Про створення агентства в Києві думали ще в середині серпня, проте процес затягнувся до початку вересня.
Перший і поки що єдиний голова Держагентства з відновлення Донбасу, Андрій Ніколаєнко, розповів Корреспонденту про масштаби збитку, шляхи відновлення регіону, а також про причини свого звільнення, пише Вероніка Мелкозерова у №42 видання від 24 жовтня 2014 року.
Змінити кабінет першого заступника губернатора Донецької області на посаду глави новоствореного Державного агентства з відновлення Донбасу Андрій Ніколаєнко погодився місяць тому. Зайняти непросту посаду йому запропонував «регіональний» віце-прем'єр Володимир Гройсман.
Про створення агентства в Києві думали ще в середині серпня, проте процес затягнувся до початку вересня. Але вже в жовтні Ніколаєнко написав заяву про звільнення. Причина – набуття чинності закону про люстрацію, який уже викликав у суспільстві та чиновницькому середовищі неоднозначну реакцію.
Ніколаєнко належить до тієї групи, яка вважає закон популістським. Екс-глава агентства потрапляв під дію закону тільки тому, що працював на керівних посадах у Кіровоградській облдержадміністрації за президента Віктора Януковича. Хоча до цього він обіймав посаду радника прем'єр-міністра Юлії Тимошенко. Саму процедуру очищення влади Ніколаєнко вважає неправильною і тому вирішив залишити держслужбу, поки люстрація не дісталася до нього.
З Ніколаєнком Корреспондент зустрівся в холі готелю Hyatt. Він вибачився, що без краватки, – щойно повернувся із занять у тирі.
- Що являє собою Державне агентство з відновлення Донбасу?
- Звучить це красиво і, до речі, у багатьох уже викликає бажання його очолити. Але формально це поки що три папірці. Перший – рішення Кабміну про створення агентства, другий – наказ про моє призначення, третій – наказ про звільнення. Ніяких положень, нічого ще детально немає. Агентство як державний орган поки що не існує. Навіть офісу немає.
- Виходить, ви поки тільки розробляли методики роботи агентства?
- Не зовсім. Було підготовлено і надіслано до Кабміну на затвердження положення про агентство, штатний розклад, проект структури, знайдено приміщення. Думаю, відставка злегка пригальмує процес становлення агентства. Сьогодні це ще не держструктура, а скоріше, група людей, які працюють на волонтерській основі. Однак зазначу, що вже здійснена велика робота з оцінки збитків у регіоні.
- Що саме вдалося зробити?
- Зробили дорожню карту руйнувань, а також розробили механізм залучення міжнародної допомоги та розподілу коштів між територіями. Нашим завданням було зібрати інформацію про потреби людей та установ Донбасу, перевірити ще раз його і порівняти з реальною необхідністю. Також аналізували, в які місцевості люди не поспішають повертатися. Не будемо ж ми будувати школи і дитсадки там, де поки не буде жителів. Ще була проведена серйозна робота з донорами щодо залучення коштів на відновлення Донбасу.
- Які організації погодилися виділити кошти? На яких умовах?
- Ми провели переговори з усіма нашими партнерами – провідними гравцями на міжнародному ринку. Згоду дали Світовий банк, Європейський інвестиційний банк, ЄС, Європейський банк реконструкції та розвитку та ПРООН.
З місією цих організацій попрацювали тісно впродовж тижня, розкрили їм очі на проблему, надавши фотографії та звозивши на місця. Вони мали можливість особисто поспілкуватися з переселенцями.
Всі інвестори зазвичай розпочинають співпрацю тільки у постконфліктній ситуації і виділяють гроші лише на певні об'єкти, відновлення яких їм здається першорядним. Ми ж перебуваємо в ситуації конфлікту, що триває
Головна умова донорів – кошти будуть виділені, коли українська сторона знатиме масштаби руйнувань і зможе назвати точну суму, якої потребує. Всі інвестори зазвичай розпочинають співпрацю тільки у постконфліктній ситуації і виділяють гроші лише на певні об'єкти, відновлення яких їм здається першорядним. Ми ж перебуваємо в ситуації конфлікту, що триває.
Інший важливий момент, на який звернули увагу наші партнери, – зруйновані об'єкти необхідно не тільки відбудувати, а й поліпшити. Це основна вимога ООН і Світового банку: «Не намагайтеся відбудовувати все по-старому!». І ми це самі розуміємо. Якщо була зруйнована цегляна стіна, то ми не будемо відбудовувати цегляну кладку під шифером, а використаємо теплозберігальні матеріали для стін і покрівлі, замість скла вставимо склопакети. Але це все потім. Зараз завдання закрити віконні прорізи і полагодити покрівлю, щоб перезимувати.
- Розібралися, скільки потрібно і на що?
- Спочатку потрібно розуміти, хто і на які об'єкти готовий виділити кошти. Щоб не вийшло так, що європейці кажуть: «Даємо вам на відновлення ЖКГ», а ми в цей час запустили такий самий процес за рахунок українського бюджету і потім нам не вистачить, наприклад, на відбудову приватних будинків. Ми повинні розуміти, які обмеження у міжнародних донорів, на що вони готові давати гроші в першу чергу.
Необхідно розібратися, на що ми можемо використовувати гроші з бюджету України, а на що повинні шукати приватні кошти. Скласти всю цю мозаїку – ось завдання агентства
Необхідно розібратися, на що ми можемо використовувати гроші з бюджету України, а на що повинні шукати приватні кошти. Скласти всю цю мозаїку – ось завдання агентства.
На соціальну інфраструктуру підуть кошти з безповоротної допомоги, тобто гранти, а ось заводи і фабрики, більша частина яких на Донбасі перебуває у приватних руках, доведеться відновлювати за рахунок кредитних ресурсів. До речі, під час зустрічей озвучувалися привабливі умови кредитів. Європейці нарешті гнучко підійшли до питання.
- Ви сказали, що допомога піде, тільки коли Україна зможе оцінити точну суму завданого збитку. Проте раніше вже звучали цифри. Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк у серпні говорив про 8 млрд грн. Гройсман озвучив суму 12 млрд.
- Які 8 млрд? Чому не 28 млрд? Треба чесно визнати, що ми до цього часу не знаємо, скільки знадобиться грошей на відновлення. Потрібно розуміти, що раніше озвучені суми – це ціна за відновлення інфраструктури тільки звільнених від сепаратистів територій. Та й то кожного дня з'являються нові відомості і сума змінюється. Ні ми, ні наші партнери не збираємося вкладати кошти під автоматами. Тому поки не буде миру і стабільної ситуації, ніхто нічого на території, зайнятій бойовиками, робити не стане. Займаються поки що звільненою територією.
Я обережно можу назвати суму, потрібну на відбудову цих міст і сіл, – це близько $ 2 млрд. Коли прем'єр чи хтось інший дає оцінку масштабам руйнувань, у тому числі і на окупованій території, то у мене як у людини, яка цим безпосередньо займалася, була на місцях, вивчала, виникає питання: а хто писав ці цифри? Люди, які сидять у Києві? Або зателефонували туди і там зі стелі їм назвали якісь цифри?
- Сума значна. За таких грошей може виникнути спокуса відщипнути від них що-небудь. Не стикалися ви, оцінюючи шкоду та збираючи заявки, з тими, хто намагався на цьому нажитися?
- Не знаю, чи можна точно стверджувати, однак сумнівні випадки були. Наприклад, у Києва вимагають 5 млн грн на відновлення якоїсь школи, а тим часом вона вже відновлена за 2 млн. Або ще приклад. Міст підірваний, і для того щоб його відбудувати, просять близько 50-60 млн. Коли ж сіли робити проект, вивчили документацію, стало очевидно, що його можна і за 10 млн зробити.
У багатьох є велике бажання поспекулювати на важкій ситуації, але, сподіваюся, не вийде. Агентство, яким я поки ще керую [до приходу наступника], збиратиме адекватні побажання і зіставлятиме їх з необхідністю.
- Ви маєте намір комусь відмовляти в заявках на допомогу?
- Це складно, але все таки необхідно. Люди іноді не розуміють, що все і відразу відродити неможливо. Це можна простежити за заявками деяких мерів міст, які до нас почали надходити.
Приміром, було в містечку три школи, і всі вони постраждали від обстрілів. Просять відновити відразу всі три. Держава не може задовольнити запит цілком, не перевіривши наповнюваність цих шкіл. З'ясовується, що кожна розрахована на 800-1.000 дітей, а в місті лише 2.000 школярів. І як результат, всі три школи були недоукомплектовані. Відновлювати все і відразу не має сенсу, та й немає такої можливості. Потрібно зрозуміти, що відбудовувати в першу чергу.
- До речі, про ресурси. Суспільство розділилося в питанні відновлення Донбасу. Багато хто вважає, що Україна не повинна витрачатися на жителів, які не хочуть бути в її складі. Яка ваша думка з цього приводу?
- Відновлювати Донбас однозначно зобов'язана Україна. Влада має брати гроші з бюджету, залучати міжнародну допомогу. Й у Росії кошти взяти, але не просити, а вимагати через суд як матеріальну компенсацію. Є багато доказів того, що російські солдати воювали на нашій території, а отже порушували всілякі норми міжнародного права і приносили руйнування.
З приводу суспільства, що розділилося, вважаю за необхідне кожному задати собі запитання: Донбас – це Україна чи ні
З приводу суспільства, що розділилося, вважаю за необхідне кожному задати собі запитання: Донбас – це Україна чи ні? Якщо більша частина українців скаже так, то діватися нам нікуди. Своїх громадян потрібно рятувати. Тому подобається, не подобається – дістали з кишені і платимо.
На травневому референдумі за ДНР проголосувало максимум 30%, і хотіли вони не в Росію, а хотіли незалежності від київської влади. А все тому, що Київ тоді був ще слабкий і неорганізований. Як наслідок, програв потужній російській пропаганді в інформаційній війні.
- Якщо ви вже глибоко вивчили суть проблеми, то чому подали у відставку?
- Я вирішив піти в той день, коли Президент України підписав закон про люстрацію. Вважаю його недопрацьованим і не зовсім європейським. І це не тому, що я підпадаю під його дію. Мені 35 років, я себе в житті ще знайду.
Упевнений, влада потребує очищення від корупції, але не такими радикальними методами. Адже люструють не тільки злодійкуватих і нечесних, а й висококваліфікованих фахівців, які багато років гідно служили державі, не крадучи. У чому їм не пощастило, так це залишатися на своїй посаді за певного президента. Для таких державних службовців це життєва катастрофа, яка має місце тільки тому, що цього вимагають люди з прапорами.
Під тиском натовпу не можна приймати рішення державної ваги. Закон не продуманий, за нього проголосували, не читаючи. Не можна, якщо болить палець, відсікати руку – а у нас рубають руку. А як потім жити без руки?
- Як все-таки врегулювати ситуацію на Донбасі?
- В першу чергу необхідно припинити анархію. Не йти на повідку в натовпу з прапорами і не використовувати цю юрбу на свій розсуд. Потрібно застосовувати тільки цивілізовані методи. В іншому разі ми повторимо період початку ХХ століття, коли українську державність зруйнували псевдопатріоти. Зрештою прийшла Червона армія і, як вміла, навела порядок. Правда, свій. Ми зараз дуже ризикуємо нарватися на другий візит «Червоної армії», якщо не візьмемо себе в руки і не станемо мислити тверезо.
***
Цей матеріал опубліковано в №42 журналу Корреспондент від 24 жовтня 2014 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.