Ангела Меркель під час зустрічі з Петром Порошенком у Києві 23 серпня
Над Східною Україною нависла загроза подальшої ескалації. Німецька канцлерка тим часом робить ставку на дипломатію і подає тим самим чіткі сигнали не лише Києву, але й Москві, вважає Бернд Йоганн, головний редактор Української служби DW.
Чи можна уникнути подальшої ескалації? Наскільки великою є загроза відкритої війни між Росією та Україною? Хто хоче робити висновки із київського візиту Ангели Меркель, має ще раз подивитися на актуальну драматичну ситуацію в Україні. Щодня в боях на Сході України вмирають люди, і масштаб горя може суттєво зрости, якщо українська армія піде на штурм великих міст Донецька та Луганська та, ще гірше, якщо Росія відкрито долучиться до війни військовим способом.
Те, що Меркель у цей напружений момент відвідала Київ, стало сильним сигналом для всіх сторін конфлікту. Своїм візитом за день до Дня незалежності України, коли країна згадує про звільнення від радянського панування, федеральна канцлерка чітко продемонструвала, що суверенітет та право на самовизначення України треба поважати - у тому числі й Москві.
Меркель наполягає на політичному вирішенні. Вона та Президент України Порошенко, який її приймав, були одностайні в тому, що останні дипломатичні потуги з метою розв’язання конфлікту не повинні закінчитися провалом.
Єдність між Меркель та Порошенком
Глава німецького уряду демонстративно стала на бік Порошенка. Меркель пообіцяла значну фінансову підтримку, яка має бути використана передусім для відбудови зруйнованої інфраструктури Східної України та для забезпечення всім необхідним переселенців. Порошенко використав для позначення цього словосполучення "план Меркель" як алюзію на "план Маршала", за допомогою якого було підтримано відбудову Європи після Другої світової війни. Порівняння, можливо, й занадто сильне, але воно демонструє, яку скруту український президент вбачає у власній країні.
Меркель та Порошенко знають, що конфлікт не можна вирішити лише військовими методами. Для цього необхідні політичні концепції. Український президент хоче й надалі триматися за свій мирний план для східних регіонів держави, який передбачає, зокрема, пропозиції децентралізації. Та йому, як і Меркель, зрозуміло, що реалізувати подібні плани можна лише тоді, коли до мирного врегулювання долучиться Росія.
Надія на поступки в Росії
Це стосується передусім припинення вогню, якого наразі домагаються і яке може лише тоді бути дієвим, коли через кордон із Росією до України більше не потраплятимуть зброя та бійці. Адже таким чином Росія суттєво долучається до війни в Східній Україні. Водночас Кремль нині за допомогою нових провокацій бойкотує всі спроби міжнародного посередництва у конфлікті. Востаннє Москва використала для цього спірний гуманітарний конвой, який проникнув на територію України без дозволу Києва за день до візиту Меркель.
Федеральна канцлерка висловила свій протест проти таких дій - зокрема у телефонній розмові із президентом Росії Путіним. Тепер вона демонстративно підкреслила значення державної єдності та суверенітету України своїм візитом до Києва і подала таким чином черговий важливий сигнал - рівно через 75 років після підписання "Пакту Молотова-Ріббентропа" (угоди про ненапад між СРСР на гітлерівською Німеччиною). За допомогою цього пакту два диктатори поділили між собою Східну Європу і провели таким чином нові кордони всупереч волі народів.
За кілька днів у білоруській столиці Мінську під час запланованої зустрічі українського президента Петра Порошенка із господарем Кремля Володимиром Путіним за присутності представників ЄС можна буде побачити, чи можливе зняття напруги в актуальній ситуації. Меркель під час розмов у Мінську присутньою не буде. Однак вона використала свій візит до Києва, аби дати Путіну чітко зрозуміти, що кордони в Європі потрібно поважати та що дипломатія є єдиним шляхом до миру у Східній Україні.
Джерело: Українська служба DW