Серед загиблих на київському Майдані - 13 львів'ян. Траур - одна з причин, з яких у Львові поки немає святкувань у зв'язку із вислизання влади від президента Януковича.
"Є така партія, яка вбиває людей": великий біло-синій рекламний стенд на в'їзді до Львова зустрічає приїжджих першою ознакою української революції.
Кажуть, раніше на цьому місці був рекламний плакат Партії регіонів. Але невідомі активісти "відредагували" його, недвозначно натякаючи на звинувачення на адресу правлячої на той момент політичної сили в загибелі людей на Майдані.
На перший погляд Львів не виглядає як революційне місто: працює більшість магазинів і кафе, вузькими вулицями гримлять трамваї, люди ходять на роботу і поспішають у своїх справах.
Але ситуація в країні нагадує про себе у першого ж банкомату: зняти готівку в місті протягом декількох днів можна було лише на околицях.
Вже майже тиждень у Львові немає чинних правоохоронних органів. У вівторок увечері, відразу після кривавого дня в Києві, обурені натовпи спочатку розгромили, а потім взяли під контроль основні адміністративні будівлі.
"Навіть Гітлер під час війни дав наказ: щоб у Львові жодну цеглину не чіпали", - журиться один із співробітників Служби безпеки України, показуючи розбиті під час штурму австрійські вітражі.
Увірвавшись до приміщення, демонстранти розбили не лише їх, але й меблі та побутову техніку. У вікна будівлі кидали вивернуті з бруківки каменюки і коктейлі Молотова. Тому тепер деякі кімнати обласного управління міліції нагадують картини Сальвадора Далі: на стінах висять розплавлені від вогню пластмасові годинники, в оплавлених горщиках все ще стоять почорнілі квіти.
"Це просто виплеснулися емоції молодих людей, дуже молодих - 14-15 років - яких ми самі ж стримували", - пояснює 52-річний Ярослав. Він - один із цивільних активістів, які охороняють будівлю УВС разом з міліцією та співробітниками СБУ. "Ми просто не встигли зробити так, щоб вони дурниць не наробили", - додає він.
Хоча "емоції" перекинули кілька міліцейських машин, які все ще лежать неподалік, площу перед будівлею вже відремонтували.
До охорони у розбитих дверей постійно приходять львів'яни, які пропонують допомогти. По всьому місту висять плакати із закликами: "Повстанець, не будь варваром" і менш формальні: "Виходячи на акцію, не забудь увімкнути мозок".
Тим часом, за словами мера Львова Андрія Садового, після розгрому у вівторок близько 80% співробітників міліції на роботу не вийшли.
Тому місцеві жителі патрулюють вулиці у складі загонів самооборони, до яких останніми днями почали приєднуватися і міліціонери. Одягати форму правоохоронці поки не ризикують, принаймні, ми не бачили тут жодної людини в погонах.
Один з тих, хто добровільно допомагає стежити за порядком у Львові, - 25-річний Тарас, співробітник однієї з міжнародних кур'єрських компаній і діджей-любитель.
Він каже, що ще недавно брав участь у київському Майдані, але був змушений повернутися на роботу під загрозою звільнення.
"Зараз вирішується доля нашої країни, демократії в Україні. Якщо сидіти на місці, то нічого не зміниться, і ми так і будемо залишатися на колінах, - каже Тарас. - Зараз прийшов такий момент, коли повинні вийти всі".
Тарас з певною гордістю демонструє досить глибоку подряпину на лобі. Він пояснює, що це наслідки зустрічі з "недобрими людьми", але в подробиці воліє не вдаватися.
Зрозуміло, легка травма - ніщо в порівнянні з важкими втратами, яких зазнали протягом останнього тижня учасники протистояння в Києві.
Траур за загиблими
Серед загиблих - 13 львів'ян. У п'ятницю ввечері їхні тіла зустріли на місцевому Майдані, а в суботу по всьому місту відбувалися поминальні служби.
Жалоба - одна з причин, з яких у Львові поки немає святкувань у зв'язку з усуненням від влади президента Януковича.
По всьому місту висять прапори з чорними стрічками, біля будинків стоять поминальні свічки, а на фасади будинків і дерева прикріплюють фотографії вбитих.
26-річна львів'янка Марія Погорілко - наречена одного з бійців "небесної сотні", як зараз прихильники Майдану називають загиблих під час зіткнень в Києві.
Марія і Богдан Солчаник, викладач Українського католицького університету, були разом більше чотирьох років і нещодавно заручилися.
"Кілька днів тому ми говорили, що наша країна зміниться, і ми одружимося в новій країні. В Україні, про яку він мріяв", - розповідає Марія.
У вівторок Богдан був убитий пострілом снайпера неподалік від Майдану. Йому було 28 років.
Спорожніла львівська квартира Марії та Богдана, з великою кахельною піччю, скрипучими дерев'яними сходинками в під'їзді і вхідними дверима на балконі - яскраве нагадування про європейську історію Львова. Міста, державна приналежність якого змінювалася за останні століття більше 10 разів.
Марія Погорілко зізнається, що польською та англійською мовами їй говорити простіше, ніж російською.
Мова і політика
Однак у Львові, всупереч поширеним стереотипам, живе значна кількість людей, для яких рідна мова - російська. За оцінками, в місті з населенням приблизно 700 тисяч людей близько 20% російськомовних.
На одній з найпопулярніших місцевих радіостанцій "Львiвська хвиля" виходить передача російською мовою - щоправда, єдина.
Тригодинну програму під назвою "Музика з шухлядок і не тільки" вже більше 20 років веде місцевий діджей Ігор Мосесов.
"Я один залишився такий у Львові ведучий, якому дозволено вести російською мовою", - каже пан Мосесов.
"Давно колись істерика була з приводу того, що я це роблю, але я їм чесно відповідав, що, звісно, ми всі на вулиці спілкуємося українською мовою, у себе вдома, зі своїми знайомими спілкуємося російською, нікому нічого не заважає", - розповідає він.
61-річний Ігор Мосесов вільно володіє і українською; його друга передача - про джазову музику - виходить саме цією мовою.
На питання, чи комфортно живеться російськомовним у Львові, ведучий говорить, що ставлення людей один до одного залежить лише від рівня їхньої внутрішньої культури.
"Тут немає якогось гоніння, але є певні негласні речі, яких треба дотримуватися. Наприклад, якщо ти прийшов в установу, бажано, щоб ти розмовляв українською мовою", - говорить він.
Але чи означає різниця в мові також інші партійні уподобання? "Зовсім ні!", - запевняє радіоведучий.
На парламентських виборах 2012 року у Львівській області за Партію регіонів проголосували 4,7% виборців, причому політичні кордони, за словами Мосесова, зовсім не збігаються з мовними.
"Скажімо, деякі бізнесмени тоді голосували за регіоналів, але як же вони прорахувалися!", - з посмішкою резюмує він.
Усуненого від влади президента Януковича радіоведучий називає "неадекватним" і підтримує акції протесту на Майдані - трохи, втім, побоюючись радикалізму "Правого сектора".
На тих самих парламентських виборах 2012 року жителі в основному російськомовного Харкова віддали Партії регіонів майже 50% голосів.
Чи означає це, що жителі українського Сходу і Півдня живуть по суті в іншій країні і за іншими принципами? Більшість львів'ян переконані в зворотньому, і думають, що вся справа у відсутності інформації і стереотипах сприйняття.
Зруйнувати такі стереотипи дуже складно - особливо якщо врахувати, що один з найшвидших способів дістатися зі Львова до Харкова - на літаку з двома пересадками: через Варшаву і Москву.
Але незалежно від того, чим закінчиться нинішня політична криза, майбутній владі України доведеться будувати між "західною" і "східною" столицями України швидкісну магістраль.
Абсолютна більшість жителів Львова впевнені, що український потяг цим новим шляхом повинен рухатися в європейському напрямку.