Мер Львова Андрій Садовий розповів Корреспонденту, якою бачить децентралізацію влади, чим Львів відрізняється від Донецька і чи поїдуть до нього російські туристи, пише Євгенія Вецько у №14 журналу від 11 квітня 2014 року.
Коли заходить дискусія про перезавантаження влади, відразу наводять приклад Андрія Садового. У львівського мера немає охорони, він регулярно ходить по місту пішки. Торік він запросив журналістів на огляд свого нового будинку. Щоб взяти це інтерв'ю, Корреспонденту знадобився лише один дзвінок. Ніякої претензійності, прохань надіслати список питань і виключити звідти незручні. Почалося інтерв'ю хвилина в хвилину.
Враховуючи європейський імідж Садового, ще до початку виборчої кампанії його готували в президенти. Але він відмовився – бо вірить у місцеве самоврядування. Львів'яни іноді кажуть: нашого мера люблять в країні, але не у Львові. У Садового не складаються стосунки з депутатами міськради від Свободи. Проте домагатися успіхів мер планує саме на міському рівні.
- Ви неодноразово заявляли про необхідність децентралізації влади. Як ви її бачите?
- Україна вже понад 20 років є незалежною державою. Але ментально в більшості випадків ми ще чекаємо, що хтось згори щось нам скаже і щось вирішить. Місцеве самоврядування в Україні так і не запрацювало на повну потужність, тому що центральні органи влади завжди боялися дати більше повноважень містам, завжди створювали багато штучних проблем. У разі децентралізації місцеві органи влади стають для держави партнером. Щоб вимагати, потрібно спочатку дати повноваження.
Наприклад, питання безпеки. Я вважаю, що міліція як орган забезпечення громадської безпеки плюс Державтоінспекція мають бути підпорядковані місцевій владі. Я вважаю, що Архбудконтроль [Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю], який видає дозволи на будівництво та приймає об'єкти в експлуатацію, має бути підпорядкований місту. Я вважаю, що міста повинні отримувати частину податку на прибуток, щоб була велика зацікавленість у створенні робочих місць.
- Яких повноважень не вистачає особисто вам як меру Львова?
- Сьогодні головне повноваження, фінанси, у міста забрали взагалі. Я не маю впливу на жодну гривню місцевого бюджету. Оскільки чиновник в казначействі визначає, кому платити, а кому ні. Це повний абсурд. Казначейство має працювати як банк – ти несеш платіжку, і тебе обслуговують. У минулому році через те, що Держказначейство блокувало наші рахунки, ми не змогли реалізувати всі проекти з будівництва доріг, ремонту, закупівлі. Це близько 100 млн грн., які не були профінансовані.
- Якою повинна бути глибина децентралізації? Як у США, де діють окремі закони для кожного штату? Все-таки наші схід і захід відрізняються один від одного.
- Ми нічим не відрізняємося від Донецька, ми такі самі українці. Ми з [мером Донецька] Олександром Лук'янченком маємо розуміння щодо 99,9 % своїх програм. Закони повинні бути однаковими для всіх, ми повинні їх виконувати і підтримувати.
- Ви наполягаєте на скороченні чисельності депутатів місцевих рад. А як щодо депутатів Верховної Ради?
- Про народних депутатів можна по-різному говорити. У європейських парламентах депутатів десь більше, десь менше. Але місцевих депутатів, я вважаю, у нас занадто багато. І працюють вони на громадських засадах. Ось і виходить, що більшість депутатів – це люди бізнесу, які йдуть у владу, щоб заробити. Якщо депутатів скоротити хоча б наполовину, вже був би великий плюс. І зарплату платити – тоді з них можна і запитувати.
- Така ідея народилася у зв'язку з конфліктом між вами і фракцією Свободи у Львівській міськраді? Можливо, законодавчо варто розділити повноваження депутатів і мерів, щоб вони не заважали один одному працювати?
- Мер може заважати депутатам тільки красти. Коли він не дає цього робити, він стає для них ворогом. Основа основ – у підході. Люди повинні ставитися серйозно до того, кого вони обирають. Якщо ви попросите в якому-небудь місті назвати депутата місцевої ради, мало хто згадає хоча б одне прізвище. Як правило, ми вибираємо за партійними списками. Знаємо лідера, він просить проголосувати за його людей. А вони в підсумку приходять до міськради, щоб заробити трохи грошенят. Повинні бути відкриті списки. Суспільство має знати в обличчя своїх депутатів.
- Досвід якої країни варто взяти за основу під час проведення реформи місцевого самоврядування?
- У світі багато успішних країн. І переважно це ті країни, які активно працюють на платформі місцевого самоврядування. Це Польща, Фінляндія, ті самі Швейцарія та Німеччина. Звичайно, у кожній країні є нюанси. Але важливо розуміти в цілому, що міста мобільніші, вони більш гнучкі для змін. Міста – це центри комунікації. А у нас в державі органи місцевого самоврядування як партнерів ніхто не сприймає – начебто це просто ЖЕКи. Але сильні міста – це сильна країна.
- Скільки часу потрібно, щоб втілити реформу в життя?
- Зрозуміло, що потрібно внести зміни до багатьох законодавчих актів. Але найцікавіше, що це можна зробити ще до президентських виборів. Потрібні голоси в парламенті, щоб прийняти перші закони, перші постанови Кабінету Міністрів, які вже дадуть поштовх тому, щоб ситуація зрушила з мертвої точки. Наступний крок – це зміни до Конституції. Ті законопроекти, які потрібно проголосувати, вже відомі. Вони в останній фазі готовності. Тепер все залежить від наміру.
- Майдан вимагав перезавантаження влади. Воно відбулося?
- Думаю, що процес триває. І наступні вибори до парламенту дадуть чітку відповідь на це запитання.
- Але, судячи з виборчої кампанії, одні й ті ж обличчя.
- Головне, що ці вибори будуть чесними. Я переконаний, що новий президент буде визнаний усією світовою громадськістю. Ми отримаємо легітимного президента.
- Українській політиці необхідні нові обличчя. Вони можуть з'явитися в найближчому майбутньому?
- Звичайно, можуть. Візьмемо Львів. За той час, що я працюю міським головою, понад 6.000 студентів пройшли стажування у міській раді. І багатьох ми беремо на роботу. Сьогодні у мене є керівники відділів, управлінь, департаментів, які кілька років тому починали працювати волонтерами. Це і є нові обличчя. Ними потрібно займатися.
- Чому ви відмовилися балотуватися в президенти? У вас були б непогані шанси на перемогу.
- Тому що я міський голова. Для мене важливий Львів, це важливе місто для України. Було б некоректно, якби я сьогодні покинув його заради власних амбіцій. У країні дуже складний період. Кожному важливо робити ту роботу, яку він може робити добре.
- А міністерську посаду після Майдану вам пропонували?
- Пропонували, причому високу, але я відмовився.
- Яким ви бачите своє політичне майбутнє?
- У нас в Україні сьогодні про тебе можуть говорити добре, а потім все змінюється. Головне займатися тим, за що потім не буде мучити совість. Коли я йшов на посаду мера, у мене була чітка мета: побудувати місто, в якому хочеться жити. Сьогодні я чудово розумію, що реалізувати цю мету можна, тільки побудувавши країну, в якій хочеться жити. Тому я встав на шлях партійного будівництва. Я – лідер партії Самопоміч.
- Кого будете підтримувати на майбутніх президентських виборах?
- Дуже важливо подивитися, як проходитиме сам процес виборчої кампанії. А коли вона щойно почалася, на це запитання відповідати некоректно. Тим більше, що львів'яни мають різні уподобання. Тому як мер я повинен поважати думку кожного з них, а свій вибір зробити під час голосування в кабінці.
- В інтернеті з'явилася інформація, що ви очолили штаб Петра Порошенка у Львові.
- Це брехня. Зі мною ніколи таких розмов навіть ніхто не вів.
- Весна – період подання декларацій. Судячи з вашої, у мерів дуже скромні доходи – лише 6.500 грн. на місяць. Якось навіть не віриться.
- Так, такою є зарплата міського голови. Вона мізерна. Після того як більшість у міській раді отримала Свобода, вона зменшила до мінімуму зарплати чиновників. Депутати вважають, що люди повинні працювати безкоштовно. Не секрет, що у нас є досить потужний сімейний бізнес – це медіабізнес [медіахолдинг Люкс: Радіо Люкс, Радіо 24, Телеканал 24, сайти zaxid.net і Football 24]. У дружини доходи набагато вищі. На ці гроші можна нормально жити, нормально працювати.
- У країні неспокійно, а Львів – один з туристичних центрів України. Спостерігається відтік туристів?
- У лютому та березні спостерігався. Зараз ситуація починає вирівнюватися. Я думаю, що дуже багато українців з радістю приїдуть до Львова, щоб відсвяткувати разом з нами Великдень, відвідати наші фестивалі. Львів – відкрите місто.
- У вас зростав потік російських туристів. Це вже в минулому?
- Їх було багато, я думаю, що і буде. До нас приїжджають свідомі люди, які розуміють процеси, що відбуваються у світі, Україні, Росії, розуміють специфіку російської пропаганди.
- Якусь спеціальну рекламну кампанію організовувати не будете?
- Нещодавно до Львова приїхало 150 студентів з Донецька. Приїжджали із Запоріжжя, Харкова. Щотижня ми зустрічаємо дуже багато гостей. Побувши у Львові день-два, поспілкувавшись з людьми, вони стають чудовими промоутерами нашого міста. Наші студенти їздять до Донецька. Треба спілкуватися, тоді ми не дамо політикам жодних шансів нас посварити.
- Львів, як і раніше, збирається боротися за право проведення зимової Олімпіади-2022?
- Ми подали всі необхідні документи в Міжнародний олімпійський комітет. Поки що ми місто-аплікант, влітку стане відомо, чи ввійшли ми в шорт-лист претендентів.
- Чи готова до Олімпіади Україна в її нинішньому економічному стані?
- Якщо говорити про Олімпіаду за прикладом Сочі, то на таку організацію орієнтуватися не варто. А якщо як у Канаді – після завершення змагань у 2010 році вона отримала $ 2,5 млрд чистого прибутку, – то ми готові. В Україні фактично є один потужний гірськолижний комплекс – Буковель. В Австрії таких 100. Нам потрібно 50 як мінімум. Такі об'єкти комерційно привабливі, це бізнес. А з точки зору держави це просування іміджу країни та інвестиції.
- Які ще у Львові готуються великі проекти?
- Ми плануємо цього року розпочати будівництво окремої трамвайної колії з центру міста до найбільшого спального району, плануємо закупити нові низькі трамваї, нові тролейбуси, електробуси виробництва нашого заводу Електрон. Плануємо розпочати процес будівництва великого індустріального парку, IТ-парку. Львів живе.
***
Цей матеріал опубліковано в №14 журналу Корреспондент від 11 квітня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.