Лідер Автомайдану Дмитро Булатов телефоном розповів BBC подробиці свого викрадення та перебування в полоні, а також плани після одужання.
Лідер Автомайдану Дмитро Булатов телефоном розповів BBC подробиці свого викрадення та перебування в полоні, а також про плани після одужання.
Зараз пан Булатов перебуває у Вільнюсі, куди його вивезли на лікування, адже в Україні щодо нього була відкрита кримінальна справа за звинуваченням в організації масових заворушень.
ВВС: Розкажіть, що сталося 22 січня 2014 року?
Дмитро Булатов: Того дня в мене було кілька зустрічей. Мені повідомили, що мої рахунки та майно заарештували. Мій автомобіль шукали, тому залишив на стоянці й поїхав на таксі, щоб зняти у найближчому банкоматі гроші з картки Visa.
Приїхав у район Троєщина в Києві. Біля банкомату я побачив близько десяти людей спортивної зовнішності, яких у нас називають "тітушками". Я не пішов до банкомату, а лишився біля дороги.
В якийсь момент я отримав сильний удар по потилиці. Мене підхопили та закинули в мікроавтобус, одягнули мішок на голову та кілька разів сильно вдарили по голові. Не знаю куди мене повезли, але ми їхали близько години.
Коли ми приїхали, мене витягнули з мікроавтобуса й відвели до приміщення та змусили одягнути окуляри для плавання, всередині яких була вата. Весь час там я провів у темній кімнаті.
ВВС: Ваші викрадачі з вами розмовляли?
Дмитро Булатов: Ці люди частіше всього питали, скільки грошей мені дав американський посол. Хто віддає накази мені та Автомайдану, чи є я агентом американців? Також були питання щодо наших поїздок до Януковича, міністра Захарченка, генерального прокурора та Віктора Медведчука. Питали, де я ховаю гроші, як ми видаємо ці гроші, за що платимо нашим людям.
Я розповідав їм, що Автомайдан – це люди, які висловлюють свій протест за власним бажанням, що ми спочатку витрачали свої кошти, а потім попросили у людей. Але мені не вірили.
ВВС: Як з вами поводились?
Дмитро Булатов: Першого дня мене поклали на підлогу, закрили ніс, поклали брудну і мокру ганчірку на очі, заливали воду в рот, то ж я почав захлинатися. Весь час мене сильно били по голові. Ці люди били дуже професійно: не багато, але дуже боляче.
Одного разу вони одягли мені на голову мішок, наручники та заклали руки за спину. Прив’язали ноги мотузкою, а її прив’язали до наручників. А такій позі я лежав на підлозі, а вони били мене кийками по обличчю. Кийки були не дерев’яними, але вони били по обличчю настільки сильно, що здавалося, що кістки з мізками перемішуються. Було відчуття, що мені лили на обличчя розплавлений метал.
ВВС: Весь цей час ви провели в одній кімнаті?
Дмитро Булатов: Так. Після однієї з тортур вони почали знімати на камеру, казали, що треба розповідати й записували.
ВВС: Ви пішли на це, щоб припинити тортури?
Дмитро Булатов: Так. Вони змушували казати, що я американський шпигун, що американці дають нам гроші та завдання, що я агент ЦРУ. Щоб не терпіти сильний біль, я розповідав на камеру те, що вони просили.
Одного разу вони зняли окуляри та почали торкатися до мого лівого ока. Казали, що зараз його виколють. Після цього я відчув дотик, як мені здалося, леза ножа до ока, після чого я відчув різкий біль на лівій щоці й в мене сильно потекла кров.
Наступного дня вони прийшли та відрізали шматок вуха й ним провели по лобі. Потім сказали стати на коліна у визначеному місці й притулитися до чогось руками. Вони сказали, що зараз будуть мене розпинати.
Я відчув лівою рукою дотик якогось предмету – мені здалося, що це цвях, а через мить я почув удар молотка, відчув різкий біль в руці й зрозумів, що мені пробили руку наскрізь.
Вони прибили мене до чогось, спочатку одну руку, потім іншу. Після цього взяли якусь ломаку й почали бити по спині, боках, ногах та руках. Внаслідок цього у мене все тіло у синяках.
В той момент я просив їх мене вбити. Терпіти такий біль вже не було сил. Так я провів, за моїми підрахунками, вісім днів.
ВВС: Вам давали якийсь перепочинок від тортур на сон?
Дмитро Булатов: Спочатку я спав на дерев’яному ліжку без нічого, а останні три дні мені постелили целофан й я спав у калюжі власної крові, оскільки після порізу щоки кров текла постійно. Мені не давали їжі, а тільки воду. Не надавали жодної медичної допомоги.
ВВС: Здогадуєтесь, хто були люди, які вас катували?
Дмитро Булатов: Ці люди говорили з російською вимовою. Вони говорили про нас у третій особі, не тільки про автомайданівців, а й українців. Вони казали "ви", "у вас", "про вас".
Можу припустити, бо не можу стверджувати, що це був російський спецназ. Ці люди дуже багато питали мене про поїздки до Віктора Медведчука, значно більше, ніж щодо поїздок до інших людей. У мене склалося враження, це моя думка, що до мого викрадення причетний Віктор Медведчук (прес-служба руху "Український вибір" спростувала слова пана Булатова щодо свого керівника Віктора Медведчука, - ВВС).
ВВС: Скільки людей були задіяні у вашому викраденні та катуванні?
Дмитро Булатов: До мене завжди приходили ті ж самі два чоловіки. Але за дверима я чув голоси інших. Не чув, про що вони говорили, але їх було набагато більше.
ВВС: Як вам вдалося звільнитися з полону?
Дмитро Булатов: Після розп’яття я встиг трохи поспати. Потім мені одягли мішок на голову, без пояснень вивели й поклали в мікроавтобус. За моїми відчуттями, їхали ми десь годину, а потім мене викинули на вулицю на мороз. Мене поклали обличчям у сніг і сказали чекати, поки вони від’їдуть.
Ходив у легкому одязі на морозі в 25 градусів близько години, багато разів падав, промок і думав, що замерзну. Я стукав у різні будинки. Дехто мене лякався, але знайшовся один чоловік, який впустив додому. Подзвонив друзям, а вони приїхали й забрали.
ВВС: Як оцінили ваш стан лікарі?
Дмитро Булатов: Як дуже поганий, сказали, що я втратив багато крові. У Литві я пройшов судово-медичну експертизу. У перший день мені зашили всі рани й зробили багато уколів, поставили капельницю й я заснув.
ВВС: Скільки ран вам зашили?
Дмитро Булатов: Мені зашили щоку та вухо. Лікарі сказали, що я щасливчик і в мене міцне здоров’я. Можливо вплинуло те, що я не п’ю алкоголь, не курю, не вживаю наркотики та займаюся спортом.
ВВС: Була необхідність зашивати вам руки, якщо пробивали їх цвяхами?
Дмитро Булатов: Рани на руках можна побачити на знімках в інтернеті. Там досить невеликі отвори, їх не треба було зашивати. Але зараз в мене на обох руках погано розгинаються вказівні пальці, мабуть, всередині загоюються сухожилля.
ВВС: Як довго ви ще пробудете у лікарні в Литві?
Дмитро Булатов: Не знаю. В мене сильний струс мозку, маю головні болі. Мені дають ліки та снодійне, тому що з настанням темряви в мене починаються видіння й я не можу добре спати. Мені поки що кажуть, що я видужую, але точних дат виходу з лікарні не називають.
ВВС: Плануєте повернутися до України після виписки з лікарні?
Дмитро Булатов: Не можу зараз повернутися в Україну, адже влада відкрила проти мене кримінальну справу й мене переслідують. Як тільки я дізнаюсь, що це припиниться, одразу повернуся. Мрію повернутися в Україну, але зараз це неможливо.
ВВС: Вас розшукують зі звинуваченням в організації масових заворушень. Що можете відповісти на це?
Дмитро Булатов: 22 січня я зник, а відкрили справу за організацію масових безладів 24 січня. Тобто влада навіть не подивилась на дати й відкрила кримінальну справу, коли я був у полоні.
ВВС: Речник МВС заявив, що за однією з версій міліції, ви самі могли інсценувати своє викрадення?
Дмитро Булатов: Провокацій у мій бік зараз дуже багато. Влада бреше всім, як в Україні, так і поза нею. Тому я не збираюсь коментувати нісенітницю. Те, що заявив прес-секретар МВС – це абсолютна нісенітниця. Хай він інсценує таку ситуацію, проб’є цвяхами собі руки, відріже вухо, поріже щоку, поспить три дні в калюжі власної крові зі струсом мозку та спробує пожити у лікарні. Дуже хочу на це подивитись.
ВВС: Те, що сталося з вами, може відвернути людей від акцій протесту?
Дмитро Булатов: Деяких людей це може відвернути, але до мене дуже сильно постраждали Тетяна Чорновіл, Ігор Луценко й інші люди. Мене та таких як я це не зупинило. Впевнений, що більшу частину українців це не зупинить.
ВВС: Які ваші подальші плани?
Дмитро Булатов: Хочу з’їздити до Німеччини, побачити свого рідного батька та бабусю. Збираюсь провести перемовини з міністрами закордонних справ, можливо, президентами кількох європейських країн. Планую провести Автомайдан під посольствами України. Мої друзі зараз це роблять і я їм допомагатиму.
Також допомогаму роботі Автомайдану в Києві – це першочергове завдання.