Лідер Меджлісу Мустафа Джемілєв важко переживає ситуацію, в якій опинився особисто він і очолюваний ним Меджліс.
Однак з оптимізмом дивиться в майбутнє і сподівається на повернення Криму до складу України, пише Євгенія Вецько у №8 журналу Корреспондент від 27 лютого 2015 року.
71-річний Мустафа Джемілєв пережив дві депортації з рідного Криму. У 1944-му його родину вивезли в Узбекистан. На півострів він зміг повернутися лише в 1989-му. У квітні 2014 року лідер кримськотатарського народу знову позбувся дому: російська влада заборонила йому в'їзд на територію РФ і Криму на п'ять років «у зв'язку з розпалюванням міжнаціональної ворожнечі».
- Московський суд знову заборонив вам в'їзд до Росії, у тому числі у Крим. Як юридично обґрунтована заборона?
- Я погодився на пропозицію деяких московських правозахисників подати до російського суду позов зовсім не в надії, що ця заборона може бути знята. Те, що такого не станеться і ніяк не може статися, було зрозуміло вже тому, що сам [президент РФ] Володимир Путін у бесідах і з президентом Австрії Хайнцем Фішером, і з президентом Туреччини Реджепом Ердоганом чітко заявив, що не пустить мене на територію Криму. А щоб якийсь там суд пішов у Росії проти волі «царя», просто уявити навіть неможливо.
Але справа в тому, що будь-яких документів про заборону з відповідними печатками та підписами мені не дали і навіть не показали. А російські засоби інформації стверджували, що ніякої заборони не було і що Джемілєв придумав це для самореклами. Ось і потрібно було, щоб суд офіційно висловився на цю тему і видав своє офіційне рішення.
Я не бачив ще рішення московського Басманнного [районного] суду, оскільки через заборону на в'їзд до Росії не міг брати участь у процесі, але судячи з повідомлень преси, рішення суду таке: Федеральна міграційна служба Росії, у відомстві якої перебувають такі питання, рішення про заборону не виносила і пред'явити відповідний документ не може, але все одно рішення, мовляв, правильне і законне, оскільки Джемілєв становить загрозу національній безпеці і територіальній цілісності Росії. Можна, звичайно, скільки завгодно сміятися над такою юридичною безглуздістю, але це так.
- Чи плануєте оскаржити це рішення в Європейському суді з прав людини?
- Власне, саме для цього мені й треба було офіційне рішення російського суду. Адже не подаси Європейському суду з прав людини газетні вирізки або інтернет-матеріали. У тому, що рішення ЄСПЛ буде на мою користь, немає ніякого сумніву, але це ще не означає, що після рішення найбільш авторитетного у світі суду дорога до Криму для мене буде відкрита.
Росія зараз не рахується ні з міжнародно-правовими нормами, ні зі своїми добровільно прийнятими зобов'язаннями і підписаними договірними актами. Та й втрачати їй залишилося мало чого – адже Москву вже практично вигнали з Парламентської асамблеї Ради Європи, часто навіть руки не подають на офіційних дипломатичних зустрічах. Але все-таки рішення ЄСПЛ і реакція Росії з цього приводу ще раз продемонструють світовій громадськості, з ким зараз має справу Україна.
- Кримські татари за російської влади. Як можна коротко описати минулий рік?
- Після 1944-го, року депортації, цей для кримськотатарського народу, мабуть, був одним з найбільш похмурих. На нашу землю, по суті, повернувся режим, дуже схожий на радянський. Тільки за деякими ознаками ще більш мерзенний.
Я не знаю точної статистики, але співвітчизники кажуть, що смертність від серцевих нападів, особливо серед літніх людей, в минулому році в Криму була найбільш високою. Такого відвертого державного розбою в XXI столітті мало хто очікував.
Якщо дуже коротко про головні події, то це десятки обшуків у пошуках зброї і «забороненої літератури», арешти активістів національного руху за безглуздими і необґрунтованими звинуваченнями, викрадення і вбивства бандами «кримської самооборони» близько двох десятків молодих людей, знищення бізнесу тих, хто не демонструє свою лояльність до окупантів, різке зростання доносів і сексотства, зростання цін за зниження заробітної плати, повна ліквідація всіх демократичних свобод, жорстка цензура, грубий і принизливий для людської гідності примус до прийняття російського громадянства, зростання рівня російського шовінізму, погіршення міжнаціональних і міжконфесійних відносин, грубі і безцеремонні спроби внести розкол у середовище кримськотатарського народу в надії збити достатню групу колабораціоністів і багато іншого.
- Чи можна сьогодні говорити про загрозу нової депортації кримських татар з півострова?
- Посадити всіх в товарні вагони і під конвоєм вивезти за межі Криму, як це було в 1944 році, навряд чи зможуть. Тоді це у радянської влади легко вийшло, тому що практично все доросле чоловіче населення було на фронті і радянські доблесні чекісти розправлялися в переважній більшості з їхніми батьками і дітьми. Зараз ситуація дещо інша. Але, як і після першої окупації Криму Росією, в 1783 році, створюються і, мабуть, будуть створюватися умови, що змушують кримських татар самим залишати свою батьківщину.
Меджліс закликає незважаючи на труднощі не залишати землю, за яку ми боролися протягом декількох десятиліть. Але все-таки близько 3,5% кримськотатарського народу вже виїхало за межі Криму. Є побоювання, що у зв'язку з посиленням тиску на кримських татар, особливо у зв'язку з примусовим призовом до російської армії, число тих, хто залишить Крим, значно збільшиться.
Залишають Крим і студенти, усвідомлюючи, що дипломи вузів, отримані в окупованій зоні, ніде, крім Росії, визнаватися не будуть. До того ж огидно і принизливо складати іспити за новими дуже брехливими пропагандистськими підручниками з гуманітарних предметів.
- Чи можна говорити про планомірне знищення Меджлісу? Навіщо це потрібно?
- Так звана влада Криму не приховує, що для неї зараз головний ворог – це система національного самоврядування кримськотатарського народу, тобто Курултай з 248 делегатами, обраними народом у 2013 році, Меджліс з 33 осіб і мережа близько з 220 місцевих і регіональних меджлісів по всьому Криму із загальною чисельністю близько 2.300 осіб. Але головні удари, звичайно ж, завдаються по вищому представницькому органу – Меджлісу кримськотатарського народу.
Його голові Рефату Чубарову ще на початку липня минулого року був заборонений в'їзд на територію Криму, дещо пізніше заборонили в'їзд його раднику у справах діаспори Ісмету Юкселю, місяць тому заарештований його заступник Ахтем Чийгоз. Ще проти трьох членів Меджлісу, які виїхали до Києва для консультацій зі своїм головою, за отриманими нами відомостями, порушені кримінальні справи, і після повернення до Криму їх теж чекає арешт. У будинках багатьох членів Меджлісу здійснені погромні обшуки, в ході яких неодмінно вилучалися комп'ютерні диски з інформацією.
Заснований Національним з'їздом кримських татар (Курултаєм) благодійний фонд Крим розгромлений, на все майно фонду, на всі його офіси та будівлі, де розташовувалися служби Меджлісу і регіональних меджлісів, накладено арешт, багатомільйонні рублеві штрафи за безглуздим звинуваченням, що одним із засновників цього фонду був «іноземний громадянин», якому заборонений в'їзд на територію Російської Федерації, тобто екс-голова Меджлісу Мустафа Джемілєв.
Вважають, що якщо паралізують діяльність Меджлісу і його фонду, то їм легко буде маніпулювати думками кримських татар.
- Чи відомі вам факти призову кримських татар у російську армію?
- Усім молодим людям призовного віку незалежно від національності, в тому числі і кримським татарам, поки що вручають повістки з вимогою стати на військовий облік, погрожуючи в іншому разі покараннями. Причому повістки приносять і тим кримським татарам, які не отримували російських паспортів. Таких повісток у мене ціла колекція.
Одночасно поширюють заспокійливі чутки, що призваних до армії за межі Криму вже точно на війну з Україною посилати не будуть. Брешуть, звичайно. Основне їхнє завдання – це вивезти кримськотатарську молодь за межі Криму. І цілком зрозуміло, що зброї їм в руки не дадуть.
- Чи буде, як ви пропонували, створено міністерство Криму в українському уряді?
- Створено не міністерство, а Служба у справах Криму при Кабміні, але поки ще не призначили голову, не укомплектували персонал, не визначили сферу повноважень. Однак, вважаю, найближчим часом з'явиться якась визначеність.
Зараз поки що функціонує департамент у справах Криму в Кабміні, який буде, очевидно, скасований після початку роботи служби. З нашої точки зору, взагалі слід було б створювати міністерство у справах окупованих територій, а глава цього міністерства був би одночасно одним з віце-прем'єрів. Це дозволило б більш продуктивно і системно вести роботу в напрямку звільнення Криму.
- У червні 2014-го ви казали, що Крим повернуть через два-три роки. Ви все ще вірите в це?
- Ні. Сподіваюся, що це станеться значно раніше.
***
Цей матеріал опубліковано в № 8 журналу Корреспондент від 27 лютого 2015 року. Передрук публікацій журналу Корреспондент у повному обсязі заборонено. З правилами використання матеріалів журналу Корреспондент, опублікованих на сайті Корреспондент.net , можна ознайомитися тут.