RU
 

Корреспондент: Прості рішення. Уряд Яценюка часом використовує скандальні методи своїх попередників

Корреспондент.net,  22 липня 2014, 09:18
2
1482
Корреспондент: Прості рішення. Уряд Яценюка часом використовує скандальні методи своїх попередників
Фото: АР
Кабмін Ярсенія Яценюка часом вдається до методів, за які критикували уряд його попередника

Реформаторська риторика не заважає уряду Арсенія Яценюка щосили використовувати методи попередників – часом досить скандальні. А кризова ситуація в політиці та економіці дозволяє не дуже обтяжувати себе обґрунтуваннями, пише Дмитро Горулько у №28 журналу Корреспондент від 18 липня 2014 року.

Глава правління НАК Нафтогаз України Андрій Коболєв 10 липня провів зустріч з представниками приватних газовидобувальників. Сторони обговорили пропозицію Нафтогазу – починаючи із серпня закачувати 50% видобутого приватниками газу в підземні сховища, керовані державою. Передбачається, що власники палива зможуть отримати його назад із середини опалювального сезону – починаючи із січня 2015 року. При цьому питання оплати послуг зі зберігання, закачування і підйому зі сховищ газу, які теоретично повинен оплачувати власник ресурсу, технічно опускається.

Погана новина для учасників ринку полягає в тому, що державний монополіст по-чоловічому відкрито лобіює рішення, яке під час перебування прем'єр-міністром Миколи Азарова приймалося урядом в атмосфері секретності, викликало великий резонанс і було скасовано практично відразу ж після того, як ця історія стала надбанням громадськості. Хороша новина – Нафтогаз хоча б готовий порадитися і вислухати протилежну сторону.

Головні пісні про старе

Історія з газом приватних компаній – показовий, але не єдиний приклад того, що уряд реформаторів не гребує використовувати досвід «папєрєдніків», включаючи найбільш неоднозначні ініціативи. Ця тенденція проявилася фактично відразу ж, щойно стихло відлуння перших програмних заяв «уряду камікадзе» Арсенія Яценюка. Ще в березні Кабмін дістав з-під сукна проект введення єдиного уніфікованого акцизу на дизельне паливо в розмірі € 98/1 т замість диференційованої ставки € 46-98 залежно від якості.

Відповідну пропозицію, яка загрожувала звести нанівець увесь сенс диференційованого підходу (імпортер або виробник якіснішого палива платить менше), депутат-регіонал Валерій Омельченко вносив ще у грудні 2013 року. Після палких баталій у міністерствах і парламенті в березні ринку все таки вдалося відстояти дві ставки акцизу. Однак набуття чинності підвищених ставок на початку квітня, що збіглося і з розпалом посівної, і зі стрибкоподібним зростанням цін на заправках через обвал гривні, додало до вартості «дизеля» близько 1,7 грн / 1 л, що стало неприємним сюрпризом для автолюбителів.

Зміна керівництва в Нацбанку загалом не викликала негайного скасування наявних валютних обмежень, що коштували попередньому уряду і керівництву НБУ чималих репутаційних втрат

Іншим привітом з минулого стало введення 0,5%-го збору під час купівлі валюти. Варто зауважити, що зміна керівництва в Нацбанку загалом не викликала негайного скасування наявних валютних обмежень, що коштували попередньому уряду і керівництву НБУ чималих репутаційних втрат.

Відстрочка в шість банківських днів під час купівлі валюти для розрахунків, що додала сивого волосся імпортерам, плавно скорочувалася і була скасована тільки з 1 травня, інші обмеження для приватних і юридичних осіб, включаючи норму, що зобов'язує експортерів продавати 50% своєї валютної виручки, діють досі.

Ідея НБУ коригувати офіційний обмінний курс протягом дня, втім, була прихильно сприйнята експертами, однак викликала колізію на митниці. Митні платежі для різних партій ідентичного товару могли відрізнятися залежно від того, проходили вони оформлення вранці або ввечері, – цей аспект довелося врегулювати окремим законом.

Бюрократичні казуси стали справжньою бідою нової влади, коли мова йде про галузі в цілому. 11 квітня Європейська Бізнес Асоціація заявила про блокування митницею імпорту ліків. Того ж дня стало відомо, що митниця припинила оформлення партій імпортних нафтопродуктів.

У випадку з ліками причина полягала у відсутності чіткого офіційного роз'яснення обкладення ПДВ за єдиною ставкою 7%. Причиною блокування імпорту нафтопродуктів стало те, що 11 липня закінчився термін чинного порядку декларування нафтопродуктів і термін акредитації лабораторій, що контролюють їхню якість, а в новому документі ці аспекти врегульовані не були.

Преференції для окремих бізнес-груп справно зберігаються і продовжуються 

При цьому преференції для окремих бізнес-груп справно зберігаються і продовжуються. Експортери електроенергії все ще мають можливість купувати її на внутрішньому ринку за ціною без урахування дотацій, тобто на 25-30% дешевше оптової. Теоретично це дозволяє закордонним компаніям купувати електроенергію дешевше, ніж українським, єдине відчутна зміна – компаніям Ріната Ахметова довелося поділитися доступом до експортних потужностей.

За тією самою зниженою ціною купують електроенергію феросплавні заводи групи Приват Ігоря Коломойського. Приват зберігає можливість фактично продавати самому собі нафту українського видобутку зі знижкою 15% до ціни імпортних сортів, що дозволяє не платити зайвих податків з продажу. Нафтова галузь, на відміну від газової, взагалі здається якоюсь сліпою зоною, що не потрапляє в поле зору чиновників, що б у ній не відбувалося.

Не забуті й інтереси хімзаводів Дмитра Фірташа – рішенням Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі загороджувальні мита на аміачну селітру з липня підняті з 9,8-11,9% в два-три рази терміном на п'ять років. Таким чином хімзаводи Group DF надійно і на досить довгий термін захищені від конкуренції з боку російських виробників.

В актив уряду можна занести рішення про підвищення тарифів на газ, електроенергію та комунальні послуги для населення

В актив уряду можна занести рішення про підвищення тарифів на газ, електроенергію та комунальні послуги для населення, однак тут ідеться скоріше про виконання рекомендацій кредиторів. Уряд Азарова, як раніше і Кабмін Юлії Тимошенко, роками уникали цих непопулярних кроків усіма правдами і неправдами, що фактично позбавило нинішніх чиновників маневру. Втім, схоже, що сьогоднішні мешканці кабінетів на Грушевського, Хрещатику та ще кількох вулицях столиці пристосувалися до викликів масштабної кризи і навчилися використовувати це як додатковий аргумент.

Те саме рішення про 50% газу приватних компаній виглядає цілком поміркованим кроком на тлі норм закону про особливу ситуацію в енергетиці, що пройшов перше читання у парламенті. Як уже писав Корреспондент, у разі прийняття цього закону держава може отримати право викуповувати взагалі весь видобутий в Україні газ за тією ціною, яку сама і встановить.

Назад в СРСР

Ще більш багатообіцяючою виглядає постанова про введення лімітів на газ для різних категорій споживачів, витяги з якої були оприлюднені Міністерством енергетики та вугільної промисловості 10 липня. У ній, зокрема, передбачається ліміт газу для промисловості в розмірі 7,5 млрд куб. м на період з серпня по березень наступного року.

За даними джерела Корреспондента в Міненерговугілля, тільки в I кварталі 2013 року, який видався далеко не найбільш безхмарним для вітчизняної економіки, українська промисловість спалила понад 6,5 млрд куб. м блакитного палива – майже стільки ж, скільки зараз їй буде відведено на цілих вісім місяців.

Міністерство заявляє про зниження споживання на 30% для підприємств, проте по суті це може виявитися скороченням в рази

Міністерство заявляє про зниження споживання на 30% для підприємств, проте по суті це може виявитися скороченням в рази. Залишається примарна надія, що у тексті документа припустилися помилки або ж мова йде про своєрідну психічну атаку на власників заводів, оскільки повний текст документа поки що не оприлюднений.

Щось подібне, але в м'якшій формі відбувалося минулого року з коксівним вугіллям, коли уряд Азарова ввів квоти на його імпорт, сподіваючись допомогти українським державним шахтам зі збутом. Квоти, що розподіляються між металургами за результатами напружених консультацій, покривали потреби одних компаній, залишаючи мінімум іншим. Навіть більше, сконцентрувавшись на розподілі імпортного вугілля між металургійними підприємствами, Кабмін випустив з уваги такий нюанс, як потреби цементних заводів, що залишилися без квот, а отже, без необхідного їм імпортного вугілля взагалі.

Постанова про квотування імпорту вугілля критикувалася в пресі, оскаржувалася в суді, квоти переглядалися, а потім в кінці року були скасовані, не проіснувавши і дев'яти місяців. Проте ідея повернення до квотування імпорту коксівного вугілля стала однією з перших ініціатив, оприлюднених після зміни керівництва Міненерговугілля минулої весни. Втім, вона так і не була втілена в життя.

Сама ситуація, коли уряд, міністерство чи регулятор галузі може визначати, скільки палива отримає той чи інший завод, нагадує підходи, властиві плановій економіці

Хто і яким чином регулюватиме розподіл газу між українськими заводами зараз, в документі не уточнюється. Однак сама ситуація, коли уряд, міністерство чи регулятор галузі може визначати, скільки палива отримає той чи інший завод, нагадує підходи, властиві плановій економіці. Розподільник ресурсу в особі держави отримує можливість впливати і на обсяг випуску продукції.

Не забуте і населення з бюджетними організаціями: згідно з оцінкою профільного міністерства, в серпні-березні споживання газу цими категоріями складе 14,2 млрд куб. м (у I кварталі 2013-го – 8,3 млрд куб. м). Першою ластівкою, яка провіщає холодну зиму, можна вважати недавнє доручення уряду вивчити можливість зниження нормативної температури в квартирах і будинках на два градуси за Цельсієм з нинішніх 18 градусів.

Неофіційний аргумент на користь будь-якої надзвичайлівки в економіці та енергетиці зокрема божественно простий – «так війна ж». Але варто зазначити, що споживачі тут ризикують опинитися не однією зі сторін, а заручниками газової війни, що виникла через підписання невигідних Нафтогазу контрактів 2009 року і відсутності переконливих аргументів для перегляду їхніх умов.

Навіть такий визнаний майстер регулювання всього і вся в ручному режимі, як Азаров, змушений був по змозі уникати різких рухів і діяти, зважаючи на ймовірний резонанс. Водночас його наступники, які декларують безальтернативність європейського вибору, на практиці ще менше стурбовані тим, чи відповідають їхні дії тим самим європейським стандартам.

Рішучість – невід'ємна риса камікадзе, однак, як справедливо зауважили скептики в соціальних мережах, ніхто не очікував, що настільки безкомпромісний пілот опиниться за штурвалом пасажирського лайнера.

***

Цей матеріал опубліковано в №28 журналу Корреспондент від 18 липня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Читати коментарі