Українська криза і шляхи виходу з неї активно обговорюють на сторінках іноземної преси.
Нові завдання московських шпигунів - The Sunday Times
Українські джерела стверджують, що розвідслужби Кремля замишляють "новий Майдан".
За даними джерел, Росія має намір отримати вигоду з наростаючого громадського невдоволення тим, як київський уряд веде війну з підтримуваними Росією сепаратистами.
При цьому Кремль переключає увагу на західну частину країни, що традиційно тяжіє до Європи, однак і паралельну операцію з розпалювання сепаратистського руху на сході країни не припиняє.
Автор цитує думку неназваного "високопоставленого джерела в силових структурах":
"Вони [російські розвідники] дуже успішно використовують спрямований на [президента України Петра] Порошенка громадський гнів для порушення акцій протесту на ґрунті націоналізму, щоб тим самим відвернути увагу уряду від сходу ... Їхня мета - націоналістичні заворушення, які призвели б до нового Майдану і, як наслідок, до економічного і політичного хаосу. Після недавніх подій добитися цього буде нескладно".
Співрозмовник The Sunday Times стверджує, що у змові задіяні "українські політики середнього ешелону".
Джерела видання також повідомили, що Порошенко "обмірковує введення воєнного стану в шести областях України, зокрема для розширення повноважень силових відомств у боротьбі з російським шпигунством".
AP
Ще один співрозмовник, пов'язаний з батальйоном "Азов", сказав наступне: "Якщо уряд не впорається ні з захистом країни, ні з викоріненням корупції, нам потрібен новий Майдан, щоб позбутися його - і наші батальйони зможуть у цьому допомогти".
Джерело в українській розвідці підтвердило The Sunday Times, що на заході країни наростає невдоволення ходом бойових дій: "У західних регіонах України у багатьох є відчуття, що вони і так близькі до Європи, і їм не хочеться гинути у війні з Росією на сході. Вони кажуть: "Давайте обійдемося малою кров'ю". Кремль, користуючись такими настроями, каламутить воду в нашій країні".
Імпровізація Путіна - The Wall Street Journal
Після катастрофічних військових невдач, яких український уряд зазнав цього тижня, західні оглядачі почали робити активні спроби простежити хід думок Володимира Путіна.
Однак фахівці в цьому процвітаючому кустарному промислі - давайте назвемо його «путінологією» - упускають одну важливу деталь: протягом усієї української кризи пан Путін в основному імпровізував.
Це означає, що протистояння в Україні є набагато страшнішою і небезпечною кризою, ніж ви думаєте: пан Путін імпровізує на ходу.
Російський лідер вже звик експериментувати з (і швидко відмовлятися від) безліччю концепцій, стратегій і підходів в ім'я досягнення переваги в короткостроковій перспективі.
AP
Можливо, Путін дійсно живе «в іншому світі», як сказала канцлер Німеччини Ангела Меркель в бесіді з президентом Бараком Обамою. Але в нашому світі, який Путін енергійно переробляє, він, очевидно, вважає, що змушувати своїх опонентів губитися у здогадах і постійно збивати їх з пантелику це і є самоціль.
У своїх колонках і книгах путінологи щосили намагаються пояснити образ думок людини, яка практично поодинці втягує більшу частину Заходу в нову холодну війну.
Подібно до своїх попередників-кремлінологів, вони намагаються розшифрувати наміри Кремля шляхом ретельного аналізу кожного публічного висловлювання російського лідера і його символічних знімків, що з'являються в пресі.
Відмінний портрет Путіна, який зазвичай стає результатом подібних ретельних досліджень, виставляється на загальний огляд, щоб підтвердити ті висновки щодо української кризи, які здаються доречними в конкретний момент.
Тому нас переконують, що агресія Путіна в Україні і його конфронтаційна позиція щодо Заходу - це природний наслідок тих років, які він провів у КДБ, де його, мабуть, навчили чорної магії радянської розвідки і вселили ненависть до Америки.
Однак найбільш правдоподібне пояснення поведінки Путіна є більш тривожним: він імпровізує на ходу, і, якщо ситуація посилюється, він, як правило, подвоює ставки.
Україні потрібні реформи найбільше - Die Welt
За останні 25 років Україні так і не вдалося здійснити демократичні перетворення.
Свій історичний шанс України упустила ще в 1989 році.
Не можна сказати, що існуючі тоді держави Польща, Угорщина, Чехословаччина, а також держави Балтії пройшли через арку свободи без будь-яких труднощів: на їхньому шляху були роки й десятиліття невдач і бід, але всі вони йшли курсом на зміни і внаслідок сформували більш-менш стабільні суспільства, чиї громадяни живуть в більш-менш правових демократичних державах з ринковою економікою.
В Україні цього не сталося.
Після революції Євромайдану новий уряд і президент розвернулися до Заходу і пообіцяли, що вони займуться повним оновленням України.
Але багато активістів Майдану ставляться до цього скептично. В основному їхня критика невірна, проте в одному скептично налаштовані активісти Майдану однозначно мають рацію: нове політичне керівництво України, яке цінується на Заході із зовнішньополітичних причин, не виправдовує покладені на нього очікування, оскільки практично повністю сконцентроване на боротьбі з Росією і пошуку допомоги на Заході і приділяє надто мало уваги внутрішньому "виправленню" України.
Хоча деякі колишні активісти Майдану зараз є депутатами або мають посади в уряді, майже всі вони скаржаться, що не мають реальної влади в таких питаннях, як боротьба з корупцією, і всі їхні дії мають символічний характер.
Куди більш показове те, як поводиться президент Порошенко.
Можливо, він веде себе досить розумно і передбачливо, не даючи ніяких великих обіцянок демократії. Однак небезпечно те, що він позиціонує себе в першу чергу не як реформатор, а як патріот.
У всіх статтях для закордонних газет і у всіх інтерв'ю для зарубіжної преси він згадує про необхідні внутрішні реформи лише в самому кінці - створюється враження, що він робить це швидше для галочки.
Звичайно ж, говорити легко, а робити важко, але, як би там не було, Україна терміново потребує чогось на зразок плану Маршала. Цей план повинен бути щедрим і одночасно вимагає натомість від України і українців колосальних зусиль. А в одному пункті він повинен бути взагалі непримиренний: Україна повинна якнайшвидше почати робити абсолютно все для того, щоб стати правовою державою з розділеними гілками влади і заслужити право називатися такою.
А держави Євросоюзу повинні допомогти Україні технологіями і модернізаційних партнерством. Однак час іде, і рану, якої завдав Україні Путін на сході, неможливо вилікувати в короткі терміни.
В України з'явиться шанс протистояти підступній путінській неоімперіалістичній політиці лише в тому випадку, якщо українська держава буде твердо стояти на ногах. Якщо ж цього не станеться, виникне реальна небезпека перетворення України під тривалим тиском Путіна в те, чого в Європі ніхто не бажає, - в таку, що не відбулася".
Як нам продають товари - La Voz de Galicia
Психологія - один з вирішальних факторів роздрібного споживання.
Весь інтер'єр супермаркету з точністю до міліметра спроектований так, щоб клієнти клали у візки більше товарів, ніж їм спочатку потрібно. Освітлення, музика і запахи провокують певну поведінку.
Якщо клієнтів мало, в залі вмикають повільну музику, щоб люди почували себе комфортно і робили покупки без поспіху. Якщо клієнтів занадто багато, їх підганяють різкими мелодіями. Також музика провокує тривожність, яка спонукає більшість клієнтів несвідомо купувати більше їжі, ніж планувалося.
Деякі ділянки магазинів освітлені краще, ніж інші. Це дозволяє привернути увагу клієнта до певних товарів. Найкраще розкуповуються товари, які розміщені на полицях на рівні очей і освітлені точковими світильниками.
"Фрази "Останні дні" або "Остання партія" стимулюють бездумні покупки речей, які в багатьох випадках взагалі не потрібні покупцю". Клієнт побоюється: витративши час на обдумування покупки, він ризикує залишитися взагалі без товару.
Чим більший розмір візка або кошики, тим більше куплять клієнти, оскільки порожній візок провокує відчуття незадоволеності і сильну невпевненість.
Прийоми ресторанів: класична музика спонукає пити більше вина, а розмірений ритм - засиджуватися за столиком. За словами деяких експертів, червоні скатертини підсвідомо стимулюють апетит.
У вітринах деяких магазинів одягу з'явилися манекени з прихованими відеокамерами. Вони фіксують, як довго люди розглядають речі у вітринах, а також визначають з виразу обличчя, чи сподобалися ці речі потенційним покупцям. Так великі виробники одягу передбачають, на що буде попит у найближчі місяці, а що слід зняти з виробництва.
В супермаркетах товари першої необхідності і звичні затиснуті в дальній закуток, а ті, які не користуються особливим попитом або купуються імпульсивно, розміщуються біля входу або біля кас.