Референдум на сході України не можна назвати зразком законності, але прихильників відділення Луганської та Донецької областей там дійсно багато. Корреспондент спостерігав за голосуванням і ситуацією на Донбасі зсередини, пише Євгенія Вецько у №19 видання від 16 травня 2014 року.
Востаннє на парад у День Перемоги підприємець з Алчевська Олексій, який не побажав назвати своє прізвище, ходив ще в радянський час, коли навчався в школі. Але 9 травня 2014 року вийшов знову, та ще й узяв із собою дітей.
«Нас намагаються змусити забути наше минуле. А я не хочу, щоб це сталося», – пояснює Олексій Корреспонденту.
Про можливі провокації в День Перемоги в Україні говорили більше, ніж про саму святкову дату. Донбаські сепаратисти готувалися зустрічати Правий сектор, сотники Майдану в Києві чекали «тисячі тітушок і росіян».
Тим часом пересічні мешканці Східної України переживали різкий сплеск військового патріотизму. Незважаючи на рекомендацію Києва відмовитися від демонстрацій, практично в кожному місті Донбасу відбувся свій парад Перемоги. Причому людей на вулиці вийшло набагато більше, ніж рік тому і навіть ніж за СРСР.
У Луганську від проведення параду відмовилися, зате організували гуляння, а місцеві ополченці зняли з постаменту справжній бойовий танк Т-34, щоб 9 травня покататися по місту.
Чого не було, так це нагадувань про підготовку референдуму.
«Чи буде він, ще питання. Особливо враховуючи заяву Володимира Путіна [8 травня президент РФ запропонував перенести референдум про незалежність Луганської та Донецької областей]», – за два дні до голосування зізнавалася луганська журналістка Інна Крапівцева.
Там усе розкажуть
Про підготовку до епохальної події нагадували лише дві речі. На стовпах висіли листівки з номерами телефонів організаторів референдуму, а в рідкісних агітаційних наметах красувалися фотографії «звірств київської хунти», в тому числі знімок вагітної жінки, нібито загиблої під час пожежі в Будинку профспілок в Одесі.
«Беріть паспорт і йдіть у неділю туди, де ви зазвичай голосуєте, там все розкажуть», – дає нехитру пораду активістка в наметі.
Але з виборчими дільницями в організаторів виникли проблеми. Більшість з них містяться у школах та дитсадках, а для їхнього відкриття у вихідний день потрібен дозвіл офіційної влади, якого та не давала.
Директори та завідувачі викручувалися як могли.
«Ми вирішили: школу відкриємо, але якщо потім будуть проблеми, скажемо, що нас захопили», – зізнається вчителька з Перевальська.
У Луганській прокуратурі стверджують, що бойовики погрожували педагогам розправою. За словами директора школи селища Боково-Платове (Антрацитівський р-н), озброєні люди в камуфляжі погрожували їй «владою народу», і вона звернулася до міліції.
З майже 4.000 виборчих дільниць, які зазвичай працюють у Луганській і Донецькій областях, вдалося відкрити менше половини.
Як зазначає керівник ЦВК самопроголошеної Донецької народної республіки (ДНР) Роман Лягін, з 2.432 дільниць у Донецькій області відкрилося 1.527. А в Луганській референдум не проводився в Сватівському, Марківському, Білокуракінському і Новопсковському районах, повідомила в. о. голови Луганської облдержадміністрації Ірина Веригіна.
Цим частково і пояснюються черги, фото яких розтиражували ЗМІ.
«Ми зазвичай голосуємо в школі біля дому, але нас відправили до міськради», – розповідає житель Донецька Віталій на виході з дільниці.
На деяких дільницях Алчевська референдум був організований в найкращих традиціях радянської епохи: музика воєнних років, люди з букетами бузку в руках. На будівлях – прапори Росії та самопроголошеної Луганській народної республіки.
У місті майже немає збройних сепаратистів, але знамена на будівлі місцевого міськвиконкому змінюються із приголомшливою регулярністю. Приміром, 11 травня висіло два прапори – Алчевська та стрілецької дивізії, яка в 1943 році звільнила місто від фашистів.
Охорони на дільницях також практично не було, тільки люди із зеленими стрічками. Автомобілі з таким самим розпізнавальним знаком їздили містом. Не було і зброї – принаймні на перший погляд.
А ще були відсутні офіційні спостерігачі, які дуже здивувалися б, що відбувається. Щоб проголосувати на дільниці в Луганську, Корреспонденту не знадобився навіть паспорт.
«Нічого-нічого, ми занесемо вас в додатковий список», – заспокоїла представниця виборчої комісії за широким столом, вкритим червоною тканиною.
На руки видали шматок аркушу А4 з віддрукованим на принтері бланком – ні водяних знаків, ні даних про наклад та друкарню. Текст бюлетеня гранично короткий: Чи підтримуєте ви Акт державної самостійності Луганської народної республіки?. Нижче – два великих квадратики, обрамлені георгіївською стрічкою: Так і Ні. Самого «акту» на дільниці не виявилося, як і кабінок для голосування.
Тим часом літній чоловік поскаржився, що його дочка зараз живе в Голландії і приїхати на референдум не зможе.
«Так ви проголосуйте за неї», – знайшли вихід у комісії.
Фото АР
Бюлетені, видрукувані на звичайному принтері без вихідних даних, міг отримати кожен охочий навіть без документу й по кілька штук
«Він уже втретє голосує і на іншій дільниці був», – пошепки додала одна з дільничних, але все ж видала дідусеві черговий бюлетень.
Деяким виборцям взагалі видавали відразу по кілька бланків.
Людей у виборах брало участь чимало. Особливо багато прийшло пенсіонерів, які зізнавалися Корреспонденту, що голосували не стільки за міфічну Луганську чи Донецьку республіки, скільки за можливість приєднатися до Росії або повернутися в Радянський Союз.
Глас народу
Керівництво самопроголошених республік оприлюднило результати референдуму на диво швидко. У Донецькій області явка склала 74,87%, причому 89,07% респондентів підтримали ДНР. Цифри на Луганщині – 75% і 96% відповідно.
Щоправда, окрім самих сепаратистів, результати плебісциту фактично не визнав ніхто. В.о. президента України Олександр Турчинов назвав референдум фарсом, представники Євросоюзу – знущанням, а Москва обмежилася заявою МЗС про необхідність діалогу з Києвом.
І хоча голосування 11 травня не має юридичної сили, факт залишається фактом: Київ на сході дуже не люблять.
«Активність в Луганську була дійсно високою. Те, що люди йшли голосувати, сумнівів не викликає, – каже заступник мера міста Олександр Ткаченко. За його словами, люди голосували насамперед проти київської влади: – Але вони переважно так і не зрозуміли, якими будуть наслідки референдуму».
Фото АР
Місцеві жителі на виході однієї з дільниць у Слов'янську
Місцевим жителям дійсно важко описати перспективи Луганської чи Донецької республіки. Але вони впевнені: залишатися під управлінням нинішнього Києва далі не можна.
«Чому з нами не домовляються, а ведуть війну?», «Ми годуємо всю Україну» – такі фрази найчастіше говорять ті, хто пішов на референдум і поставив галочку за.
Особливо різко збільшилася кількість противників єдиної України після кривавих подій в Одесі та Маріуполі. Це відчувається скрізь – на ринках, на міських вулицях, в кухонних розмовах. Після одеської трагедії 2 травня кількість георгіївських стрічок стала збільшуватися в геометричній прогресії, а зачистка в Маріуполі 9 травня звела кількість прихильників проєвропейської політики до мінімуму.
Звичайно ж, не всі жителі сходу виступають за розкол країни. Але прихильники єдиної України вже не готові боротися за свої ідеї.
«Я за єдину країну, але зараз мені вже все одно, чи будемо ми жити в Україні, чи в Росії, чи в якійсь республіці, – каже алчевська домогосподарка Євгенія. – Головне, щоб все закінчилося і ситуація стабілізувалася. Мені не подобається, що стало страшно виходити на вулицю».
У суперечках прихильники незалежності часто порівнюють нинішні події на сході із зимовим Майданом.
«Чому так не чинили з тими, хто захоплював будівлі в Києві?» – задається питанням Ольга, викладач вузу з Алчевська, кажучи про загиблих в одеському Будинку профспілок.
Багато хто тут упевнений, що майданівці були анітрохи не кращими за тих, кого офіційний Київ називає донецькими сепаратистами
Багато хто тут упевнений, що майданівці були анітрохи не кращими за тих, кого офіційний Київ називає донецькими сепаратистами.
«Чому потрібно розібрати барикади на сході і не можна на Майдані? Чому там герої, а тут терористи?» – продовжує Ольга.
Референдум не дав відповіді на запитання, що буде з Донецькою і Луганською областями далі. Тим часом сепаратистські настрої в регіоні посилюються, й експерти називають три варіанти розвитку ситуації.
По-перше, залишається шанс на те, що конфлікт удасться врегулювати мирним шляхом.
«Я б не виключав можливості, що Донбас залишиться у складі України, але з особливим статусом. Наприклад, статусом автономії», – передбачає голова Центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко.
Досягти цього можна тільки через переговори між центральною владою і місцевими елітами – тим самим мільярдером Рінатом Ахметовим.
Другий варіант – створення квазідержави.
«Поступово Донецький і Луганський регіони перетворяться на анклави за типом Сектора Газа. Це будуть захоплені озброєними людьми території, де не буде ніякої влади – ні центральної, ні місцевої. І так може тривати протягом кількох років», – попереджає керівник соціологічної служби Український барометр Віктор Небоженко.
І, нарешті, найгірший варіант – продовження військових дій, перетворення Донбасу на територію довготривалої громадянської війни зі взаємними жертвами.
«Або ще гірше – перетворення Донбасу на Чечню 1990-х років, коли бізнес та економіка були повністю знищені й заробляти могли тільки ті, у кого є зброя, – грабежами, захопленням заручників», – малює похмурі перспективи Фесенко.
Поки що, на думку політологів, можливі і перший, і другий варіанти. Як мінімум найближчі кілька місяців ситуація коливатиметься між невизнаною республікою і автономією. А ось що навряд чи станеться, так це приєднання Східної України до Росії, вважає Фесенко.
«Росія не визнаватиме референдум, крім чисто пропагандистської роботи в ЗМІ», – погоджується Небоженко.
І нинішнє мовчання Путіна – тому підтвердження.
Східна сімка
Корреспондент перевірив кілька популярних міфів про Донбас
Донбас хоче в Росію
невірно
Більшість жителів Луганської та Донецької областей виступають проти київської влади, називають нинішнє керівництво країни фашистами, але при цьому бажання стати частиною Росії не висловлюють. Донбас не надто потрібен сусідній країні – це визнають навіть найпалкіші сепаратисти. Тому на порядку денному стоїть незалежність Донецької і Луганської республік. Потім можливе їхнє об'єднання. І вже в крайньому разі – вступ до РФ.
Усі дивляться тільки російське ТБ
невірно
Російські Первыйканал і НТВ на сході дійсно в пошані. Але це не єдине джерело інформації для жителів Донбасу: тут охоче дивляться й українське телебачення. Щоправда, не надто довіряючи журналістам незалежно від їхнього громадянства. Авторитетом користуються соціальні мережі Одноклассники і ВКонтакте. А ще розповіді друзів, знайомих і друзів друзів, особливо якщо справа стосується тривожних повідомлень.
На референдум ніхто не прийшов
невірно
У Києві фотографії черг на виборчі дільниці називають постановочними. Безсумнівно, про рекордну явку на рівні 70-80%, яку приписують плебісциту його організатори, мова не йде. Але людей на дільницях було дійсно багато.
«Нам дзвонили, розповідали, що в шахтарських селищах шахтарі після зміни організовано їхали голосувати», – поділилася з Корреспондентом одна з працівниць дільниці в Луганську.
Всюди бойовики з автоматами
невірно
За винятком кількох гарячих точок, обстановка в регіоні більш спокійна, ніж здається під час читання новинних стрічок. Людей з автоматами на вулицях не зустрінеш – вони помітні лише на автотрасах. Щоправда, в містах погіршилася криміногенна обстановка, в деяких введена комендантська година. Наприклад, у Луганську після 22:00 не працюють магазини та кафе. Багато АЗС не приймають готівку – тільки банківські картки.
Усі думають, що Донбас годує Україну
вірно
Віра в цей міф непохитна, навіть якщо його розвінчують місцеві чиновники. Офіційним даним статистики взагалі не довіряють. Ніхто й слухати не хоче, що, за даними Мінфіну, Донецька область покриває свої витрати на 39,8%, а Луганська – на 44,1%. Прихильники незалежності сходу впевнені, що якщо всі податки будуть залишатися в регіонах, вони зможуть побудувати в нових республіках соціальний рай.
Південний схід України – єдиний
невірно
Луганській та Донецькій республікам у разі їхнього створення буде складно об'єднатися.
«Надто різні регіони, – пояснює луганський блогер Сергій Іванов. – Донецьк управлявся бандитами, які потім легітимізувалися, Луганськ – це комсомольці».
Місцеві сепаратисти спочатку розділилися на два табори і вже почали війну один з одним. Говорити про єдність сходу з Одесою або Херсоном тим більше немає підстав.
Усі бояться нападу бандерівців
вірно
Бандерівцями – читай, усіма, хто підтримував Майдан, – дійсно лякають і дітей і дорослих. Але головний ворог східних активістів – це Правий сектор. Його чекають, його бояться, йому приписують усі можливі злочини, що відбуваються в регіоні. Членів організації називають «правосеками» – це слово встигли вивчити навіть діти. На тлі «правосеків» зблякли навіть «бандерівці».
***
Цей матеріал опубліковано в №19 журналу Корреспондент від 16 травня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.