Після лютневої революції країною керує тимчасовий уряд. Корреспондент розбирався, як не допустити жовтневої революції за аналогією з 1917 роком, пише Євгенія Вецько у №8 від 28 лютого 2014 року.
Кілька десятків убитих, сотні поранених – такими є наслідки «перемир'я», укладеного між владою й опозицією ввечері 19 лютого. Лише через кілька годин після початку чергового етапу переговорів збройні зіткнення на Майдані відновилися. Снайпери, які прицільно стріляли по протестувальниках, коктейлі Молотова, світлошумові гранати, Майдан, затягнутий димом, – на кілька годин центр Києва перетворився на зону військових дій.
Відлуння війни
Що відбувалося на Майдані 20 лютого – частина спецоперації із силового розгону акцій протесту в Києві, впевнений народний депутат Геннадій Москаль. На своїй сторінці у Facebook він оприлюднив план оперативних заходів СБУ з нейтралізації Майдану.
Реалізувати план нібито повинні були бійці підрозділу Внутрішніх військ Омега під керівництвом полковника Сергія Асавелюка – начальника відділу координації спеціального призначення Управління бойової та спеціальної підготовки Внутрішніх військ.
«Були різні варіанти. Один з них – прорив. Але завадили барикади, шини, які горіли. Крім того, ніхто не хотів зайвих жертв, – вже пізніше розповів журналістам Асавелюк. – Тому перейшли до другого варіанту – перекрити всі підходи до Майдану і взяти замором. Була інформація, що на Майдан привезуть зброю. І наше завдання було її не пропустити».
Планувалося і захоплення будівлі Верховної Ради. Щоправда, не силовиками, а цивільними, переодягненими в камуфляж бійців Самооборони Майдану, стверджують депутати від УДАРу. Це дало б привід владі ввести в місто війська.
Але ситуація вийшла з-під контролю влади, й операція із зачистки Майдану провалилася, так і не розпочавшись. Всьому виною страх, вважає глава Центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко.
«[Президент Віктор] Янукович хотів розігнати протест і боявся. На Майдані було багато людей – розлючених, рішучих. Їх можна було б розігнати, але із застосуванням військ і бойової техніки. Але тоді були б гори трупів», – зазначає експерт.
Тим більше що у протестувальників вже була зброя. 19 лютого активісти захопили базу Беркута в Рівному, у Львові – обласну міліцію, прокуратуру та СБУ, в Івано-Франківську – управління МВС та прокуратуру. Захоплений арсенал, судячи з усього, вдалося доставити в Київ. Принаймні самі маніфестанти не приховують, що 20 лютого були озброєні.
«Консерваторія була в руках майданівців. Нам повідомляли, що з її боку вівся щільний вогонь. Це та зброя, яку завезли із західних областей», – упевнений полковник Асавелюк.
Незрозуміло, як за таких умов повела б себе армія. Тому спроба розігнати Майдан могла призвести до громадянської війни, і в оточенні Януковича розуміли ці ризики, як розуміли і те, що передбачити її результат неможливо, вважає Фесенко. Тому силовий сценарій так і не був реалізований.
В українських політичних колах неодноразово заявляли про те, що ескалація конфлікту – справа рук зовнішніх сил, однак 100%-го підтвердження цим заявам немає
В українських політичних колах неодноразово заявляли про те, що ескалація конфлікту – справа рук зовнішніх сил, однак 100%-го підтвердження цим заявам немає. Хоча про третю сторону говорять і українські силовики, яких звинувачують у розстрілі демонстрантів.
«Кажуть про снайперів. Ми фізично не могли стріляти. Але нас будь-якими способами хтось намагався втягнути в «різанину». Дійсно, є третя сторона. Але хто це, невідомо», – каже командир окремого загону спеціального призначення з боротьби з тероризмом військової частини 3027 полковник Анатолій Стрельченко.
Перезавантаження влади розпочалася вже через добу після бійні на Інститутській. 21 лютого Янукович погодився провести дострокові президентські вибори, а вже наступного дня поспіхом залишив Межигір'я.
«У Януковича не було можливості перемогти Майдан в оптимальних формах. Або діяти жорстко, або домовлятися. Але домовлятися потрібно було до Нового року. Тоді радикальність вимог Майдану була м'якшою», – пояснює Фесенко.
Якби Янукович це зробив, владу він би все одно втратив, але без таких наслідків.
Робочий вікенд
Підсумки революційних вихідних у парламенті: усунення Януковича, дострокові президентські вибори 25 травня, звільнення екс-прем'єра Юлії Тимошенко, призначення Олександра Турчинова спікером Верховної Ради і фактичним керівником країни, призначення керівників силового блоку, звільнення суддів Конституційного суду, присвоєння статусу Героя України загиблим на Майдані, звільнення Дмитра та Сергія Павліченків, скасування скандального мовного закону.
Крім того, депутати повернули мандати Сергію Власенку, Олександру Домбровському, Павлу Балозі та Ігорю Маркову, змінили закон про обрання суддів і повернули Межигір'я у держвласність.
Ще один неприємний сюрприз для Януковича – Рада прийняла рішення звернутися до Міжнародного кримінального суду (МКС), щоб притягти його до відповідальності за «злочини проти людяності під час мирних акцій протестів громадян».
У початковій версії проекту заяви в Гаазький трибунал крім Януковича були прізвища Миколи Азарова, Андрія Клюєва, Володимира Сівковича, Сергія Арбузова, Петра Шуляка, Павла Лебедєва, Михайла Добкіна і Геннадія Кернеса. Зникнення їхніх імен з документів викликало невдоволення багатьох народних депутатів.
Втім, навіть Януковича притягнути до відповідальності буде проблематично.
«Суд у Гаазі займається розглядом ситуацій, а не дій окремо взятих людей. А це означає, що жодна держава у світі не має права просити МКС притягнути до відповідальності конкретних осіб», – наголосили представники суду.
Усі вихідні Рада «штампувала» закони, причому з такою швидкістю, що до вечора понеділка це почало обурювати самих народних обранців. Представники УДАРу зажадали, щоб законопроекти проходили всю процедуру реєстрації, регіонал Віталій Журавський попросив не повторювати помилок попередньої влади і роздавати документи, що готуються до розгляду, для ознайомлення, а позафракційний депутат Анжеліка Лабунська взагалі назвала те, що відбувається в стінах парламенту, «вакханалією».
«Революційна доцільність закінчилася. Чому ви вносите зміни до законів, які вже проголосовані? Зупиніть вакханалію. Все треба робити в рамках регламенту», – звернулася Лабунська до колег.
Проте нова парламентська більшість поки що працює злагоджено. До УДАРу, Батьківщини і Свободи приєдналося 77 депутатів, які залишили лави фракції Партії регіонів. Щоправда, як стверджує глава фракції Олександр Єфремов, багато зробило це під тиском.
Сьогодні ПР офіційно в опозиції і працює в новому форматі.
«У нас склалася нова конфігурація. Якщо раніше була вибудувана система починаючи з почесного президента партії – президента країни, рішення приймалися нагорі, а ми ці рішення змушені були виконувати, то зараз фракція працює як фракція – немає верхівки, яка б ставила завдання», – пояснив Єфремов.
Фактор Ю
Політика нової влади багато в чому залежатиме від Тимошенко. Поки Леді Ю має намір займатися власним здоров'ям: вона прийняла пропозицію канцлера Німеччини Ангели Меркель про лікування в німецькій клініці Шаріте. Але йти з політики не збирається. Що стосується президентських амбіцій, то відкрито Тимошенко про них поки що не заявила.
«Вона вважає, що зараз не час для таких заяв», – передала журналістам слова екс-прем'єра її дочка Євгенія Тимошенко.
Але якщо Тимошенко вирішить брати участь у травневих виборах, їй доведеться зіткнутися з опором не тільки прихильників колишньої влади, а й Майдану.
Увечері 22 лютого звільнена ув'язнена була зустрінута на центральній площі Києва, м'яко кажучи, без особливої привітності – в натовпі раз у раз чулися вигуки: «Не для тебе Майдан стояв!» і навіть «Юлю геть!». А в соціальних мережах розгорнулася ціла компанія, спрямована проти активної участі Леді Ю в політичному житті країни.
Але й без високих постів Тимошенко залишиться політиком першого рангу: незважаючи на трирічне ув'язнення, вона залишається найвпливовішою людиною в Батьківщині, а отже, від її думки залежатиме багато рішень провідної партії влади.
Майдан-2
Перед революційною владою стоять три основних виклики. Перший – витягнути Україну з фінансової кризи. Гривня на міжбанку подолала рівень історичного мінімуму 10 грн. за $1, Росія погрожує підняти ціну на природний газ, а країна перебуває на межі дефолту.
«Платити боргові зобов'язання нічим», – попереджає лідер фракції Батьківщини в парламенті Арсеній Яценюк.
Єдиний вихід, який бачать політики, – міжнародні кредити. Отримати Україна має намір ні багато ні мало $ 35 млрд. Причому 1 млрд євро від Євросоюзу надійде у скарбницю вже в березні.
«Це абсолютно виняткова фінансова допомога Україні, яка більше ніколи не буде виділена без будь-яких зобов'язань», – заявив комісар у справах бюджету ЄС Януш Левандовський.
В цілому Європа може виділити Україні $20 млрд, каже глава комітету з іноземних справ Європарламенту Ельмар Брок. Але кредити будуть надані не просто так а на проведення конкретних економічних реформ. Мінімум $2 млрд усе ще не проти позичити Росія.
Є надія і на відновлення співпраці України та Міжнародного валютного фонду. Щоправда, для цього новому уряду доведеться офіційно звернутися до фонду за допомогою.
«Україна – член МВФ. Якщо Україна звернеться за допомогою, економічною або фінансовою, ми готові її надати», – зазначила директор-розпорядник фінансового відомства Крістін Лагард.
Про нові умови позики в МВФ поки що не повідомляють, раніше переговори йшли про надання Україні $15,15 млрд – знову ж в обмін на реформи.
Другий виклик – постійна загроза повторення Майдану. Мітингувальники вимагають від нової влади дій – арешту винних у смерті демонстрантів, люстрації чиновників, реальної боротьби з корупцією, скасування депутатської недоторканності. Поки ж нова влада, навпаки, йде второваною стежкою – «кнопкодавство» у Верховній Раді, кулуарні переговори з формування Кабміну.
Невдоволення людей наростає. Не виключено, що вже через кілька місяців країну чекає новий спалах народного гніву.
«Якщо нова влада заграється, то Майдан її знесе так само, як Віктора Януковича. Тільки зробить це швидше, бо вже навчився і самоорганізувався», – попереджає народний депутат Анатолій Гриценко.
Врятувати ситуацію зможуть дострокові парламентські вибори.
«Багато зараз проводять аналогію з 1917 роком. Якщо була лютнева революція, буде і жовтнева. Але замість жовтневої повинні бути вибори, – вважає Фесенко. – Це найкращий спосіб зняти політичну напругу й оновити владу».
Крім того, вибори дозволять інтегрувати Майдан у партійно-політичну систему України, перетворити його з бойового табору на інститут громадянського суспільства, який впливатиме на розвиток країни, додає експерт.
Сьогодні в Раді зареєстровано дві постанови про призначення дострокових парламентських виборів – на 22 червня або 26 жовтня. І поки депутати не знайшли часу для їхнього розгляду, активісти Майдану обіцяють не залишати головну площу країни і контролювати нову владу.
І третє, з чим доведеться зіткнутися майбутньому уряду, – прояв сепаратизму в південно-східних областях країни. Найактуальніше питання – це Крим. На думку Фесенка, там потрібен авторитетний спеціальний представник центральної влади, який постійно «розрулював» би ситуацію.
А поки політичні пристрасті вирують в областях, Київ повертається до нормального життя. Обстановка в центрі міста спокійна: відчинилися магазини, запрацювали дитячі садки і школи, почали прибирати сміття. До кінця весни в столиці нарешті з'явиться й легітимний мер – 25 травня жителі Києва обиратимуть не лише президента країни, а й градоначальника.
***
Цей матеріал опубліковано в №8 журналу Корреспондент від 28 лютого 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.