Міністр соцполітики Павло Розенко розповів про те, які пільги уріжуть і скільки українців підуть за субсидіями після його реформ.
Середа, 8:30 ранку. Глава Мінсоцполітики під'їжджає до міністерства на Toyota Highlander і паркується навпроти входу поряд з іншими автомобілями, пише Євгенія Вецько у №5 журналу Корреспондент від 6 лютого 2015 року. За кермом він сам. Ні особистого водія, ні охорони. На вході чиновника зустрічає людина – чорнобилець, якому, незважаючи на рішення суду, не виплачують соціальну допомогу. Судячи з тону розмови, з міністром він спілкується не вперше. У планах Розенка пільги чорнобильцям взагалі скоротити.
«Радянська система пільг, яка дісталася нам у спадщину, не реформувалася. Зараз існує понад 700 видів пільг», - розповідає міністр уже в кабінеті.
Перший раз Розенко прийшов у відомство в 2005-му в якості радника.
«І хочу сказати, що у 2005 році тут був такий само інтер'єр», - згадує він.
Розенко має намір повністю змінити систему соціальної політики – скасувати левову частку пільг, провести пенсійну реформу, вивести зарплати українців з тіні і ліквідувати в підконтрольній йому сфері корупційні схеми
Міняти меблі або робити ремонт у кабінеті чиновник не планує. Зате має намір повністю змінити систему соціальної політики – скасувати левову частку пільг, провести пенсійну реформу, вивести зарплати українців з тіні і ліквідувати в підконтрольній йому сфері корупційні схеми, якими користувалися попередники. Та так, щоб майбутні міністри не могли їх відродити.
«Я розумію, що вік міністра недовгий. Це максимум рік. Але за цей час потрібно поламати систему, схеми корупційних потоків, які вибудовувалися роками. Я це говорю і своїм колегам-міністрам. Мені легше це зробити, тому що знаю, з чим треба боротися. Як експерт, як фахівець, я бачив, що робиться в моїй сфері», - зізнається Розенко.
- Яких пільг позбудуться українці?
- Я б не використовував термін «позбудуться пільг». У нас є пільги, які роками не фінансувалися. Близько 100-150, як правило, фіктивних пільг, компенсацій, преференцій, які є в законодавстві, але ресурсів на них ніколи не було і не буде. Це радянська система, коли людині не платили зарплату, а давали якусь пільгу. Від них, які ніколи не працювали, чинне законодавство потрібно очистити.
Переходимо на адресність. Пільги будуть не просто у категорії людей, як це є зараз (коли неважливо, який дохід – 1.000 грн або 100.000), а саме у тих, хто цього потребує
З чинними пільгами важче. Тому переходимо на адресність. Пільги будуть не просто у категорії людей, як це є зараз (коли неважливо, який дохід – 1.000 грн або 100.000), а саме у тих, хто цього потребує.
Перший крок ми вже зробили. З 1 липня пільги на оплату житлово-комунальних послуг будуть тільки у малозабезпечених громадян.
- Тобто пільги потрібно буде переоформляти?
- Необов'язково. Всі ті, у кого пільги, є вже у нас у базі. Ми будемо самостійно обмінюватися даними з органами влади та брати інформацію про доходи людей, і пільга буде переоформлена автоматично. Ті, хто не потрапить до системи пільг, але кому важко платити за ті самі послуги ЖКГ, матимуть право на субсидію.
Переконаний, що система субсидій буде набагато ефективнішою, ніж будь-яка система підтримки. Навіть тим, у кого пільги залишаться, я б радив користуватися субсидіями.
Наприклад, є пільга. Людина платить 25% вартості послуг ЖКГ. А якщо оформити субсидію, то в залежності від доходу ти будеш платити 4-5% або 10-15%. Ця схема гнучка. Держава не тільки підвищує ціну на газ й уніфікує пільги. Ми пропонуємо людині набагато кращий механізм.
- Тільки от оформити субсидію практично неможливо.
- Реформа номер один, яку ми повинні реалізувати вже до кінця лютого, – це зміна системи субсидій. Без неї піднімати ціну на газ та житлово-комунальні послуги не можна.
У нас 17 млн сімей. Субсидії отримують трохи більше 1 млн. Хоча навіть за найбільш загальним дослідженням, в категорію бідних потрапляють мінімум 3,5 млн сімей, гіпотетично вони вже сьогодні мали б право на субсидії. Чому ж не всі цим користуються?
Чому так? Основна маса людей не вірять, що система субсидій може бути справедлива, вони бояться просто витратити час і нерви й не хочуть її оформляти. У підсумку складається парадоксальна ситуація. Тарифи підвищуються, а кількість людей, які оформили субсидії, ні. Вони просто перестають платити.
Але я повинен визнати й інше: у сьогоднішній методиці нарахування субсидій є цілий ряд положень, які штучно обмежують людей в отриманні субсидій.
- Процедура буде спрощуватися?
- Максимально. Приберемо всі нікому не потрібні критерії. Сьогодні сім'я, в якій є студент, фактично позбавлена субсидії, тому що вважається, що у нього є дохід – прожитковий мінімум. Незалежно від того, отримує студент стипендію чи ні. І таких пунктів щонайменше чотири-п'ять.
Наприклад, в гаражі стоять дві старі машини. І ти вже не маєш права на субсидію.
Я хочу, щоб був один критерій – дохід людини, її фінансовий стан. Якщо людина мало заробляє, але змушена багато платити за житлово-комунальні послуги, вона повинна отримати підтримку
А я хочу, щоб був один критерій – дохід людини, її фінансовий стан. Якщо людина мало заробляє, але змушена багато платити за житлово-комунальні послуги, вона повинна отримати підтримку. Не стос документів і 25-сторінкових заяв, а лише декларація про доходи на три рядки. Все.
Навіть більше, заяви і бланки на оформлення субсидій у свою поштову скриньку отримає кожен громадянин України. Будь ласка, заповнюйте, кладіть їх назад в конверт і відправляйте в місцеве управління соціального захисту. Не треба стояти в чергах. Хто хоче прийти – приходьте. Ми гарантуємо максимально можливий сервіс, надамо консультацію.
Тільки попереджаю: якщо ми виявимо додаткові доходи, не зазначені у декларації, то маємо право субсидію скасувати. Така ось перевірка на чесність.
- Де взяти для цього ресурси? Очевидно ж, що кількість тих, хто оформить субсидію, збільшиться в рази.
- Ми прогнозуємо, що до 4-5 млн сімей. Зростання цін на послуги ЖКГ позитивно вплине на дефіцит бюджету Нафтогазу. Сьогодні бюджет витрачає ті самі ресурси, але «вкачує» їх НАК. Ця філософія зміниться. Гроші підуть людям, а не в Нафтогаз.
У нас йде війна, глибока економічна криза. Головне завдання сьогодні – ефективно використовувати той невеликий ресурс, який є.
Основна витратна частина державного бюджету – соціальна сфера: заробітні плати, допомоги, пільги, субсидії і т. д. Якщо враховувати кошти Пенсійного фонду, то сума може сягати 140-150 млрд грн. Дуже важливо змінити принцип соціальної політики так, щоб, з одного боку, величезний ресурс, а з іншого – дуже невеликий, потрапляв саме до тих людей, які його потребують.
Тому у всіх сферах головною буде система адресності. Не всім потроху, а цільова допомога тим, кому вона необхідна, – найбіднішим верствам населення.
- Є побоювання, що все зведеться до банального скорочення соцвиплат.
- Ніякого скорочення соціальних витрат сьогодні не передбачено. Ми говоримо про справедливий розподіл ресурсів.
Уряд відмовився від деяких жорстких кроків. Наприклад, від скасування студентських стипендій та доплат працівникам бюджетної сфери. Навпаки, я переконаний, що нам потрібно шукати можливості для підвищення соціальних стандартів.
З грудня 2015-го соціальні стандарти зростуть на 13%. Але ми повинні показати людям, що реформи робляться не заради реформи, а заради підвищення якості та рівня життя в країні. Україна запізнилася з ними мінімум на десять років, і якщо не провести зміни зараз, то це не буде зроблено ніколи.
- Мінфін пропонував збільшити пенсійний вік жінок до 65 років. Але від цієї ідеї, як я розумію, відмовилися?
- Мене завжди обурювало, що словосполучення «пенсійна реформа» у нас зводиться тільки до дебатів про підвищення пенсійного віку. Це абсолютно безглузда дискусія. Питання не в тому, скільки працюють чоловік чи жінка. Питання навіть з іншої сфери діяльності. Підняттям пенсійного віку нічого не вирішиться.
Яскравий приклад – 2011 рік. Нам обіцяли, що якщо ми піднімемо пенсійний вік для жінок на п'ять років, то всі проблеми вирішаться. І Пенсійний фонд збалансуємо, і пенсії збільшимо. Що змінилося? Нічого. Дефіцит Пенсійного фонду навіть зріс – на 30 млрд грн.
Дискусія повинна вестися в іншій площині. У нас повторюють: є 13 млн тих, хто працює, 13 млн пенсіонерів. Негативний баланс, тому потрібно збільшувати число тих, хто працює, і затримати вихід людей на пенсію. Але це не зовсім коректно.
За найскромнішими підрахунками, у нас працюють не 13 млн, а 18 млн осіб. Але значна частина з них – у тіньовому секторі. Приблизно половина з тих, хто працює легально і сплачує пенсійні внески, чесно зізнається, що отримує додатково зарплату в конвертах.
Тобто сьогодні, за різними оцінками, близько 200 млрд грн щорічно виплачується в тіньовому секторі. З них не сплачуються податки. Пенсійний фонд недоотримує близько 70 млрд грн.
Потрібно вести боротьбу за легалізацію заробітних плат, на якій повинна будуватися як пенсійна реформа, так і взагалі економічні зміни в країні, а не педалювати питання підвищення пенсійного віку.
- Боротьба із зарплатами в конвертах – вічна тема. Але поки що перемога явно не на боці уряду.
- Такого не повинно бути, коли у простих людей була б одна пенсія, а у чиновників, депутатів, прокурорів, суддів – спеціальна. Перші отримували пенсію у розмірі 50% від заробітної плати, другі – 90%. Ми цю ситуацію змінили. Сьогодні максимальний розмір цієї спеціальної пенсії буде 60% від зарплати. У майбутньому ми взагалі перейдемо на єдиний принцип нарахування пенсій.
- Монетизувати пільги плануєте?
- Після того як ми «прошерстимо» систему пільг, у нас не так багато чого залишиться, що потрібно монетизувати. Наприклад, пільгу на оплату послуг ЖКГ монетизувати немає ніякого сенсу, тому що є система субсидій.
Я пропонуватиму монетизувати пільгу на транспорт. Держава забезпечить право на безкоштовний проїзд певною сумою коштів. І ці кошти в бюджеті є. Тільки сьогодні вони йдуть автотранспортним підприємствам, а будуть – людям.
Але існує одна проблема. Право на безкоштовний проїзд мають 13 млн українців. Якщо розділити кошти в бюджеті на всіх пільговиків, то це буде по 9 грн. Очевидно, що цього замало. Тому ми повинні чітко визначити, хто потребує цієї допомоги. Не повинен пенсіонер тільки тому, що він пенсіонер, але пенсія у нього 10-15 тис. грн, мати право на безкоштовний проїзд.
- Болюча тема – переселенці. Під них розробляється якась окрема програма?
- Верховна Рада вже прийняла базовий закон. І він в принципі дає відповіді на більшість питань. У ньому розписана процедура: хто, як, за яким принципом здійснює реєстрацію цих осіб, який порядок надання їм соціальної допомоги.
Багато виникає претензій до того, що ми комусь платимо на окупованих територіях. Але тих, хто сюди спеціально приїжджає тільки за пенсією і повертається назад, сьогодні дуже важко, майже неможливо відстежити. У законі прописано, що Державна міграційна служба, правоохоронні органи повинні здійснювати контроль над цим.
Проблема в тому, що кількість переселенців сягає 1 млн осіб. Україна не була готова до цього. Жодна країна світу не зазнавала такої маси проблем одночасно – зміна влади, переселенці, агресор, криза, анексія. Але це не означає, що ми не повинні нічого робити. Введений механізм компенсацій, ми проводимо їм усі соціальні виплати. Плюс окрема програма – кожному переселенцю ми платимо додаткову допомогу. Тільки фінансів не вистачає катастрофічно. Ми це розуміємо і дякуємо всім волонтерським організаціям, міжнародним інститутам, які допомагають людям.
Безумовно, мене хвилює питання працевлаштування переселенців. З 1 млн осіб тільки кілька тисяч знайшли роботу через центр зайнятості.
Я досліджував діяльність служби зайнятості за останній рік і залишився дуже незадоволений. Тому я прийняв рішення звільнити її керівника. І сподіваюся, це буде непоганий струс для всієї системи. Моя головна теза для співробітників центру: ваша функція не тільки оформляти допомогу з безробіття – основна увага повинна бути на працевлаштування людини.
- Кілька місяців тому в цьому самому кабінеті ми зустрічалися з вашою попередницею, Людмилою Денисовою, і говорили про цілі корупційні схеми, які роками працювали у відомстві.
- Ми очистили міністерство від проведення абсолютно непрозорих тендерних процедур.
Наводжу приклад. Харчування дітей-чорнобильців. Раніше у нас визначалося, яка фірма буде годувати дитину в Житомирській або Полтавської області. Для чого це робилося? Потоки грошей централізувалися, тому виграти тендер фірма, яка безпосередньо годує дітей у школах, фізично не могла. Вигравала фірма-прокладка, а потім вже вона укладала договір з конкретним виконавцем. Тепер ця корупційна схема ліквідована. Ми передали повноваження визначати постачальника на регіональний рівень, максимально наблизили послуги до тих організацій, які будуть їх надавати.
З одного боку, ми очистилися, а з іншого – з'явилася функція контролю.
Такі самі зміни провели щодо дитячого оздоровлення та оздоровлення чорнобильців – перенесли все на регіональний рівень.
І в майбутньому (буду я міністром чи ні) ЗМІ, правоохоронні органи чітко знатимуть: якщо хтось знову захоче повернути на рівень Києва цю схему, то це стане першою ознакою відродження корупційних схем. Важливо зламати систему і зробити процеси боротьби з корупцією незворотними.
***
Цей матеріал опубліковано в №5 журналу Корреспондент від 6 лютого 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.