На тлі подій в Україні зріс електоральний рейтинг незмінного лідера сусідньої Білорусі Олександра Лукашенка.
Електоральний рейтинг президента Білорусі за останні три місяці зріс на п'ять відсоткових пунктів. Експерти причину зростання популярності Лукашенка серед білорусів описують умовно - "українські дріжджі".
За даними прогнаного з Білорусі, але зареєстрованого у сусідній Литві Незалежного інституту соціально-економічних і політичних досліджень (НІСЕПД), електоральний рейтинг пана Лукашенка наближається до 40%.
Кількість білорусів, що довіряють голові держави, значно зросла: якщо у грудні минулого року їх було 37,7% проти 47% тих, хто не довіряє, то у березні цього року чинному лідерові довіряють вже 45,9% опитаних (не довіряють 44,1%).
Аби не було війни
Аналітики у Мінську вважають, що таку "любов білорусів до Бацьки" повернули насамперед події у сусідній Україні.
"Спочатку Майдан, потім кримський сюжет, нарешті, нинішнє протистояння на сході України - усі ці драматичні, криваві події змусили білоруського обивателя здригнутися, - зауважує аналітик "Белорусских новостей" Олександр Класковський. - На тлі цих жахів навіть стабільність, що попахує брежнєвським застоєм, здається цілком стерпним варіантом. "Абы вайны не было" - це ж вбито у підкірку білорусів".
Лише 3,6% опитаних соціологами НІСЕПД білорусів хочуть, щоб події, подібні українським, відбулися у їхній країні. 70% - проти.
Дані національного опитування продемонстрували, між тим, що велика кількість громадян не вірить у покращення життя за нинішньої влади і порядків (43,8%). Також 43% респондентів не вважають, що ефективність роботи держпідприємств можна підвищити жорсткими запитами до керівників - такий підхід постійно демонструє білоруський президент. І майже половина білорусів (46,2%) вважають, що "загалом стан речей у країні розвивається у неправильному напрямку".
Разом із тим, на думку 39,3% респондентів, владу необхідно змінювати "тільки через вибори". 40,5% вважають за можливе поєднання виборів і мирних протестів.
Щоправда, 15,6% схвалюють будь-які способи зміни влади, якщо та не виправдала довіри народу - соціологи сформулювали "протестне" питання без згадки українських подій і отримали такий результат.
Не боїться Москви
Експерти НІСЕПД вказують, що готовність білорусів до змін "як і раніше, має прихований характер", і констатують: число тих, що вважають себе в опозиції до влади, знижується.
Серед тих, хто змінив ставлення до Лукашенка, є й багато традиційних критиків його політики. Білоруський президент не раз заявляв, що виступає за цілісність і незалежність України, проти федералізації сусідньої країни і запевняв, що з території Білорусі Україні ніщо не загрожує. А в інтерв'ю російському НТВ взагалі високо оцінив лідерські якості та дії виконувача обов'язків президента України Олександра Турчинова, хоча московська влада не визнає нинішнє керівництво України легітимним.
Слідом за паном Лукашенком і білоруський прем'єр Михайло Мясникович 15 квітня публічно заявив у Москві, що Україна зі своїми проблемами впорається сама, хоча щойно його російський колега Дмитро Медведєв, який також вийшов до преси у складі трійки керівників країн-учасниць створюваного Євразійського союзу, декларував принципово іншу позицію і, здавалося б, цілком мав право розраховувати на підтримку офіційного союзника.
"Такі заяви, як кажуть, підкуповують частину традиційно протестного електорату - ось, мовляв, не боїться Москви! А розбиратися у хитросплетіннях балансування між Москвою і Києвом - це доля аналітиків, які не піддаються емоціям", - зауважує медіа-експерт Галина Перепелкіна, нагадуючи, що офіційний Мінськ підтримав Росію в ході нещодавнього голосування щодо української резолюції у Генеральній Асамблеї ООН, погодився зі збільшенням числа російських військових літаків на своїй території і віддано виконує союзницький обов'язок, "невчасно" проводячи спільні з росіянами військові маневри.
Знову Москва ближча за Варшаву?
Позиція з українського питання, задекларована президентом Лукашенком, дає Мінську шанс відновити раніше зіпсовані відносини з Євросоюзом, вважає керівник експертної "Ліберального клубу" Євген Прейгерман.
Спроби білоруського керівництва зайняти посередницьку нішу в конфлікті між Росією та Україною можуть бути оцінені на Заході, а "успіх цих спроб дуже позитивно позначився б на регіональному іміджі і статус Білорусі", - зауважує Прейгерман, відзначаючи дипломатичну активність офіційного Мінська на західному напрямку - звичайну, втім, напередодні чергових білоруських президентських виборів.
Втім, за даними соціологів з НІСЕПД, білоруський електорат може і не зрозуміти прагнення офіційного Мінська налагодити відносини з Європою. Підтримуючи Україну, президент Лукашенко дав стільки невтішних характеристик Заходу - "кинули" Україну, "ні на що не здатні", - що симпатії білорусів знову звернулися на схід.
Якби в березні (під час проведення соціологічного дослідження) білорусам довелося вибирати між об'єднанням з Росією і вступом до Європейського союзу, то за "російський" варіант проголосувала би половина (під час минулого опитування в грудні 2013-го таких було 36,6%). Ще три місяці тому більша кількість людей - 44,6% - "обирала" Євросоюз, але тепер число прихильників інтеграції з Європою знизилося до 32,9%.
Від опозиції чекають єдиного лідера
Сукупний електоральний рейтинг десятка опозиційних лідерів лише трохи перевищує 20% - тобто вдвічі нижчий зафіксованого нині соціологами рейтингу президента Лукашенка.
Найпопулярнішим серед опитаних залишився лідер кампанії "Говори правду " Володимир Некляєв - поет, екс-кандидат у президенти, що пройшов через побиття, арешт, в'язницю КДБ і кримінальний термін після президентських виборів 2010 року.
За даними НІСЕПД, опозиційні партії викликають довіру тільки у 14,9% опитаних білорусів, а більшість їм не довіряє.
Але більше 40% опитаних підказують опозиційним лідерам: до майбутніх президентських виборів 2015 року варто визначитися з кандидатурою спільного і єдиного кандидата в президенти від опозиції.
І ще один, як сказано у звіті дослідників, "небачений результат для ініціатив опозиції" виявили соціологи : половина опитаних підтримує ідею "народного референдуму" з актуальних питань білоруської дійсності.
Погіршенням економічного становища в країні і родині невдоволені більшість опитаних, близько чверті з них готові підтвердити це участю у протестних акціях.