києві, ніж -8 у вітряному і вологому кримському повітрі.
На Майдані Мар'яна вже майже два місяці. За її спостереженнями, через морози людей тут поменшало. Але дівчина впевнена, що коли постане потреба, кияни вийдуть і серед ночі.
Чай з "Беркутом"
В інших двох наметах живуть чоловіки з Івано-Франківської і Чернівецької областей. Говорити про мороз і холод вважають нижчим своєї гідності, віджартовуються, що скоро вже весна, принаймні календарна.
Натомість охоче підтримують розмову про протистояння Майдану з владою.
"Якщо ти вже став з колін, то назад ти вже не можеш впасти", - розмірковує пенсіонер В'ячеслав, обурюючись чутками про можливий розгін Майдану.
А про фінансові можливості влади видає таке: "Їм гроші течуть, як дощ, падає на дах і в ринву стікає, хіба ні?" І відразу ж просить вибачення, ніби сказав щось вульгарне.
Питаю, чи пішов би він на футбольний матч "майданівців" з "Беркутом", про ідею якого говорив Григорій Суркіс. Каже, що грати в футбол з силовиками ще рано, а от запросити двох-трьох хлопців з Грушевського до себе на чай, погрітися і поговорити з ними про політику був би радий.
Час для цього задуму в чоловіка ще є. За прогнозами синоптиків, морози лютуватимуть ще принаймні тиждень.