Вже місяць після референдуму про приєднання Криму до Росії півострів продовжує перебувати в легкій ейфорії, стоїть у чергах у відділеннях банків і смакує майбутню навалу мільйонів російських туристів.
Вже місяць після референдуму про приєднання Криму до Росії півострів продовжує перебувати в легкій ейфорії, стоїть у чергах у банках і смакує майбутню навалу мільйонів російських туристів.
Порожні кабінки для співробітників паспортного контролю в аеропорту Сімферополя з першої ж хвилини перебування в Криму нагадують про новий статус півострова. З трапа літака, через пустий зал і відразу на вулицю - Росія вважає цю територію своєю, тому ніяких штампів росіянам ставити не треба.
Сімферополь хоче як і раніше приймати й міжнародні рейси, але не може. Повітряний простір Криму для іноземних авіакомпаній закрили.
Вихід Криму зі складу України і вступ до Росії (в Україні це називають окупацією, в інших країнах - анексією) вже помітно позначилися на житті кримчан, хоча більшість вивісок у кримських містах як і раніше українською мовою, а в магазинах люди переважно розплачуються гривнями. Української мови, правда, в натовпі майже не чути - тільки російську, але цим Сімферополь не надто відрізнявся від Києва й раніше.
Приїжджій людині - такій як я - в очі кидається лише величезна кількість різноманітних військових на вулиці: із зброєю і без, люди в камуфляжі і з незрозумілими знаками відмінності чергують на постах міліції, бродять, стоять ланцюжками у адміністративних будівель і просто сидять в кафе і на лавочках.
Місцева мешканка Ліза Богуцька пояснює мені, що серед "зелених чоловічків" слід розрізняти російських військових, кримську міліцію і сили самооборони.
"Раніше у нас були пости ДАІ: стоять парою, паличкою махають, роздягають всіх на 200 гривень - до цього всі звикли, - розповідає Ліза. - Зараз ситуація інша. Разом з ними стоять два автоматники в зеленій формі. І спочатку підходить автоматник і дулом в пику тобі. Вже неприємний момент. І вони поводяться неймовірно нахабно. Саме військові".
Пізніше виконуючий обов'язки глави Криму Сергій Аксьонов запевнив мене, що російські військові давно вже не патрулюють Крим, а сили самооборони, навпаки, патрулюють, але виключно без зброї. Проте, людей з автоматами на курортному півострові досі багато - це факт.
Російський патріот України
Пані Богуцька не приховує свого неприйняття того, що з лютого відбувається на півострові.
"Я взагалі сама росіянка, але патріот України", - заявляє Ліза, розповідаючи, як чи не перший у Криму пішла в управління Федеральної міграційної служби оформляти відмову від російського громадянства.
"У нас відразу виникло питання - що з нами буде після того, як ми збережемо українське громадянство. Ми розуміли, що постраждає наша нерухомість, страждатиме наш бізнес, наше життя від цього постраждає", - каже Ліза про свої побоювання, які, справедливості заради, поки в життя не втілилися.
Пані Богуцька займається дизайном інтер'єрів і впевнена в тому, що замовлень у неї буде з надлишком і "при російській владі", але не впевнена, чи дадуть їй, як іноземці, володіти арт-галереєю, яку вона - якби не відомі події - відкрила б вже до літа.
У результаті їй видали довідку - звичайний роздрукований на принтері аркуш формату А4 без будь-яких водяних знаків, печаток і штампів - про те, що її заяву прийнято. За словами співробітників ФМС, на підставі цієї довідки їй потім зроблять вид на проживання, а поки що вона повинна буде кожні 90 днів виїжджати з Криму, де вона народилася і виросла, і заїжджати назад зі свіжої відміткою про перетин держкордону.
Черга за відмовою
Разом з Лізою ми підходимо до відділення ФМС на вулиці Франка в Сімферополі. Біля ганку будівлі двоє сходів: ліворуч вишикувалася черга з бажаючих залишити собі українське громадянство, праворуч - очікують видачі російських паспортів. Усього кілька десятків людей, але коли я знаходжу в натовпі жінок-активісток - виявляється, що в ліву чергу можна записатися лише 1077-м, а в праву - 1280-м.
У день всередину будівлі встигають потрапити кілька десятків людей. Щоправда, Ліза оперативно з'ясовує по телефону, що в Бахчисараї та Саки в цей день людям вдалося здати документи без особливих проблем, і тут же закликає присутніх на Франка їхати туди, а не чекати своєї черги кілька днів в Сімферополі.
Офіційно був визначений строк до 18 квітня, коли кримчани могли відмовитися від російського громадянства, яким - за договором між Кримом і Росією - вони наділялися автоматично.
"Я припускаю, що менше 1% відмовилися від російського громадянства в силу того, що було всього три пункти [прийому документів] задіяно. Хоча стоїть у чергах дуже багато народу", - резюмує Ліза.
Вона разом з однодумцями навіть збиралася писати петицію Володимиру Путіну з проханням продовжити термін оформлення. Проте новий кримський лідер Сергій Аксьонов в п'ятницю і без петицій президенту пообіцяв, що якщо бажаючі будуть (а судячи з черг, їх багато), то "відмовників" продовжать оформляти і після 18 числа.
Російське місто
У Севастополі - а він завжди був містом з особливим статусом і особливим населенням - атмосфера відрізняється від сімферопольської. По всьому півострову досі висять застарілі білборди із закликом приходити на референдумі 16 березня, але в Севастополі їх більше і їх зміст радикальніше.
Тут ще можна зустріти часто згадуваний ЗМІ плакат "Фашизм не пройде" із зображенням України зі свастиками.
Всюди люди з георгіївськими стрічками для місцевих учасників самооборони вони, здається, і зовсім обов'язковий атрибут форми.
Серед звичайних перехожих навряд чи можна зустріти хоч одного противника приєднання Криму до Росії, більше того - багато севастопольців, з якими я говорив, спочатку розповідали, як вони самі допомагали силам самооборони під час лютневих подій: влаштовували чергування на блокпостах біля в'їздів у місто, патрулювали вулиці або підвозили провіант бійцям.
Один з моїх співрозмовників, Андрій, росіянин і колишній співробітник МНС, приїхав до Севастополя в лютому допомагати "відвойовувати" Крим, та так і залишився тут.
"У Севастополі живуть більше 40 тисяч відставних офіцерів російського Чорноморського флоту. Це чотири-п'ять дивізій. Кожен з них готовий стати на захист Севастополя і Криму. Це і є самооборона. Та до нас тільки сунься!" - вигукує Андрій.
Співробітниця фотоательє Вікторія (теж допомагала, як вона каже, "нашим хлопцям з самооборони") підтверджує: все місто як і раніше перебуває в ейфорії, за це севастопольці готові терпіти тимчасові побутові проблеми.
"Потрібен час на зміни. Я знаю точно, що у нас багато заводів отримали замовлення, що з'явилася робота. Мені говорили, дзвонили, хвалилися, що ось, розширюємо кадри, потрібна ще тисяча людей. Це дуже хороший плюс, великий і приємний", - розповідає Вікторія, але визнає: у порівнянні з рівнем життя в Росії Крим "просто нереально відстає".
Влада - і місцева, і федеральна - продовжує сипати обіцянками. Президент Путін, який відповідав на питання росіян 17 квітня, майже чверть свого чотиригодинного ефіру присвятив ситуації в Криму: пенсіонерам пообіцяв російські (тобто великі за кримськими мірками) пенсії, бюджетникам - відповідні зарплати, а молодим мамам вдобавок до російського материнському капіталу всі соціальні виплати, які існували за українським законодавством.
Але в реальності за місяць після референдуму в Криму поки відбулося тільки одне - пенсії почали виплачувати в рублях.
Втім, у п'ятницю, наступного дня після "прямої лінії" з Путіним, у Криму раптово подешевшав бензин - був від 14 до 15 грн за літр 92-го, а став у середньому 13,5 грн. Місцеві таксисти стверджують, що до цього паливо лише постійно дорожчало, а незабаром і сам губернатор Криму Сергій Аксьонов підтвердив, що падіння цін не було випадковим.
На прес-конференції в Сімферополі він розповів про те, що його уряд "веде роботу" з власниками бензоколонок і стежить за тим, щоб російські нафтопродукти, які вже почали завозитися на півострів, не надходили на роздрібний ринок за більш високими, "українськими" цінами. Тим не менш, поки в Криму бензин коштує майже на 10 рублів дорожче, ніж у Москві.
М'ясний підрахунок
Татарин Ібрагім, молодий хлопець років тридцяти, розрубує сокирою шматок яловичини і викладає товар на прилавок своєї крихітної м'ясної крамниці на околиці Сімферополя. Його невеликий бізнес іде добре, хоча у зв'язку з останніми змінами державної приналежності Криму спростився по максимуму.
Один день - одна коров'яча туша, яку йому поки ще привозять з материкової Україною. Більше йому на ринку біля "Західної автостанції" не продати. Вартість поставок з України постійно зростає, гривня знецінюється, а рублевий цінник на прилавку Ібрагіму доводиться виставляти за зовсім невигідним для нього офіційним коефіцієнтом перерахунку гривень в рублі, який зараз дорівнює 2,8 - хоча в місцевих обмінниках гривню продають за 3-3,5 рубля.
"Закупівля м'яса стала дорожче, і не завжди його можна провезти сюди. Постачальникам зараз важче привезти мені м'ясо. Вони раніше привозили по 150-200 голів, а зараз по 70 голів - не можуть провезти багато м'яса, та й цінник великий. І плюс якщо зараз буде кордон, то доведеться розмитнювати товар - ще дорожче стане", - говорить він.
"От зараз м'ясо за два дні виросло на 10 гривень, - продовжує Ібрагім. - І покупці приходять, які завжди брали у мене м'якоть, - зараз м'якоть вже не можуть собі дозволити. Вони беруть що дешевше. Весь товар не йде, важче стало його збути - дорогий".
Як і абсолютна більшість кримських татар, Ібрагім не брав участі в референдумі місяць тому, однак тепер, опинившись в нових реаліях - і прийнявши їх як даність, - він поспішає якнайшвидше до них пристосуватися. Він давно здав документи на отримання російського паспорта, той вже готовий, і Ібрагім лише нарікає на те, що ніяк не вибере час забігти в паспортний стіл, щоб його забрати.
"Не тільки бог за тобою спостерігає"
Отримувати чи ні російське громадянство - питання, без проблем вирішене Ібрагімом, - є серйозною моральною дилемою для пари кримських татар Лейсан і Мустафи. Вони вважають, що їх народу в російському Криму загрожує не абстрактна, а цілком реальна небезпека. Погодившись на інтерв'ю, вони все-таки відмовилися зніматися і попросили не називати їхніх справжніх імен.
"Лякає незнання і лякає історія тієї держави, куди ми приєдналися. Ми за 23 роки звикли більш-менш до свободи. Потрібен нам мітинг - ми йдемо на мітинг. Сьогодні ми почали замислюватися. Бо будь-який рух - таке відчуття, що не тільки бог за тобою спостерігає", - зізнається Лейсан.
У Лейсан і Мустафи є власний невеликий бізнес - кондитерський цех.
"У нас є будинки, у нас є машини, у нас є нерухомість, - розповідає Мустафа. - Отримавши дозвіл на проживання, ми ризикуємо втратити все. Пройде якийсь певний час, вони нам скажуть: ми вам відмовляємо, їдьте в Україну".
Але виїжджати ніхто не збирається, каже Лейсан. Мустафа нагадує, що саме кримські татари є тут корінним народом, якому після депортації вже доводилося з нуля обживатися в Узбекистані, щоб у 1990-х кинути все нажите заради повернення на батьківщину.
"Якщо ми поїдемо, це буде непробачно для нашого покоління, - заявляє Лейсан. - Просто, мабуть, з точки зору бізнесу, щоб якось співіснувати в цьому суспільстві, ми повинні будемо піти взяти російський паспорт. У мене від цього задоволення ніякого немає. Внутрішній стан - я хочу відмовитися від Російської Федерації і залишитися в Україні. Це моя громадянська позиція".
Обидва моїх співрозмовника прекрасно пам'ятають повернення їх сімей з депортації.
"Я приїхала в 1990 році, мені було 11 років, - розповідає Лейсан. - Нам видали землю в Ак-Мечеті (район в Сімферополі - прим. ВВС), на скелі. Я сама довбала скелю киркою під фундамент батьківського дому. Ми жили два роки без води, без газу, без світла. Тягали воду на санчатах, на чому завгодно. Землі там немає, щоб садити щось. Робили типу бетонної ванни, щоб засипати туди грунт і посадити три помідори".
Мустафа не вважає, що кримські татари проявили нерішучість під час подій лютого, коли Крим за лічені дні перейшов під російський контроль.
Просто Чубаров, голова Меджлісу, нам сказав: у нас мітинг, а коли захопили Верховну Раду - це озброєні люди, це не наша справа з вами. Тому щоб нікого з нас там не було. Це збереження народу. Це вимушена міра", - переконаний Мустафа.
Три дні з життя
Однак і отримання російських паспортів аж ніяк не вирішує нинішні проблеми кримсько-татарських підприємців. Те, що відбувається зараз на півострові, Лейсан характеризує словом "колапс" і ілюструє прикладом з повсякденного життя їх маленького бізнесу.
"У мене був постачальник - монополіст харчових сумішей. Вона виїхала з Криму. Тепер мені доводиться замовляти їх з Києва. Ми отримуємо їх поштою по 100 кг. Для мого цеху 100 кг - це три дні роботи. Але для того, щоб вона мені прислала 100 кг, я сьогодні роблю передплату - стою в банку від 8 ранку до 4-5 вечора, оплачую рахунок-фактуру, їй дзвоню: "Ось я встигла без п'яти п'ять заплатити". "Добре, я завтра побачу "денежку", я тобі відправлю". Вона вранці бачить "денежку", ставить у пошту 100 кг. Наступного дня я отримую. Всього - три дні! Для 100 кг сумішей!" - говорить Лейсан.
Ціни в Криму зросли абсолютно на все, всі терплять збитки через падіння гривні, рублів на півострові "фізично" не вистачає, і всі - від безробітних до великих бізнесменів - стоять у величезних чергах у відділення банків.
Кримський чиновник часів президента України Віктора Ющенка, а нині бізнесмен Володимир Кунцов підтверджує, що проблема з банками - зараз головна для Криму.
"Банки пішли реально, - говорить він, маючи на увазі українські банки. - Що стосується російських банків, то вони сюди не зайшли. Зрозуміло, що всі великі російські банки бояться санкцій. Я думаю, це обгрунтовано - їх можна зрозуміти".
Сергій Аксьонов в п'ятницю відзвітував про те, що в Криму з 800 відділень банків продовжують роботу близько 100, і оптимістично пообіцяв найближчим часом вирішити проблему. Під час "прямої лінії" російський президент Володимир Путін назвав конкретний термін виконання завдання - один місяць. Але як саме буде вирішуватися проблема, і які російські банки готові працювати в Криму, ніхто з офіційних осіб поки не говорить.
Дві інші проблеми економіки півострова, на думку Кунцова, - це податки та нотаріуси.
"Відразу нас обрадували тим, що фірма, яка зареєстрована в Криму, повинна платити податки в рублях. Де взяти рублі? Вони ходять поки серед пенсіонерів та бюджетників. А у мене є тільки гривні. Тобто я повинен виходити на чорний ринок, купувати якісь рублі і нести в банк", - пояснює бізнесмен.
Нотаріуси ж зараз у Криму просто не працюють - Україна заблокувала всі реєстри, а російська влада вилучила всі, що залишилися на півострові, офіційні документи.
"Нам, тим, хто займається бізнесом, треба постійно щось взяти чи дати в оренду, - продовжує Володимир Кунцов. - Я вже не кажу про те, щоб продати. Все це робиться через нотаріусів. Навіть кредит взяти під заставу чого-небудь - воно навіть не проглядається сьогодні".
У Росію без води
І, нарешті, особняком для Криму стоїть проблема води. Минулого тижня ЗМІ повідомили про те, що влада України перекрила постачання води в Північнокримський канал - джерело води для сільського господарства півострова і всіх великих кримських міст.
Сергій Аксьонов тут же перевів питання в політичну площину - за його словами, проблема водопостачання вирішується зараз шляхом переговорів безпосередньо між Москвою і Києвом. Кунцову ж здається, що нова влада просто ще не зрозуміла гостроти ситуації.
"Якщо дощів не буде, то ми залишимося без врожаю. Причому вже третій рік поспіль. Якщо не буде злив, то це буде катастрофа. На свій страх і ризик овочі та зернові посадили - а води немає. Ось ми чекаємо: якщо не буде дощів штормових, то і зерна не буде. Доведеться Росії розщедрюватися", - попереджає бізнесмен.