Від Порошенка і Тимошенко чекають конфронтації. Але екс-прем'єр, швидше за все, займе вичікувальну позицію. Навіть більше, дострокові вибори в Раду можуть привести до тимчасового союзу між давніми суперниками, пише Дмитро Русин у №21 журналу Корреспондент від 30 травня 2014 року.
Петро Порошенко прийшов до головної посади в державі завдяки революції, як і його кум і колишній політичний партнер Віктор Ющенко. На старт президентських повноважень обидва виходили з величезним багажем довіри виборців.
Ющенко за п'ять років при владі зміг збити свій рейтинг до 5,5% на виборах 2010 року. Вважається, що першим ступенем на цьому шляху став конфлікт у 2005-му між оточенням президента з Юлією Тимошенко, яка на посаді прем'єра не хотіла поступатися кому-небудь владою і впливом.
У 2014 році Тимошенко була готова до програшу, але не готова до такого результату, кажуть соратники екс-прем'єра. У ніч виборів у штабі Тимошенко це сильно впадало в очі: під час виступу вона насилу приховувала тремтіння в голосі, а спілкування з пресою відклала до кращих часів. Але сили визнати вибір українців в собі знайшла.
«Демократичні і чесні вибори відбулися», – заявила вона після того, як екзит-поли повідомили невтішні для неї дані.
Оскаржувати підсумки виборів в штабі колишньої ув'язненої не збираються.
«За такого результату це стане політичним самогубством», – пояснює джерело з оточення лідера Батьківщини.
У мир між Тимошенко і Порошенком, особливо після їхнього конфлікту у 2005-му році, ніхто не вірить.
«Знаючи Юлію Володимирівну [Тимошенко], можу припустити, що зараз вона витримає паузу і чекатиме найближчого відповідного випадку – помилки президента», – упевнений співрозмовник Корреспондента.
Приводів може бути багато: військові дії на південному сході, відносини з Росією, внутрішньополітичні ініціативи майбутнього гаранта. Але перші скандали можуть трапитися вже під час призначення нових голів обласних адміністрацій, міністрів силового блоку і МЗС, керівництва РНБО та Адміністрації президента.
У Тимошенко припускають, що до їх числа ввійдуть люди, близькі до олігархів, або представники минулої влади, що дасть привід для критики на адресу Порошенка.
Примус до миру
Про широкомасштабну війну між політиками мова поки що не йде.
«На рівні кадрових призначень буде критика, але не війна. Треба пережити «медовий місяць» президента, а коли рейтинг Порошенка падатиме, Тимошенко почне йому допомагати в цьому», – каже директор Інституту української політики Кость Бондаренко.
Войовнича політика Тимошенко щодо Порошенка під час виборчої кампанії показала свою непродуктивність.
«У суспільстві на тлі війни на сході зараз є запит на творення», – пояснює директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.
Обидва лідери заявляють про європейський вектор розвитку і сприймаються як політики з одного табору. Це ще одна перепона для розгортання між ними конфлікту.
«Будь-хто, хто розгорне внутрішню війну на знищення, вважатиметься палієм», – упевнений Карасьов.
Не залишаться осторонь і західні політики.
«Вони активно відмовлятимуть Тимошенко від конфлікту», – передбачає директор Центру прикладних політичних досліджень Пента Володимир Фесенко.
Спробують відмовити свого лідера від конфронтації й однопартійці. «Партія війни» в Батьківщині існує, але тих, кому протистояння не потрібно, досить багато. Не налаштовані поки що воювати й у Порошенка.
«Зараз треба думати про посилення влади, розставити кадри, а про Юлію Володимирівну і стосунки з нею слід думати в останню чергу. Та й сили у неї вже не ті, що раніше», – заявив Корреспонденту один з депутатів від УДАРу, головної поки що опори Порошенка в парламенті.
Відкритий конфлікт сьогодні не в інтересах ні Тимошенко, ні Порошенка. Протистояння між ними розпочнеться, але проходитиме воно приховано
Відкритий конфлікт сьогодні не в інтересах ні Тимошенко, ні Порошенка. Протистояння між ними розпочнеться, але проходитиме воно приховано. При цьому всі також констатують, що екс-прем'єр скористається будь-яким зручним випадком, щоб повстати проти президента.
«Опозиція – це її природна стихія. Така у неї вдача», – вважає Бондаренко.
Біс сили
«Порошенко зацікавлений в ослабленні Тимошенко і зробить все від нього залежне, щоб це сталося», – упевнений Фесенко.
Тому основним завданням для лідера Батьківщини найближчим часом стане посилення власного впливу. Зараз похвалитися цим вона не може.
«[Главу МВС Арсена] Авакова президент точно «піде», наших губернаторів теж», – вважають в Батьківщині.
У партійній фракції теж не все гаразд. Вона хоч і найбільша – 88 осіб, – але значна частина депутатів давно орієнтована на інших політиків і працює з ними.
«Важко сказати, скільки зараз у Тимошенко людей, – найближчі засідання Ради покажуть розклад сил, але практично це ті, хто був з нею в штабі в ніч виборів», – каже джерело в партії.
Майже половину фракції Батьківщини на цей час можна назвати людьми прем'єра Арсенія Яценюка. Ще більше десятка депутатів давно орієнтуються на Порошенка. Останні можуть вийти зі складу фракції на найближчому засіданні, щоб створити окрему фракцію «під президента». Про це в кулуарах Верховної Ради говорили задовго до виборів.
Під великим сумнівом виявилося повернення в Батьківщину спікера Олександра Турчинова і Яценюка. Обидва призупинили членство в партії, щоб уникнути звинувачень у застосуванні адмінресурсу на користь кандидата в президенти Тимошенко. Але відновлювати членські квитки вони не поспішають.
Чутки про сварки між Турчиновим і Тимошенко активно обговорюються в коридорах парламенту та уряду. Нібито у лідера політсили накопичилося багато питань до свого заступника: від формування списку Батьківщини на виборах і замовчування її позиції під час ув’язненнята до витрат партійної каси. Турчинов, до речі, на відміну від Яценюка навіть не приїхав до штабу Тимошенко в ніч виборів.
«Турчинов не підпускав її до влади, до прийняття рішень», – пояснює джерело причину останніх конфліктів.
«Він більше слухався західних політиків, ніж Тимошенко», – додає Фесенко.
Але обидва вважають, що про «розлучення» між ними говорити поки що рано.
У прем'єра теж є нестиковки з Тимошенко.
«Він [Яценюк] не проти почати свою гру. Думаю, що його юристи знайшли спосіб, як зберегти Фронт змін», – каже Фесенко, нагадуючи, що партія досі не знята з реєстрації.
На серйозний альянс між Порошенком і Яценюком розраховувати не варто, але спроби відколоти прем'єра від Тимошенко для автономного плавання робитися будуть.
«Він [Порошенко] ще пам'ятає, хто недавно написав зміни до Конституції, які ще більше обмежать його права», – пояснює Фесенко.
З дільниць на бал
Тимошенко ухвалила рішення про підготовку до дострокових парламентських виборів.
«У партії є наказ не згортати штаби, а чекати дострокових виборів депутатів», – каже джерело в Батьківщині.
Щоправда, потрапити в Раду Тимошенко може і як мажоритарний депутат. Зараз є два вільні округи – в Одесі, де балотувався Ігор Марков, і в Івано-Франківську, де обирався віце-прем'єр Олександр Сич. За інформацією Корреспондента, вони розглядалися як запасний варіант для Тимошенко.
Розпуск чинного парламенту – єдине, що поки може спровокувати появу тимчасового союзу між двома суперниками
Розпуск чинного парламенту – єдине, що поки може спровокувати появу тимчасового союзу між двома суперниками.
Проведення перевиборів не бажають Партія регіонів, яка однозначно втратить у вазі, і мажоритарні депутати, яким доведеться шукати місця в партійних списках, оскільки вибори в округах скасують. Незадоволені навіть депутати, які вступили в лютому в коаліцію, адже їм доведеться витрачатися на виборчу кампанію. Тому Тимошенко і Порошенко виявляються природними союзниками в цьому питанні.
Перевибори Ради для Тимошенко більш вагомі, вважає Фесенко. Попередня фракція формувалася без її участі, а в новому парламенті вона отримає повністю контрольовану нею фракцію. Заради такого екс-прем'єр буде готова виступити разом з Порошенком.
Розміри нової фракції Батьківщини будуть значно скромнішими, а відповідно, і шанси очолити коаліцію.
До того ж вибори позначили нових лідерів на опозиційному полі – Олега Ляшка та Анатолія Гриценка, з якими Тимошенко теж доведеться конкурувати. Але навіть якщо в новому парламенті екс-прем'єру вдасться сформувати свою коаліцію, то прем'єрства їй все одно не бачити.
«Це шлях у 2005 рік і чергові чвари. Порошенко на це ніколи не піде», – упевнений Фесенко.
Щоправда, на думку Карасьова, Тимошенко може успішно боротися проти президента, навіть якщо парламент не переоберуть.
«Чим далі, тим більше буде незадоволених депутатів, з яких можна буде сформувати антипрезидентську коаліцію», – прогнозує експерт.
Зараз і Тимошенко, і Порошенко публічно заявляють про необхідність розпуску парламенту.
«Яким чином це робитимуть – питання десяте. Головне, щоб він [Порошенко] хотів цього», – каже один з депутатів від УДАРу.
Сумніви в необхідності розпуску можуть виникнути, якщо противникам цього вдасться переконати президента створити більшість на основі наявних фракцій і депутатів.
«Такий варіант пропонуватиметься Порошенкові», – вважає Фесенко.
Така спроба концентрації влади може бути сприйнята Тимошенко як особиста образа й викликати з минулого дух змагальності між політиками, як це було після помаранчевої революції. З тією лише різницею, що тепер у разі загострення політичного конфлікту разом з урядом у небуття може піти вся країна.
Як не стати Ющенком
Корреспондент поцікавився в учасників конфлікту 2005 року, так званих «любих друзів», що повинен робити Петро Порошенко, щоб уникнути долі екс-президента Віктора Ющенка
Роман Зварич (міністр юстиції в уряді Юлії Тимошенко у 2005 році):
Петро Олексійович [Порошенко] має всі необхідні дані. Він сильна особистість, він політику розуміє, вариться в ній, в хорошому сенсі цього слова, і розуміє, якими можуть бути наслідки навіть маленького обману українського народу.
Йому потрібно створити сильну команду, яку він не буде здавати. Одна з обставин, яка привела до провалу Ющенка, – маючи сильну команду, він її цинічно кинув. Люди бачили це і розуміли, що на цю людину не можна покластися.
Порошенко правильно робить, що замовчує кадрове питання навіть перед своїм оточенням. Згадайте, які спекуляції були навколо майбутніх посад у 2005 році ще задовго до закінчення виборів та інавгурації Ющенка. Вони саме і заклали ту бацилу, яка почала розносити нас у різні боки.
Давид Жванія (глава МНС в уряді Юлії Тимошенко у 2005 році, народний депутат):
Порівнювати Ющенко і Порошенко неможливо – вони антиподи. Ющенко піднімав руку раз на півроку, а швидкість прийняття рішень у Порошенка – щохвилинна. У них різна ефективність.
Він [Порошенко] повинен не тільки вирішити проблему війни на сході, повернути Крим – це само собою зрозуміло. Найголовніше, що він повинен робити, – це те, що [повалений президент] Віктор Янукович обіцяв і не робив. Так вийшло, що Порошенку доведеться реалізувати гасло Януковича – Стабільність і процвітання.
Олександр Третьяков (керівник Кабінету президента України у 2005 році):
Порошенко відповідальна людина, яка тримає своє слово, – це його принципова відмінність від Ющенка. Тому він ніяк не може стати Ющенко-2. Його головна відмінність від Ющенка і від Януковича в тому, що він працездатна людина.
Він повинен виконувати основне гасло, з яким перемагав Ющенко: Не словом, а ділом. Я абсолютно впевнений, що Порошенко на ділі доведе, що він гідний бути президентом України.
І головне, чого він не повинен робити, – це обманювати суспільство. Не так важливо, з яким політиком з якого табору він спілкується. Головне, щоб Порошенко не проводив сепаратних переговорів й інформував суспільство про події. Я не маю на увазі питання державної таємниці, те, що стосується оборони, СБУ.
***
Цей матеріал опубліковано в №21 журналу Корреспондент від 30 травня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.