Фото: AP
Українські військові продовжують наступ на Донбасі
Іноземні видання продовжують відслідковувати ситуацію в Україні та її вплив на розстановку сил на світовій арені.
Навіщо Путін готує "гуманітарну допомогу"? - The Washington Post
У виданні вважають, що поки неясно, чи достатньо угоди з надання гуманітарної допомоги Україні під егідою Червоного Хреста, щоб стримати Росію від військового вторгнення в Україну.
Мотиви чергової ескалації і тривалих спроб втручання з боку Росії, на думку журналістів, цілком зрозумілі.
В районах, які утримують сили Кремля, у наявності не «гуманітарна криза», як він стверджує, а загроза того, що українська армія разом з воєнізованими формуваннями здобуде військову перемогу. Представники влади заявляють, що київські війська оточили міста Донецьк і Луганськ, де зосереджені залишки сил, що користуються підтримкою Росії, а перед цим вони звільнили три чверті території, яка перебувала під контролем повстанців.
Тож Путін зіткнувся із загрозою провалу своїх ставлеників, і ця обставина може не тільки послабити його хватку на Україні, а й призвести до політичних проблем усередині Росії, де державна пропаганда роздуває націоналістичні пристрасті у зв'язку з українською кризою.
Західні лідери, схоже, погодилися з доводами Порошенка про те, що мета військової операції української армії - не в тому, щоб здобути перемогу над Росією, а в тому, щоб врятувати Україну. Якщо сили Путіна зуміють утримати під своїм контролем якусь частину території, російський президент зможе невизначено довго перешкоджати стабілізації в Україні, як він робить в інших «заморожених конфліктах», ведучи підривну роботу проти сусідів Росії.
Як знайти мирний вихід з українського кризи - "The Financial Times"
Колишній посол Великобританії в Москві Родрік Брейтуейт вважає, що для мирного вирішення конфлікту для початку потрібно подумати про те, чим все це хочуть закінчити.
А хочемо ми того, щоб Україна була в злагоді із собою і зі своїми сусідами. На все доступне для огляду майбутнє питання про її членство в НАТО не може навіть розглядатися. Крим залишиться російським. Але для початку треба домогтися припинення вогню. Потім треба буде зайнятися невідкладними питаннями врегулювання. А це взаємовигідні торговельні зв'язки між Україною та її сусідами, включаючи ЄС і Росію; серйозні зусилля зі стабілізації її економіки; додаткові гарантії прав російськомовного населення; можливо навіть, якась обмежена автономія із збереженням цілісності української держави; і нарешті, припинення іноземного втручання в українські справи.
Важку проблему нейтралітету можна вирішити за рахунок конституційного положення про те, що Україна залишатиметься неприєднаною державою, якщо дві третини її населення не проголосують за зміну цього статусу.
Рівень підтримки вступу до НАТО серед українського населення ніколи навіть близько не підходив до цієї цифри. Для здійснення змін доведеться дочекатися змін у громадській думці і, звичайно ж, зміни в демографічному співвідношенні між тими українцями, які дивляться на Росію і тими, хто дивиться на Захід. Щось схоже було присутнє у важливій угоді, що принесла мир у Північну Ірландію: це була ідея про те, що вона не стане частиною Республіки Ірландія, поки так не вирішить більшість її населення. Росіяни, що шукають вихід із ситуації, що склалася, можуть погодитися на таку пропозицію. Для західних яструбів цього також має бути достатньо.
Переговори через посередника дозволять росіянам і українцям вести розмову, маючи між собою буфер. Головне - перевести дані зусилля в площину практичних справ до того, як насильство вийде з-під контролю.
Перемога у війні на Донбасі ще не привід для радості українців - TheTimes
Краще, коли погані хлопці програють, ніж виграють. Але це не обов'язково є причиною для радості. Перспектива того, що підтримуване Росією повстання в Україні пошириться на північ і захід від Криму, і ймовірність повномасштабної громадянської війни зменшилися.
Але кінець найбільш кровопролитного конфлікту в Європі з часів війни у колишній Югославії (або перерва в ньому) - не найкраща причина для свята
Щоб виграти війну, українські влада уклала дві угоди з дияволом. Одну - з олігархами - магнатами, що володіють політичним впливом, котрі ненавиділи розбійницький режим Януковича, але не викликають особливої довіри, коли мова заходить про створення керованого законом, відкритого суспільства.
Іншу - з "ополченням" добровольців. Що буде з ними, коли боротьба закінчиться? Мародерство банди грубих, самовпевнених озброєних людей, які очікують, що з ними будуть поводитися як з національними героями, будуть підривати тендітну політичну систему країни, а не зміцнювати її, вважає журналіст Едвард Лукас.
Відновлення зруйнованих будинків, доріг, шкіл та лікарень, на думку журналіста, ляже важким тягарем на порожню державну скарбницю, не кажучи вже про те, щоб покращити суспільні послуги в достатній мірі, щоб пробудити лояльність і ентузіазм у населення.
Що принесе конфлікт з Росією енергетиці ЄС? - Slate.fr
Підйом напруженості у відносинах між Європейським Союзом і Росією на тлі українського конфлікту неодмінно відіб'ється на енергетиці. Москва не може залишити без відповіді економічні санкції, які прийняли наприкінці липня в Брюсселі для того, щоб вдарити російськими (насамперед, фінансовими) інтересами. Першою реакцією Москви вже стала заборона на імпорт продовольства з європейських країн. Однак справжня ахіллесова п'ята Європи в нинішньому протистоянні - це енергетика. В першу чергу це відноситься до залежності ЄС від поставок російських вуглеводнів і, зокрема, газу.
Крім того, час працює на Москву: у міру виснаження резервів у Північному морі (вони в будь-якому випадку в десять разів менше російських) Європа буде все більше залежати від постачальників енергоносіїв інших країн на чолі з Росією. Тому їй потрібно без зволікання розглянути альтернативні рішення. Проте вони дійсно існують.
Таким чином найбільш залежні від російського газу держави зможуть отримати необхідне їм паливо по інших каналах.
«Нам потрібно завершити формування внутрішнього енергетичного ринку, поліпшити інфраструктуру, бути раціональнішими у використанні енергоресурсів і краще освоювати ті, що є у нас в розпорядженні», - наполягають в Європейській комісії, немов забувши, що європейський енергетичний ринок давно увійшов у число її найгучніших невдач.
Хай там як, конкретні дії все одно необхідні. У Брюсселі вже зараз відзначають «33 критично важливих для енергетичної безпеки ЄС інфраструктурних проекти». Вони входять до числа 250 основних транс-європейських інфраструктурних програм, на реалізацію яких вже був виділений бюджет в 5,85 мільярда євро на період з 2014 по 2020 рік.
Таким чином, в осяжному майбутньому Європа може почати з активнішого використання наявних у неї газових сховищ, які поки що зайняті менш ніж наполовину. Крім того, вона може створити для цього нові об'єкти і сформувати тим самим достатні запаси газу на випадок кризових ситуацій, як це вже було зроблено в паливній сфері.