Німецький політолог Андреас Умланд розповів про шанси припинення вогню на сході України, про перспективи "замороженого конфлікту" на Донеччині та Луганщині й санкцій проти Росії.
- Пане Умланде, на вашу думку, що могли би означати сьогоднішні заяви з Києва про домовленості президентів Порошенка і Путіна про, як сказали у прес-службі українського президента, "режим припинення вогню"?
- Складно сказати, адже в нас немає запису цієї телефонної розмови між Путіним і Порошенком. Але можна виходити з того, що Україна зацікавлена в мирному рішенні конфлікту, адже Росія має велику військову перевагу. І Росія за останні два тижні дала зрозуміти, що готова застосовувати у цьому конфлікті регулярні війська. Тож, власне, Україні залишається лише шукати невійськове рішення.
- Чи можна вже говорити про те, що означає цей сигнал? Робити якісь висновки із заяв? Адже зовсім нещодавно Путін говорив навіть про державність для "Новоросії". І чи не випадково, що ця новина з'явилася саме тепер, після тижнів ескалації в конфлікті, але напередодні саміту НАТО, напередодні можливого запровадження жорсткіших санкцій проти Росії?
- Я вважаю, немає сенсу спекулювати щодо того, що саме означає той чи інший сигнал. Якщо це в інтересах Росії - трохи знизити градус напруги, щоб, можливо, уникнути жорсткіших санкцій ЄС чи досягнути їхнього скасування, тоді я можу уявити, що є гарні шанси на припинення вогню. Але це складно оцінити. І водночас, якщо Захід запровадить жорсткі санкції, які справді поцілять по російській економіці чи російських можновладцях, тоді Росія точно буде сильніше зацікавлена у пошуку мирного рішення, ніж якщо не буде жодних або будуть тільки обмежені санкції. А риторику Путіна не потрібно сприймати особливо серйозно, адже в минулому було багато заяв, які потім небагато важили.
- Чи могла би перспектива припинення вогню і відступ військ АТО призвести до "замороженого конфлікту" на території Донеччині та Луганщині?
- Одна з проблем в разі припинення вогню полягає в тому, що незрозуміла кінцева мета. Чи це, справді, був би заморожений конфлікт і, так би мовити, фіксація втрати нової частини території для України. Чи це справді був би шлях до вирішення конфлікту. У будь-якому разі, ймовірно, варто було б вітати припинення вогню. Хоча потрібно дуже точно роздивитися, про яке велике політичне рішення у підсумку такого припинення вогню йдеться.
Якщо подібно до Криму це було би просто новою анексією - чи то де факто, чи то де юре, тоді, звісно, це не в інтересах українського керівництва. І без того стоїть питання, яким є взагалі інтерес Росії у всіх цих діях. За бажання Росія могла б анексувати ці території набагато раніше. Виникає припущення, що їй ці території не потрібні, а йдеться радше про використання конфлікту з тим, щоб дестабілізувати Україну.
- Наскільки реалістичним, на ваш погляд, розвиток подій в Україні подібно до того, що ми спостерігали в Придністров'ї, в Грузії?
- За яким саме сценарієм розвиватиметься ситуація, сказати складно. Чи могла би бути псевдодержава, як у випадку з Придністров'ям, Південною Осетією та Абхазією, чи формально ці частини могли б залишитися українськими, але де факто були б під російським контролем, що буде - сказати складно. Питання і в тому, як це собі уявляє Київ, якщо справді буде неможливо встановити повний контроль над Донбасом, то що тоді взагалі буде в інтересах Києва? Чи хотів би Київ за таких умов все ще нести відповідальність за ці регіони, чи, можливо, відмовитися від них і зосередитися на реформуванні решти України?
- Чим би ви пояснили те, що Захід не дуже квапиться з допомогою Україні. Військової допомоги немає і кажуть, що не буде. А також немає поспіху із санкціями.
- На мою думку, є дві причини. По-перше, досі залишається певна неоднозначність з інтерпретацією конфлікту в Україні, адже і досі чимало людей у ЄС вважають, що це все громадянська війна, куди ЄС не має втручатися. Другий фактор - економічні інтереси. Низка країн залежні від постачання російської нафти та газу. До того ж, політики не квапляться йти на конфлікт з Росією, оскільки побоюються за підтримку власного населення. Але я вважаю, що з кожним днем, з яким чіткіше видно залучення Росії у події в Україні, зростатиме і підтримка жорсткіших санкцій.
- Україна не є членом НАТО, тому не може розраховувати на військову допомогу від Альянсу. Але у Києві кажуть про можливість одержання особливого статусу відносин з НАТО. Чи можливо це? Що б це могло дати для підтримки України?
- Я побоююсь, що чогось такого не буде, або що це не матиме великих наслідків. Асоціація з НАТО насправді мало що означатиме. Все, що перебуває за межами повноцінного членства в НАТО, залишатиме Альянсу простір для рішень, що саме робити. Організація і зараз могла би допомагати Україні, якби хотіла, для цього не треба особливий статус відносин з НАТО.
Джерело: Українська служба DW