RU
 

Корреспондент: Як запобігти екстремізму після війни

Корреспондент.net,  20 лютого 2015, 10:37
0
2056
Корреспондент: Як запобігти екстремізму після війни
Фото: Reuters
Україна має приділити особливу увагу психологічній та соціальній адаптації бійців АТО і переселенців

Тисячі українців, які навесні повернуться з військового життя в мирне, можуть стати серйозною проблемою для української влади.

Проблеми, з якими зіткнуться військовослужбовці, що пройшли бойові дії на Донбасі, становлять загрозу не тільки для них самих, а й для суспільства, вважає експерт з екстремізму Олег Зарубінський, пише Євгенія Вецько у №6 журналу Корреспондент від 13 лютого 2015 року.

Психологи попереджають: якщо кинути їх напризволяще, не забезпечити роботою і не провести психологічну реабілітацію, то вони, звиклі до зброї, домагатимуться справедливості самі.

А можна спрямувати цю енергію в конструктивне річище, вважає директор Українського інституту дослідження екстремізму Олег Зарубінський.

У минулому році експерти інституту зафіксували 1.980 випадків прояву екстремізму

У минулому році експерти інституту зафіксували 1.980 випадків прояву екстремізму. Рівень радикалізації суспільства на тлі подій на Майдані і конфлікту у східних регіонах зріс у рази. І наступного року ця тенденція збережеться.

В інтерв'ю Корреспонденту Зарубінський розповів, чому вирішувати питання з демобілізованими потрібно на державному рівні і як використовувати їх для стабілізації ситуації в країні.

- Учасники Великої Вітчизняної, афганці ... Тепер у незалежній Україні з'явилися власні ветерани. Це небезпека або ресурс?

- Перш за все це наші люди, громадяни нашої країни. Так, багато з них пройшло всі кола пекла. Багато впритул стикалося зі смертю. Пережило особисті драми, бачачи загибель товаришів. На власні очі зіткнулося з трагедією мирного населення. Це люди, які перенесли і вистраждали дуже-дуже багато.

І тому питання їхнього повернення в мирне середовище, в мирне життя – це не тільки їхнє особисте питання. Воно повинне стати предметом пильної уваги і турботи з боку всього суспільства.

Якщо хтось, не дай боже, спробує наплювати на них, цинічно сказати: «Ви свій обов'язок віддали, а тепер – до побачення», це може призвести до дуже поганих наслідків. Адже найчастіше з війни повертаються внутрішньо, а можливо, і за поведінкою далеко не ті люди, які на війну йшли.

До речі, не можна тут окремо не сказати і про внутрішніх переселенців. Як свідчать результати дослідження нашого інституту, ця категорія громадян України потенційно може виступати як об'єктом, так і суб'єктом крайніх, екстремальних форм поведінки. Як ми їх називаємо, екстремів.

Один з проектів, які ми зараз готуємо, – робота, пов'язана з психологічною та соціальною адаптацією внутрішніх переселенців, кількість яких вже наблизилася до 1 млн осіб. І, звичайно ж, учасників бойових дій.

І тим й іншим просто необхідно надати допомогу психологічного характеру, включити цих громадян у суспільне життя, дати їм можливість у цивілізованій формі висловлювати свої погляди. Одним словом, максимально полегшити адаптацію. Це аксіома.

- А від держави вчорашнім військовим варто чекати допомоги?

- Звичайно, повернення військових – це питання, на яке держава повинна дати відповідь. Важлива не тільки допомога медиків, а й те, що я називаю соціальною реабілітацією, – потрібно підключати до цього вчених, практичних психологів, волонтерів.

Дуже багато чого залежатиме від економічного становища людини. Якщо буде робота, то це на 70% знімає проблему. Психологічний аспект дуже тісно буде пов'язаний з економічним

Дуже багато чого залежатиме від економічного становища людини. За той час, поки вона служила, роботу вона часто втратила, матеріального «жирового прошарку», швидше за все, теж уже немає. А сім'я, діти? Якщо буде робота, то це на 70% знімає проблему. Психологічний аспект дуже тісно буде пов'язаний з економічним, тому держава повинна в першу чергу займатися працевлаштуванням цих людей.

Хоча і тут є ризик потрапити у замкнене коло. Адже багато хто з демобілізованих закономірно звикли до силової моделі поведінки. У зоні бойових дій якщо ворог – то ворог, якщо ворог – то поруч є автомат Калашникова. До цього звикають. Тому є небезпека, що буденна рутинна робота може влаштувати далеко не всіх. Потрібно знайти спосіб, як їх і у якій сфері працевлаштувати.

- Правоохоронні органи?

- Багато учасників бойових дій стають ментально мілітарними людьми. Почалася реформа правоохоронних органів, і їх можна інтегрувати в систему.

Тут є пряма логіка. Люди звикли до дисципліни, порядку, ризику. З одного боку, очевидною є недовіра до нинішніх працівників правоохоронних органів. З іншого – ті самі даішники, наприклад, часто не зупиняють «круті» машини, тому що бояться, що їм під ноги кинуть гранату, бояться зброї, що  розповзлася по всій країні. Випадок, коли в Броварах розстріляли пост ДАІ, всі пам'ятають добре. А ті, хто брав участь у бойових діях, звикли до ризику. Їм робота в правоохоронних органах підійшла б.

Цих людей потрібно інтегрувати в легальні структури, де вони зможуть виявляти свою чоловічу сутність, – захист важливих для країни об'єктів, захист правопорядку, боротьба зі злочинністю

Цих людей потрібно інтегрувати в легальні структури, де вони зможуть виявляти свою чоловічу сутність, – захист важливих для країни об'єктів, захист правопорядку, боротьба зі злочинністю. Але тільки за відповідної психологічної підготовки, після соціальної та психологічної реабілітації. Адже нікому не потрібно, щоб міліціонер вів себе непередбачувано.

- Це один бік. А інший? Чи не стануть нинішні ветерани лідерами якихось ультрарадикальних угруповань? Досвід поводження зі зброєю вже є, а приводів для агресії більш ніж достатньо.

- Ні. Явних, так би мовити, довготривалих лідерів особливо не спостерігається. Коли ж екстреми мають неорганізований характер, їх простіше профілактувати. Легше розуміти і проводити деескалацію. Але теоретично проблема існує. І тут ключову роль має відіграти знову таки держава як єдиний інститут, який має узаконене право на легітимне насильство.

- Чи пропонуєте ще посилити каральну функцію держави?

- У США, наприклад, десь у половині штатів існує смертна кара, а кількість вбивств не зменшується. Навіть більше, у Штатів перше місце за кількістю людей на 100 тис. населення, які сидять у в'язницях. На другому місці – Китай. Тобто жорсткість покарання аж ніяк не прямо пропорційна зміні ситуації. Тому я б не фокусувався на каральних функціях.

Слід зосередитися на реабілітаційних функціях, на залученні людей в позитивні, конкретні, конструктивні для країни речі

Слід зосередитися на реабілітаційних функціях, на залученні людей в позитивні, конкретні, конструктивні для країни речі. Та сама робота в правоохоронних органах, про що я вже казав.

І друге. Поки люди бачитимуть, що груба сила ефективніше права і закону, держава не зможе нормально, поступально розвиватися.

Але заради об'єктивності скажу, що екстремізм знищити як феномен неможливо. Він завжди був, є і буде. Він був у Давньому Римі та Давній Греції, був у Середньовіччі, існує в сучасному світі. Завжди є індивіди, соціальні групи і навіть цілі держави, які вважають себе незаслужено утиснутими, приниженими, відсунутими іншими з мейнстріму, зі «стовпової дороги» історії.

Хтось із них просто впадає у відчай, впадає в апатію. Але є й інші, з набагато більш вираженою пасіонарністю, готові боротися за свої інтереси, відстоювати себе, в тому числі застосовуючи крайні методи. До речі, «екстремус» з латині і перекладається як «крайній».

- Українці раніше були мало знайомі з таким явищем. Коли змінилася ситуація?

- Я і мої колеги ще в минулому році зрозуміли, що екстремізація на нашій планеті досягає мало не піку. Це тренд. Тренд XXI століття. Причому не тільки України, а й фактично всього світу.

Екстремізація на нашій планеті досягає мало не піку. Це тренд. Тренд XXI століття. Причому не тільки України, а й фактично всього світу

Подивіться, що відбувається в Таїланді. Ті, хто побував у цій країні, знають, що у місцевих жителів дуже спокійний менталітет, врівноважений характер, релігійно-філософський погляд на життя. А катаклізми – один за іншим. Подивіться, що відбувається в Штатах, Польщі, Франції, навіть у Норвегії!

Але чим відрізняються цивілізовані країни? Там прояви екстремізму купірують, щоб вони не створювали загрозу розвитку країни. У тому числі і загрозу економічному зростанню.

- Наприклад?

- Зараз на поверхню виходить економічний екстремізм. Рейдерство. Явище, яке неймовірно послаблює нашу державу. Об'єктами для рейдерських захоплень стають навіть великі державні підприємства. Підприємства з іноземними інвестиціями.

Доходить до абсурду. У листопаді 2014-го, наприклад, була спроба захопити приватне підприємство Сучасні технології. Причому одна група людей, які представилися сотнею Майдану, захищала компанію від іншої групи, яка назвала себе учасниками АТО і нібито «приїхала встановити справедливість». Ні в одних ні в інших не було жодних документів чи законних підстав на охорону підприємства.

За останні п'ять років, за підрахунками експертів, в Україні з'явилося до 50 професійних рейдерських угруповань, які заробляють на цьому

За останні п'ять років, за підрахунками експертів, в Україні з'явилося до 50 професійних рейдерських угруповань, які заробляють на цьому. Щорічний дохід від рейдерських переділів до початку нинішньої фінансової кризи наближався до $ 3 млрд. На жаль, рейдерство стає масовим явищем в Україні.

А є ще проблеми міжетнічні, міжконфесійні, проблеми в соціально-інформаційній сфері.

- І які прогнози?

- У 2015 році велика ймовірність збереження тенденції 2014-го щодо зростання кількості екстремів у нашому суспільстві. Комплекс наявних причин і факторів, що обумовлює такий прогноз, нікуди не зник.

***

Цей матеріал опубліковано в №6 журналу Корреспондент від 13 лютого 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.

СПЕЦТЕМА: ПРОТЕСТИ І ВІЙНА НА ПІВДЕННОМУ СХОДІ
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.
Читати коментарі