Екс-заступник голови Адміністрації Президента в інтерв'ю Корреспонденту дав свою оцінку реформі правоохоронних органів.
Обіцяні керівництвом МВС перетворення – не перша спроба чиновників перемогти корупцію серед міліціонерів і привести їхню роботу до європейських стандартів: у листопаді 2012 року набув чинності новий Кримінально-процесуальний кодекс, що відірвав Україну від радянського минулого, пише Євгенія Вецько у №3-4 журналу Корреспондент від 30 січня 2015 року.
Андрій Портнов – у минулому головний юрист команди Юлії Тимошенко, в адміністрації Віктора Януковича займався питаннями судоустрою та очолював групу з розробки проекту нового КПК. Сьогодні він живе в Москві. Але зв'язків з країною не втрачає і стежить за політичними та законодавчими подіями.
- Наскільки грузинський досвід реформ підходить нашій країні?
- Грузинський досвід не найгірший. Але я б не узагальнював реформу міліції з маленькою реформою, розпочатою у сфері ДАІ. Я підтримую стратегію щодо реформування Державтоінспекції. Не хочеться завчасно говорити про результати, тому що в принципі ще нічого не зроблено, а тільки задекларовано.
- Те, що зареєструвалася така кількість охочих стати патрульними, – це хороший знак?
- Це свідчить про декілька фактів. З одного боку, ця робота може стати престижною, і буде конкуренція. З іншого – у нас очевидна проблема у сфері працевлаштування. Ситуація із зайнятістю доведена керівництвом України до такого критичного моменту, що людям доводиться записуватися в патрульну службу.
- Який ефект від реформи прогнозуєте?
- Я б не розраховував на карколомний результат. Не може такого бути, щоб патрульний був чесним, а, наприклад, слідчий – ні. Реформа потрібна повсюдна, а не фрагментарна.
Коли ми приймали Кримінально-процесуальний кодекс, в ньому відразу ж були введені нові стандарти для судді, прокурора, адвоката, слідчого, потерпілого й обвинуваченого. Такі речі потрібно робити фундаментально, а не частково.
Крім того, сьогодні є концепція, але немає конкретних законопроектів. Концепція – це ніщо.
- У запропонованій концепції все таки чимало конкретики. Наприклад, ліквідація Управління з боротьби з організованою злочинністю.
- Я впевнений, що з цього нічого не вийде, тому що ліквідація УБОЗ не приведе до ліквідації його функції. Вона перейде до якогось нового підрозділу. Коли кажуть, що ми з міліції зробимо поліцію, – це те саме. Зарплату міліціонеру ніхто не підвищить, чесним він не стане.
Влада бралася за ліквідацію податкової міліції, бо це красиво звучить. Але з'явилася фіскальна служба з іншою назвою і таким само рівнем корумпованості. Зміна назви за собою нічого не тягне.
- Відео- і фотокамери, які автоматично фіксуватимуть порушення ПДР, зможуть замінити собою ДАІ?
- Нагадаю, що цей проект уже був зареєстрований у парламенті нашою юридичною командою. Ми тоді вивчили міжнародний досвід й імплементували в українські реалії. Закон передбачав повну відео- та фотофіксацію руху, виписування штрафу без контакту з працівником ДАІ, стимулювалася оплата штрафу – якщо протягом п'яти днів, то 50%-ва знижка. Ми порахували, що за перші три місяці реформи повністю окупилася б апаратура.
Це самоокупна прибуткова реформа. Але вона була визнана диктаторською, тому що прийнята 16 січня 2014 року. І ми дуже здивувалися, коли нинішня влада видала її за свою ідею. І це вже не вперше. Запозичували напрацьовані нами тексти закону про судоустрій, закон про прокуратуру був урочисто представлений суспільству. І тепер реформа ДАІ. Ми не проти, щоб хорошими ідеями старих функціонерів користувалися нові, але тоді не потрібно нікого таврувати ганьбою.
- Концепція реформи багато в чому розроблена фахівцями Української гельсінської групи з прав людини. Але вона скептично сприйнята співробітниками міліції. Парадокс або логічне явище?
- Коли ми проводили реформу кримінального процесу, у нас був серйозний конфлікт з працівниками правоохоронних органів. Їм складно щось міняти.
З іншого боку – правозахисники повинні показати результати своєї роботи. Якщо рік щось розробляти і не давати результату, то складається враження, що ніхто нічого не робить, а тільки перебуває в комісіях.
І результат це не тільки внесення законопроекту до парламенту. Результат роботи нашої команди – конкретно прийняті закони: КПК, закон про адвокатуру, національний превентивний механізм. Це складне політичне і юридичне мистецтво – вибудовувати відносини з Радою, коли за допомогою консультацій, свого авторитету, показуючи цифри і слайди, домагатися проведення законопроекту.
А кінцевою точкою реформи мають бути не декларації, а прийнятий закон і моніторинг. Після прийняття КПК ми кожні два тижні збирали дані від усіх учасників процесу - скільки звільнено людей, скільки виправдувальних вироків.
- У будь-якому проекті будь-якої реформи, в тому числі й анонсованої Арсеном Аваковим, кажуть про корупцію. Чи можливо її перемогти в принципі? Або вона занадто міцно пов'язана з українським менталітетом?
- Корупцію подолати складно, а тим більше зараз. Рівень корупції не зменшується від влади до влади. Нинішня влада, як і минула, сама корупцію очолює. А виборче правосуддя нікуди не поділося.
Нагадаю, що, за результатами соцопитування, проведеного Центром Разумкова, за останній рік довіра до судів впала на 20%. Рівень корупції в правоохоронній системі, судовій, сфері освіти, медицини. Всі інститути влади мають однаковий рейтинг недовіри. Сьогодні стало трендом, коли одна гілка влади прикриває свої невдачі і перевалює провину на іншу. Недовіра є до всіх, і вона посилилася.
***
Цей матеріал опубліковано в №3-4 журналу Корреспондент від 30 січня 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.