Українські політики змушують Президента ввести на сході країни воєнний стан. Корреспондент вивчив, що це принесе жителям регіону і чому Петро Порошенко не йде на повідку в депутатів, пише Євгенія Вецько у №24 видання від 20 червня 2014 року.
Від Ради нацбезпеки й оборони, що засідала у понеділок, 16 червня, чекали рішень щодо врегулювання конфлікту на сході. Частина з них, які в пресі охрестили «мирним планом Порошенка», була прийнята: Кабміну наказано в односторонньому порядку демаркувати кордон з Росією і відновити контроль над кордоном, припинити співпрацю з РФ у сфері військово-промислового комплексу, подати законопроект про децентралізацію влади, проросійським бойовикам надати можливість залишити територію Донбасу і тимчасово припинити вогонь у регіоні.
Але рішення про введення воєнного стану у східних областях прийнято так і не було, хоча заклики піти на такий крок звучать із самого початку проведення антитерористичної операції.
Вводити чи не вводити
«Я казав про це ще два місяці тому, – ділиться з Корреспондентом колишній міністр оборони Ігор Тенюх. – Йде війна, яка розпочалася ще в лютому. Будь-яке затягування погіршуватиме ситуацію. Якби ввели воєнний стан на 30 днів на самому початку конфлікту, ми б за цей час знищили всі незаконні формування терористів».
Після загибелі в Луганську літака Іл-76 з 49 українськими військовими на борту вимоги ввести воєнний стан зазвучали голосніше і частіше.
Проти цього поки що виступає силовий блок уряду. З його подання з початком бойових дій на сході парламент прийняв кілька нормативних актів, які де-факто забезпечують функціонування воєнного стану в Луганській і Донецькій областях. Наприклад, закон про часткову мобілізацію, закон про вилучення транспортних засобів на потреби армії.
«АТО дозволяє вводити все те, що вводиться під час воєнного стану, за винятком деяких моментів, наприклад комендантської години. Але як можна її ввести на території Слов'янська?» – каже перший віце-прем'єр-міністр України Віталій Ярема.
Не поспішати з рішеннями владу закликають чиновники неспокійного регіону. Жителі східних областей і так опинилися в непростій ситуації, а введення воєнного стану може призвести до гуманітарної катастрофи, впевнений мер Донецька Олександр Лук'янченко.
Хто за – так це народні депутати незалежно від політичної приналежності.
«Це дало б можливість ввести на територіях Донецької та Луганської областей комендантську годину. Також потрібно посилити інформаційну оборону», – вважає член комітету з нацбезпеки й оборони, екс-регіонал Анатолій Кінах.
«У нас у фракції немає з цього приводу дискусії, ми вже місяць вимагаємо ввести воєнний стан на сході», – додає колега Кінаха по комітету, свободівець Юрій Сиротюк.
Такої самої точки зору дотримуються мажоритарники, фракція Батьківщина.
Деякі політики пропонують не обмежуватися східними регіонами, а ввести воєннийстан на всій території України.
«Це дозволить виявити зрадників, а також прихованих сепаратистів, насамперед у Києві, зокрема у Верховній Раді», – вважає Богдан Червак, один з керівників Організації українських націоналістів.
Тему введення воєнного стану можуть використовувати, щоб не допустити розпуску Ради і проведення дострокових виборів. Президент Петро Порошенко неодноразово наполягав на цьому, а закон про воєнний стан забороняє проведення будь-яких виборів. І найменше в них зацікавлені саме представники Свободи і Батьківщини – політичних сил, які, як писав Корреспондент (№ 20 від 23 травня), суттєво зменшать своє представництво в майбутньому парламенті.
Поки рішення про введення воєнного стану не прийнято, але питання з порядку денного не знято. До речі, керівництво так званих Луганської та Донецької народних республік церемонитися не стало і встановило воєнний стан на підконтрольних їм територіях ще в травні. Наприклад, комендантська година в Луганську діє з початку травня.
Обмеження, введені сепаратистами, мало чим відрізняються від норм закону про правовий режим воєнного стану, який був підписаний у 2000 році тодішнім президентом Леонідом Кучмою і жодного разу з того часу не застосовувався. Власне, військового стану (ВС) на території України не було з часів Другої світової війни.
Без прав, але з обов'язками
Головна різниця між надзвичайним і воєнним станами полягає в термінах їхнього введення. НС вводиться тимчасово – максимум на 90 днів для окремого регіону, ВС за часом законом не обмежений і може бути продовжений указом Президента на який завгодно термін. Перший встановлюється в зонах стихійних лих і техногенних катастроф, а другий передбачає збройну агресію. Воєнний стан може бути введений по всій України або в окремих регіонах.
Процедура прийняття стандартна: рішення приймає Президент з подання РНБО, протягом двох днів указ про введення ВС повинен бути затверджений парламентом й оприлюднений у ЗМІ. У ньому мають бути вказані межі території, час встановлення ВС і терміни, а також перелік обмежень, що зачеплять фізичних та юридичних осіб, які перебувають у «гарячих точках», прописані завдання військового командування і влади.
Нинішні чиновники від введення ВС тільки виграють. Під час його дії не можуть бути припинені повноваження Верховної Ради, міністрів, глав інших центральних і місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування.
А от діяльність партій опиняється під питанням. Якщо та чи інша політична сила, на думку керівництва країни, загрожує суверенітету та національній безпеці України, вона може бути заборонена. Першою може постраждати Компартія, яку опоненти вже звинуватили в підтримці сепаратизму.
Мирному населенню пощастило менше. У населених пунктах може бути введена комендантська година. Тобто виходити на вулицю в нічний час без спеціального пропуску буде заборонено. Встановлюється спеціальний режим світломаскування і забороняється вмикати світло без крайньої необхідності. Природно, закриваються всі розважальні заклади. Наступний крок – поява чорного ринку перепусток, попереджають експерти.
Вводиться й особливий режим в'їзду і виїзду із закритої території. Головна вимога до цивільних – наявність при собі документів. Силовики отримують право перевіряти їх, а в разі необхідності оглядати речі, транспорт і навіть житло.
Доведеться зіткнутися і з трудовою повинністю, коли будь-яку працездатну людину можуть перевести з основної роботи на громадську. Але попередня посада та середній заробіток за нею зберігається, пояснює юрист Леонід Гілевич.
Майно громадян і підприємств може бути вилучено для потреб армії.
«Відповідно до законодавства його вартість має відшкодовуватися, – пояснює юрист ЮФ Ільяшев і Партнери Андрій Литвин. – А якщо майно збереглося після скасування воєнного стану, то власник має право вимагати повернути його в судовому порядку. Порядок відшкодування прописаний у законодавстві».
Допускається введення цензури. ЗМІ та заклади культури можуть використовуватися для «роз'яснювальної роботи серед військ і населення». Забороняється також робота аматорських приймально-передавальних радіостанцій і передача інформації через комп'ютерні мережі. Або, простіше кажучи, табу на інтернет.
У «неблагонадійних» може бути вилучено радіоустаткування, телевізійна, відео- та аудіоапаратура, комп'ютери, а в разі потреби інші технічні засоби зв'язку. Читай – телефони.
Вводиться заборона на торгівлю зброєю, сильнодіючими хімічними й отруйними речовинами та алкогольними напоями. Холодна і вогнепальна зброя, що є на руках у громадян, також вилучається. Може бути введено за необхідності нормоване забезпечення населення основними товарами, тобто добре забутий картковий режим розподілу харчування та побутових товарів.
Призовникам і військовозобов'язаним забороняється змінювати місце проживання без відома військового командування. Комусь доведеться поселити у себе військових. Для фізичних та юридичних осіб вводиться військово-квартирна повинність.
І ще одна «хороша» новина: воєнний стан не звільняє від обов'язку сплачувати податки і погашати кредити.
«Якщо через проведення АТО ви не маєте можливості платити кредит, потрібно звернутися з листом до банку про надання кредитних канікул і повідомити причину такого прохання», – радить донецький юрист Артем Дорошенко.
Якщо банк відмовить – доведеться звертатися до суду.
***
Цей матеріал опубліковано в №24 журналу Корреспондент від 20 червня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.