Іноземні видання продовжують аналізувати головні світові події.
Плаваючий рубль - BBC
По суті справи, Банк Росії зараз робить те, відмову від чого він декларував з кінця минулого року: вручну регулює курс рубля, хоча вже з 1 січня 2015 року, тобто через два місяці, повинен повністю відмовитися від цієї практики, пише британське видання.
Вільно плаваючий рубль - це, незважаючи на всі труднощі російської економіки, як і раніше пріоритет монетарної влади. В ЦБ поділяють модну зараз в розвинених країнах концепцію інфляційного таргетування. Це значить, що приділяти увагу треба не стільки підтримці стабільного курсу, скільки контролю над інфляцією. Проблема в тому, що в результаті й інфляція все одно зростає (8% до кінця року замість запланованих 5%), і курс національної валюти знижується. І коли припиниться це захоплююче оновлення цифр, абсолютно незрозуміло, зазначає видання.
Почуття незахищеності - Foreign Affairs
Російські лідери напевно кажуть правду, коли стверджують, що в основі дій Москви в Україні лежить страх і відчуття незахищеності. Марш НАТО на схід за цілком зрозумілих причин привів до того, що Росія почувається ізольованою і обложеною, не маючи надійних партнерів з переговорів. Ніхто не міг передбачити, що український уряд впаде під революційним напором, і що західні країни поставляться до цієї революції з симпатією. Реакцію Росії можна засуджувати і критикувати, але її не можна вважати несподіваною, зазначає американське видання.
Оскільки всі пропозиції щодо врегулювання кризи в Україні певною мірою залежать від співпраці Росії, політичним керівникам необхідно засвоїти головний урок 1990 року: якщо Вашингтон хоче знизити напруженість у відносинах з Москвою, йому треба суттєво обмежити присутність НАТО на сході. Для досягнення цієї мети керівництво НАТО має протистояти закликам про посилення військової ролі альянсу в Східній Європі та про підготовку до військового суперництва з Росією. Лише в цьому випадку НАТО зможе надати Росії надійні запевнення про свої наміри, що заслуговують на довіру. Як і в 1990 році, слова без практичних дій нічого не значать, пише видання.
Первісний страх- Die Welt
Первісний страх Європи перед можливим вторгненням зі Сходу прокидається в деяких головах. Вся європейська культура з часів античності сповнена описів нападів персів, гунів, монголів, турків. Люди стурбовані тим, що фанатики ІД поширюють карти, на яких зображений халіфат, межі якого простягаються від Брегенца і Лінца до Китаю, пише німецьке видання.
І ще більше вони стурбовані тим, що подібним фанатизмом заражаються молоді мусульмани в Німеччині і що німецька держава не може їм нічого протиставити. Існують обґрунтовані причини того, чому страх перед ісламом набагато більш яскраво виражений, ніж страх перед вірусом Ебола. Політики повинні серйозно поставитися до цього страху. Дуже серйозно. Те, що занепокоєння викликає економічна ситуація і курс євро, - це одне. Але глибинний страх перед ісламізмом - це щось інше. Страх перед людьми, які заперечують все, що додає особливості західному світу: музика, живопис, скульптура, танець, засоби насолоди, еротика, наука, вільне мислення, пише видання.
Прохолодна війна - Rzeczpospolita
Нової холодної війни поки не буде. Однак в Європі стає виразно прохолодно. Американці й росіяни обсипають один одного звинуваченнями. Канал ABC демонструє програму про тяжке життя американських дипломатів у Москві, російська сторона розповідає про утиски своїх дипломатів у США, а газети пишуть про західних дипломатів, які не пропускають пішоходів на переходах в російській столиці (хоча кожному, хто знайомий з цією країною, відомо, що перевагу там завжди і скрізь мають автомобілі), пише польське видання.
Подібні клацання по носу були під час холодної війни нормою. Дипломатичні перепалки підміняли собою реальні бої. Краще, щоб перепалки вели працівники дипломатичних відомств в своїх нотах протесту, а не військові на полі битви. І зараз ці часи повертаються. Про це свідчить, наприклад, передана ЗМІ доповідь чеської контррозвідки із звинуваченнями на адресу Росії, що вона буквально заполонила Прагу своїми шпигунами, зазначає видання.
Ізраїльська апартеїда - Haaretz
Міністр оборони Моше Яалон віддав розпорядження про заборону на використання ізраїльського громадського транспорту палестинськими робочими, які повертаються додому після роботи в Ізраїлі. Відтепер вони не зможуть дістатися з центру країни в Юдею та Самарію рейсовими автобусами, пише ізраїльське видання.
<...> Це рішення означає також, що уряд має намір посилити заходи проти палестинців на Західному березі. Лише мала частина з них отримує дозвіл працювати в Ізраїлі. Щоб потрапити на роботу, їм доводиться щодня проходити виснажливі перевірки, потерпати від принижень. Останнє розпорядження робить життя палестинських робітників ще важчим, зазначає видання.
Визнання Палестини - Sverigesradio
Уряд Швеції прийняв формальне рішення про визнання Палестинської держави. «Це важливий крок, який підтверджує право палестинців на самовизначення», - заявила міністр закордонних справ Швеції, соціал-демократ Маргот Вальстрем, пише шведське видання.
Про те, що це рішення прийняте Швецією остаточно, стало зрозуміло після засідання в понеділок Консультативної ради з міжнародних питань, незважаючи на протести, які прозвучали з боку буржуазної опозиції. Так, на думку лідера Народної ліберальної партії Яна Бьорклунда звернення нинішнього уряду з вельми багатопланового палестинського питання було і «занадто поспішним», і «не збалансованим», зазначає видання.
Дефіцит нафти у Венесуелі - La Vanguardia
Венесуела змушена закуповувати нафту за кордоном. Туди прибув танкер з нафтою з Алжиру. Подія мала ефект бомби, що розірвалася. Опозиція тут же поспішила заявити, що це «День національної ганьби». Адже, напевно, важко собі уявити, щоб, наприклад, Франція почала імпортувати шипучі вина з-за кордону, щоб в подальшому їх змішати з відомими марками французького шампанського, пише іспанське видання.
Випадково чи ні, але цей день збігся зі столітньою річницею початку видобутку нафти у Венесуелі. Венесуела є найбільшим у світі виробником і експортером «чорного золота» протягом більшої частини ХХ століття, а також засновником ОПЕК. Тільки в 90-і роки минулого сторіччя Венесуелі довелося імпортувати нафту з Нігерії, зазначає видання.
За матеріалами inoСМИ.ru