Антитерористична операція на південному сході відновилася, як і обіцяв силовий віце-прем'єр Віталій Ярема, відразу після виборів. Основні дії в понеділок, 26 травня, розгорнулися в Донецьку. Корреспондент поспілкувався з донеччанами, які опинилися в центрі подій, і почитав, що пишуть місцеві жителі у Facebook, пише Артем Горячкін у №21 журналу від 30 травня 2014 року.
Бойові дії розгорнулися після того, як представники самопроголошеної Донецької народної республіки спробували захопити аеропорт. Проти них були кинуті основні сили АТО, включаючи авіацію. Постраждали будівля ж/д вокзалу, палац спорту Дружба, житлові будинки. Кілька десятків людей загинуло, з них, за даними мерії, двоє цивільних.
Валерій Григорович, мешкає недалеко від аеропорту і ж/д вокзалу
Мені довелося опинитися поряд з аеропортом у справах. Коли все почалося [штурм аеропорту], відчуття було не з приємних. А поруч опинилися діти. Я бачив їхні очі, в них такий жах був, така паніка, вони ніколи цього не забудуть. У самого відчуття, ніби на війні побував: вибухи, звуки пострілів, літаки пролітають прямо над верхівками дерев, пастки відстрілюють. Звуки були жахливі.
На перетині Київського і Партизанського проспектів звели барикади. Це практично в житловому кварталі. Якщо бойові дії почнуться там, жертв не уникнути однозначно.
Проходив повз машину, у якій загинуло 35 осіб [підбитий автомобіль, що вивозив поранених бойовиків ДНР]. Збираються люди, кожен по-різному реагує. Мене обурили роззяви, які стояли, просто задовольняли цікавість. Сходив, купив недалеко водички, поклав біля машини. Назад ішов – уже лежали квіти. Все-таки у людей збереглися людські якості, співчуття.
З продуктами до вівторка було нормально, проблем не було, але вранці почалася паніка і стали їх скуповувати. Вранці хліба вже не було.
Віра Леонідівна, яка проживає в районі шахти Жовтневої
Ми живемо в чотириповерхових будинках, а відразу через дорогу починається приватний сектор. Ось [у понеділок] прилетів вертоліт, розвернувся і пішов по них. Дахи, вікна людям побив, балкон розстріляв.
Всі обурені: а ми причому? Правильно, живемо в районі аеропорту, але все одно далеко. Не знаю, чому вибрали наше селище. Почали з половини другої і закінчили о пів на одинадцяту ночі.
Нас ніхто не попередив! Діти пішли до школи, люди на роботу. А потім розійшлися по домівках, по погребах забилися, як миші.
Наша лікарня, 21-та, вщент набита пораненими. Там багато звичайних людей, перехожих, яких зачепило осколками. Люди юрбами пішли здавати кров, в чергах стояли. Навіть перестали приймати. Сказали, що крові поки що вистачить дня на чотири.
Багато хто дуже погано переніс наліт. Швидку не викликають, але ми ж звикли, ми шахтарі, нас не проб'єш. У паніку не впадали, але дуже добре по нашій психіці пройшлися.
Шкода Донецьк. Він дуже гарним останнім часом став, чистим. Дуже шкода місто.
Антон, живе між аеропортом і вокзалом
Ми з мамою були в центрі, коли [в понеділок] годині о третій знайомі подзвонили і повідомили про перестрілку в районі аеропорту, знаючи, що ми недалеко живемо. Стали телефонувати бабусі, яка залишилася вдома, але погано працював зв'язок. Вона теж не могла нам додзвонитися.
Погано йшли справи з інформуванням. Ніхто не розумів, що відбувається, люди продовжували йти у своїх справах. Зате активно поширювалися чутки.
Коли вдалося проїхати залізничний вокзал, з боку міста все було спокійно і функціонувало, а з боку автовокзалу – вже нікого. Люди ховалися в підземному переході. Говорили, що був вибух і нібито загинув паркувальник. Але тепер розповідають, що він поранений і залишився живим.
Спати лягали пізно. Кілька разів було чути гуркіт літаків, після чого лунав гучний вибух, аж скло тремтіло. Визирнули у вікно, побачили заграву. Виявилося, що поруч горів житловий двоповерховий будинок. Вранці пройшовся по селищу – десь шматки шиферу, десь альтанка розбита. Напевно, побило осколками, які якимось чином долетіли.
Але в багатьох районах міста це не помітно, тільки звуки вибухів розходяться далеко. Мене навіть на роботу викликали. Мовляв, в районі офісу все спокійно. Хоча поруч згорів палац спорту Дружба [спорткомплекс, домашня арена ХК Донбас і БК Донецьк, серйозно постраждав під час захоплення бойовиками ДНР].
Коли зібралися їхати з міста, всі служби таксі відмовлялися надсилати машини в наш бік. Насилу вдалося додзвонитися до знайомих, вони нас і вивезли.
Facebook (авторська пунктуація збережена)
Наталія Русланова
В аеропорту стрільба, щось вже й горить .... Штук 6-7 вертольотів прилетіло, розвернулося і полетіло в бік Ясинуватої. Дивилася на «політ Валькірії» з вікна 10-го поверху, опускаю очі вниз, діти зі школи юрбою йдуть. Так гидко стало, вертольоти ці та діти .... І стрілянина.
Анна Молчанова
У районі аеропорту. Попередили: «Пробігай. Перебіжками. Обстріл. Іди через зеленку».
Сергій Лисенко
Щойно пройшовся найближчими околицями. По [центральній вулиці] Артема тролейбуси ходять. Авто ДУЖЕ мало. Всі магазини (продуктові і не дуже) зачинені. Працює тільки одна «напівналивайка», хоча я може до неї упереджено ставлюся.
Julie L.Litovchenko
Дитину розважаю як можу. (Спочатку була радість, що не треба йти в школу, але фото і відео, які я дивлюся сьогодні, не приховуючи від нього... Страшно, хоч зв'язок є з рідними та друзями з різних кінців міста спілкуємося).
Олексій Іванов
Незалежно від того хто спалив палац спорту Дружба, де розташована головна хокейна арена клубу Донбас – вандали. Дружба один із символів міста. І його знищення нічим не може бути виправдано.
Володимир Землянкін
Живу в районі аеропорту, Жовтневий, з літаків і вертольотів гатили, у садок дитячий влучили, зруйнували дах, і в житловий будинок, два балкони знесли.... Діти не постраждали, вихователь у підвалі їх ховала.
Alex Obertynskyi
Гармати як будильник! Сказати «доброго ранку» язик не повертається (((
Ірина Серьогіна
Господи, помилуй нас. На цей момент над моїм будинком іде бій. 2 літаки літають один за одним, і стріляють. По них мочать з терикону з гранатомета. Діти мої ридають і моляться, щоб їхні батьки були живі й здорові.
Яна Ткаченко
У Куйбишевському районі є дитсадок. За універмагом Софія, № 229. Під час вчорашнього обстрілу в.о. завідуючої Вікторія Федотенко врятувала понад 70 дітей. Завдяки їй дітки сприйняли стрілянину за вікнами як гру, оскільки вона не панікувала і не метушилася дарма, а відвела дітей у захищену кімнату, де їм читали казки і всіляко розважали, поки останнього з них не забрали батьки. Діти не зрозуміли, що за стінами війна, тому психіка їхня не постраждала. У садку повітряною хвилею зірвало з даху старий, як лайно мамонта шифер. <...> Я прошу міську владу якимось чином віддячити цю жінку. Яка взяла на себе відповідальність за долю чужих їй дітей. І не злиняла, як багато хто, а дійсно виявила дива великодушності, хоробрості, простої людської людяності.
Владислав Русанов
Сьогодні кров здати не зміг через моторошні черги. Я дістався ближче до 10.00, тому зумів прилаштуватися тільки в довжелезний хвіст. < ...>. Ближче до 11.00 вийшла медсестра і сказала, що вже закінчуються порожні ємності. Краще прийти або завтра, або післязавтра, або в п'ятницю. І навіть краще, оскільки первинний ентузіазм може піти на спад, а кров все одно буде потрібна. Будемо прориватися завтра. Якщо хто заходитиме по [вулиці] Миру зі [вулиці] Щорса, хлопцям з автоматами достатньо сказати, що йдеш здавати кров.
Володимир Орос
[Вдень] білі ночі в Донецьку: на вулицях одиниці людей, магазини зачинені, з машин таксі старенькі радянські, іномарок практично немає.
«У жодному разі авіаудари не можуть задаватися по тих районах, де, власне кажучи, є скупчення мирних людей. Тобто по житлових кварталах таких ударів і важкої техніки не буде. Люди можуть в цьому сенсі почувати себе в безпеці»
Вікторія Сюмар, заступник секретаря РНБО
Ретельно планувати і мовчати
Микола Маломуж, екс-глава Служби зовнішньої розвідки України, – про те, як правильно проводити АТО
Збройні сили повинні підключатися, тільки коли настає пряма загроза. Не давати жодних інтерв'ю про операцію, ніякого Facebook – діяти таємно.
У підсумку це зроблено не було. Ми допустили захоплення будівель, що є системною помилкою. А потім зігнали військову техніку, оточили місто, як під час Другої світової війни, й атакуємо. Це черговий провал.
Для стабілізації обстановки на південному сході потрібно почати вести переговори з ополченцями . < ...>. З терористами теж повинен бути контакт, щоб уникнути жертв. Там серед них [терористів] багато «накручених» людей, але всі вони хочуть бачити вихід із ситуації. Цього завжди хочуть терористи, навіть найжорстокіші і професійні. На них можна вийти по лінії МВС і СБУ. Вони знають один одного. У нас є 57 методик роботи з терористами, <...> є чітка й абсолютно реальна схема дій у таких ситуаціях без кровопролиття.
***
Цей матеріал опубліковано в №21 журналу Корреспондент від 30 травня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.