В.о. голови Адміністрації президента України Сергій Пашинський розповів Корреспонденту про антитерористичну операцію на сході, про штаб Юлії Тимошенко і про риболовлю на вертольоті, пише Дмитро Русин у №15 видання від 18 квітня 2014 року.
У кабінеті голови Адміністрації президента (АП) бракує багатьох речей, які зникли разом з його колишнім мешканцем – Андрієм Клюєвим. Навіть недосвідчене око помітить проломи в інтер'єрі: відсутність картин, порожні ніші для плазмових телевізорів, вільні місця між крісел, де повинні стояти торшери.
«Приходили навіть за холодильником, казали, що це Андрій Петрович [Клюєв] ставив, але секретар відстояла, – розповідає новий господар кабінету, в.о. глави АП Сергій Пашинський, і додає: – Це той самий кабінет, де майор [Микола] Мельниченко записував розмови [другого президента України Леоніда] Кучми».
Документи, блокноти і ручки на його столі для нарад прикриті невеликою картою України з позначками, червоними прямокутниками і цифрами.
«Секретна», – відрізає Пашинський у відповідь на інтерес Корреспондента і швидко складає карту навпіл, не даючи можливості проникнути в держтаємницю.
- Багато громадян здивовано: чому більше тижня після оголошення антитерористичної операції на сході країни не було ніяких дій?
- На жаль, є колосальна проблема – проросійськи налаштованих громадян на Донбасі досить багато, і російські спецслужби маніпулюють їхньою свідомістю. Їх залякали, що прийдуть бандерівці і всіх їх виріжуть, залякали Правим сектором, і будь-яке наше проникнення туди закінчується масовим виходом бабусь з іконами, жінок з дітьми. Росіяни працюють за одним і тим самим сценарієм: вперед – бабусь і дітей. Саме тому всі наші операції передбачають спочатку блокування, а потім активні дії. Але наголошую: це наші громадяни, і ми зробимо все можливе, щоб мінімізувати кількість жертв.
- Тим часом активісти Майдану вимагають відставки керівництва держави за нерішучість.
- Почитайте історію України 1918 року, коли в Україні було більше 300 тис. озброєних патріотів у різних формуваннях, і всю цю величезну країну захопили 7 тис. більшовиків. Оскільки 7 тис. більшовиків були згуртовані ідеєю захоплення України, а 300 тис. українців билися між собою – їм було наплювати на зовнішню загрозу, їм головне було довести свою правду і поставити свого гетьмана в Києві. Зараз деякі політики й активісти хочуть повторити сценарій 1918 року, щоб ми виявилися безсилими перед зовнішньою загрозою. І ці люди страшніші для країни, ніж агенти ФСБ і «зелені чоловічки». Панове, якщо ми знищимо владу в Києві, ми назавжди знищимо Україну. Четвертого шансу у нас не буде.
- Питання введення надзвичайного стану на РНБО обговорювалося?
- Звичайно. Тільки не надзвичайного, а військового. Було дві концепції: вводити військовий стан на цій території або використовувати режим боротьби з тероризмом відповідно до закону. У законі про боротьбу з тероризмом регламентується і використання армії. Тому було прийнято рішення, що для того, щоб задіяти армію, нам достатньо буде закону про боротьбу з тероризмом.
- Навіщо треба було змінювати керівника Антитерористичного центру та призначати на цю посаду Василя Крутова, коли сама операція вже тривала тиждень?
- Ми нікого не звільняли, а посилювали керівництво центру. Нам доводилося приймати дуже багато рішень в екстреному режимі, і коли ми зрозуміли, що проблема не тільки в Слов'янському РВВС, а набагато ширша і необхідно використовувати армію, ми прийняли рішення про посилення. Це досвідчена людина, яка володіє колосальним досвідом, він створював спецпідрозділи в Україні. [В.о. президента] Олександр Турчинов запропонував його кандидатуру, і ми підтримали його.
- Захоплення адмінбудівель багато в чому відбувалися на тлі саботажу або підтримки місцевої влади та міліції. За посадою ви займалися питанням призначення в адміністраціях. Як поводилися новопризначені голови районів і наскільки серйозною була їхня ротація?
- Там практично не було ротації. Коли почалися події в Криму, ми прийняли рішення, якому аплодувала вся країна, – спиратися на місцеві еліти. Це було правильне політичне рішення. У Запоріжжі, Одесі, Дніпропетровську, Харкові воно спрацювало. У людей дуже коротка пам'ять. Ми не прийняли країну – ми прийняли руїни, які треба було терміново збирати. У Дніпропетровську ми поставили Ігоря Коломойського губернатором. У всіх інших регіонах поставили людей за рекомендацією місцевих еліт. У Донецьку за рекомендацією донецьких еліт поставили Сергія Таруту, в Луганську за рекомендацією луганських – Михайла Болотських. На якомусь етапі це себе виправдовувало.
- Отже, буде ротація?
- Ви, напевно, не розумієте ситуацію в Донецькій і Луганській областях. Там іде повна децентралізація влади. Вони перетворюються на сіру зону. Там немає влади ні у росіян, ні у нас. І, на жаль, невміння або небажання місцевих еліт стабілізувати ситуацію, бажання пограти на якихось речах, приводили до напруження обстановки. Простий приклад: мер Слов'янська Неля Штепа, до якої прийшли чужі люди. Спочатку вона розповідала, що вона за федералізм, сепаратизм, другу державну [мову], а сьогодні, як я розумію, її оголосили ворогом Донецької республіки, звинуватили в тому, що вона за допомогою Правого сектора намагалася штурмувати місто.
- Влада заявляє про активне втручання російських військових й агентів розвідки в сепаратистські події, але доказів не надає.
- По лінії СБУ заарештовано кілька десятків людей – за сепаратизм, диверсії та інше. Вже є підстави говорити, що серед цих заарештованих є громадяни Російської Федерації, але ми діємо в правових рамках. Показати підслідного і звинувачувати його в тому, що він спецназівець, без рішення суду – це махновщина. Можна було б послати наших активістів з битами, привести якогось сепаратиста, поставити його на Майдані і лінчувати, але це буде шлях до розвалу держави.
- І все-таки чому через ЗМІ не поширюється інформація? Могли ж показати: ось людина, ось її документи, фотографії, спорядження.
- Я звернуся до [голови СБУ Валентина] Наливайченка з цим питанням. Якщо нормативна база нам дозволить це зробити, ми це зробимо.
- Сепаратистські виступи почалися не вчора. Чому тільки зараз влада почала заявляти про зміну Конституції та розширення повноважень регіонів?
- Це не так. Після трагічних подій 18 лютого [побоїще в Маріїнському парку і штурм Майдану] ми заявили – і люди підтримали нас, – що нам потрібна нова Конституція, повна реформа і передання повноважень регіонам.
- Але чому не була включена пропагандистська машина, щоб донести це до людей?
- Луганська та Донецька області перебувають під найсильнішим інформаційним впливом Росії. На жаль, набагато більшим, ніж можливості України. Цим впливом багато в чому сформований світогляд нашого населення в цих регіонах. Крім того, за [екс-президента] Віктора Януковича протягом чотирьох років в Україні відкрито працювала російська пропаганда. Надіслані Кремлем політтехнологи сиділи в цьому приміщенні [АП] і чотири роки годували українців Донбасу меседжами, придуманими не в цій країні. Зламати стереотип за два тижні неможливо.
- На 1 і 9 травня прогнозують пік сепаратистських виступів на південному сході. Наскільки масштабними вони будуть?
- Я хочу, щоб ми чітко розуміли, що таке зараз південний схід країни. Є регіони, які ми гарантовано контролюємо: Миколаївська, Запорізька, Дніпропетровська області. Є регіони, де існує напруження, але я сподіваюся, що ми послабили його: Харківська та Одеська області. А є регіони, де центральна влада функціонує тільки в окремих реперних точках. З огляду на події на Донбасі, проблема 1 і 9 травня вже не актуальна. Зараз проблема в іншому: ми зобов'язані утримати Донбас у складі України заради самих же донеччан. Я розмовляв з жителями Донбасу. Знаєте, ще й окупації не було, а вони нею вже наситилися.
- Ви залишаєтеся депутатом і при цьому виконуєте обов'язки глави АП. Повноваження здаватимете?
- Я депутат Верховної Ради і тимчасово виконую обов'язки глави АП. Є Закон України Про тимчасово виконувачів обов'язків, який сильно обмежує мої можливості як чиновника – я навіть не маю права фінансового підпису. Я абсолютно законно поєдную ці посади і, до речі, не отримую тут зарплату.
- Якщо майбутній президент запропонує вам залишитися на посаді, погодитеся?
- Це моя посада під час війни. Сподіваюся, що новий президент прийде в мирну державу. Я зовсім іншим займаюся, ніж мої попередники. Я член Антитерористичного центру і як тимчасово виконувач обов'язків забезпечую координацію всіх наших силовиків та органів влади для виконання завдань, які ставить головнокомандувач. Мої завдання будуть більш зрозумілими, якщо сказати, що я працюю головою Адміністрації головнокомандувача. Мені не дзвонять губернатори, члени уряду. Мені дзвонять військові, міліція, СБУ – практично весь час я приділяю саме цим питанням.
- У партії Батьківщина ви були «орговиком», зокрема відповідали за формування штабів. Як зараз формуються штаби для Юлії Тимошенко?
- Питання не за адресою. Після президентських виборів я повернуся до виконання своїх обов'язків у партії. Але зараз я займаюся завданнями, про які сказав вище. Партія делегувала займатися проблемами країни Турчинова, [главу МВС] Арсена Авакова та багатьох інших.
- Не боїтеся, що, зробивши такий вибір, ви залишили Тимошенко наодинці з проблемами?
- Керівних здібностей Юлії Володимирівни вистачить, щоб провести кампанію – слава богу, що вона з нами, на волі. Ми ж не зрікаємось її. Всі ж розуміють, що вибори мають відбутися і вони повинні бути чесними і прозорими. Вважайте, що, забезпечивши проведення саме таких виборів, я зроблю свою роботу для країни і для кандидатів у президенти. У тому числі і для Юлії Володимирівни.
- Тобто адмінресурсу у Тимошенко немає і ви їй не допомагаєте?
- Адмінресурс Юлії Тимошенко – це тисячі прихильників, людей, які домагалися її звільнення і готові підтримати її на виборах. Того адмінресурсу, що ви маєте на увазі, не буде. Ось приклад: днями Юлія Володимирівна була в Хмельницькій області пізно ввечері – я дізнався про це з новин.
- За останній час навколо вас виникло кілька інформаційних скандалів. Наприклад, історія з людиною, у якої активісти Майдану знайшли в багажнику автомобіля гвинтівку зі снайперським прицілом. Тоді ви заступилися за неї і повезли із собою.
- Зазначу, що ці події відбувалися 18 лютого – за два дні до того, як снайпери почали розстрілювати людей. Я просто опинився поруч у той момент. Це був один з активістів. Тоді багато наших активістів возили в багажниках зброю. І я возив свій карабін після того, як за мною кілька разів гналися на автомобілі. Хочу наголосити: зброя зареєстрована. Я відмовився від держохорони і зараз теж його [карабін] вожу. У того хлопця був дозвіл на мисливську зброю. Я навіть не торкався тієї зброї. Тоді було простіше відвезти його, ніж пояснювати натовпу активістів, хто це. Зараз і ця людина, і я дали свідчення слідству про розстріл на Майдані. Зброя пройшла експертизу, яка показала, що на Майдані вона не використовувалася. Тому нічого кримінального там немає. До речі, це відео в інтернеті я не бачив – треба буде подивитися.
- А історія з польотом на вертольоті на риболовлю в день захоплення будівель в Донецьку і Луганську?
- Починаючи з 23 листопада у мене не було вихідних: війна, революція, потім нова робота. Коли тиждень тому я вперше приїхав додому тільки о десятій годині, дружина дуже здивувалася: «Що трапилося? Невже все так добре?». Дійсно, мій друг, з яким ми товаришуємо вже 25 років, запросив мене з компанією знайомих на риболовлю. Я контактував з керівниками СБУ і МВС і перед риболовлею, і під час неї. Мені говорили, що все спокійно. За день до цього захопили райвідділ в Луганську, але правоохоронці вважали, що вони контролюють ситуацію. Коли я повернувся вдень на роботу, почалися активні дії, й о восьмій годині я вже був на засіданні РНБО.
- А чий вертоліт був?
- Наскільки я розумію, мої друзі орендували його. Телефон їх можу дати. Якщо не будете згадувати їх, вони можуть своїми деклараціями підтвердити, що можуть собі це дозволити.
- Нещодавно програма Наші гроші провела розслідування, в ході якого виявила ваші бізнес-зв'язки з колишньою владою, знайшла ваш багатоповерховий дім Джульєтта в елітному передмісті Києва.
- Мені шкода, коли люди з вищою освітою починають себе продавати. Заявляю: я не живу ні в якій Джульєтті. Живу в будинку зі своєю дружиною, яку автори принизливого сюжету про мене чомусь назвали «співмешканкою». Не хочу навіть обговорювати цю гидоту. Зі своєю дружиною я прожив 25 років, вона народила мені двох синів, один з яких зараз служить у Національній гвардії та захищає в тому числі і тих, хто вважає нормою займатися «проституцією» під час підготовки брудних інформаційних матеріалів.
***
Цей матеріал опублікований в № 15 журналу Корреспондент від 18 квітня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.