Коли саме Янукович зробив фатальну помилку, яка коштувала йому президентської посади, особистих статків та, зрештою, можливості спокійно жити в Україні.
9 липня – день, який найкраще ілюструє прислів’я "Так проходить слава мирська". Принаймні, для колишнього президента України Віктора Януковича. Цього дня він святкує день народження.
І якщо минулого року його святкування були звично масштабні – в урядовій резиденції в Криму, з антуражем у вигляді робочої наради з губернаторами та навіть феєрверком, - то цьогоріч все виглядає зовсім інакше.
Сам Віктор Янукович перебуває невідомо де, від колишньої могутності цього політика не лишилося і сліду. Він оголошений в міжнародний розшук, його активи заблоковані санкціями, а помпезною резиденцією "Межигір’я" гуляють туристи.
Одним словом, за минулий рік життя Віктора Януковича змінилося до непізнаваності і, не виключено, сьогодні за святковим столом він питатиме у себе, коли саме він припустився вирішальної помилки. Помилки, після якої він втратив контроль над політичними процесами, розвиток ситуації став незворотнім, а життя та політична кар’єра пана Януковича пішли шкереберть.
ВВС Україна спробувала також відповісти на це питання, поспілкувавшись із майже двома десятками українських політиків та експертів. Отже, коли саме Янукович зробив фатальну помилку, котра коштувала йому президентської посади, особистих статків та, зрештою, можливості спокійно жити в Україні.
Розвінчання культу особи
Частина співрозмовників ВВС Україна заявили, що корені краху Віктора Януковича потрібно шукати значно далі, ніж кінець минулого – початок цього року.
На їхню думку, до безславного кінця екс-президент цілеспрямовано йшов мало не з дня інавгурації.
Показово, що так вважають чимало його колишніх соратників.
"Величезний ризик помилок закладає монополізація влади – хоч у партії, хоч у державі – однією людиною", - ділиться своїми міркуваннями з ВВС Україна член депутат від Партії регіонів Михайло Чечетов.
І одразу застерігає нинішню владу від повторення помилок, що їх з Віктором Януковичем припустилася Партія регіонів.
А колишній регіонал Володимир Олійник навпаки вважає, що причиною всіх бід екс-президента стало те, що він поділився законними повноваженнями не з тими людьми - зокрема, з членами своєї родини.
"Янукович постійно робив речі, які нагнітали напругу, провокували ситуацію і створювали закриту, корумповану модель прийняття рішень, яка неминуче мала дати збій", - резюмує політолог Олексій Гарань.
Розворот від Європи
Таким системним збоєм, на думку експертів, стала відмова Віктора Януковича від курсу України на євроінтеграцію.
Спочатку на весь світ заявивши про намір підписати Угоду про асоціацію з ЄС і навіть, згадують у Партії регіонів, переламавши ситуацію у власній політсилі, восени минулого року екс-президент звертається до риторики євроскептика.
ЗМІ писали, що ці зміни у світогляді Януковича могли пояснюватися частими, в тому числі таємними, зустрічами з Володимиром Путіним.
Колишні соратники Януковича досі кажуть: саме по собі відкладення підписання угоди з ЄС мало певні раціональні причини.
Колишній депутат ПР Владислав Лук’янов пояснює: умови, які екс-главі держави вдалося виторгувати від Росії взамін за зовнішньополітичний розворот – значну знижку ціни на газ та 15-мільярдний кредит – були "блискучими" для української економіки.
Однак сам визнає: цього раптового розвороту не зрозуміли і не пробачили Януковичу ані українська громадськість, яка вже кілька місяців жила європейською мрією, ані сам Євросоюз.
"ЄС і Росія – це гравці не того рівня, щоб з Києва грати з ними в аукціон", - каже один із лідерів Партії регіонів Борис Колесников.
На його думку, багатьох негативних для себе наслідків екс-президент міг би уникнути, якби розпустив уряд 22 листопада, на наступний день після ухвалення Кабміном рішення про відкладення євроінтеграції.
Голова партії "Третя Українська Республіка" Роман Безсмертний вказує на внутрішньополітичні наслідки рішення Януковича. За його словами, до певного моменту на Банковій розроблявся сценарій, згідно з яким на другу каденцію Янукович мав висуватися у якості головного євроінтегратора України, який стійко протистоїть російському тискові.
"Рішення відмовитися від Європи обвалило всю концепцію, яку його команда вибудовувала до того часу… Але він свідомо пішов на це, переоцінивши свої сили всередині країни. Він і його оточення вважали, що вони боги, все схоплено, і вони можуть робити з країною все, що завгодно", - каже пан Безсмертний.
Захарченка - в жертву
І от – Угода про асоціацію у Вільнюсі не підписана. Янукович повертається до Києва, і в ту ж ніч міліція жорстоко розганяє студентську демонстрацію на Майдані Незалежності.
Співрозмовники ВВС Україна називають події 30 листопада ще одним поворотним моментом у долі Віктора Януковича.
Незаперечних доказів того, що студентів били за наказом екс-президента, наразі не існує, однак з політичної точки зору це не так вже й важливо.
"(Заспокоїти ситуацію. - Ред.) могли б сміливі кадрові рішення після того, як молодь, мирні люди постраждали", - каже один із провідних членів Партії регіонів Борис Колесников. І конкретизує: вже наступного ранку після побиття президент повинен був звільнити як мінімум міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, а, можливо, і весь силовий блок уряду.
Чи розрядило б це політичну обстановку?
"Та опозиція була б більш ніж задоволена відставкою Захарченка, вона б від щастя просто танцювала!" - відверто признається ВВС Україна Геннадій Москаль з фракції "Батьківщина".
Однак президент тоді лише заявив про наміри "розібратися". Протестувальники у щирість цих намірів не повірили.
"Янукович пішов на самознищення", - констатує пан Москаль.
"Диктаторські закони"
По мірі наростання протесту в оточенні президента, за даними ВВС Україна, з’явилися групи "голубів" та "яструбів".
Перші радили Віктору Януковичу ігнорувати віча на Майдані у розрахунку на те, що рано чи пізно людям або самим набридне "танцювати на холоді", або лідери протесту дискредитують його, пересварившись між собою. Другі виступали за жорсткіші методи припинення "неподобства" у центрі Києва. Зрештою, гору взяли саме вони.
Критичним моментом стало ухвалення парламентом пакету "диктаторських законів" 16 січня 2014 року. Проголосовані "вручну" закони, котрі жорстко обмежували права громадян на протест, призвели до радикалізації настроїв на Майдані.
Вже 19 січня протестувальники звели барикади на вулиці Грушевського і перейшли до прямих зіткнень з міліцією. Там же за кілька днів з’явилися перші жертви мирного протесту.
Фатальну роль "законів 16 січня" для долі президента Януковича визнають і його колишні соратники, і опоненти.
"Після цих подій процес став абсолютно неконтрольованим", - каже ВВС Україна Борис Колесников.
"Різьба гайки була зірвана. Зупинити цю лавину було вже неможливо", - згадує Ірина Фаріон зі "Свободи".
З тим, що в президентстві Віктора Януковича можна виділили одну вирішальну помилку, не погоджується політолог Михайло Погребінський.
"Останні півтора роки перед кризою Янукович щомісяця додавав собі ворогів у всіх секторах українського суспільства. На момент початку кризи у нього не залишилося опори, крім невеликої команди довірених йому особисто людей. Олігархи його ненавиділи, силовикам, крім найвищої верхівки, він теж довіряти не міг", - каже експерт.
Тому пан Погребінський називає буремні зимові події "контрпродуктивними": "Янукович був приречений, він за рік програв би вибори – і при цьому не потрібні були б жертви".
Сумне свято
9 липня 2014 року немає ніяких даних, про те, де і як святкує свій день народження усунутий президент України Віктор Янукович.
З часу його втечі Росія анексувала Крим, на сході України почалася неоголошена "гібридна війна", але, попри це, в країні відбулися президентські вибори, на яких переміг Петро Порошенко, і Україна підписала Угоду про асоціацію з ЄС.
Рейтинг колись очолюваної Віктором Януковичем Партії регіонів обвалився до катастрофічинх 1,6% станом на 4 липня цього року.
Якщо парламентські вибори відбудуться цього року, колишня наймогутніша сила українського політикуму, побудована за "лідерським типом" і тісно пов'язана з особою Віктора Януковича, туди навряд чи потрапить.
Тому вже зараз колишні її члени створюють нові партійні проекти і вчаться жити без свого, як колись здавалося - біззмінного лідера.