На чотиристоронні переговори в Женеві 17 квітня в Україні покладали великі надії. Корреспондент вирішив оцінити, наскільки вони виправдаються, пише Дмитро Русин у №16 видання від 25 квітня 2014 року.
Семигодинні переговори в Женеві в готелі InterContinental закінчилися прийняттям спільної заяви, в якій не знайшлося місця ні Криму, ні відведенню російських військ від українських кордонів. Практично всі результати переговорів звелися до дій офіційного Києва з відновлення контролю над містами на сході країни, які контролюються збройними проросійськими сепаратистами.
«Сьогодні ми обговорювали не Крим, а проблему насильства [в Україні], способи припинити посилення конфронтації, – повідомив за підсумками переговорів держсекретар США Джон Керрі і поспішив заспокоїти: – Ніхто не забув про кримську проблему, розбіжності щодо неї залишилися відтоді, як [проти Росії] були введені санкції».
В Україні деякі експерти розцінили ці результати як дипломатичний провал офіційного Києва і перетворення української сторони із суб'єкта в об'єкт світової політики.
«Питання, які Україна повинна була б вирішувати через застосування внутрішніх конституційних демократичних процедур, їй нав'язуються ззовні. Відновлюється хибна практика XIX століття, коли долю країн і навіть кандидатури їхніх лідерів визначали на міжнародних конференціях», – написав у своїй статті Женевська декларація: виклик для України екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко.
Але не всі є такими категоричними.
«Це преамбула для подальшого багатостороннього діалогу. Росія не визнає сьогодні владу в Україні, тому зараз потрібен такий формат переговорів», – вважає експерт-міжнародник Центру Разумкова Михайло Пашков.
А головним досягненням цієї зустрічі аналітик вважає легалізацію дій у регіоні міжнародних посередників – місії ОБСЄ.
Невдоволення результатами переговорів висловив в.о. президента Олександр Турчинов.
«Вони не дали відповіді на багато запитань. Наприклад, дуже хвилює тема російської окупації, ті провокації, які відбуваються на сході України. Але будь-які переговори краще війни», – заявив Турчинов, засумнівавшись у щирості намірів РФ зняти напругу в регіоні.
Наступного дня після переговорів президент США Барак Обама теж заявив про свої сумніви щодо Росії і пригрозив черговими санкціями, якщо РФ не вплине на проросійських активістів на сході України.
«Питання тепер полягає в тому, чи буде Росія використовувати свій вплив для підриву зусиль з відновлення порядку в Україні», – заявив американський лідер.
Кожному своє
Українська сторона сподівалася на швидке вирішення проблеми сепаратизму після женевських переговорів.
«Ми всі люди, і я думаю, що Великдень приведе до певної деескалації. Якщо ці люди готові звільнити будівлі і здати зброю сьогодні, завтра ми можемо попросити місію ОБСЄ бути посередником і вести переговори. Але якщо це не відбудеться через кілька днів, то після Великодня будуть більш конкретні дії», – заявив глава українського МЗС Андрій Дещиця.
Розпливчасті формулювання комюніке, підписаного в Женеві, дали сторонам підставу по-своєму трактувати необхідні дії. Вже наступного дня після зустрічі глава російського МЗС Сергій Лавров зажадав від України «роззброїти бойовиків на Майдані», «звільнити захоплені будівлі в Києві» і «розібрати барикади в центрі столиці».
Український МЗС в особі Дещиці спробував відповісти: мовляв, на переговорах не йшла мова про Майдан – говорили про міста Донецької та Луганської областей. Але проросійські активісти вже підхопили тезу з Москви, заявивши, що перший крок повинен зробити Київ. У підсумку Правий сектор провів символічну здачу в СБУ кількох ящиків з коктейлем Молотова, а комунальники почали розбирати одну з найбільших барикад на Хрещатику, біля Будинку профспілок.
У Білому Домі теж не побачили в угодах зобов'язання Києва звільнити будівлі протестувальниками Майдану.
«Все, що утримується протестувальниками в Києві, утримується законно, за згодою уряду, Ради чи орендується у власників», – заявила представник держдепу Вікторія Нуланд.
Європейці вирішили не втручатися в дискусію – у тексті меморандуму не йдеться про те, де саме мають бути звільнені будівлі, а роззброєнню підлягають всі незаконні формування.
«Широкі рамки документа дали Росії можливість використовувати його для своїх пропагандистських цілей», – вважає директор Центру прикладних політичних стратегій Пента Володимир Фесенко.
Як приклад аналітик наводить інцидент 20 квітня з нападом активістів на військову частину в Добропільському районі Донецької області та вогонь варти у відповідь по нападниках. Кремль розцінив це як застосування сили до протестувальників, хоча СБУ заявила про призупинення антитерористичної операції на період великодніх свят. Водночас Міноборони порахувало дії військових виправданими в рамках статуту караульної служби.
А поки уряд демонструє свої кроки назустріч сепаратистам. Кабмін подав до парламенту закон про амністію для учасників акцій протесту, які здадуть зброю і звільнять захоплені адміністративні будівлі, й ініціював обговорення змін до Конституції. Щоправда, обговорення останніх планують закінчити тільки до жовтня, а амністія не торкнеться тих, кого вважатимуть таким, що вчинив тяжкі злочини.
Турчинов навіть заявив про готовність провести референдум з питань державного устрою разом з виборами президента 25 травня.
«Якщо відповідний законопроект зможе прийняти Верховна Рада», – уточнив спікер.
При цьому офіційний Київ продовжує чекати від Росії заклику до сепаратистів роззброюватися і йти на діалог. Таке саме побажання звучить з Білого дому, але вже з погрозою застосування додаткових санкцій.
Реакція Лаврова – заява про загрозу зриву угод під час коментаря з приводу перестрілки двох груп бойовиків під Слов'янськом 20 квітня, де в згорілій машині нібито знайшли візитку лідера Правого сектора Дмитра Яроша, вимога вивести підрозділи, введені для проведення антитерористичної операції, і погрози самим застосувати силу.
На друга сподівайся
«Очевидно, що справа йде до зриву угод», – каже експерт-міжнародник Сергій Терещенко.
Він вважає, що в Женеві Росія пішла на підписання угод, щоб виторгувати час для продовження переговорів з низкою європейських країн про пом'якшення санкцій проти неї.
«У ЄС є багато країн, які економічно постраждають від погіршень відносин із Москвою», – пояснює Терещенко.
США продовжують вимагати від Москви виконання зобов'язань і погрожують застосуванням третього пакету санкцій проти Росії. Але, на думку Фесенка, без активної підтримки ЄС американці не підуть на це, а активного тиску на РФ Євросоюз спробує уникнути.
«В їхніх інтересах вирішити все дипломатичним шляхом, тому буде черговий раунд переговорів», – вважає Терещенко.
На думку експерта, словесна баталія між країнами продовжиться ще певний час, а заяви матимуть усе жорсткіший характер – як з боку Білого дому, так і з боку Кремля.
Втім, на збройне вторгнення Росія навряд чи зважиться.
«Місія ОБСЄ, яка зараз працює в регіоні, може бути запорукою того, що введення військ не відбудеться», – зазначає Терещенко.
Тим часом тактика Росії стосовно України кардинально не зміниться, вважає й Фесенко.
«Вони продовжать розгойдувати ситуацію в регіонах і дипломатичним шляхом нав'язуватимуть Києву легалізацію в політиці нових самопроголошених лідерів для подальшої федералізації країни», – каже аналітик.
У наступному раунді переговорів найбільше зацікавлена Росія, бо побачила результат обраної нею тактики. А ось Україні це не на руку.
«Тривале протистояння їй [Україні] невигідне, але інших можливостей впливати на ситуацію у неї просто немає», – констатує Терещенко.
Посилити позицію України на переговорах міг би новообраний президент, вважає Пашков.
«Росія не бажає визнавати його [нового президента], і легалізація його в очах російського керівництва стане завданням для України», – зазначає експерт.
Солідарний з ним і Терещенко, який вважає, що європейці також очікують виборів президента, щоб працювати з Україною вже на повноцінній легітимній основі. При цьому він припускає, що основні переговори розпочнуться саме після виборів глави держави.
Однак у тісної співпраці української сторони із західними партнерами є зворотний бік.
«Ми не повинні покладатися на тих, хто підтримує нас на Заході, і не тому, що ми їм не довіряємо. У них є інші – глобальні, регіональні економічні – інтереси. Ми повинні покладатися на самих себе», – застерігає Грищенко.
«У підсумку, віддавши частину своїх повноважень щодо врегулювання проблеми всередині країни в руки західних партнерів, на виході ми можемо отримати рішення, яке не буде на 100% вигідним Києву», – додає Терещенко.
На його думку, досвід відносин із Заходом свідчить, що їхні рішення половинчасті. У підсумку ми можемо отримати і федералізацію України, і другу державну мову. Або нові умови, які Києву абсолютно невигідні.
Швейцарський бланк
Про що Україна, Росія, США і Євросоюз домовилися в Женеві
- Всі сторони повинні утримуватися від будь-якого насильства, залякування або провокаційних дій
- Всі незаконні збройні формування мають бути роззброєні, незаконно зайняті будівлі – повернуті власникам, а незаконно зайняті вулиці і площі – звільнені
- Амністувати протестувальників і тих, хто залишив захоплені будівлі і здав зброю, за винятком осіб, визнаних винними у злочинах
- Створити спеціальну місію спостерігачів ОБСЄ для надання допомоги українській владі і місцевим громадам у реалізації цих деескалаційних заходів. До складу місії увійдуть представники США, ЄС і Росії
- Розпочати процес конституційних змін в Україні, що передбачає негайний початок широкого національного діалогу з охопленням усіх регіонів України та створення умов для розгляду зауважень громадськості та пропонованих поправок до Конституції
- Додаткову підтримку України для збереження її економічної та фінансової стабільності сторони будуть готові обговорити після реалізації вищезазначених кроків
***
Цей матеріал опубліковано в №16 журналу Корреспондент від 25 квітня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.