Децентралізація не допоможе Україні, а тільки роздує держапарат.
Якщо не розпочати реформи, корупція доб'є країну швидше, ніж сепаратисти, пише Наталія Кібіта, професор Університету в Глазго, у колонці, опублікованій у №7 журналу Корреспондент від 20 лютого 2015 року.
Головним результатом переговорів у Мінську незалежно від того, чи буде реалізований режим припинення вогню, стало збільшення розколу між урядом України і її народом. Я не думаю, що децентралізація і конституційна реформа в Україні – ключ до припинення війни. Навпаки, децентралізація внаслідок війни тільки загострить ситуацію із сепаратизмом – причому не тільки у вас, а й у всій Європі.
Щоб запобігти поширенню сепаратизму, Україна повинна боротися з корупцією, і починати треба на найнижчому рівні
Щоб запобігти поширенню сепаратизму, Україна повинна боротися з корупцією, і починати треба на найнижчому рівні. Прості люди повинні отримати стимул до боротьби. Я маю на увазі не гроші, а право приймати власні рішення без хабарів на кожному кроці.
Головне питання сепаратизму – чому люди хочуть послабити центральну владу. Для деяких децентралізація означає збільшення потужності місцевих еліт і дозволить їм отримати ще більше грошей. Для інших децентралізація може означати порятунок від корупції на державному рівні.
Проте кінцевий результат цього процесу полягатиме в ще більш роздутому держапараті і зростанні податків. Але найнебезпечніше для України – неформальна угода між Києвом і регіонами. Коли Київ отримує вірність від місцевих еліт в обмін на збереження ними основної частини формальних та неформальних дохідних посад. Підсумком для людей стане тільки зростання корупції.
Це нагадує мені радянську модель – Москва і союзні республіки в роки правління Леоніда Брежнєва. Тим більше що інституційна система України зберегла основні риси радянського управління. Тому я не чекаю іншого результату від децентралізації. По суті вся дискусія полягає в бажанні місцевих еліт отримати більше грошей.
Зараз держава живе в одному вимірі, а населення в іншому. Вони обидва піклуються про себе за рахунок іншого, а співпрацюють зовсім небагато
Водночас, якби український уряд продемонстрував боротьбу з корупцією, це знизило б прагнення до децентралізації. Коли кожен громадянин відчує, що держава належить йому і що він належить державі, підтримка децентралізації з боку населення почне знижуватися. А зараз держава живе в одному вимірі, а населення в іншому. Вони обидва піклуються про себе за рахунок іншого, а співпрацюють зовсім небагато.
Найскладніше питання – загроза переростання української війни в глобальний конфлікт в разі допомоги Києву зброєю. Це нагадує гру в покер – надто вже багато блефу. З одного боку, військова допомога Україні може просто налякати Володимира Путіна.
Що він стане робити? Продовжувати боротьбу і продовжувати заперечувати факт присутності у вас своїх військ? Якщо на фронті з'являться американські військові консультанти, це буде дуже важко. Якщо він все таки визнає, що воює в Україні, то в підсумку росіяни і весь світ запитають у нього: «За що ти борешся?». Риторика Путіна про боротьбу з нацизмом в Україні підходить тільки для російської публіки. Ніхто на Заході не купиться на цю дурницю. Українська держава, можливо, хвора і корумпована, але це далеко не нацисти.
Крім того, я не думаю, що Росія має ресурси для глобальної війни з НАТО. Я говорю не тільки про військові ресурси, а й про сили всього суспільства. Так, дані опитувань підтверджують, що Путін має високі рейтинги. Але економічні санкції вже б'ють по російській економіці. Вона буде стагнувати, доки в якийсь момент не зіткнеться з крахом.
Одна справа переконувати народ потерпіти тимчасові економічні труднощі. Зовсім інше – почати війну з найпотужнішою і найбагатшою країною на планеті. І, можливо, померти, борючись.
Євросоюз міг би сильніше натиснути на Росію або принаймні зробити вигляд, що хоче домогтися від Москви повного припинення вогню
Думаю, Євросоюз міг би сильніше натиснути на Росію або принаймні зробити вигляд, що хоче домогтися від Москви повного припинення вогню. Перш за все, економічні санкції можуть бути більш жорсткими. ЄС також міг би підтримати ідею США з розширення військової підтримки України.
Проте треба мати на увазі, що Європа залежить від Росії в газових та інвестиційних питаннях. Поки ця залежність існує, європейські лідери неохоче штовхатимуть Росію до миру, оскільки це може коштувати їм голосів на наступних виборах.
Переговори в Мінську також стали гарною можливістю для лідерів ЄС захопити ініціативу в глобальній політиці і відтіснити звідти США. Поки що у Європи немає військового контингенту або грошей на глобальну війну з тероризмом. Але якби бойові дії на Донбасі вдалося зупинити тільки дипломатією, це стало б явним доказом того, що Європа не повинна завжди спиратися на США у вирішенні власних конфліктів.
Україні потрібно просто триматися. Й обов'язково розпочати реформи. Без них ви загинете – навіть без «допомоги» Росії або сепаратистів
Поки цього не сталося. Але я сподіваюся, що в разі ескалації конфлікту Європа діятиме більш впевнено, тим більше зима майже закінчилася і їй потрібно менше газу.
Ну а Україні потрібно просто триматися. Й обов'язково розпочати реформи. Без них ви загинете – навіть без «допомоги» Росії або сепаратистів.
***
Цей матеріал опубліковано в №7 журналу Корреспондент від 20 лютого 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент в повному обсязі заборонений. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net, можна ознайомитися тут.