Місто Алчевськ на Луганщині донедавна було чи не наймирнішим на Донбасі. Однак все змінилося після того, як туди перемістилися бойовики "ЛНР" із захопленого українцями Лисичанська.
Місто Алчевськ на Луганщині із самого початку Антитерористичної операції було чи не наймирнішим містом в області. Бойових дій там не вели, а загони місцевих сепаратистів були нечисленні.
Але на початку минулого тижня до Алчевська евакуювалися підрозділи бойовиків самопроголошеної "Луганської народної республіки", яких сили АТО вибили з Лисичанська.
На вулицях Алчевська з’явилася воєнна техніка та озброєні люди, а жителі негайно почали залишати місто.
"Привид"
Бойовики так званої "ЛНР" увійшли до Алчевська 22 липня - в той день, коли українські військові оголосили про звільнення Лисичанська. Саме звідти, як незабаром з’ясувалося, втекло близько тисячі озброєних сепаратистів - батальйон, ватажком якого є Олександр Мозговий, колишній співак чоловічого хору з міста Сватове.
"Вони приїхали рано вранці, на воєнних вантажівках, деякі на легковиках без номерів, оселились у готелі, що в старому центрі, та у студентських гуртожитках (Донбаського державного технічного університету – ред.), на більшості їхніх машин були написи "Батальйон "Привид", - розповідає пенсіонер Микита Петрович.
Ще навесні Алчевськ виявився першим містом Луганської області, де проросійськи мітингувальники-сепаратисти пікетували місцевий відділ СБУ та навіть намагалися його захопити. Це було у суботу 5 квітня, а наступного дня було захоплено будівлю обласного управління СБУ в Луганську. Після цього в Алчевську майже не відбувалося гучних мітингів та "резонансних" захоплень адмінбудівель.
Сепаратисти лише в травні зайняли міський воєнкомат, а в червні - будівлю міської СБУ. Це були представники двох загонів бойовиків "ЛНР": один мав назву "Алчевська дружина імені благовірного князя Олександра Невського", другий - підрозділ луганського батальйону "Зоря". Однак бойовиків було небагато - не більше сотні на все місто - і їм бракувало зброї, розповідає колишній військовий Володимир, чий знайомий пішов у "Зорю" добровольцем.
"Автоматів у тих бійців мабуть й півсотні не було, мало не билися за них", - каже пан Володимир.
За його словами, ці батальйони створили дві комендатури, кожен – власну, та впровадили у місті комендантський час, з 22.00 до 6.00. Комендатури постійно між собою сварилися, чим тішили городян, які не дуже серйозно ставилися і до них, і до їхніх наказів. До того ж, на відміну від інших міст, жодного блокпосту на алчевських дорогах місцеві вояки не встановили.
Спротив населення
Але все змінилось, коли у місті з’явився батальйон "Привид". Вулицями почали їздити бойовики із автоматами, зенітками та іншим озброєнням. А біля житлових районів терористи побудували щось схоже на вогневі точки.
Переговори із бойовиками нібито провели представники алчевської мерії та акціонерів найбільшого в місті підприємства Алчевського металургійного комбінату. Вони попросили бойовиків залишити Алчевськ, повідомило поінформоване джерело, близьке до керівництва міста. Але бойовики йти відмовились.
Ввечері того ж дня, коли в Алчевськ зайшов "Привид", в місті з'явилися листівки із закликами до терористів йти геть, та до містян – гнати "Привид". Одну листівку якийсь сміливець наклеїв на стіні захопленої будівлі місцевої СБУ, поверх наказу так званої "комендатури" про "мобілізацію" до лав "армії ЛНР".
Ще були листівки з підписом "Ініціативна група жінок", які закликали мешканок Алчевська зібратися біля готелю, де оселилися бойовики, щоб умовити їх піти з міста.
Жіночий пікет зібрався вранці в суботу 26 липня. Близько двадцяти жінок навпроти входу до готелю розгорнули плакати: "Ми вас не кликали", "Залиште нас у спокої!" "Ідіть, будь ласка!". Миттєво на ґанку з’явилися озброєні чоловіки.
"Було лячно, вискочили двадцятеро у плямистій формі із автоматами, кілька з них пересмикнули затвори", - розповіла учасниця пікету Олена. За її словами, один вояка намагався переконати натовп і заявив, що "укрівська армія має наказ знищити міста, а ми вас захищаємо". На це йому відповіли, каже Олена, що у нас інша інформація, і такий наказ прийшов з іншого боку.
"Той дуже рознервувався і чомусь заявив: "Що ви думаєте, Путіну потрібна ваша Україна?". На це відповіли: "Йому мабуть не до України, якщо половина Росії живе без каналізації". Після цих слів бойовик замовк та пішов геть", - розповідає Олена.
Пікет тривав близько п’ятнадцяти хвилин. Жінки розійшлися, бо бойовики почали їм погрожувати і заявили, що з міста не підуть.
Паніка
Комунальні ЗМІ Алчевська (газета, радіо, телебачення) та місцева влада від початку бойових дій на Луганщині вдавали, що містян це не торкнеться і про озброєних чоловіків у місті не говорили. Не повідомили й про те, що у місті з’явився "Привид" та важка зброя.
"Раніше ми сподівалися, що бойових дій у Алчевську не буде, бо тут розташований металургійний комбінат, половина його належить російському власнику. Ми вважали, що проросійські бойовики не наважаться псувати це підприємство і воювати біля нього не будуть", - розповідає працівник Алчевського меткомбінату Микола.
Однак настрої почали змінюватися декілька тижнів тому, коли стало відомо, що через обстріл загорівся Лисичанский нафтопереробний завод, який повністю належить бізнесменам з Росії. А коли алчевці дізналися, що біля НПЗ воювали ті самі бойовики "ЛНР", які відступили до їхнього міста, в Алчевську почалася паніка.
Тільки за останній тиждень з Алчевського меткомбінату звільнилася майже тисяча працівників (всього там працює близько 15 тисяч). Разом із сім’ями вони виїхали з міста. Вперше за останні роки підприємство оголосило про вільні вакансії, повідомило джерело на комбінаті.
Вже по обіді, в день коли в місто прибув батальйон "Привид", на залізничному вокзалі зібралася ледь не половина Алчевська. У величезних чергах біля кас городяни зізнавалися, що хочуть взяти квитки хоч кудись.
"Такого я ще не бачила, - каже начальник місцевого залізничного вокзалу Ірина Слинявук. - У нас повний аврал, у нічну зміну доведеться когось викликати, щоб продати квитки усім охочим".
Однак через бойові дії з 26 липня всі залізничні міжобласні рейси з Алчевська було скасовано, відтоді залишилась лише можливість виїхати з міста автобусом.
Саме так вирішила евакуюватися вчителька Анастасія. Вона протягом одного дня звільнилася з роботи, зібрала речі та залишила улюблену кішку сусідам. У дорогу вирушила разом із 14-річною дочкою, пощастило, що у автобусі були вільні місця, каже вчителька.
"Автобус надає міська турфірма, він їде до Бердянська. А звідти ми самостійно поїдемо до родичів у Маріуполь. До останнього не думала, що поїду. Але дуже злякалася, не хочу вмирати", - зізнається пані Анастасія.
Порожні полиці
З Алчевська за останній тиждень виїхали сотні жителів. Ті, хто лишився, закуповують продукти і запасаються водою. Її подають за графіком, по кілька годин вранці та ввечері, бо під час боїв були пошкоджені насосні станції водогонів, що забезпечують водою місто, кажуть в алчевській мерії. Мінеральна та питна вода в магазинах скінчилась тиждень тому.
Також в магазинах майже добігли кінця запаси продуктів. Подекуди з полиць зникли навіть сіль та макарони. В продажу є хліб, яйця, чай, овочі, горілка, заморожені риба, пельмені та вареники, є м’ясо від фермерських господарств, а також ковбаса, бо в сусідньому Перевальську працює м’ясокомбінат, але молочних продуктів немає взагалі, розповіла продавець одного з алчевських продуктових магазинів Ольга.
"Воюють вже на всіх напрямках від Алчевська, водії бояться до нас їхати, бо дуже небезпечно, тому ніхто з постачальників найближчим часом навіть не обіцяє привезти продукти. Але ж найбільше бояться пограбувань з боку "ополченців", через це цигарки та пиво взагалі ніхто не постачає майже місяць", - каже пані Ольга.
В Алчевськ майже не завозять газети, припинив виходити міський муніципальний тижневик.
"Як далі жити, - журиться підприємець Марія Семенівна, вона продає газети на одній з центральних вулиць Алчевська. – Дочці із зятем треба допомогти. Вони поїхали біженцями до Росії, казали там їм обіцяють житло, матеріальну допомогу, а вчора подзвонили, просять прислати грошей".
До дефіциту товарів додалася нестача готівки, бо більшість банкоматів в місті не працюють. Відділення банків не обслуговують клієнтів: вони тимчасово закрились, бо теж бояться пограбувань.
"Мені перераховують зарплатню на банківську картку, але банкомати мого банку відімкнені, є тільки один банкомат на все місто, який обслуговує картки всіх банків, щоб отримати триста гривень, я була змушена вистояти майже годину у черзі", - розповідає жителька Алчевська Оксана.
У покупців є можливість розплатитися банківською карткою лише в продовольчих супермаркетах, банківські термінали працюють тільки там, але таких магазинів в місті менше десяти.
У всіх інших крамницях та на ринку приймають лише готівку, до того ж ціни на продукти стрімко зросли. Десяток яєць тепер коштує 15 гривень, кілограм курячого філе – майже 60 гривень, свинини – 85 гривень, картоплі – 9-10 гривень.
Із господарчих товарів, за словами продавця одного з магазинів, великим попитом зараз користуються сірники, свічки, та монтажний скотч. Свічки - бо в місті тепер часто вимикають електрику, а скотчем городяни заклеюють вікна – зміцнюють скло в очікуванні обстрілів.
Між тим жителі Алчевська майже припинили сплачувати за житло та комунальні послуги. Попри брак коштів, комунальники відремонтували міські бомбосховища та завезли туди запас води, а представники міської влади проінспектували медичні заклади та міський морг, повідомило джерело в алчевській мерії.