Ольга Богомолець розповіла Корреспонденту про те, як вона має намір змінити країну у разі перемоги на президентських виборах. Інтерв’ю, яке взяв Олег Шанковський, опубліковане у №14 видання від 11 квітня 2014 року.
Офіс Ольги Богомолець у центрі Києва красивий і затишний. На стінах під високими стелями з ліпниною висить безліч ікон та картин, більшість старовинні. У робочому кабінеті одна зі стін відведена під численні дипломи та сертифікати. Над робочим столом висить портрет молодого Олександра Богомольця – знаменитого прадіда нинішнього кандидата в президенти.
Більша частина меблів виконана з цільного дерева і нагадує антикваріат: масивні столи і важкі стільці, оббиті шкірою. За словами Богомолець, меблі переважно були задешево куплені в Європі і відреставровані – вийшло не дорожче, ніж звичайні офісні столи та стільці, зате зі смаком.
В офісі багато людей, більшість з яких, за словами Богомолець, волонтери, які вирішили безоплатно допомогти новоспеченому політику з веденням передвиборчої кампанії.
Незважаючи на недавно оголошену «декретну відпустку з догляду за країною», Богомолець, очевидно, продовжує займатися лікуванням: разом з Корреспондентом в її кабінет увійшла відвідувачка, яка принесла фотографії дитини з дефектом шкіри обличчя; лікар надала їй консультацію.
Отримавши значний кредит довіри під час драматичних подій на Майдані, Богомолець вирішила відмовитися від запропонованих посад в уряді, пояснивши своє рішення бажанням змінити всю систему, а не лише її частину. Й оголосила про участь у боротьбі за президентське крісло.
- До недавнього часу ви були відомі як лікар, герой Майдану. Зараз ви ще й кандидат у президенти. Чому ви вирішили балотуватися і чи є у вас достатній досвід саме такого менеджменту?
- У мене є досвід керівництва досить великою кількістю людей, я організовувала і втілювала великі гуманітарні, соціальні, благодійні проекти. Достатньо згадати Всеукраїнський благодійний марафон здоров'я, коли були оглянуті всі діти-сироти у всіх областях України. Я тоді проїхала по країні 23.600 км. Я також відвідала всі жіночі тюрми і підліткові колонії в Україні. Крім того, ми з командою організували Всеукраїнський день меланоми, де були задіяні сотні лікарів у всіх областях, оглянуті десятки тисяч людей. Це для мене нормально, в цьому й полягала моя робота.
Також у мене безліч успішних бізнес-проектів – я розумію, і що означає розвивати бізнес в Україні, і що таке бути домогосподаркою, і що таке бути малим підприємцем, середнім підприємцем, що таке керувати людьми, давати їм роботу. Чітко розумію, які сьогодні в Україні проблеми, і не можу залишатися байдужою. Люди приходять до мене зі своїм болем, зі своїми тривогами. Це трагедії, зламані долі – дуже важливо не залишитися байдужим.
- Нещодавно ви оголосили про збір коштів на заставу в ЦВК, який був завершений за добу.
- За дві.
- 2,5 млн грн. повністю були зібрані за допомогою пожертвувань тих людей, чиї імена були опубліковані на сайті?
- Ні, не повністю. Але хочу сказати, що допомагали люди з усіх регіонів. В Україні є два важливі суб'єкти нелегальної взаємодії – гроші і влада. До сьогоднішнього дня управління країною здійснюється на балансі грошей і влади. А світова політична культура полягає в тому, що у владу повинна заходити людина, яка не має грошей, але є професіоналом. Але поки що цей принцип в Україні, на жаль, не працює. Коли людина має гроші, олігархічний тил або є носієм інтересів олігархічної сім'ї, її просувають у владу. Далі у владі вона відпрацьовує ці гроші. Перше – це порушення справедливості, а друге – корупція. Цей принцип я хочу змінити.
Рішення балотуватися нами було прийнято швидко, за два дні до завершення реєстрації: 2,5 млн – великі гроші для будь-якої людини, у тому числі для мене. Задекларований дохід 3,3 млн грн. – це сума, з якої були сплачені податки й оплачені витрати підприємств. Крім того, гроші витрачалися на благодійність. Я не мала потрібної суми для внеску, коли приймалося рішення. Я дуже вдячна людям, які відгукнулися на наше прохання: я відчула підтримку мого рішення громадянським суспільством.
Зараз ми відкрили новий рахунок і будемо збирати гроші на передвиборчу кампанію. Все, що робиться зараз, робиться волонтерами. І коли ЗМІ пишуть: «Дивіться, у вашій декларації записано стільки-то» – це збиває людей з пантелику.
Скажу чесно. Приходив багато хто, казав: «Послухай, люди дізналися, що ти йдеш кандидатом в президенти і що у тебе немає грошей. Люди тобі вірять і хочуть змін в системі. Від тебе хочуть одного – просто бути чесною». І я писала есемес незнайомим мені людям – одному, другому, третьому – і дякувала за їхні внески. Тобто олігархи за мною не стоять.
- Якби ви зараз були при владі, президентом або на іншій відповідальній посаді, як би ви діяли в тій ситуації, яка склалася на сході України?
- Я була б на сході і доклала б максимум зусиль, щоб пояснити, що в Україні йде провокація: нашу країну намагаються розколоти зсередини. Ми повинні бути дуже виваженими й мудрими, для того щоб знищити всі прояви сепаратизму. Якби я була президентом, я б не допустила захоплення будівель. Я вважаю, що за наявності волі державного діяча, сили армії і внутрішніх військ, все на території України повинно працювати в звичайному режимі. Ми повинні усвідомити: провокації робляться для того, щоб зірвати вибори і дестабілізувати країну.
- На вашому сайті поки що немає президентської програми.
- Вона є на сайті ЦВК. Програма була написана мною, доопрацьована професіоналами. І зараз вона допрацьовується двома групами експертів – Києво-Могилянською академією та групою Нова країна. Я вважаю, що у президента має бути стратегічне бачення розвитку країни, засноване на думці професіоналів.
- Розкажіть про ваші перші кроки на посаді президента.
- По-перше, Україна повинна бути безпечною, справедливою і єдиною країною. За словом повинні стояти чіткі законодавчі акти й рішення. Перший крок, який буде зроблено, – позачергові вибори Верховної Ради. Ця Верховна Рада повинна бути замінена, оскільки саме ці люди довели державу до того стану, в якому вона зараз перебуває. Через некомпетентність, жадобу влади і наживи деяких з них загинули громадяни.
Друге. Потрібно дуже активно і відповідально працювати з людьми в регіонах. Раніше наші політики використовували принцип «розділяй і володарюй». Вони говорили людям: «У вас різні герої, різні мови, різна церква, різні погляди на життя, ви різним повітрям дихаєте, і взагалі все у вас різне». Це робилося для того, щоб, вигадуючи віртуальні проблеми, відволікти людей від проблем реальних і розділити нас, отримавши для себе стабільне електоральне поле.
Для нас дуже важливо пояснити людям, що вони повинні привести до влади тих, хто нестиме за них відповідальність. Потрібно відновити справедливість. За великі гроші під час виборів купують білборди, ефіри... Коли після минулих виборів я порахувала, скільки за одну передвиборчу кампанію можна було зробити пересадок кісткового мозку дітям або скільки можна було б закупити швидких, мені реально стало погано від усвідомлення того, що гроші були викинуті в повітря. Для маніпулювання масовою свідомістю.
У багатьох випадках наші люди йдуть на вибори і просто продають свій голос. Голосують не за того, хто їм близький, а за того, хто дав їм 200 грн. Або вважають, що вибори – це можливість заробітку. Неважливо, на кого працювати, аби заробити. Можливість створити гідне майбутнє для своїх дітей люди міняють на миттєву вигоду. Це абсурд.
Також абсурд полягає в тому, що, маючи ЦВК, яка на державному рівні несе відповідальність за результати виборів, кожен претендент змушений направити своїх «поліцейських», які повинні перераховувати його голоси на виборчих дільницях. Я хочу створити абсолютно нову політичну культуру – нову культуру вибору.
- На цих виборах ваших представників на дільницях не буде?
- У нас є стратегія виборчої кампанії. Білбордів із Ольгою Богомолець точно не буде.
- Як нам зараз потрібно розвивати відносини з Росією?
- Нам потрібно максимально об'єднувати Україну для єдиного протистояння зовнішній агресії, але у віддаленій перспективі, я абсолютно впевнена, Україна з Росією матиме дружні відносини. Ми не можемо і не повинні жити у стані війни і протистояння. Все-таки ми народи однієї слов'янської групи, тому нам потрібно усвідомлювати, що відбувається не агресія Росії проти України. Україна стала майданчиком для демонстрації російських амбіцій Європі та США. Однак ми не полігон, а суверенна держава зі своїми національними інтересами і роллю у світовій спільноті.
Сила України в єднанні, в демократичному векторі розвитку та у власній позиції у відносинах з Європою, США та Росією. Після проведення необхідних економічних реформ Україна стане ключовим суб'єктом світової політики.
- Як ви оцінюєте роботу нинішньої влади?
- Влада змушена підтримувати країну в ситуації, що склалася, тому критикувати її не буду. Я була на Майдані для того, щоб поміняти систему, а не обличчя. Поки ми поміняли тільки фасад, і то частково. Але систему відразу змінити неможливо. Потрібен час. Я йду у владу, щоб змінити систему.
- Давайте поговоримо про Майдан. Як він на вас вплинув?
- Ще й як вплинув – адже я прийняла рішення балотуватися в президенти. Зрозуміла, що потрібно нести відповідальність за кожен крок, за майбутнє нашої країни. Це один з найбільш рішучих кроків у моєму житті.
Я була по-хорошому шокована тим, як люди забезпечували медичну службу Майдану. Вони несли ліки, перев'язочний матеріал, купували інструментарій – все, що нам було необхідно для порятунку людей. Приносили з надлишком. Це дозволило зберегти життя і здоров'я багатьом постраждалим. І я хочу сказати велике спасибі тим, хто допомагав.
А от коли 18 лютого мене попросили надати допомогу солдатам внутрішніх військ, з'ясувалося, що у них нічого немає. Навіть мінімуму, не кажучи про нормальне медичне забезпечення за таких умов. Я зрозуміла, що наша армія і внутрішні війська, замість того щоб бути захистом людей і гордістю держави, насправді державою забуті.
- На вашу думку, як довго ще повинен стояти Майдан?
- Має стояти доти, поки не будуть притягнуті до відповідальності люди, які віддали наказ побити студентів в листопаді минулого року. Ми про це чомусь забуваємо. Але це ж сталося, і були покалічені люди, є зниклі безвісти. Безумовно, Майдан має стояти доти, поки не будуть знайдені і покарані ті, хто віддавав накази стріляти. Незважаючи на те що слідство все йде і йде, ті, хто віддавав накази, все далі від України.
Майдан як інструмент впливу на політику і парламент, у тому числі і на мене, повинен жити до того часу, поки ми не змінимо систему. Це і президентські, і парламентські вибори.
А як форма народного віче він має бути регулярним. Віче має збиратися щороку в столиці і великих містах, а політики – звітувати перед народом. Це і називається прямою демократією.
Один з перших законів, які я ініціюватиму, – закон про відповідальність влади. Коли люди хочуть відкликати чиновника чи депутата, якщо він не справляється зі своїми обов'язками, таке право має реалізовуватися без насильства, без того, щоб людям доводилося гинути на барикадах. У суспільства має бути можливість відкликати чиновників і депутатів, якщо вони йдуть у владу для відстоювання власних інтересів, а не служіння людям.
Крім того, я планую ініціювати надання територіальним об'єднанням ширших повноважень. І фінансові, і регулювальні, і відповідно цінностям того чи іншого регіону. Україна повинна бути єдиною, але права територіальним об'єднанням потрібно давати значно більші, ніж зараз.
- Ви виступаєте за легалізацію зброї. Ви впевнені, що на нинішній стадії свого розвитку наше суспільство готове до цього? Особливо враховуючи останні події.
- Зброї на руках в українців дуже багато. Легалізація сприятиме підвищенню безпеки і скаже про рівень культури й освіченості населення. Українці не агресивна нація.
Як повинна проходити легалізація зброї? Людина, яка хоче легально володіти, наприклад, пістолетом, має пройти медичне, психіатричне та наркологічне обстеження, навчання у військовій частині в армії. Крім того, вона повинна навчитися надавати першу медичну допомогу. Після цього кожен рік потрібно буде підтверджувати свій статус. Державі це принесе значно більше користі, ніж обмеження і заборона.
- Якби ви не брали участі у цих виборах, кого б з кандидатів підтримали?
- Я не можу не брати участі в цих виборах. Тому що в іншому разі ми знову станемо на ті самі граблі – залишимося у минулому. Якщо в Україні не відбудеться деолігархізація, це означатиме, що ми залишимося жити в тій самій системі, в якій жили колись.
Якщо свій шанс не впустимо, житимемо в абсолютно іншій країні. За п'ять років дійсно можна втілити ті кардинальні зміни, що дозволять оновити систему і побудувати нову державу. За багатьма параметрами якості життя ми відстаємо від європейських країн приблизно на 60 років.
У сучасних умовах ми не можемо собі дозволити йти вперед з тією швидкістю, з якою розвивалася післявоєнна Європа. Ми маємо право гідно жити вже зараз, тому повинні зробити стрибок. І цей стрибок можемо зробити лише за допомогою телекомунікаційних технологій та IT. Цей проект реально втілити за рік, що приведе до стрімких змін в реформі базової освіти, охорони здоров'я, в реформі електоральної системи і зробить прозорими бюджетні процеси.
Якщо ми зробимо правильний вибір і приведемо до влади розсудливих і вільних людей, тоді наступні вибори пройдуть інакше. А гроші, які сьогодні вливаються у виборчий котел усіма кандидатами ... От би ці гроші на розвиток України пустити! Уявляєте собі, що було б? Я дуже хочу, щоб через п'ять років нам не потрібно було витрачати кошти на купівлю ефірів, на білборди, на електоральні кампанії. Гроші повинні працювати в економіці, наповнювати бюджет, направлятися в соціальну сферу, і я докладу до цього максимум зусиль.
- Ви щойно отримали капітанські погони. У разі потреби підете на фронт?
- (Бере в руки все ще запечатані погони, усміхається.) Безумовно.
- Чи звертався до вас військкомат?
- Поки що не звертався, але я завжди на зв'язку.
***
Цей матеріал опубліковано в №14 журналу Корреспондент від 11 квітня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.